Ііі. організація і контроль самостійної

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів буде ефективною лише за умов її кваліфікованої організації та реалізації в освітньому процесі як цілісної системи, що охоплює всі етапи навчання у вищих навчальних закладах.

Пріоритетна роль в організації самостійної роботи студентів належить викладачеві. Педагогічний компонент – це та частина викладання, яка є найбільш значущою у підготовці майбутніх фахівців. Саме педагоги створюють атмосферу підвищеного психологічного комфорту, що, в свою чергу, позитивно впливає на процес освоєння знань.

Одним з перших кроків на шляху результативної організації самостійної роботи студентів є її чітке, раціональне планування, якедоцільно здійснювати окремо від офіційних навчальних планів і програм. Згідно з загальноприйнятих освітніми стандартами, на позааудиторну роботу традиційно відводиться ½ навчального часу студента, проте подібний норматив не завжди відповідає реальним вимогам сучасної вищої школи. Через це саме викладач, у тісному співробітництві з кафедрою та деканатами, повинен скласти такий організаційний план, який би враховував найдрібніші нюанси індивідуальної роботи зі студентами, причому в контексті особливостей навчального процесу і загального обсягу навчального навантаження, що характерні для певного закладу вищої освіти.

План самостійної роботи повинен бути досить докладним і містити:

● перелік видів і форм самостійної роботи, що практикуються протягом всього терміну вивчення дисципліни,

● кількість та обсяг завдань для самостійного роботи,

● строки їх виконання,

● кількість і час проведення відповідних контрольних заходів.

Введення Болонської системи та активізація у вищий школі самостійної роботи студентів потребує не лише відповідної реорганізації навчального процесу, а й модернізації всієї навчально-методичної документації, розробки нових дидактичних підходів для глибинного самостійного засвоєння наукового матеріалу. У зв’язку з цим збільшується та частина роботи викладачів, яка знаходить відображення в навчально-методичній діяльності. Її метою є створення цілісного комплексу методичного забезпечення навчального процесу, який відповідає вимогам часу, враховує всі елементи модернізації сучасної вищої освіти і складається з таких елементів:

▲ текстів лекцій,

▲ навчальних посібників,

▲ методичних розробок з організації та проведення семінарських занять, колоквіумів, дистанційного навчання, загальних методичних посібників щодо організації самостійної роботи в цілому,

▲ банків завдань для самостійного виконання,

▲ банків моделюючих, „тренажерних”, завдань (причому необхідні нові покоління подібних тренажерів),

▲ програм для самоконтролю,

▲ автоматизованих навчальних та контролюючих систем,

▲інформаційних баз дисципліни або групи споріднених дисциплін.

Крім того, всі робочі програми з історичних дисциплін доцільно доповнювати окремими розділами, в яких би містилися методичні вказівки щодо виконання програмного навантаження, цілей, завдань, кінцевих результатів курсу, головних напрямків самостійної роботи.

Дуже важливо враховувати той факт, що багато студентів сьогодні мають персональні комп’ютери, тому традиційні методичні матеріали необхідно продублювати електронними версіями, тоді робота буде виконуватися в зручний для вихованців час, у звичному для них темпі, підвищиться їх спроможність самостійно отримувати знання, навички й уміння. Взагалі, сучасний вищий навчальний заклад повинен бути забезпечений відповідною матеріально-технічною базою – комп’ютерами, множильною технікою, комфортними методичними кабінетами для індивідуальних занять.

Особливої уваги потребує процес створення змістовного методичного підґрунтя для дистанційного навчання, яке докорінно відрізняється від традиційних навчально-методичних розробок. Різноманітні медіатехнології, відео- й аудіопрограми, посібники та довідкові матеріали на електронних носіях мають бути створені за єдиними принципами, для яких насамперед характерні інтерактивність, модульність, чітка структура та взаємозв’язок окремих елементів, насиченість практичними прикладами та ілюстраціями, адаптованість завдань і прикладів, наявність елементів аналізу й оцінки ефективності, синтез змісту, взаємодоповнюваність різних елементів. Обов’язковою вимогою є те, що всі дистанційні навчальні програми повинні супроводжуватися детальними методичними поясненнями і рекомендаціями щодо самостійного виконання завдань.

Важливою складовою високорезультативної самостійної роботи студентів є активні методи її контролю, який здійснюється виключно викладачем і повинен відповідати багатьом принципово важливим вимогам.

Слід особливо підкреслити, що ступінь викладацького контролю безпосередньо залежить від рівня успішності студентів і максимально збільшується щодо тих студентів, які погано встигають.

Форми контролю за виконанням самостійної роботи студентів (опитування, самостійні та контрольні роботи, захист рефератів, колоквіум, залік, іспит тощо) також відрізняються різноманітністю, випробувані часом і успішно виправдовують своє призначення вже протягом тривалого періоду. Проте модернізація й удосконалення освітнього процесу вимагає втілення новітніх досягнень сучасної методики. Одним з них слід вважати тестовий контроль.

Для тестування використовується підготовлена проф.. Ю.І.Терещенком збірка тестів з курсу “Історія України”. Тестування проводиться з таких тем: “Проблеми слов’янського етногенезу. Велике переселення народів і зародження ранньофеодальних держав в Європі.”; “Розвинуте феодальне суспільство. Політична роздробленість Русі-України: прогрес чи регрес.”; “Боротьба за збереження української державності в другі половині ХVІІ ст.”; “Соціально-економічні та політичні зміни в Україні в умовах утвердження російського деспотизму у І пол. ХІХ ст.”

З погляду сучасних методистів, тестування допомагає більш чітко прослідкувати структуру знань студентів і на підставі цього переоцінити методичні підходи до вивчення дисципліни, індивідуалізувати процес навчання, активізувати самостійну роботу. Розв’язання тестових завдань дозволяє студентові самому перевіряти і контролювати рівень власної підготовки.

Важливим стимулюючим фактором у навчанні і сьогодні залишається оцінка роботи студентів:

Позааудиторна самостійна робота оцінюється за традиційною 4-бальною системою, яка переводиться у відповідні рейтингові бали: “5” – 10 балів; “4” – 8 балів; “3” – 6 балів; “2” – 4 бали. При цьому відповідь на перше питання дорівнює лише 20% (“5”–2 бали; “4”–1,6 бала; “3”–1,2 бала; “2”–0,8 бала) від максимального рейтингового балу, відповідь на друге або трете питання дорівнює 40% (“5”–4 бали; “4”–3,2 бала; “3”–2,4 бала; “2”–1,6 бала). Таким чином, за позааудиторну самостійну роботу ставимо “відмінно” при отриманні оцінок “5”,“5”,“5”; 4”,“5”,“5”; “5”,“4”,“5”; “добре” – “5”, “4”, “4”; “4”, “4”, “4”; “3”, “4”, “5”; “задовільно” – “5”, “3”, “3”; “3”, “4”, “4”;“3”, “3”, “3”; “незадовільно” – “3”, “3”, “2”; “2”, “3”, “3”; “2”, “2”, “2”.

Під час розробки шкали оцінки результатів самостійної роботи студентів потрібно окремо оцінювати кожне завдання, враховуючи рівень його складності, додавати додаткові бали за логічність мислення, аргументацію, аналіз історичних джерел, визначення і порівняння типових історичних фактів, висловлення власної точки зору щодо історичного явища, вміння провести паралель між минулим і сучасністю, здатність спрогнозувати можливий альтернативний розвиток історичних подій.