Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

ТЕМА 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І ПРИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСІВ

Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Фінанси в економічній системі держави

Призначення та роль фінансів

Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи

Призначення та роль фінансів

Продовження питання

За нинішніх умов у більшості країн світу державою все більше виділяється коштів на вирішення соціальних питань, які одержали назву суспільних благ і послуг. Ці блага й послуги є неречовими, не­товарними, але вони істотно впливають на рівень добробуту та якість життя.

Суспільні блага й послуги включають асигнування на націо­нальну безпеку й правопорядок, оборону, захист довкілля, осві­ту, охорону здоров'я, науку, спорт тощо.

В сучасних умовах, ви­користовуючи фінанси, держава виконує соціальну функцію суспільного добробуту.

Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи

Економічна система — це сукупність певних підсистем ді­яльності, пов'язаних між собою та спрямованих на створення, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього про­дукту відповідно до мети суспільства,

Важливими підсистемами в кожній економічній системі є фінансова підсистема, грошова, кредитна, підсистема цін, за­робітної плати тощо.

Названі вище підсистеми пов'язані з фінансовою ознакою діяльності суспільства, її вартісною оцінкою, яка здійснюєть­ся за допомогою певних показників. Зв'язок між підсистема­ми є двостороннім, вони активно впливають одна на одну.

Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і мето­дів створення й використання фінансових ресурсів поряд з ін­шими економічними категоріями і передусім — з ціною. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продук­ту. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при реалізації товару. При формуванні ціни виробником вра­ховуються всі витрати виробництва й збуту, а також певна су­ма накопичень у формі прибутку.

Ціна визначає параметри впли­ву фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та вико­ристанням валового внутрішнього продукту.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Во­ни здійснюють не лише первинний розподіл валового внут­рішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подаль­ший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Характерними щодо цього є дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, пот­реби електротранспорту, на окремі види ліків.

В розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною приро­дою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб.

Для виплати заробітної плати на підприємстві створюєть­ся фонд фінансових ресурсів. Це свідчить про органічний зв'я­зок фінансів і заробітної плати. Фінанси створюють умови для функціонування заробітної плати. Кошти, що надходять в роз­порядження працівника, є свідченням того, що відбувся про­цес обміну товару — робоча сила на товар-гроші. У подальшо­му товар-гроші обмінюватиметься на інші види товарів, які необхідні для задоволення потреб людини. Тобто поки що від­бувається простий товарообмін.

Проте людина одержавши заробітну плату, використовує її не лише для обміну на товари першої необхідності. Вона створює фонди грошових засобів для придбання товарів три­валого користування, цінних паперів із метою одержання до­ходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.

Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємо­дії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою подат­ків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансо­вих ресурсів стимулює розпиток окремих видів діяльності, нада­ючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті, мають однако­ву економічну природу. Вони виражають рух вартості валового внутрішнього продукту. Проте кожна з них має свою специфі­ку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фі­нансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціо­нування кредиту.

Виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а на іншому — потреба в них.

При нестачі у підприємницьких структур коштів для ви­робничої діяльності та розширення виробництва вони вико­ристовують кредит як джерело формування фінансових ресур­сів.

На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансуван­ня загальнодержавних потреб, а також місцевого самовряду­вання, може використовувати кредити банків, кошти населен­ня і міжнародних фінансових організацій. Кредит подовжує перерозподільчі процеси, розпочаті фінансами, ціною, заро­бітною платою.

Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Фі­нанси здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутріш­нього продукту, а кредит обмежується лише перерозподілом, бо має справу тільки з тимчасово вільними коштами — акуму­лює їх і за плату надає в користування на умовах повернення. А для фінансів характерний рух без умови повернення.

Взаємовідносини фінансів і грошей мають свою специфіку та особливу систему зв'язків, яка часто призводить до їх ото­тожнення. Фінанси нерідко визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться у розпорядженні юридич­ної або фізичної особи.

Звісно, в цьому немає крамоли, навпаки, є певна істина. Справа в тім, що фінанси, як правило, завжди мають грошо­вий вимір. Проте певна сума грошей — це ще не фінанси. Фі­нанси — це процес формування доходів і видатків, і залежно від того, в яких грошових одиницях проходитиме цей процес, відповідним буде й величина вашого доходу або видатку.

Спершу це якось не сприймається. Але якщо взяти, на­приклад, дохід фізичної особи в розмірі 1000 грн. і 1000 дол. США, то зрозуміло, що величина доходу тут буде різна, а від­повідно сума витрат і фінансове становище теж.

Гроші — це товар, який виконує роль загального еквіва­ленту, тобто має властивість обмінюватися на будь-який ін­ший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економіч­ному житті, що виражено в їхніх функціях.

Гроші завжди є технічним засобом вира­ження величини доходу фізичної чи юридичної особи. Сло­вом, вони є обліковими одиницями цього доходу або видатку. Кількість грошей не дає відповіді на запитання про те, якою величиною доходу володіє суб'єкт економічних відносин.

То­му виникають додаткові запитання. А саме: в яких грошових одиницях вимірюється дохід? Яке співвідношення даної гро­шової одиниці з іншими? Чим забезпечується стабільність да­ної грошової одиниці, ким і як?

Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фі­нансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються. Відповідно зменшуються доходи й обсяги витрат кожного. Але це тільки один бік явища. Інший полягає в тому, що держава якраз і є ініціатором цього розладу. Не володіючи необхідною кількіс­тю доходів, держава провадить витрати, випускаючи в обіг до­даткову кількість грошей. Лише рішучі дії з обмеження витрат держави та збільшення доходів можуть забезпечити стабілізацію фінансового становища.

Будучи тісно пов'язаними між собою, фінанси й гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини, що має певний сенс, адже не можна досягти поліпшення фінансового стано­вища, не налагодивши нормального грошового обігу в держа­ві. У свою чергу, якщо держава не здійснює свої витрати від­повідно до наявних доходів, то це розладить грошовий обіг.

На грошовий обіг, так і на фінан­си впливають також інші стабілізаційні і дестабілізаційні фак­тори. Так, на розлад фінансів може вплинути кредитна полі­тика, особливо надання інфляційних кредитів, відсутність резервних фондів іноземної валюти, зростання цін на продук­цію, що імпортується, негативне сальдо зовнішньої торгівлі, зростання собівартості продукції тощо.

ТЕМА 3. ФІНАНСОВА НАУКА