Нормативний матеріал та судова практика

ПРАКТИУКМ ІЗ

СПЕЦКУРСУ

ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Для студентів юридичного факультету

Львів 2013

Нор В.Т., Павлишин А.А.

Практикум із спецкурсу «Докази та доказування у кримінальному провадженні». Для студентів юридичного факультету. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка – 2013р. – 90с.

Схвалено кафедрою кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Протокол № 1 від 31 серпня 2013р.

Тема 1. ДОКАЗОВЕ ПРАВО І ТЕОРІЯ ДОКАЗІВ У СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ТА НАУКИ ПРО НЬОГО.

МЕТА ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ.

План заняття

1. Доказове право в системі кримінального процесуального права. Його поняття і предмет.

2. Поняття і зміст теорії доказів у кримінальному провадженні.

3. Доказове право і теорія доказів в історичних формах (видах) кримінального процесу.

4. Гносеологія (теорія пізнання) – методологічна основа теорії доказів. Відображення та інформація.

5. Кримінально-процесуальне доказування – специфічна форма пізнання дійсності. Особливості пізнання в кримінальному провадженні.

6. Встановлення істини – мета доказування у кримінальному провадженні. Поняття і зміст істини в кримінальному судочинстві.

7. Характер істини, що має бути встановлена у кримінальному провадженні.

8. Поняття “імовірності” та “достовірності” (”вірогідності”) в теорії доказів та їх значення для практики доказування.

9. Процесуальна форма та її роль у встановленні істини у кримінальному провадженні.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р.. Ст. 2, ч.2 ст.9, Глава 4.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 “Про виконання судами України законодавства і постанов пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” Із змінами і доповненнями. (п. 1).

Спеціальна література

Основна

1. Ахтирська Н. М. Поняття методології судового пізнання та витоки її формування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 53. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2011. –С.506-511.

2. Беднарська В.М., Корнеєва О.С. Питання дії принципів кримінального судочинства в доказовій діяльності // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка. – 2010. – №2.

3. Гмирко В. П. Продукт діяльності доказування в кримінальному процесі // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №1(3).

4. Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность /Под. Ред. В.А. Власихина. – М.: Юрист, 2000, с.143-67.

5. Козинець І. Щодо доцільності збереження принципу з'ясування істини у кримінальному процесі України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5.

6. Кухта А.А. Доказывание истины в уголовном процессе. Монография. – Нижний Новгород, 2009. – 569 с.

7. Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства у частині регламентації окремих питань доказування // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2011. – №2(4).

8. Мотовиловкер Я.О. Установление истины в советском уголовном процессе. – Ярославль, 1974. – 71 с.

9. Нор В.Т. Істина у кримінальному судочинстві: ідея, догма права, реалізація // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2010. – №2.

10. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів, 1978. – 110 с.

11. Орлов Ю.К. Проблемы истины в уголовном процессе // Государство и право. – 2007. – №3. – С.50-56.

12. Павлишин А. Вплив процесуальної форми на встановлення істини у кримінальних справах // Вісник прокуратури –2011. – №4. – С.75-82.

13. Павлишин А. А. Кримінально-процесуальна форма і встановлення істини / А. Павлишин // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XVІІ регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2011р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2011. – С.364-368

14. Печников Г.А. Диалектические проблемы истины в уголовном процессе: Монография.- М.: Юристинформ, 2010. – 304 с.

15. Погорецький М. А. Ймовірність та достовірність у кримінально-процесуальному пізнанні // Держава та регіони. Серія: Право. – 2004.– №1.

16. Прилуцький П.В. Концепція проблеми істини у кримінальному процесі України: Монографія. / П.В. Прилуцький. – Сміла, КВП, 2006. – 200с.

17. Сергєєва Д.Б. Співвідношення пізнання і доказування у кримінальному процесі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2010. – №.4. – С.

18. Стратонов Василь. Інформаційні основи пізнавальної діяльності слідчого // Вісник прокуратури. – 2009. – №8. – С.79.

19. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. – М., 1955. – 384 с.

20. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Под ред. Н.В. Жогина. – М., 1973. – 735 с.

Додаткова

1. Григорьев В.Н., Победкин А.В. О методологи совершенствования доказательственного права // Государство и право. – 2003. – №10. – С.55-62.

2. Давлетов А.А. Основы уголовно-процессуального познания. – Свердловск, Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 152 с.

3. Домбровский Р.Г. Соотношение познания и доказывания в судебном исследовании // Вопросы борьбы с преступностью. М., 1975. Вып.2. с.61-96.

4. Зажицкий В.И. Истина и средства ее установления в УПК РФ: теоретико-правовой анализ // Государство и право. – 2005. – №6. – С.67-74.

5. Капустинський В.А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №11. – С.45.

6. Карякин Е.А. Теоретические и практические проблемы форимрования истины по уголовному делу в суде первой инстанции. – М.: «Юрлитинформ», 2009. – 296с.

7. Карякин Е.А. Форимрование истинности прговора в состязательном судебном производстве: вопросы теории и практики. / Под науч. ред. А.П. Гуськовой. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 224с.

8. Корнакова С.В. Уголовно-процессуальное доказывание: гносеологические и логические проблемы. . – М.: Юрлитинформ, 2010. – 152с.

9. Корнев Г.П. Методологические проблемы уголовно-процессуального познания – Н.Новгород: 1995.

10. Коршунов А.М. Отражение, деятельность, познание. – М., 1979.

11. Кустов И.С. Законодательные гарантии достижения истины по уголовному делу. – Ашхабад, 1975. – 196 с.

12. Луцький М. Значення спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі // Право України. – 2010. – №8. – С.188-196.

13. Мурадьян Е. М. Истина как проблема судебного права. – М., 2004.

14. Мухин И.И. Объективная истина и некоторые вопросы оценки доказательств при осуществлении правосудия. – Л.: 1971.

15. Николайчик Н. И., Матвиенко Е. А. Всесторонность, полнота и объективность предварительного расследования. – Минск, 1969.

16. Орлов Ю. К. О соотношении и содержании категорий истины и достоверности в судебном заседании. – В сб.: Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 25 – М., 1976.

17. Пашкевич П.Ф. Объективная истина в уголовном судопроизводстве. – М., 1961. – 171 с.

18. Прилуцький П. Філософсько-правовий погляд на проблему істини у кримінальному судочинстві // Право України. – 2005. – №5. – С.17.

19. Романюк Б. Методологія слідчого пізнання // Право України. – 2008. – №9. – С.102.

20. Ромашок Б. Інтуїція слідчого та її роль у пізнавальній діяльності на досудовому слідстві // Право України. – 2005. – №1. – С.56

21. Смирнов Л.В. Вероятность и достоверность как гносеологические характеристики знания // Вопросы гносеологии, логики и методологии научного исследования. – М.: 1972.

22. Спиркин А. Г. Теория познания. – М., 1971.

23. Стратонов Василь Співвідношення пізнання та доказування в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2010. – №1. – С.81.

24. Трубников Н. Н. О категориях «цель», «средство», «результат». – М., 1968.

25. Шалумов М. УПК РФ: вопросы доказательственного права // Законность. -2004. - № 4. –С.2

26. Шейфер С.А. Обновление правовой регламентации доказывания по УПК РФ: шаг вперед? // Государство и право. – 2004. – №12. – С.35-42.

27.Эйсман А.А. Соотношение истины и достоверности в уголовном процессе // Советское государство и право. – 1966. – № 6. – С. 92-97.

Питання для самоконтролю

1. Яке місце займає доказове право в системі кримінального процесуального права?

2. Який предмет доказового права?

3. Розкрийте поняття доказового права.

4. Що складає зміст теорії доказів у кримінальному провадженні?

5. Наведіть визначення теорії доказів у кримінальному провадженні.

6. Як розвивалося доказове право і теорія доказів в історичних формах (видах) кримінального процесу.

7. У чому суть формальної теорії доказів?

8. У чому суть теорії вільної оцінки доказів?

9. Яке значення теорії доказів для практичної діяльності органів досудового розслідування, прокурора і суду?

10. Що складає методологічну основу теорії доказів?

11. Які особливості відображення та використання інформації, пов’язаної з кримінальним судочинством?

12. У чому суть ретроспективного пізнання у кримінальному провадженні?

13. Назвіть особливості пізнання в кримінальному судочинстві.

14. Що складає нормативну основу кримінально-процесуального пізнання.

15. Який зв’язок науково-технічного прогресу та суспільної практики з теорією доказів і доказування у кримінальних справах?

16. Пригадайте завдання кримінального судочинства (ст.2 КПК)?

17. Що є метою доказування в кримінальному провадженні?

18. Що розуміється під істиною у кримінальному провадженні?

19. Що складає зміст істини в кримінальному провадженні?

20. Який її характер?

21. У чому суть абсолютної істини?

22. У чому суть відносної істини?

23. У чому полягає абсолютно-відносний характер істини у кримінальному провадженні?

24. Чи можливе встановлення об’єктивної істини у кримінальному провадженні?

25. Які Вам відомі сучасні погляди на зміст і характер істини у кримінальному судочинстві?

26. У чому суть формальної (юридичної) істини?

27. Як співвідносяться поняття “імовірність”, ”вірогідність” і “достовірність” в теорії доказів? Яке їхнє значення для практики доказування?

28. У чому полягає суть процесуальної форми доказування?

29. Яка її роль у встановленні істини в кримінальному провадженні?

Задачі і завдання

1. Після розгляду заяви М. про вчинення з його квартири крадіжки особистих речей на загальну суму більше 3000 грн., слідчий відмовився розпочинати провадження, мотивуючи це тим, що "будь-яких видимих слідів проникнення сторонньої людини в квартиру заявника не виявлено. Провадження немає судової перспективи".

1. Чи згодні Ви з тим, що ретельно підготовлений злочин, як подія минулого, не залишає про себе слідів?

2. Що лежить в основі методології доказування?

2.Щодо С. було розпочато кримінальне провадження. Він, будучи в нетверезому стані, в ресторані "Бригантина" з хуліганських спонукань затіяв бійку з І., вдарив його кілька разів кулаком в обличчя, а потім завдав удару пляшкою по голові. В результаті здоров'ю І. були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Очевидцями цієї події було 15 відвідувачів ресторану.

1. Що становить мету доказування у кримінальному провадженні?

2. Що таке істина у кримінальному провадженні?

3. Який характер істини у кримінальному провадженні?

4. Що потрібно за наведених обставин зробити слідчому, щоб досягти мети доказування?

Тема 2. ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ ТА ЙОГО МЕЖІ

План заняття

1. Поняття, види і значення предмету доказування в кримінальному провадженні.

2. Структура предмету доказування в кримінальному провадженні.

3. Характеристика окремих елементів предмету доказування:

– подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

– винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

– вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

– обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

– обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

– обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення

– обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру

4. Особливості предмету доказування у провадженнях щодо неповнолітніх та провадженнях про застосування примусових заходів медичного характеру.

5. Межі доказування у кримінальному провадженні.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст.ст. 91, 485, 487, 505, 513.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст.ст. 11, ч.2 ст.14, ст.17, 18-25, 31 36-43, 44-49, 66, 67, 96-3 – 96-11, 97, 106, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч.2 ст.201, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1; ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 4 ст. 258-5, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321-1, ч. 5 ст. 368-3, ч. 5 ст. 368-4, ч. 6 ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396, ч. 4 ст. 401).

3. Цивільний кодекс України. Із змінами і доповненнями. Ст.22-23

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (п. 8, 14).

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11. «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» - Із змінами і доповненнями. (п. 10).

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» . Із змінами і доповненнями. (п.3-6).

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Із змінами і доповненнями. (п.3).

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995р. №11 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”. Із змінами і доповненнями.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”

Спеціальна література

Основна

1. Гончаренко В.Г. Предмет доказування в кримінальному судочинстві // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – №1(20). – С.120-122.

2. Канюка В.Є. До питання про предмет доказування у кримінальному судочинстві // Митна справа. – 2012. – №1(79), частина 2, книга 2. – С.97-102.

3. Крикунов О.В. Предмет доказування у кримінальному процесі крізь призму судового та доктринального тлумачення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 50. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – С.523-529.

4. Леоненко І.В. Характеристика предмету доказування при закритті кримінального провадження на підставах, передбачених особливою частиною КК України // Часопис академії адвокатури України. Електронне фахове видання. – 2013. – №1(18) http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2013-1/content.html

5. Пінчук М.Г. Деякі питання щодо визначення предмета доказування та його структури // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №2. – С.33-38.

6. Попелюшко В. О. Предмет захисту та його доказування в кримінальній справі. — Київ: Прецедент, 2005. – 232с.

7. Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти). — Острог: Видав-во НУ «Острозька академія», 2001. – 196с.

8. Рогатинська Н. Класифікація видів предмета доказування у справах, що закриваються провадженням // Право України. – 2005. – №8. – С.82.

Додаткова

1. Банин В.А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе. – Саратов, 1981. – 157 с.

2. Ведерников Н.Т. Место и роль личности обвиняемого в предмете доказывания по уголовному делу // Государство и право. – 2003. – №6. – С.45-49.

3. Котов Д.П. Мотивы преступлений и их доказывание. – Воронеж, 1975. – 152 с.

4. Лупинская П.А. Установление обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого // Советская юстиция. – 1983. – №2.

5. Рогатинська Н. Предмет доказування при закритті кримінальної справи на підставі ст. 7-2 КПК України // Право України. – 2005. – №12. – С.109.

6.Смирнов Г. К. Понятие, сущность и структура предмета доказывания по уголовным делам //Российская юстиция. -2007. - № 10. - С. 56 – 59.

7.Удалова Л.Д., Рогатинська Н.З. Предмет доказування у справах, що закриваються провадженням за нереабілітуючими підставами. К.: КНТ, 2009. – 152с.

8.Чурилов С.Н. Предмет доказывания в уголовном судопроизводстве и криминалистике. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2010. – 136с.

Питання для самоконтролю

1. Що таке предмет доказування у кримінальному провадженні?

2. Які можна виділити види предмету доказування?

3. У чому полягає значення предмету доказування у кримінальному провадженні?

4. Як співвідноситься предмет доказування з доказовими фактами?

5. Які елементи складають структуру предмету доказування за чинним КПК України?

6. Чи не містить недоліків чинний КПК України у частині визначення структури предмету доказування?

7. Який зв’язок структури предмету доказування зі складом кримінального правопорушення?

8. Чи можуть бути додаткові елементи структури предмета доказування в окремих категоріях кримінальних проваджень?

9. Що собою становить "подія кримінального правопорушення" як обставина, що підлягає доказуванню?

10. У чому полягає час, як характеристика "події кримінального правопорушення "?

11. У чому полягає місце, як характеристика "події кримінального правопорушення "?

12. У чому полягає спосіб, як характеристика "події кримінального правопорушення"?

13. У чому полягають інші обставини вчинення злочину, як елементи характеристики "події кримінального правопорушення "?

14. Що включає у себе винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення?

15. Які вимоги закону щодо встановлення (доказування) суб'єкта кримінального правопорушення?

16. Які вимоги закону щодо встановлення (доказування) суб'єктивної сторони кримінального правопорушення?

17. Які наслідки невстановлення мотиву кримінального правопорушення?

18. Які обставини впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення?

19. У чому полягають обставини, які характеризують особу обвинуваченого?

20. З якою метою закон вимагає встановлення обставин, які характеризують обвинуваченого як особистість?

21. В якому законі закріплені пом'якшуючі і обтяжуючі кримінальне покарання обставини? Які їх особливості?

22. Які обставини виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження?

23. Яка за своїм характером може бути заподіяна злочином шкода?

24. Чи підлягає відшкодуванню завдана злочином шкода і яка саме?

25. Які особливості встановлення фізичної та майнової шкоди?

26. Які особливості встановлення моральної шкоди?

27. Як визначається розмір процесуальних витрат?

28. Які обставини є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання?

29. Які обставини є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру?

30. Які особливості предмету доказування щодо неповнолітніх?

31. Які особливості предмету доказування у провадженнях про застосування примусових заходів медичного характеру?

32. Що таке межі доказування у кримінальному провадженні?

33. Як співвідносяться предмет і межі доказування?

34. Які можливі помилки під час визначення меж доказування?

Завдання і задачі

1. В процесі допиту К., підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК (розбій), останній заявив, що слідчий не має права ставити підозрюваному питання про його особисті взаємини з колегами по роботі, оскільки це до провадження не відноситься.

1. Чи відповідає закону заява підозрюваного?

2. Визначите предмет доказування у кримінальному провадженні.

2. Слідчий не погодився з вказівкою керівника слідчого відділу про направлення кримінального провадження прокурору для затвердження обвинувального акта і скерування до суду. У особистій бесіді з керівником слідчого відділу свою незгоду він мотивував тим, що у провадженні недостатньо повно досліджені усі обставини, що входять до предмету доказування, необхідно провести ще ряд слідчих дій з метою отримання додаткових доказів. На завершення бесід и, для більшої переконливості, слідчий заявив, що, на його думку "достатність доказів у провадженні має місце тоді, коли є певний "запас міцності" доказів. Це підтверджує і практика розгляду проваджень в судах".

1. Оцініть позицію керівника слідчого відділу і слідчого з точки зору проблем меж доказування у кримінальному провадженні.

3. Слідчий слідчого відділення райвідділу внутрішніх справ закінчив досудове слідство в провадженні про підозру С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і надіслав провадження прокуророві району для затвердження обвинувального акта і направлення його до суду.

Перевіривши матеріали провадження, прокурор відмовився затвердити обвинувальний акт. Він повернув матеріали провадження слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування. При цьому він дав такі вказівки слідчому: 1) встановити мотив вчинення злочину, оскільки ця обставина залишилась у провадженні нез'ясованою; 2) витребувати від лікарні довідку про те, скільки часу знаходився на лікуванні потерпілий і які витрати понесла лікарня на його лікування; 3) оскільки злочин вчинений способом, що має характер мучення, перевірити, чи підозрюваний не хворіє психічним захворюванням; 4) зібрати дані, які характеризують підозрюваного в побуті і на роботі.

Слідчий оскаржив це рішення прокуророві області. У своїй скарзі він вказав, що для кваліфікації дій за ст. 121 КК мотив не має жодного значення. Що торкається даних, які характеризують підозрюваного як виробничника, то вони також до провадження не належать. Що ж стосується психічного стану підозрюваного, то в провадженні є показання, з яких вбачається, що хоч він часом і "впадає в нерви", але психічним захворюванням ніколи не хворів.

На закінчення своєї скарги слідчий вказав, що своє завдання він вбачає у "безкомпромісній боротьбі із злочинністю, а не захисті прав та інтересів злочинців, чим мають займатись адвокати, а не слідчі".

Зробіть аналіз ситуації, з'ясувавши при цьому і такі питання:

1. Які обставини необхідно встановити в кримінальному провадженні. Чи були вони встановлені у даному провадженні?

2. Чи потрібно встановлювати розмір витрат закладу охорони, здоров'я на лікування потерпілого?

3. Чи законними були вказівки прокурора?

Тема 3. ПОНЯТТЯ, ВЛАСТИВОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКАЗІВ

План заняття

1. Поняття доказу.

2. Юридичні властивості доказу.

2.1. Допустимість доказу.

2.1.1. Правила допустимості доказів.

2.1.2. Визнання доказів недопустимими.

2.2. Належність доказу.