Злочини проти волі, честі та гідності особи, їх загальна характеристика і види

Злочини проти волі, честі та гідності особи – це закріплені в розділі ІІІ Особливої частини КК України протиправні суспільно-небезпечні винні діяння.

Родовим об’єктом злочинів, передбачених в нормах даного розділу, є особиста свобода, честь та гідність особи. Особиста (фізична) свобода людини є найважливішим невід’ємним правом особистості та суспільства. В ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також в ст. 3 Загальної декларації прав людини проголошено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Положення даних міжнародно-правових актів проголошують, що ніхто не повинен утримуватися в рабстві або в невільному стані, піддаватись неправомірному арештові, затриманню та триманню під вартою.

Пріоритет цього завдання закріплено в Конституції України. На перший погляд може видатися, що об’єктом посягання злочинів, включених до розділу ІІІ, є лише суспільні відносини, пов’язані із забезпеченням фізичної свободи (волі) особи та її конституційного права на особисту недоторканність. Проте в кожному випадку вчинення злочину проти волі особи (крім злочину, передбаченого ст. 148 чинного Кодексу) так чи інакше є посяганням на честь і гідність особи. Конституція України у розділі ІІ закріпила достатньо широкий та різний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини. До їх числа, зокрема, належать право на повагу до гідності людини (ст.28), право кожної людини на свободу та особисту недоторканість (ч.1 ст. 29). Норми розділу ІІІ КК України спрямовані на охорону цих прав. Родовим об’єктом злочинів, відповідальність за які встановлена цим розділом, є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю, честь та гідність людини.

Відповідно до ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Поняття честі та гідності як моральних категорій суспільства визначені у виданнях енциклопедичного характеру. Стосовно честі і гідності окремої людини — члена суспільства — можна виходити з того, що в кожному випадку з урахуванням принципів та моралі суспільства честь є, насамперед, оцінкою особи з боку суспільства, гідність полягає в самооцінці особи. З урахуванням цього очевидним є те, що будь-яке злочинне посягання на волю особи принижує її честь або гідність.

Відомо, що головним завданням законодавства про кримінальну відповідальність є охорона соціальних цінностей. Першочергова ж функція чинного Кримінального кодексу полягає в захисті особистих благ людини, її фундаментальних прав і свобод від будь-яких протиправних посягань.

Суспільна небезпека діянь, що розглядаються у цьому розділі, полягає в тому, що вони заподіюють або ставлять під загрозу запо­діяння істотної шкоди волі, честі та гідності особи як члена суспільства. Сукупність цих відносин і є основними безпосередніми об'єктамивказаних злочинів.

Обов’язковими та факультативними додатковими безпосередніми об’єктами в залежності від форм вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть висту­пати життя та здоров'я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадсь­ка безпека та ін.

Споконвічно людина прагнула бути вільною. Вільно існувати, вільно обирати місце проживання, професію, дружину (чоловіка) тощо. Реалізувати ж це право їй не завжди вдавалося, оскільки такі природні блага, як воля та особиста недоторканність, постійно піддавалися всіляким обмеженням. Але раніше неможливість або обмежена можливість реалізації людиною цих прав, як правило, були пов`язані з історичною еволюцією української держави і сприймаються як даність, оскільки це хід історії. Хоча вже тоді окремі прояви цього явища поступово піддавалися криміналізації, зокрема, в Руській Правді Ярослава Мудрого, а потім у Воїнському Артикулі 1715 року Петра І, в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1885 року. Окремі сторони цього негативного явища були присутні в історії як України, так і інших держав. Про це свідчить той факт, що в КК Таджицької РСР до 1930 року була норма про відповідальність за викрадення жінки з метою продажу, у КК РРФСР 1926 року знаходилась ст. 232 про відповідальність за сплату та прийняття викупу за наречену, у якій мова йшла, зокрема, про купівлю-продаж жінки з метою одруження.

Серед злочинів проти волі, честі та гідності людини найбільш розповсюдженим на сьогодні є прояви торгівлі людьми. В середині дев`яностих років XX століття міжнародне співтовариство вимушене було визнати, що країни колишнього СРСР є головними постачальниками людей для світової секс- та порноіндустрії. З цього приводу В.В. Лунєєв зазначив: "Цей вид злочинного "ремесла" (мова йде про торгівлю людьми) став широко поширюватись в Росії, Україні та Білорусі, звідки російських, українських та білоруських жінок вивозять до Західної Європи та США" (1).Не менш небезпечним діянням у сучасному суспільстві є посягання на права дітей, серед них, експлуатація дітей, використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

Питання кримінальної відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи, зокрема за торгівлю людьми, розглядалися в роботах І. Бергера, В.А. Бортника, О.О. Володіної, Н.О. Гуторової, С.Ф. Денисова, Т.А. Денисової, І.М. Доляновської, В.О. Іваненко, Ю.А. Кармазіна, В.А. Козака, В.М. Куца, Я.Г. Лизогуба, А.М. Орлеана, В.І. Осадчого, В.П. Панова, В.М. Підгородинського, І.В. Пшеничного, О.В. Сапронова, М.І. Хавронюка.

Певна теоретична незавершеність і суперечливість окремих питань кримі­нальної відповідальності за зло­чини проти волі, честі та гідності призводить до помилок в практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при розслідуванні та розгляді справ цієї категорії.

У Кримінальному кодексі України 1960 року окремою главою злочини проти волі не виділялися. Злочини, передбачені ст. 123 (незаконне позбавлення волі), 123¹ (захоплення заручників), 123² (незаконне поміщення до психіатричної лікарні), 124 (викрадення чужої дитини), були включені до глави ІІІ Кримінального кодексу 1960 року “Злочини проти життя, здоров’я, волі та гідності особи”. Виділення в чинному Кримінальному кодексі окремого розділу, до якого включені злочини проти волі, честі та гідності особи, зумовлене необхідністю, насамперед, практичного, більш чіткого розмежування складів злочинів саме за об’єктом злочинного посягання.

З об'єктивної сторони більшість злочинів проти волі, честі та гідності вчинюються шляхом активних дій (викрадення людини — ст. 146 КК, захоплення заручників — ст. 147 КК, підміна дитини — ст. 148 КК, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — ст. 149 КК тощо). Окремі злочини, наприклад, незаконне позбавлення волі — ст. 146 КК, незаконне поміщення в психіатричний заклад — ст. 151 може вчинюватися як шляхом дії так і шляхом бездіяльності. Більшість злочинів проти волі, честі та гідності особи - злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії. До них, зокрема, відно­сяться: незаконне позбавлення волі або викрадення особи — ст. 146 КК, експлуатація дітей — ст. 150 КК, використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом — ст. 150¹ КК, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — ст. 149 КК та інші.

Суб'єктивна стороназлочинів проти волі, честі та гідності особи характеризується умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Необхідною ознакою окремих складів злочинів проти волі, честі та гідності особи є мотив та мета. Так, в ст. 147 КК виділена мета – захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.

На наявність мети вказується у ст. 148 КК – злочинне діяння – це підміна дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів.

Суб'єктом злочинів проти волі, честі та гідності особи можуть бу­ти, як правило, фізичні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16 років. За захоплення заручників (ст.147 КК) відповідальність настає з 14 років. Деякі із розглядуваних злочинів можуть вчинюватися спеціальними суб’єктами злочину: службова особа - суб’єкт за ч. 2 ст. 149 КК, лікар-психіатр – ст. 151 КК.

На підставі викладеного можна констатувати, що злочинами проти волі, честі та гідності особи є протиправні умисні суспільно небезпечні діяння, які заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди волі особи, її честі та гідності.

1. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые и российские тенденции. – М.: Изд-во НОРМА, 1999.