Поняття і види процесуальних витрат
Пiд процесуальними витратами розумiють витрати на забезпечення
кримінального провадження, відшкодування яких покладається на певних його
учасників та на державу.
Провадження у кримінальній справі потребує значних матеріальних витрат,
більшу частину з яких держава бере на себе, іншу частину відшкодовують певні
учасники провадження.
При віднесені тих чи iнших витрат до процесуальних варто виходити з
правової сутності даного процесуального iнституту. Стягнення процесуальних
витрат – не є додатковим зaxодом покарання. Не є воно i цивiльно-правовим
заходом, оскiльки стягнення витрат вiдбувається не за договором чи цивiльно-
правовим зобов'язанням. Наприклад, шкода, завдана кримінальним
правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута
судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному
провадженні. У кримiнаьному провадженні витрати, що належать до процесуальних,
стягуються не тiльки без відома, а й часто навіть всупереч бажанню обвинуваченого,
при стягненнi суд керується кримiнально-процесуальними нормами, а не
цивiльними (правовими чи процесуальними). У цьому, зокрема, виявляється
характер кримінально-процесуальних вiдносин як одного з видiв владних вiдносин.
Hapeштi, слiд враховувати i безпосередню причину їx виникнення:
процесуальні витрати виникають у результатi здiйснення кримiнального
провадження, а не в результатi провопорушення. Правопорушення ж є загальною
причиною виникнення самого провадження, але не може розглядатися як
безпосередня причина витрат. Розходження в пiдставах (безпосереднiх причинах)
виникнення витрат визначає вiдмiннiсть процесуальних витрат вiд iнших сум, що
пiдлюгають стягненню з обвинуваченого (підозрюваного).
Процесуальні витрати – це юридичне поняття, межi якого встановлюються
кримiнально-процесуальним правом. Вiднесення до них витрат, пов'язаних з
кримінальним провадженням, але не передбачених статтями 118-123 КПК,
недопустимо.
Стаття 118 КПК України передбачає, що процесуальні витрати складаються
із:
1) витрат на правову допомогу;
2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або
судового провадження;
3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів,
перекладачів та експертів;
4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Стаття 119 КПК Ураїни передбачає, що суд, враховуючи майновий стан особи
(обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має
право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат
чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити
сплату процесуальних витрат на визначений строк.
Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення
судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.
У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи
звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються
за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Витрати на правову допомогу (ст. 120 КПК)
Витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний,
обвинувачений.
Витрати, пов’язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного
позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором,
несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у
випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання
безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету
України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний __________розмір
компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.