Система судів загальної юрисдикції 2 страница

Перегляд судових рішень в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів, один з яких є головуючим. Усі питання, що виникають у судовому засіданні, вирішуються більшістю голосів суддів. Під час прийняття рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення; зауважимо, що головуючий голосує останнім.

Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Разом із виконанням повноважень суду апеляційної інстанції апеляційні суди можуть виконувати також повноваження суду першої інстанції. Ці повноваження притаманні лише загальним апеляційним судам. Ані ГПК України, ані КАС України не наділяють апеляційні суди повноваженнями з розгляду справ по першій інстанції. КПК України та ЦПК України такі норми містять. Так, апеляційним загальним судам підсудні кримінальні справи:

– про злочини проти основ національної безпеки України (статті 109 – 114 КК України);

– про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі;

– про злочини, у вчиненні яких обвинуваченим є суддя (Закон України “Про статус суддів”).

Апеляційним загальним судам можуть бути підсудні цивільні справи, де однією зі сторін є місцевий суд.

Повноваження голови апеляційного суду мають ту ж природу, що й голови місцевого суду, але їх зміст дещо відрізняється, оскільки він зумовлений рівнем і, відповідно, повноваженнями суду, який він очолює.

Голова апеляційного суду наділений повноваженнями, які також можливо поділити на суддівські, адміністративні, організаційні та представницькі.

І якщо суддівські, адміністративні та представницькі повноваження здебільшого тотожні аналогічним повноваженням голови місцевого суду, то організаційні повноваження мають певну відмінність. Так, голова апеляційного суду не має повноважень щодо забезпечення формування складу народних засідателів, оскільки згідно з процесуальним законодавством народні засідателі мають залучатися до розгляду справ лише у місцевих судах.

Однак голова апеляційного суду має такі організаційні повноваження, якими не наділений голова місцевого суду. Він організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії; поряд з організацією ведення та аналізу статистики організує вивчення та узагальнення судової практики, у зв’язку з чим вправі витребувати з відповідного суду справи, рішення з яких набрали законної сили; організовує підвищення кваліфікації як працівників апарату суду, так і суддів; вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників; надає пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності.

Голова апеляційного суду має першого заступника та заступників голови суду – голів судових палат. У разі відсутності голови його обов’язки виконує перший заступник, а в разі і його відсутності – старший за віком заступник голови апеляційного суду – голова судової палати.

Перший заступник голови апеляційного суду відповідно до розподілу обов’язків бере на себе виконання частини повноважень, що належать голові, зокрема здійснює організаційне керівництво роботою структурних підрозділів суду та виконує інші обов’язки, визначені головою суду.

Повноваження заступників голів апеляційного суду зосереджені на організації роботи судових палат, які вони очолюють. Голови судових палат формують колегії суддів для розгляду справ, самі головують у судових засіданнях або призначають для цього суддів, організують ведення судової статистики, аналіз та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати. Тому вони теж мають право витребувати з відповідного суду справи, рішення з яких набрали законної сили. Голови судових палат інформують президію суду про діяльність судової палати.

До президії апеляційного суду входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визначається рішенням загальних зборів цього ж суду. Персональний склад президії (за винятком осіб, що входять до складу президії за посадою) формується через обрання суддів на загальних зборах таємним голосуванням.

Оскільки президія суду створюється для вирішення лише організаційних питань, останні можливо згрупувати за їх функціональним призначенням на: організаційно-розпорядчі, аналітично-методичні та контрольні. Задля їх виконання президія наділена певними повноваженнями, закріпленими в ч. 2 ст. 30 Закону України “Про судоустрій України”.

Реалізація організаційно-розпорядчої функції президії відбувається через розгляд питань організації діяльності суду, судових палат та апарату суду; затвердження за поданням голови апеляційного суду персонального складу судових палат; визначення кількості заступників голів судових палат; заслуховування інформації голів судових палат щодо діяльності палат; розгляд питань організаційного забезпечення діяльності суду та вироблення пропозицій щодо його поліпшення; розгляд питань кадрової роботи з суддями і працівниками апарату суду та підвищення їх кваліфікації, забезпечення виконання рішень зборів суддів відповідного суду.

Аналітична, методична та контрольна функції президії покликані сприяти не тільки вдосконаленню організації та діяльності апеляційного суду, а ймісцевих судів, які входять до апеляційного округу. Ці функції характеризують позапроцесуальні відносини між місцевими та апеляційними судами.

Президія розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає з цього приводу відповідні рекомендації. Останніми роками президії загальних апеляційних судів аналізували стан судимості неповнолітніх, практику розгляду справ, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, порушенням митних правил, обранням запобіжного заходу у виді взяття під варту. Щоквартально узагальнюється практика скасування та зміни судових рішень у кримінальних, цивільних справах. За результатами аналізу місцевим судам даються рекомендації, проводяться семінари із суддями^[11].

У зв’язку з прийняттям нових Кримінального, Цивільного, Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України президії апеляційних судів провели значну роботу з надання методичної допомоги місцевим судам щодо правильного застосування ними законодавства.

Контрольна функція випливає з принципу автономності та самостійності судової влади. Ніякий інший орган, крім органу судової влади, не може контролювати виконання головою місцевого суду його повноважень з організаційного керівництва діяльністю суду. Таким органом судової влади відносно місцевих судів є апеляційний суд, а саме президія цього суду, якій надано повноваження заслуховувати інформацію голів місцевих судів щодо організації діяльності судів, які вони очолюють. Предметом інформування є, як правило, питання забезпечення строків розгляду судових справ, складання статистичних звітів, звернення до виконання судових рішень, стан ведення журналів судових засідань та своєчасного передавання справ до канцелярії суду тощо.

Вказані повноваження президії дають змогу голові апеляційного суду мати повне уявлення про організаційні здібності голів місцевих судів під час вирішення питання про внесення пропозицій щодо кандидатур на призначення на посаду голови суду.

Засідання президії апеляційного суду проводяться не рідше одного разу на місяць. Вони є повноважними, якщо на них присутні не менше двох третин її складу. Постанови президії приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні, і підписуються головою суду, який головував на засіданні.

У загальних апеляційних судах передбачено функціонування суду присяжних. Створення суду присяжних має стати виконанням конституційного принципу щодо участі народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Вирішення питань щодо видів судочинства, у яких справи можуть розглядатися судом присяжних, а також визначення рівня судової системи, де можуть бути утворені суди присяжних, Конституція України віддала на вирішення судоустрійного та процесуального законодавства.

Закон України “Про судоустрій України” визначив, що суди присяжних будуть утворюватися в загальних апеляційних судах, тобто тих, що розглядають цивільні та кримінальні справи. Новий ЦПК України не передбачає такої форми участі народу у здійсненні правосуддя, як присяжні. Суд присяжних передбачений тільки у проекті КПК України, який регламентує порядок їх участі у здійсненні правосуддя з певної категорії кримінальних справ.

Статус присяжних та порядок їх залучення до виконання обов’язків у суді закріплені у Законі України “Про судоустрій України”.

Військові суди

До судової системи загальних судів поряд із судами, які створюються за територіальним принципом згідно з адміністративно-територіальним устроєм держави, включено й військові суди регіонів, Військово-Морських Сил України та гарнізонів. Таким чином, як складник єдиної системи загальних судів України військові суди є підсистемою, пристосованою до організаційної структури Збройних Сил України.

Єдиним процесуальним законом, який регулює питання підсудності справ військовим судам, є КПК України. У ньому передбачено, що районному (міському) суду підсудні всі кримінальні справи, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим судам (ст. 33 КПК України). Кримінально-процесуальне законодавство регулює також підсудність справ по першій інстанції між різними ланками військових судів. В основу цього розподілу покладено такі критерії підсудності: а) за персональною ознакою, зумовленою особливістю організації і функціонування Збройних Сил України; б) за тяжкістю злочину.

Так, військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана 2 рангу включно, крім тих справ, які підсудні військовим судам вищого рівня.

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні:

1) справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана 1 рангу і вище;

2) справи про злочини осіб, які займають посаду від командира полку, командира корабля 1 рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем;

3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 36 КПК України).

Кримінально-процесуальний кодекс урегулював також розподіл підсудності справ між військовими і територіальними загальними судами у випадках, якщо у вчиненні злочину обвинувачуються військовослужбовець і цивільна особа або якщо військовослужбовець обвинувачується у вчиненні не військового, а “загальнокримінального” злочину.

У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні декількох злочинів, якщо справа хоча б про одну з осіб або про один із злочинів підсудна військовому суду, то таку справу розглядає військовий суд. У разі обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів, що не є військовими злочинами, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним територіальним судом (ст. 40 КПК України).

Справи про злочини, вчинені особами в період проходження ними військової служби, розглядаються військовими судами і в тому разі, якщо на момент розгляду справи вони звільнилися з військової служби. Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу на військову службу, розглядаються загальними територіальними судами.

До підсудності військових судів належать також справи про злочини осіб, які є військовослужбовцями Служби безпеки України та справи про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені особами начальницького складу установ виконання покарань.

Голова військового суду регіону (Військово-Морських Сил) відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”:

– здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

– розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

– на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

– організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

– приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, застосовує щодо них заохочення й накладає дисциплінарні стягнення;

– організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;

– подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

– представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

– здійснює інші передбачені законом повноваження;

– видає накази з питань організації роботи суду.

Для належного виконання завдань зі здійснення правосуддя військові суди мають бути відповідно забезпечені.

Фінансування, матеріально-технічне постачання, забезпечення транспортом, засобами зв’язку, зберігання архівних матеріалів військових судів і Військової колегії Верховного Суду України відповідно до ст. 122 Закону України “Про судоустрій України” покладено на Державну судову адміністрацію, яка взаємодіє з відповідними установами Міністерства оборони України.

Вищі спеціалізовані суди

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. Закон допускає можливість утворення й інших вищих спеціалізованих судів у загальному порядку, передбаченому у ст. 20 Закону України “Про судоустрій України”^[12].

Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. Вимога до судді бути обраним безстроково означає, що стаж роботи на суддівській посаді в нього має бути не менше п’яти років.

У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за певною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Отже, кількість і предметна спеціалізація судових палат у вищому суді визначається не законом, а самим вищим судом.

Склад судових палат вищого спеціалізованого суду формується за поданням голови суду президією суду.

Президія вищого спеціалізованого судуутворюється для вирішення організаційних питань.

Для вирішення загальних питань діяльності всієї гілки судівпевної спеціалізації у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду.

Вищі спеціалізовані суди можуть мати друковані органи, у яких оприлюднюються рішення з судових справ, аналітичні матеріали, постанови Пленуму та президії спеціалізованого суду, ради суддів судів даної спеціалізації, наукові статті з актуальних проблем тощо. Вищий господарський суд видає “Збірник рішень Вищого господарського суду України”, “Вісник Вищого господарського суду України”.

При вищих спеціалізованих судах можуть утворюватися науково-консультативні структури. Однією зі сталих форм є Науково-консультативна рада, головне завдання якої полягає в опрацюванні питань, пов’язаних з роз’ясненням законодавства, наданні висновків щодо проектів законів, нормативно-правових актів, організації наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду. Саме тому до цих рад поряд із суддями, які мають значний досвід роботи і схильність до наукового осмислення судової практики зі складних питань застосування законодавства, входять провідні науковці – фахівці з різних галузей права.

Згідно із законом усі вищі спеціалізовані суди знаходяться у м. Києві.

Повноваження вищого спеціалізованого суду утворюють певну систему, яка складається з судових, аналітичних, методичних та організаційних повноважень, а також із повноваження, яке випливає з його статусу в гілці спеціалізованих судів, – правороз’яснювального.

Усі ці повноваження розподіляються між структурними утвореннями вищого спеціалізованого суду. Оскільки судді розподілені між судовими палатами, можна стверджувати, що судові повноваження реалізуються лише в таких утвореннях, як судові палати.

Судові повноваження, які здійснюють судді певної палати у складі колегії суддів, полягають у розгляді в касаційному порядку справ відповідної судової юрисдикції, а також інших справ у випадках, визначених процесуальним законом. Однак інстанційні повноваження Вищого адміністративного суду не вичерпуються лише касаційними.

Вищий адміністративний суд України, як і Вищий господарський, переглядає судові рішення місцевих та апеляційних судів у касаційномупорядкуяк суд касаційної інстанції. Щодо інших судових повноважень Вищого адміністративного суду, то вони тісно пов’язані з судовим захистом виборчих прав громадян та прав на проведення всеукраїнських референдумів.

Предметом оскарження з таких питань є рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, місцезнаходженням якої є м. Київ. Тому спочатку всі рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії (за винятком нижчезазначених) або члена цієї комісії мають оскаржуватися до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ. Апеляційний перегляд зазначених справ здійснює не апеляційний адміністративний, а Вищий адміністративний суд. Тобто по таких справах він набуває повноважень суду апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 172 КАС України).

Окрім того, безпосередньо до Вищого адміністративного суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму, тобто в цих випадках Вищий адміністративний суд діє як суд першої інстанції.

Поряд із здійсненням правосуддя вищий спеціалізований суд веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику як власне вищого суду, так і нижчих спеціалізованих судів. Ціаналітичні повноваження виконує судова палата по справах, віднесених до її компетенції, у зв’язку з чим голова судової палати має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення щодо яких набули законної сили.

Методичні повноваження вищого спеціалізованого суду полягають у наданні методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці.

Зміст методичної допомоги кожен раз визначається на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Формами методичної допомоги можуть бути відповіді на запити суддів нижчих судів, інформаційні листи, семінари, рекомендації тощо. Такі повноваження здійснюють як судові палати, так і президія вищого спеціалізованого суду.

Правороз’яснювальні повноваження вищого спеціалізованого суду полягають у наданні спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції. Цими повноваженнями наділений виключно Пленум вищого спеціалізованого суду.

Організаційні повноваження вищого спеціалізованого суду притаманні всім його структурним утворенням. Більшість з них націлена на організацію діяльності палат, президії, Пленуму. Але декотрі мають і зовнішню направленість –на всю гілку спеціалізованих судів.

Вищий спеціалізований суд може здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Голова вищого спеціалізованого суду та його заступники призначаються на посаду на п’ять років з числа суддів цього суду. Голова вищого спеціалізованого суду може бути призначений на цю посаду повторно.

Голова вищого спеціалізованого суду має першого заступника та заступників голови суду. У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов’язки виконує перший заступник, а за відсутності останнього – один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків.

Повноваження голови вищого спеціалізованого суду, як і голів судів нижчого рівня, зумовлені тим, що він уособлює, по-перше, суддю, а по-друге – керівника вищої судової установи в гілці спеціалізованих судів, які мають елементи певної автономності. Якщо адміністративні і суддівські повноваження за своїм змістом тотожні аналогічним повноваженням голів судів нижчих рівнів, організаційні та представницькі мають певну відмінність.

Судові повноваження голови вищого спеціалізованого суду полягають у тому, що він може головувати в судових засіданнях колегій суддів при розгляді будь-якої справи за умови, що вона належить до юрисдикції цього суду.

Адміністративні повноваження розповсюджуються лише на працівників апарату суду і полягають у праві голови приймати на роботу та звільняти з роботи вказаних працівників, присвоювати їм ранги державного службовця, застосовувати до них заохочення й накладати дисциплінарні стягнення.

Організаційні повноваження голови вищого спеціалізованого суду за своїм напрямом можуть бути поділені на повноваження по забезпеченню діяльності: а) вищого суду; б) спеціалізованих судів нижчого рівня. У свою чергу, повноваження по забезпеченню діяльності судів нижчого рівня (б) можна конкретизувати, зазначивши, що вони полягають у:

– погодженні подання, що вносить Міністр юстиції України до Президента України щодо утворення та ліквідації відповідних спеціалізованих місцевих та апеляційних судів;

– внесенні подання про призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду та звільнення їх з посад;

– внесенні подання на підставі рекомендації ради суддів спеціалізованих судів про призначення суддів на адміністративні посади в судах нижчого рівня.

Організаційні повноваження (а), які мають за мету забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду, за своїм змістом є достатньо різноманітними (кадрові, фінансові тощо) і націлені на вирішення майже всього спектру організації діяльності суду.

Голова вищого спеціалізованого суду:

– здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

– розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

– на підставі акта про обрання суддею вищого суду або припинення повноважень суддею цього суду видає відповідний наказ;

– утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду пропозиції щодо їх персонального складу;

– організовує роботу президії, вносить на її розгляд питання та головує на її засіданнях; скликає Пленум вищого спеціалізованого суду, вносить на його розгляд питання та головує на його засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій суддів вищого спеціалізованого суду при розгляді будь-якої справи, що належить до юрисдикції даного суду;

– керує організацією роботи судових палат, здійснює керівництво роботою апарату суду;

– організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики: має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили; затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання вищого суду;

– організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату вищого суду;

– подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування суду та організаційного забезпечення його діяльності.

Представницькі повноваженняголови суду полягають у тому, що він представляє вищий спеціалізований суд у зносинах з іншими органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями, органами влади та організаціями інших держав. До цих досить традиційних представницьких повноважень належить і представництво, зміст якого визначається характером відносин між вищім спеціалізованим судом і Верховним Судом України. Голова вищого спеціалізованого суду (а також його перший заступник) входять до складу Пленуму Верховного Суду України, де на засадах рівності беруть участь у вирішенні всіх питань, що входять до компетенції Пленуму. Окрім того, Голова вищого спеціалізованого суду інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність вищого спеціалізованого суду.

Перелік повноважень голови вищого спеціалізованого суду, закріплений у ст. 41 Закону України “Про судоустрій України”, не є вичерпним. Голова може виконувати й інші повноваження, передбачені законом.

Перший заступник та заступники голови вищого спеціалізованого суду призначаються на посаду і звільняються з посади з числа суддів даного суду за пропозицією голови вищого спеціалізованого суду в загальному порядку. Вони можуть бути призначені на адміністративну посаду повторно. Ці посадові особи здійснюють керівництво роботою структурних підрозділів суду відповідно до встановленого головою суду розподілу обов’язків. Повноваження заступника голови суду – голови судової палати – складаються з судових, організаційних та аналітично-методичних повноважень. Він:

– організовує роботу судової палати;

– формує колегії суддів для розгляду судових справ;

– головує в судових засіданнях або призначає для цього суддів;

– організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції судової палати; має право витребувати з судів нижчого рівня справи, судові рішення щодо яких набрали законної сили;

– надає методичну допомогу спеціалізованим судам з метою правильного застосування законодавства;

– інформує президію суду про діяльність судової палати.

Перелік цих повноважень, закріплений ст. 42 Закону України “Про судоустрій України”, може буди розширений.

Президія вищого спеціалізованого суду за своїм призначенням є органом оперативного колегіального вирішення питань організації діяльності як власне вищого суду, так і спеціалізованих судів нижчих рівнів. Усі її повноваження, які носять організаційний характер, можна поділити за функціональним призначенням на організаційні, аналітичні, методичні та контрольні. Їх зміст у цілому збігається з аналогічними повноваженнями президій апеляційних судів з відмінностями, зумовленими рівнем вищого суду.

Реалізуючи організаційні повноваження, президія вищого спеціалізованого суду розглядає питання організації діяльності суду, судових палат, апарату суду; за поданням голови вищого спеціалізованого суду затверджує склад кожної із судових палат; розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду і виробляє пропозиції щодо його поліпшення; розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апарату вищого спеціалізованого суду та підвищення їх кваліфікації.

Аналітична функція полягає в розгляді матеріалів судової практики та аналізі судової статистики. Якщо судові палати безпосередньо вивчають судову практику й аналізують судову статистику (а проведення цієї роботи хоча б з одного складного питання займає тривалий час – від декількох тижнів до декількох місяців), то президія розглядає результати такого узагальнення й обирає необхідну форму доведення її до суддів спеціалізованих судів, одна з яких передбачена законом, – прийняття відповідних рекомендацій. Вказані рекомендації орієнтують суддів на досягнення єдності судової практики як у додержанні процесуального, так і застосуванні матеріального права.

Президія вищого суду уповноважена вирішувати певні контрольні питання щодо спеціалізованих судів нижчого рівня. Так, вона заслуховує інформацію голів апеляційних та місцевих судів щодо організації роботи цих судів. Такій інформації передує перевірка стану організації роботи у певному суді членами президії. Останнім часом склад груп, що здійснюють перевірку, має комісійний характер, оскільки до неї залучаються і члени ради суддів спеціалізованих судів як органів суддівського самоврядування. Президія також висловлює пропозиції щодо кількості суддів відповідних спеціалізованих місцевих та апеляційних судів.

Президія надає методичну допомогу апеляційним та місцевим судам для забезпечення правильного застосування ними законодавства (про форми методичної допомоги йшлося вище). Реалізуючи вказані контрольні та методичні повноваження, президія не може втручатися в діяльність по здійсненню правосуддя, визначати результати розгляду судових справ.

Склад і порядок роботи президії мають відповідати завданням цього структурного підрозділу суду.

До президії входять: голова вищого спеціалізованого суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визначається Пленумом спеціалізованого суду. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Засідання президії проводяться не рідше одного разу на два місяці. Вони є повноважними за умови присутності не менше двох третин її складу. Постанови президії приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, і підписуються головою суду чи його заступником, який головував на засіданні.

Пленум вищого спеціалізованого суду вирішує загальні питання діяльності відповідних спеціалізованих судів.