Загальна характеристика спадкування. Види спадкування

Правовідносини, пов’язані зі спадкуванням, виникають вна­слідок смерті фізичної особи.

Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоєм­ців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкодавець (заповідач) – це фізична особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб. Спадкодав­цем може бути лише фізична особа незалежно від віку, статі, стану здоров’я тощо.

Спадкоємець – це особа, яка у разі смерті тієї чи іншої фізичної особи набуває права одержати його спадкове майно, тобто має пра­во на спадкування.

Спадкування буває двох видів: спадкування за заповітом та за законом.

Спадкоємцями як за заповітом так і за законом можуть бути фізичні особи, що були в живих на час смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті, також спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна та інші учасники цивільних відносин.

Не мають права на спадкування ні за законом ні за заповітом особи:

• за заповітом:

– які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на життя цих осіб.

– умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти за­повіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт.

• за законом:

– батьки після смерті дитини, щодо якої вони були позбавлені батьків­ських прав;

– одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або ви­знаний таким за рішенням суду.

• за рішенням суду:

– особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утриман­ня спадкодавця;

– якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Об’єктом спадкових правовідносин є склад спадщини, тобто права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Об’єкти бувають майново­го (речі, майнові права та права вимоги) та немайнового (авторське право на опублікування і розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва та одержання винагороди, право на одержання диплому за відкриття, авторського свідоцтва на твір чи патенту на винахід, виключне право на винахід, промисловий зразок, корисну модель на підставі патенту) характеру.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунен­ня їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини вона визнається судом відумерлою і переходить у власність терито­ріальної громади.

Як вже вказувалося законодавець встановлює два види визначення спадкоємців та поділу спадкового майна:

– спадкування за заповітом;

– спадкування за законом.

Заповіт – це особисте розпорядження своїм майном на випадок своєї смерті. Цивільне право України виходить із принципу свобо­ди заповіту. Це означає, що заповідач може:

– залишити своє майно одному або декільком особам незалежно від наявності родинних відносин з ними, а також юридичним осо­бам, державі чи іншим суб’єктам цивільного права;

– позбавити права спадкування одного, декількох або всіх спад­коємців за законом. Виняток складають особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, їх не можна позбавити спадщини;

– покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов’язання. Наприклад, він може зобов’язати спадкоємця надати право довічного користування частиною житлового будинку особі, що не належить до кола спадкоємців;

– охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, які мо­жуть йому належати у майбутньому;

– скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини;

– у будь-який час змінити або скасувати заповіт.

Вимоги до заповіту:

– повна цивільна дієздатність заповідача. Право на заповіт має тільки фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

– особистий характер. Заповіт належить до числа юридичних актів, що складаються тільки від свого імені;

– нотаріально посвідчена письмова форма. Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, власноручно підписується заповідачем і засвідчується нотаріусом або, за його відсутності, іншими особами, коло яких визначено законодавством (службовими особами закладу охорони здоров’я, капітаном судна, командиром військової частини тощо).

Необхідно звернути увагу, що ЦК України надає спадкодавцю право скласти заповіт особої форми, яка відрізняється від звичайного заповіту:

Секретний заповіт – заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Заповідач, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Посвідчення цього заповіту повинно відбуватися у присутності двох свідків.

Однак даний вид заповіту складений без кваліфікованої юридичної допомоги, може привести до недійсності заповіту (наприклад: заповідач забув підписати заповіт, невірно вказав данні спадкоємців, абстрактно висловив у заповіті свої бажання). У звичайному заповіті за юридичною правільністю оформлення слідкує та відповідає нотаріус.

Заповіт з умовою – заповіт, у якому обумовлено виникнення права на спадщину тількі у разі наявності у спадкоємця певної умови (вступити на роботу, одружитись, вступити до навчального закладу)

Цей заповіт також має багато незрозумілостей та може призвести до втрати спадку спадкоємцем. Спадкоємець може прийняти спадщину на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини (день смерті (визнання померлим) спадкодавця)). Тобто на протязі вказаного часу він повинен виконати умови заповіту, або мати їх у наявності. Необхідно розумно ставитись до висунення вимог, оскільки зрозуміло: дитину за цей строк народити неможливо (9 місяців), отримати освіту – теж (5 років).

Заповіт подружжя – спільний заповіт щодо майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Досить поширена форма заповіту.

Незалежно від волі заповідача деякі особи мають право на обов’язкову частку у спадщині. До них належать: неповнолітні діти спадкодавця; повнолітні непрацездатні діти спадкодавця; непрацездатна вдова (вдовець) спадкодавця; непрацездатні батьки (усиновителі) спадкодавця.

Вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Це означає, що якби за законом така особа успадковувала б 1/3 належного спадкодавцеві майна, то в разі усунення її від спадщини волею заповідача вона успадкує 1/6 цього майна (тобто 1/3:2=1/6).

Оскільки заповіт є типовим одностороннім правочином, за­повідач має право змінити або скасувати його в будь-який час незалежно від волі інших осіб. Скасування заповіту можливо двома способами:

а) складанням нового заповіту;

б) шляхом подачі до нотаріального органу заяви про скасу­вання раніше складеного заповіту.

Заповіт, який складається пізніше, може і не скасовувати чи змінювати попередні, а лише доповнювати їх шляхом визна­чення долі майна, яке раніше нікому не заповідалося.

Спадкування за законом – спадкування згідно з умовами і в порядку черговості, визначеними у законі, оскільки вони не змінені чинним заповітом.

Спадкування за законом має місце коли:

– коли відсутній заповіт;

– заповіт визнано недійсним;

– заповідано лише частину майна або заповіт визнано недійсним в одній із частин;

– спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або її не прийняв;

– спадкоємець за заповітом помер раніше спадкодавця;

– спадкоємець за заповітом усунутий від права на спадкування відповідно до закону.

Спадкоємцями за законом є той з подружжя, хто пережив спад­кодавця, родичі спадкодавця і деякі інші особи. Вони закликають­ся до спадщини в порядку черговості. Усі спадкоємці за законом одержують рівні частки спадкового майна.

Перша черга спадкоємців за законом включає: дітей, у тому чис­лі зачатих за життя спадкодавця і народжених після його смерті; того з подружжя, що пережив спадкодавця; батьків (усиновителів). Внуки та правнуки спадкодавця закликаються до спадку у порядку представлення. Вони стають спадкоємцями тільки тоді, коли до моменту смерті спадкодавця немає в живих того з-поміж їхніх бать­ків, хто був би спадкоємцем. Внуки та правнуки, таким чином, за­міщають (представляють) своїх батьків як спадкоємців.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Племінники, прабаба та прадід спадкують за правом представлення.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Двоюрідні брати та сестри спадкують за правом представлення.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають осо­би, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування роди­чів подальшого ступеня споріднення. До п’ятої черги включено також і утриманців спадкодав­ця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповно­літня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менше ніж 5 років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прий­няття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особис­то. Неповнолітній має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Від імені малолітньої або недієздатної особи заяву про прийняття спадщини подають її бать­ки (усиновлювачі), опікун.

Якщо спадкоємець пропустив строк прийняття спадщини з поваж­ної причини, суд може визначити йому додатковий строк для прий­няття спадщини.

Спадкоємець має право відмовитися від своєї частки спадщини на користь іншого спадкоємця за законом або заповітом або взагалі відмовитись від прийняття спадщини.

Прийняття спадщини оформляється свідоцтвом про прийняття спадщини. Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати його в органі, що здійснює державну реєстрацію нерухомого майна.

Спадкування передбачає перехід до спадкоємців не тільки май­нових прав, але й майнових обов’ язків, зокрема, боргів спадкодавця.

Окрім інших прав та обов’язків, що складають спадщину до спадкоємця переходять обов’язки: відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спад­кодавцем; відшкодувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем, якщо відшкодування було присуджено судом зі спадкодавця за його жит­тя; сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи не­рухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом правового регулювання галузі цивільного права України?

2. Які особливості особистих немайнових та майнових відносин?

3. Які нормативно-правові акти відносяться до джерел цивільного права України?

4. Цивільні правовідносини. Особливості та структура?

5. Що є передумовами виникнення цивільних правовідносин?

6. Хто відноситься до суб’єктів цивільних правовідносин?

7. Цивільна правоздатність. Особливості набуття та припинення.

8. Цивільна дієздатність. Особливості набуття та припинення.

9. Надайте загальну характеристику об’єктів цивільних правовідносин.

10. Що таке правочин?

11. Які наслідки недотримання вимог закону при укладанні правочинів?

12. Поняття права власності.

13. Форми власності в Україні.

14. Підстави набуття права власності.

15. Підстави припинення права власності.

16. Що таке цивільний договір? Ознаки. Види.

17. Охарактеризуйте на конкретному прикладі договір купівлі-продажу.

18. Охарактеризуйте договір дарування.

19. Надайте характеристику договору найму (оренди).

20. Надайте характеристику договору про надання послуг.

Тести

1. Які суспільні відносини регулюються цивільним правом:

а) майнові відносини та особисті немайнові відносини;

б) трудові відносини;

в) відносини у сфері державного управління.

2. Нормами цивільного права не регулюється:

а) передача майна у власність;

б) передача грошей;

в) авторство;

г) матеріальна відповідальність працівника;

д) відшкодування моральної шкоди.

3. Цивільна дієздатність особи залежить від:

а) громадянства;

б) віку;

в) майнового стану;

г) отримання освіти.

4. Правоздатність – це:

а) можливість суб’єкта самостійно здійснювати свої юридичні права та обов’язки;

б) можливість суб’єкта мати юридичні права та обов’язки;

в) суспільні відносини, врегульовані нормами права;

г) діяльність щодо створення нормативно-правових актів.

5. Об’єктами цивільно-правових відносин є:

а) фізичні особи;

б) речі;

в) бюджетні кошти.

6. Який з наведених суб’єктів може виступати суб’єктом права власності?

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) держава;

г) народ України;

д) всі наведені особи можуть виступати суб’єктами права власності.

7. Юридичними особами визнають:

а) організації, створені і зареєстровані у встановленому законом порядку;

б) осіб, які є членами громадських організацій.

в) осіб, які мають юридичну освіту;

г) осіб, які можуть відповідно до закону бути власниками.

8. Повна цивільна дієздатність може бути до досягнення особою 18 років у випадках:

а) народження дитини;

б) укладання угоди;

в) виїзду за кордон;

г) отримання вищої освіти.

9. Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків називається:

а) правовідносинами;

б) правочином;

в) правопорядком;

г) дорученням.

10. Здатність фізичної особи своїми діями набувати громадянські права та самостійно їх здійснювати, а також здатність створювати для себе обов’язки та нести відповідальність у випадку їх невиконання – це:

а) правоздатність

б) дієздатність;

в) деліктоздатність.

11. Визначте, яке з зазначених тверджень є помилковим:

а) учасниками цивільних правовідносин є фізичні та юридичні особи;

б) цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження;

в) зміст правочину не повинен суперечити законодавству України та моральним засадам суспільства;

г) цивільно-правовий правочин повинен бути обов’язково укладений в письмовій формі.

12. До первісних способів виникнення права власності не належать:

а) переробка майна;

б) знахідка та скарб;

в) набуття права власності на безхазяйну річ;

г) договір купівлі-продажу.

13. Заповіт може бути посвідчений:

а) лише нотаріусом

б) ректором університету

в) капітаном судна, якщо особа, яка склала заповіт, перебуває під час плавання на морському судні

г) членом сім’ї заповідача

д) будь-якою особою

е) недієздатною особою

14. Суб’єктами права комунальної власності є:

а) Міністерство освіти України;

б) держава Україна;

в) територіальні громади;

г) юридичні особи.

15. Юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна, вільно розпоряджатись майном на свій власний розсуд – це:

а) право володіння;

б) право користування;

в) право розпорядження;

г) право власності.

Задачі

Задача №1.

Пенсіонер К. самотньо проживав у м. Коростень, мав будинок та присадибну ділянку, мотоцикл та інші речі. Потрапивши в автомобільну аварію, К. отримав струс мозку і часто скаржився на головний біль. Незабаром він продав своє майно за заниженими цінами і переїхав жити до своєї сестри. Донька К. звернулася до покупців з вимогою повернути майно, оскільки, за її поясненням, батько після перенесеної травми став недієздатним.

Задача №2.

Громадянин Л. звернувся до нотаріальної контори з проханням про зміну заповіту, складеного два місяці тому у зв’язку з тим, що він посварився зі своїм братом, включеним до числа спадкоємців відповідно до заповіту. Помічник нотаріуса відмовив Л. у зміні заповіту, посилаючись на те, що для цього відсутні законні підстави.

Дайте вашу оцінку ситуації.

Задача № 3

Громадянка Добровольська звернулась до районної адміністрації за місцем роботи чоловіка з письмовою заявою, у якій просила не видавати чоловікові його заробітну плату. Мотивувала вона це тим, що чоловік витрачає її на придбання стародавніх монет для особистої колекції, що негативно відбивається на матеріальному становищі родини.

Прокоментуйте ситуацію, що склалася та дайте відповіді на наступні запитання:

Чи є витрачання заробітної платні на придбання стародавніх монет обставиною для обмеження дієздатності?

Які органи можуть обмежити дієздатність і в яких випадках?

Чи має право голова районної адміністрації в даному випадку обмежити громадянина Добровольського у дієздатності?

Задача № 4

14 річний Олексій Дьомін поступив на роботу у товариство з обмеженою відповідальністю. Через декілька місяців до директора товариства прийшов батько Дьоміна й розповів, що Олексій нерозумно витрачає свій заробіток: купує дуже дорогі речі, відвідує ресторани і т.д. В той же час сім’я зазнає матеріальних труднощів, оскільки в сім’ї крім Олексія є ще двоє маленьких дітей. До того ж мати Олексія є непрацездатною за станом здоров’я. Директор з розумінням віднісся до потреб сім’ї і розпорядився видавати Олексію на руки лише частину заробітної плати, а іншу частину видавати його батькам.

Чи правильно вчинив директор? Дайте роз’яснення ситуації, що склалася.

Задача № 5

Снегірін, якому виповнилося 16 років, зареєструвався за згодою батьків як підприємець. Здійснюючи підприємницьку діяльність, він уклав договір позики на суму 5 тис. грн. в усній формі із гр. Замковим. Через 6 місяців, коли настав строк повернення запозичених коштів і виплати відсотків, Снегірін заявив, що не буде повертати борг, тому що він не є повнолітнім.

Вирішить спір.

Задача № 6

Федоренку С.П. минуло 85 років. Він часто перебуває на лікуванні у психоневрологічній лікарні. Через хворобу він не може розуміти значення своїх дій, керувати ними, а отже потребує піклування. Члени його сім’ї звернулися до органів опіки та піклування з проханням визнати Федоренка С.П. недієздатним.

Прокоментуйте ситуацію, що виникла, посилаючись на діюче законодавство та дайте відповіді на наступні запитання:

У чому помилилися родичі громадянина Федоренка С. П.?

У яких випадках громадянин може бути визнаний недієздатним?

Які правові наслідки настануть для Федоренка С.П. в разі визнання його недієздатним?

Задача № 7

Клімов зловживав спиртними напоями і всю свою заробітну плату витрачав на їх придбання. Сім’я Клімова внаслідок цього була поставлена в скрутне матеріальне становище, тому що його дружина не працювала, а займалася вихованням двох малолітніх дочок. Дружина звернулася із заявою до суду про обмеження свого чоловіка в дієздатності, щоб мати можливість отримувати його заробітну плату самостійно.

Яке рішення винесе суд? Які правові наслідки обмеження дієздатності фізичної особи ?

Задача № 8

До фермерського господарства Огурцова пристала корова. Оскільки корову чимось необхідно було годувати, Огірків забив її, м’ясо продав на ринку, а шкіру передав на шкіряний завод в обмін на вироби зі шкіри. Через два місяці з’явився власник корови.

Які вимоги він може пред’явити?

Задача № 9

Композитор разом з поетом створили декілька весільних пісень, які були виконані в концертному залі. Видавництво звернулось до авторів з пропозицією про видання цих пісень.

Що є об'єктом правовідносин у даному випадку?

Задача № 10

Мешканець м. Москва Шишкін вирішив придбати у Сіренка квартиру, розташовану в м. Одесі. Нотаріус відмовив посвідчити договір купівлі-продажу, мотивуючи це тим, що Шишкін є громадянином Росії, а не України, і тому не може укласти такий договір.

Чи правомірні дії нотаріуса? Визначте обсяг правоздатності іноземців та осіб без громадянства.

Задача № 11

Громадянин Моруга, який довгий час працював старшим науковим співробітником науково-дослідного інституту, подарував Інституту бібліотеку, що складалася із рідкісних спеціальних особливо цінних книг. Договір було укладено у простій письмовій формі. Через деякий час після укладення цього договору Моруга помер, не встигнувши передати книги за договором. Інститут звернувся з проханням до сина Моруги, котрий був єдиним спадкоємцем померлого, передати книги до бібліотеки. Син відмовився передавати книги Інституту, стверджуючи, що договір дарування є недійсним, бо не посвідчений нотаріально, та й узагалі дарування набуває чинності лише за умови реального передання речей, й до цього моменту не зобов'язує дарувальника.

Як вирішити ситуацію? Чи потребує такий договір нотаріального посвідчення? Чи може бути договір дарування консенсуальним?

Задача № 12

Іванченко І.П. вирішив продати своєму малолітньому синові двокімнатну квартиру. При підписанні угоди представником малолітнього була його мати – дружина Іванченко І.П. Через два місяці після здійснення угоди був поданий позов у суд про визнання угоди недійсної на тій підставі, що угоди між чоловіком опікуна і малолітнім неможливі.

Яке рішення має винести суд?

Задача № 13

Після смерті Нечипоренка до нотаріуса звернулися: Петрова – перша дружина з екземпляром заповіту 1999 року, де вона вказана як єдина спадкоємиця, Сєрова – друга дружина з екземпляром заповіту 2002 року, де вже вона вказана як єдина спадкоємиця, та Клименко – жінка, яка проживала з заповідачем до його смерті без реєстрації шлюбу зі своїм екземпляром заповіту 2006 року, де вона вказана як єдина спадкоємиця. Крім цього у Нечипоренка залишилася неповнолітня дочка 1998 року народження від шлюбу з першою дружиною.

Хто і в якому розмірі має право на спадщину?

Задача № 14

Стародумов склав заповіт на все приналежне йому майно на користь Гревцова. Через два місяці після складання заповіту Стародумов упав і одержав серйозну травму ноги і руки, через що був поміщений у лікарню. За весь час перебування Стародумова в лікарні Гревцов жодного разу не відвідав його. Образившись на друга, Стародумов склав новий заповіт, у якому будинок, грошові внески та автомашину заповідав своєму брату, що проживає з ним протягом декількох років. Бібліотеку ще при житті він передав інституту, у якому працював багато років.

Після смерті Стародумова між його братом і Гревцовым виникла суперечка щодо того, кому повинні бути передані речі Стародумова, що знаходилися в будинку. Брат Стародумова вважав, що він, як спадкоємець, який проживав разом зі спадкодавцем, має одержати предмети домашньої обстановки і побуту понад своєї частки спадщини за заповітом, що охоплювало все майно Стародумова.

Віришить спір.

Список літератури

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Цивільне право України. Особлива частина / за ред.: О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.

3. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 520 с.

4. Цивільне право : посіб. для підгот. до іспиту / Є. О. Харитонов, Н. Ю. Голубєва, Ю. Ю. Акіменко. – Вид. 3-ге, перероб. і допов. – Х. : Одіссей, 2013. – Ч. 2. – 256 с.

5. Цивільне право: підручник: у 2 т. / Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого»; за ред.: В. І. Борисова, І. В. Спасибо-Фатєєва, В. Л. Яроцький. – Х. : Право, 2014 – Т. 2. – 816 с.

6. Берестова I.E. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави: загальнотеоретичні проблеми та правові наслідки: Монографія. – Дніпропетровськ, 2005.

7. Бондар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.

8. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / І.О. Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 255 с.

9. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К.: Вентурі, 1996. – 272 с.

10. Житлове право України / За ред. В. С. Гопанчука, Ю. О. Заіки. – К.: Істина, 2003. – 208 с.

11. Заіка Ю.О. Становлення та розвиток спадкового права в Ук­раїні: Монографія / МВС України НАВСУ. – К., 2004. – 279 с.

12. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посіб. / За ред. О.В. Дзери. – К., 2000. – 816 с.

13. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. – К.: Атіка, 2004, – 328с.

14. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: Навч. посібник. - К.: Школа, 2004. – 160 с.

15. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності [Текст] : Навч. посіб. / В. В. Луць, В.С.Стефаника. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 556 с.

16. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин у цивільному праві. – К.: ВПЦ «Київський ун-т», 2002. – 502 с.

17. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 3-е вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2012. – 776 с.

18. Право власності в Україні: Навч. посіб. / О. В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А. Підопригора; За заг. ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.

19. Право інтелектуальної власності: Академ, курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О. А. Підопригора, О. Б. Бутнік-Сіверський, В. С. Дроб'язко та ін.; За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. -2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 672 с.

20. Спадкове право. Теорія та практика [Текст] : навч. посіб. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса. – Київ : Атіка, 2002. – 496 с.

21. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві./ Хмельн. ін-т регіон. упр. та права – К.: Науковий світ, 2001. – 306 с.

22. Страхове право України: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2004. – 192 с.

23. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: автор­сько-правовий аспект / Р.Б. Шишка. – Харків, 2002. – 368 с.

24. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Глосарій

Акт (правовий) (лат. actus, від ago – приводжу в рух) — офіційний письмовий документ органу публічної влади, в якому вміщується правова норма (нормативно-правовий А.) або владний припис, винесений в результаті вирішення конкретної юридичної справи (правозастосовний акт).

Акти цивільного стану – це події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.

Акцепт – 1) засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред’явлений до платежу. Акцепт має бути безумовним. Він має бути надписаний на векселі і може складатися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт трасата може бути обмежений частиною вексельної суми. Якщо за час від акцепту до пред’явлення векселя до платежу в текст векселя були внесені зміни без згоди акцептанта, останній відповідає згідно з умовами наданого ним акцепту. 2) прийняття пропозиції укласти договір.

Акцептант– особа, яка бере на себе зобов’язання платежу за переказним векселем (трасат або посередник в акцепті). Акцептант відповідає згідно з умовами свого акцепту;

Акцептування (акцептація) - проставлення на векселі акцепту.

Аналогія закону – вирішення конкретної юридичної справи (при наявності прогалин у законодавстві) на основі правової норми, розрахованої не на дані, а на подібні відношення.

Аналогія права – вирішення конкретної юридичної справи (при наявності прогалин у законодавстві та відсутності «аналогічної» правової норми) на основі загальних принципів відповідної галузі права або права в цілому.

Аналогія – застосування до відносин, що не передбачені законом безпосередньо, інших законодавчих норм, які регулюють відносини, найбільш близькі за своєю сутністю.

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Безспірні вимоги кредиторів – вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Будівельний підряд — договір, за яким підрядник зобо­в’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати обумовлені договором будівельні роботи відпо­відно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується на­дати підрядникові будівельний майданчик або забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні робо­ти та оплатити їх.

Валютні цінності — визначені законом певні види май­на, до яких належать валюта України, іноземна валюта та монетарні метали.

Виробничий кооператив – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.

Відкриття спадщини — настання певних обставин (смерть фізичної особи, оголошення особи такою, що померла), за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства.

Галузь права – це така система якісно однорідних юридичних норм, яка регулює певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Гарантії законності – це система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і, в разі порушення, відновлюється законність.

Гарантія – один із видів забезпечення виконання зобо­в’язання. Визнається як письмове зобов’язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації (гаранта), що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов’язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов’язан­ня грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Гіпотеза – це така частина правової норми, в якій зазначаються обставини, вказуються умови, при настанні яких можна чи необхідно виконувати правило, що міститься в диспозиції. Призначення гіпотези – визначити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

Гроші– це нормативно визначені та виражені у емітованих в обіг паперових і металевих знаках або у безготівковій формі умовні вартісні одиниці (гривні, копійки, одиниці іноземної валюти), які мають забезпечений на законодавчому рівні примусовий курс, що полягає у обовязковості їх приймання за відповідною номінальною вартістю, які визначають міру вартості речей, робіт, послуг, інших матеріальних і нематеріальних благ, а також втрат(майнової та немайнової шкоди), визначаються у цивільному обороті законним платіжним та кредитним засобом і забезпечуюють здійснення всіх видів платежів та розрахунків у цивільному обороті, виконуючи функції загального еквівалента, обігу і нагромадження.

Грошове зобов’язання– зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Давність – сплинення встановлених у кримінальному законі строків притягнення до кримінальної відповідальності або виконання обвинувального вироку. Сплинення цих строків означає, що особу, яка вчинила злочин, не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, а відносно засудженої особи обвинувальний вирок не виконується.

Дарування – договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Держава – це особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління і примусу й здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили для всього населення країни, яка створюється для керівництва суспільством і виконання загальносуспільних справ.

Диспозиція – це така частина правової норми, в якій записане саме правило поведінки, виражене в юридичних правах і обов’язках суб’єктів. Це центральна, основна частина юридичної норми, яка вказує на дозволену (необхідну) чи неприпустиму поведінку суб’єкта.

Довіреність – письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довірче управління майном – договір, за яким одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (до­вірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, а інша сторона зобов’язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інте­ресах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Довічне утримання – договір, за яким одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній чи юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цінність, рухоме майно, замість чого набувач майна зобов’язується надати відчужувачеві або зазначеній ним особі довічне грошове або матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчу­вання, догляду, медичного обслуговування, санаторно-ку­рортного лікування та іншої необхідної допомоги.

Договір – правочин двох чи більше осіб, спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Договір доручення – договір, за яким одна сторона (по­вірений) зобов’язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії – договір, за яким одна сторона (комі­сіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комі­тента) за винагороду вчинити один чи кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.

Завдаток – грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади (парламенту) або народу, який приймається в особливому порядку, регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю, інтереси більшості населення, має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, загальнообов’язковий для всього населення і держави та охороняється державною владою.

Законність – це режим, такий стан суспільства, який характеризується неухильним виконанням, дотриманням всіма учасниками суспільних відносин вимог нормативно-правових актів.

Заповідальний відказ (легат) – покладення спадкодав­цем (заповідачем) на спадкоємців обов’язку з виконання певних дій на користь третьої особи, названої в заповіті.

Заповіт – односторонній правочин (розпорядження за­повідача) щодо вирішення долі належного йому майна на випадок смерті заповідача, зроблене з дотриманням вимог встановлених законом.

Заповіт подружжя – спільний заповіт, який має право скласти подружжя щодо майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності.

Заповіт секретний – заповіт, який посвідчується нота­ріусом без ознайомлення з його змістом.

Застава – спосіб забезпечення зобов’язання, сутність якого полягає в тому, що на випадок невиконання боржни­ком зобов’язання, кредитору надається визначене майно – предмет застави – для задоволення вимог кредитора.

Застосування правових норм – це організаційно-правова діяльність компетентних державних органів, уповноважених на це громадських об’єднань або їхніх службових осіб, яка полягає у встановленні формально-обов’язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб’єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними таких норм.

Звичай – правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичайна ціна – ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов’язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Інститут права – це відокремлена система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин, це сукупність таких суттєвих і самостійних норм права, що утворюють окремий інститут права в межах галузі права.

Інформація – відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Конституція (формально-юридична) – Основний Закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації та здійснення державної влади, взаємовідносин держави з людиною, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації та компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи, засади місцевого самоврядування.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів).

Місце проживання фізичної особи – житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Неустойка – грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Норма права – це офіційне, формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом закріплення юридичних обов’язків і прав суб’єктів правовідносин.

Нормативно-правовий акт – письмовий документ компетентного органу держави, що містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру і є основною формою права для багатьох правових систем сучасності.

Об’єкти цивільних прав – матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами цивільного права виникають відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання.

Оренда – один із видів майнового найму. Відносини оренди регулюються спеціальними нормативними актами.

Оренда жилих приміщень – господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк або безстроково, для цільового використання та за орендну плату.

Оренда землі – господарська операція, яка передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням та за орендну плату.

Підзаконний акт – акт компетентного державного органу, що видається на підставі й на виконання законів.

Підзаконні нормативно-правові акти – це документи компетентних органів, які видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.

Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Підприємницьке товариство – це товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Плоди – це природне походженнясамої речі, яке є результатом органічного розвитку рослин і тварин.

Погашені вимоги кредиторів – задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.

Позика – договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду та якості.

Позичка – договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовують правила Цивільного кодексу України, які регулюють відносини найму.

Позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Послуги – це дії суб’єктів цивільного права внаслідок здійснення яких задовольняються відповідні потреби інших осіб. Їхній кінцевий результат завжди є немайновим.

Поставка– за договором поставки постачальник, що є підприємцем, зобов’язується передати в обумовлені строки (строк), що не збігається з моментом укладення договору, товари у власність покупця для використання у підприєм­ницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним викори­станням, а покупець зобов’язується прийняти товари та сплатити за них певну грошову суму. До договору поставки застосовують правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин.

Пошкодження чужого майна – протиправний вплив на предмет, внаслідок якого він частково, не в повному обсязі втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його використання за призначенням.

Право власності – це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами права, що виникають між двома і більше суб’єктами, які мають правосуб’єктність (правоздатність, дієздатність), з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб та інтересів та між якими існує правовий зв’язок у формі суб’єктивних прав, свобод та обов’язків, які підтримуються, охороняються та не забороняються державною владою або всім суспільством, а також не суперечать принципам права, правової держави та громадянського суспільства.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Продукція – це майно, отримане в результаті переробки речі чи іншого цілеспрямованого її використання.

Розпорядження майном боржника – система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Скарб – це зариті в землю або приховані іншим способом валютні та інші цінності, власник яких невідомий або внаслідок закону втратив на них право.

Угода – угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Угода про розподіл продукції – відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона – Україна доручає іншій стороні – інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов’язаних з угодою робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Указ – власна назва правового акта глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції.

Умисел – одна з двох передбачених у кримінальному законодавстві форм вини (ст. 24 КК України). Розрізняють прямий і непрямий умисел. Особа вчиняє діяння з прямим умислом, коли вона усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачає її суспільне небезпечні наслідки і бажає настання цих наслідків. Особа вчиняє діяння з непрямим умислом, коли вона усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачає її суспільне небезпечні наслідки і свідомо допускає настання цих наслідків.

Уряд – вищий колегіальний орган загальної компетенції в системі органів виконавчої влади, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі. В Україні У. має власну назву – Кабінет Міністрів України (ст. 113 Конституції України).

Цесія– передача цедентом (кредитор, який поступився своїми правами) цесіонарію (новому кредитору) своїх прав за зобов’язанням. За загальним правилом цесія може застосову­ватись у будь-яких зобов’язаннях, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов’язана з особою.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов’язки.

Юридична відповідальність – це юридичний обов’язок (міра покарання) правопорушника зазнати примусового, від імені держави, (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта, позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення з метою попередження правопорушень у перспективі й відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на матеріальні та духовні цінності.

Юридична особа – юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Юридичні гарантії законності – це передбачені законом спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності.

Юридичні норми – певних галузей права – це будівельний матеріал, з якого складається той чи інший інститут права, та чи інша конкретна галузь законодавства.

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відносин.

РОЗДІЛ 6. СІМЕЙНЕ ПРАВО

Наши рекомендации