Договір як джерело сімейно-правових норм

Результатом сучасної реформи сімейного законодавства України є збільшення диспозитивних норм, які надають можливість учасникам сімейних відносин самостійно визначати зміст своїх правовідносин за допомогою шлюбних, аліментних або інших угод. Визнається, що імперативно-дозвільний метод регулювання сімейних відносин поступився диспозитивному регулюванню, а це зайвий раз підкреслило, за словами М. В. Антокольської, зближення сімейного і цивільного права. Вважаємо, що з цим погодитися можна тільки частково: дійсно спостерігається збільшення диспозитивних норм у сучасному сімейному праві, але це не ознака процесу зближення сімейного і цивільного права, а ознака, яка характерна для галузей приватного права: цивільне право має свій інструмент диспозитивного методу регулювання — цивільно-правовий договір, сімейне право — сімейний договір (деякі з правників називають його подружнім договором), трудове право — трудовий договір.

7.Поняття та види сімейних правовідносин

Сімейні правовідносини — це наслідок застосування до конкретних відносин в сфері шлюбу і сім'ї норм шлюбно-сімейного законодавства. Основу сімейних правовідносин складають немайнові особисті відносини. В сімейному праві особисті права не пов'язані з майновими, але вони займають основне місце в усій системі правовідносин. Сімейні правовідносини виступають як тривалі. Ця особливість визначається метою правовідносин. Так, реєстрація шлюбу має на меті створення сім'ї, існування якої передбачається, в принципі, на весь період життя подружжя; батьківські правовідносини по вихованню і утриманню дітей. Тривалий характер сімейних правовідносин в значній мірі визначається тим, що в їх основі лежать не обмежені часом суспільні відносини родства або інші близькі відносини між особами (усиновлення, шлюб). На вимоги, що випливають із сімейних правовідносин, не поширюється позовна давність, за виключенням випадків, вказаних в законі. Ці обставини не можна обмежувати строком, вони по своїй природі призначені до тривалого існування. Сімейно-правові відносини часто виникають як безстрокові, так як подружні права і обов'язки продовжуються все життя (крім випадків розірвання шлюбу). В той час є сімейні відносини, які обмежуються строком, але вони характеризуються певною продовженістю. Наприклад, батьківські права і обов'язки по вихованню дітей продовжуються до досягнення дитиною 18 років. Однією з особливостей сімейних правовідносин є те, що суб'єктами цих відносин можуть бути тільки громадяни, а не юридичні особи. Для сімейного права характерна відсутність чисто абсолютних правовідносин. По характеру захисту правовідносини можна поділити на три групи. В першу групу повинні бути включені відносні права, але яким властивий абсолютний характер захисту від посягань зі сторони всіх інших осіб. Таким є право осіб на виховання дітей, а у випадку, якщо немає батьків, право інших законних представників. Воно вважається відносним тому, що звернено лише до дитини. Щодо інших осіб, це право носить абсолютний характер, якщо тільки батьки (інші законні представники) не зловживають цими правами. В той же час і сама особа, яку виховують, має відносне право на отримання виховання від чітко визначених осіб (батьків чи інших законних представників). В принципі, це право дитини також має абсолютний характер захисту щодо всіх інших осіб, які не мають права на його виховання. В другу групу входять абсолютні права з деякими ознаками відносних правовідносин. Маються на увазі права подружжя на їх спільне майно, які є абсолютними, коли справа стосується всіх інших осіб, але мають і відносний характер, коли вони розглядаються як сумісне право власників, з яким нерозривно пов'язані взаємні відносини подружжя, які здійснюють це право. В третю групу входять відносні правовідносини, які не мають ознак абсолютної охорони. Тут повинні бути немай-нові особисті права, які виникають у подружжя на основі шлюбу і обмежені лише щодо іншого з подружжя. В цю групу входять і аліментні зобов'язання.

Вопрос № 8

ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ
ОБОВ'ЯЗКІВ.
Стаття 14. Здійснення сімейних прав
1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а
тому не можуть бути передані іншій особі.
2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може
самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки,
опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків
1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а
тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок
особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з
неможливістю його виконання.
Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує
опікун.

3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або
іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного
обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його
виконання.
4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку
може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим
Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Вопрос № 9

ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ
Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у
здійсненні батьківських прав та виконанні
батьківських обов'язків
1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід
дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані
надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та
виконанні батьківських обов'язків.
Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги
особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та
виконанні сімейних обов'язків
1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у
здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних
обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та
іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти
років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом
свого права або інтересу.
2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом
або домовленістю (договором) сторін.
Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:
1) встановлення правовідношення;
2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;
3) припинення правовідношення, а також його анулювання;
4) припинення дій, які порушують сімейні права;
5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення
права;
6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це
передбачено цим Кодексом або договором;
7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.