Міжнародні передачі таємної інформації

Окремим аспектом забезпечення режиму секретності інформації, що належить до державної таємниці, є встановлення особливих пра­вил передачі такої інформації іншим державам.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про державну таємницю", секрет­на інформація до скасування рішення про віднесення її до державної таємниці і матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового мотивованого роз­порядження Президента України з урахуванням необхідності забезпе­чення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради на­ціональної безпеки і оборони України.

Основною складністю при цьому є вирішення питань забезпечен­ня режиму секретності інформації на території іншої держави. Як пра­вило, практика знає два шляхи виконання такого завдання.

По-перше, іноді застосовується процедура, за допомогою якої ви­значають відповідність ступенів секретності інформації в різних дер­жавах, і відповідно інша держава забезпечує захист переданої їй се­кретної інформації за її національним законодавством режимами се­кретності. Наприклад, за ст. З Закону "Про державну таємницю", пе­редані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держа­ви чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаче­ному цим Законом.

По-друге, безпосередньо міжнародним договором можуть визна­чатися правовий режим обмеження доступу та особливі вимоги до за­хисту інформації з певним ступенем секретності. В такому разі держа­ва, якій передано секретну інформацію, забезпечує її захист відповід­но до режиму обмеження доступу, визначеного нормами міжнарод­ного договору, які можуть відрізнятися від тих, що передбачені наці­ональним законодавством.

Слід зазначити, що в рамках міжнародних угод визначаються не лише особливі вимоги до забезпечення режимів секретності інфор­мації, але можуть встановлюватися і особливі визначення та критерії віднесення інформації то таємної та цілі її захисту.

Так, згідно з угодою між Україною і Французькою Республі­кою (ст. І), застосовуються терміни "таємна інформація та мате­ріали", під якими розуміють інформацію та матеріали будь-якого характеру, яким був присвоєний ступінь секретності, зазначений у цій Угоді, і які в інтересах національної безпеки відповідно до на­ціонального законодавства сторін підлягають охороні від одного з таких випадків:

- компрометації, знищення, нецільового використання, краде­жу, розголошення або втрати таємної інформації та матеріалів;

- доступу до такої таємної інформації та матеріалів будь-якої особи, що не має допуску.

При цьому "таємна інформація" визначається як "будь-яка інфор­мація, зміст якої є таємним, незалежно від форми, у якій вона подана, та способу її передачі", що відповідає українському визначенню "се­кретна інформація". Поняття "таємні матеріали", визначені як "будь-які носії інформації, незалежно від їх виду, зокрема, будь-який доку­мент або виріб, на/в яких таємна інформація записана чи розміщена, не порушуючи їх фізичних ознак", фактично відповідає українсько­му терміну "матеріальні носії інформації".

А от відповідно до угоди між Україною і Німеччиною понят­тя таємної інформації розглядається в комплексі і визначається (ст. 1): "Таємною інформацією у розумінні цієї Угоди є факти, об'єкти або відомості незалежно від форми їх представлення, які в державних інтересах підлягають збереженню в таємниці. Зокре­ма, це інформація у будь-якій формі, а також будь-які документи, вироби, речовини або фізичні поля, на/в яких інформація містить­ся або може бути записана, і які в інтересах національної безпе­ки Сторін, згідно з їх чинним законодавством, підлягають захис­ту від несанкціонованого доступу і засекречені відповідним чи­ном. Таємній інформації державним органом або за його розпо­рядженням надається ступінь секретності, що відповідає необхід­ному рівню захисту. Сюди також включається таємна інформація, створена організаціями сторін у рамках співробітництва та засе­кречена на основі чинного законодавства сторін та відповідно до критеріїв цієї Угоди.".

Ця ж угода між Україною та Німеччиною є прикладом одно­часного застосування двох підходів до забезпечення відповідно­го режиму секретності інформації, що передається іншій держа­ві. Так, згідно зі ст. 2 цієї Угоди, запроваджено порівняння ре­жимів таємної інформації. Українському грифу "Цілком таємно" відповідає німецький гриф GEHEIM, а грифу "Таємно" - VS-VERTRAULICH. В Україні щодо отриманої з Німеччини, таємної інформації яка має гриф "VS-NUR FUR DENDIENSTGEBRAUCH" (VS-NfD), застосовується специфічний режим, визначений Додат­ком до цієї Угоди.

Основна характеристика режиму секретності таємної інформації з грифом VS-NJD - надається доступ до неї тільки особам, для яких він необхідний (принцип: знання тільки тоді, коли воно необхідне). Зміст таємної інформації з грифом VS-NfD має зберігатися в таємни­ці. Ця інформація зберігається у замкнених приміщеннях, шафах або столах, може бути передана кур'єром або надіслана у запечатаній упа­ковці. Якщо така інформація обробляється або передається далі за до­помогою інформаційної техніки, то обов'язково має бути зашифро­ваною. Фізичні та юридичні особи, яким передається така інформа­ція, повинні бути ознайомлені з Додатком, що регулює правила по­водження з цією інформацією.

З подальшим розширенням міжнародної співпраці України, зокрема у сферах оборони, боротьби зі злочинністю, військово-технічного співпраці, питання міжнародно-правового регулювання захисту таємної інформацію ставатимуть ще актуальнішими.

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміється під державною таємницею як об'єктом права?

2. У чому полягають особливості захисту прав на державну таємницю?

3. Поняття і правовий режим державної таємниці.

4. Розкрийте правовий статус державних експертів з питань таємниць.

5. Якій порядок засекречування інформації.

6. Розкрийте основні види секретної інформації.

7. Розкрийте особливості міжнародні передачі таємної інформації.