Поняття, особливості та види органів держави
Важливим і невід'ємним елементом державного апарату є орган держави. У науковій літературі ця категорія розуміється неоднозначно. В одних випадках під ним розуміють складову механізму держави, що має власну структуру, чітко визначені повноваження з управління та взаємодії з іншими частинами державного механізму. У інших — державний орган визначається як «частина державного апарату — група осіб чи одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію». Одні автори вважають, що орган держави — це «структурно відокремлений, внутрішньо організований колектив державних службовців, який наділений компетенцією для виконання певних владно-управлінських функцій і завдань держави», інші характеризують його як «структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засадами для здійснення завдань».
Всі наведені визначення відображають особливості розуміння цієї категорії різними авторами і мають право на існування. Важливим є розуміння того, що саме державні органи формують структуру державного апарату. Саме від рівня їх розвитку, взаємодії, чіткості повноважень залежить рівень розвитку і ефективність державного апарату.
Особливе призначення органу держави зумовлює наявність ряду ознак, які відрізняють орган держави від державних підприємств, установ і організацій, з одного боку, та від недержавних структур — з іншого. Основними серед цих ознак є наступні.
Органи держави:
— це відносно самостійні, структурно відокремлені елементи апарату держави;
— формуються народом чи державою для здійснення повноважень від її імені;
— наділені нормативно закріпленими повноваженнями;
— мають визначену структуру та межі діяльності у територіальних і предметних межах;
— характеризуються певними особливостями підпорядкування у процесі взаємодії з іншими державними структурами;
— мають повноваження владного характеру;
— використовують символи держави у офіційному порядку;
— відповідно до компетенції приймають юридично обов'язкові нормативні та індивідуальні акти;
— спираються у процесі реалізації повноважень на організаційну, матеріальну та примусову силу держави;
— забезпечують діяльність шляхом застосування засобів виховання, роз'яснення, переконання, заохочення та примусу;
— характеризуються особливим порядком утворення, видами діяльності, характером та обсягом повноважень, формами і методами виконання функцій.
Узагальнюючи наведені ознаки, ми можемо визначити орган держави як колективну чи індивідуальну структурну ланку апарату держави, що має нормативне закріплені владні повноваження, приймає загальнообов'язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі і примусовими засобами.
Кожен орган держави створюється певним чином і характеризується наявністю особливих повноважень. Це надає можливість вести мову про наявність різноманітних структур, що можуть бути класифіковані за різними критеріями. Класифікація органів держави є їх розподілом на відносно відокремлені групи за суттєвими критеріями, що відображають особливості утворення, функціонування та предметну належність певної державної структури. Основними критеріями класифікації органів держави є наступні.
I. За соціальною природою розрізняють:
а) первинні органи, що формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер (парламент, президент, що обираються);
б) вторинні, які мають похідний характер, формуються первинними і підзвітні їм (уряд).
II. За способом утворення державні органи поділяють на:
а) виборні, які обираються населенням чи представницькими органами;
б) призначувані, що призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд);
в) успадковані, які передаються у спадок (монарх).
III. За способом прийняття рішень органи держави класифікують на:
а) колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування (парламент, уряд);
б) одноособові, у яких рішення приймає керівник і несе за нього відповідальність (президент).
IV. За територіальними межами розрізняють:
а) центральні, рішення яких поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд);
б) федеральні, що характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів;
в) місцеві, що поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації).
V. За часом дії органи функціонують як:
а) постійні, що виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку;
б) тимчасові, які створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами.
VI. За функціональним призначенням:
а) законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;
б) виконавчі органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;
в) судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя.
VII. За обсягом повноважень розрізняють:
а) органи загальної компетенції, які правомочні вирішувати широке коло питань (парламент, уряд);
б) органи спеціальної компетенції, що спеціалізуються на виконанні одного виду діяльності чи певної функції (міністерства, відомства).