Розвиток української революції у квітні — червні 1917 р. І Універсал
1. Кроки до національно-територіальної автономії.
2. І Універсал. Основні положення.
3. Історичне значення І Універсалу.
Активізація суспільно-політичного життя в Україні відбувалась під впливом Центральної Ради, яка оголосила про скликання Всеукраїнського національного конгресу. Таким чином, із київської міської організації Рада перетворювалась на всеукраїнський політичий центр.
Від різних українських політичних, громадських, культурно-освітніх і професійних організацій на конгрес прибуло близько 900 делегатів. Це було небачене досі зібрання українців. У перший же день вони виступили за національно-територіальну автономію України. Делегати конгресу обрали 118 членів Центральної Ради. Головою УЦР став М.С.Грушевський, а його заступниками - В. Винниченко і С. Єфремов. У повному складі УЦР збиралася на загальні збори (Велику раду), а основна робота велась у Малій раді.
У цей час провідні діячі УЦР вбачали стратегію революції у досягненні національно-територіальної автономії у складі федерації — держави, яка б об'єднувала кілька національних держав. У цьому напрямі і розвивався національно-демократичний рух в Україні весною і влітку 1917 р.
Про силу рішень конгресу свідчать резолюції Всеукраїнського військового з'їзду (травень 1917 p.). З'їзд у категоричній формі зажадав від Тимчасового уряду надати Україні національно-територіальну автономію. Делегати з'їзду оголосили боротьбу за українізацію військових частин і обрали Український військовий комітет, який у повному складі ввійшов до УЦР.
Підтримка військових надала рішучості Раді. Для переговорів з Тимчасовим урядом до Петрограда було направлено делегацію на чолі з заступниками голови УЦР. Мета цієї місії — переконати Тимчасовий уряд у доцільності надання Україні автономії. Але в умовах двовладдя в російській столиці не вдалося досягти порозуміння ні з Тимчасовим урядом, ні з Петроградською радою робітничих депутатів. Такий підсумок переговорів переконав діячів УЦР у необхідності поглиблення української революції. Ідея встановлення автономії без згоди у Петрограді стала надзвичайно популярною. Загальні збори Української Центральної Ради (3 червня 1917 р.) постановили негайно приступити до закладання підвалин автономного ладу на Україні. Через тиждень, 10 червня, УЦР оприлюднила свій І Універсал. Його зачитав на Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко. Віднині, було сказано в Універсалі, "не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям".
Основні положення І Універсалу УЦР:
- "Однині самі будемо творити наше життя". Розбудова України "не одділяючись від усієї Росії";
— УЦР — найвищий державний орган України;
— заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представників прихильних до української справи;
— запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що у самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи, що проживають на Україні;
— скликання Всеукраїнських Установчих Зборів;
— тільки Всеукраїнські Українські Збори Сойм (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим і таємним голосуванням, мають права приймати закони України;
— запровадження особливого податку на рідну справу;
— визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирських, згідно з яким право порядкувати українськими землями, право користуватися ними належало тільки народові України.
Проголошення революційного за формою і змістом Універсалу викликало нове національне піднесення. Такий розвиток української революції змусив переглянути своє ставлення до Центральної Ради з боку російських революційних демократів і Тимчасового уряду. Відтепер у Росії змушені були рахуватися з діями УЦР. У Київ для переговорів були направлені представники Тимчасового уряду.
Ключові дати
10 червня 1917 р. — І Універсал. Проголошення автономії України