Тема. Загальна схема наукового дослідження.

Тема: Поняття журналістикознавства. Українська школа журналістикознавства та теорії масової комунікації.

Питання

1 Журналістикознавство як наука.

2 Українська школа журналістикознавства та теорії масової комунікації, її завдання.

3 Основні напрями сучасних наукових досліджень.

4 Основні етапи розвитку української науки про журналістику

5 Відомі українські вчені-журналістикознавці.

Література

Основна:

1. Основи журналістикознавчих досліджень. Конспект лекцій / Укладач О.Г.Ткаченко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 96с.

Додаткова:

1. Різун В.В., Трачук Т.А. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія. – К.: Київський університет, 2005.

2. Іванов В.Ф. Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації. – К.: Київський університет, 1996

3. Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. – Львів: ПАІС, 2004. – 312с.

4. Українське журналістикознавство. Дисертаційні дослідження 1982 – 2000 рр.: Бібліографічний покажчик / Укладач Б.І. Черняков. – К.: Ін-т журн. Київ. ун-ту, 2000.

Практична робота:

1. Опрацювати та законспектувати наведений текст

Основні етапи розвитку української науки про журналістику

Українська наука про журналістику пройшла складний, важкий і дещо суперечливий шлях розвитку. Застосувавши хронологічно-тематичний та проблемно-регіональний принципи, можна виокремити шість періодів її розвитку.

Перший період (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) –зародження українського журналістикознавства.

На цей час припадає журналістикознавча діяльність Івана Франка, розвиток його ідей М. Грушевським та С. Єфремовим щодо принципу міжпартійності преси та демократизму. Перша спроба періодизації історії преси Західної України запропонована О.Маковеєм, дослідження М.Возняка та М.Щурата процесу формування української преси.

Другий період (20-ті роки ХХ ст.).

Цей період характеризується інтенсивністю розвитку історико-журналістської науки та майже повною відсутністю досліджень з теорії журналістики в Україні. Фактично журналістикознавчі роботи І.Брика, В.Ігнатієнка, І.Кревецького, які характеризуються науковим підходом до визначення самого предмета вивчення, історико-хронологічною систематизацією явищ ЗМІ, залученням багатого фактологічного матеріалу, засвідчили появу нової сфери знань – науки про журналістику.

Третій період (30-ті роки ХХ ст.).

Складний період, позначений комуністично-партійним та марксистсько-ленінським догматизмом. Дав окремі публікації, передусім харківських науковців, які так чи так сприяли еволюції українського журналістикознавства.

Четвертий період (40-ті роки ХХ ст.) – так званий, емігрантський.

Характерною ознакою його було дослідження з історії української преси й теорії журналістики в контексті національно-визвольної боротьби.

П’ятий період (50-60-ті роки ХХ ст.) вважається становленням “української школи” теорії журналістики. У цей час закладалися основи та принципи українського журналістикознавства, які стали визначальними в науковому розвитку. Дослідження велися з питань теорії та історії журналістики, зокрема теорії публіцистики такими вченими, як Ю. Лазебник, В. Здоровега, Д. Прилюк та ін.

Шостий період (70-80 роки ХХ ст.). Відбувається процес поглиблення наукових досліджень з історії, теорії та практики журналістики, вивчаються проблеми радіо і тележурналістики та особливості функціонування ЗМІ.

2 Зачинателями української науки про журналістику є Іван Франко та Осип Маковей. Їх ідеї розвинули М. Возняк, В. Щурат, І. Кревецький, В. Ігнатієнко, М. Грушевський.

Українську періодику досліджували М. Бернштейн, О. Дей, П. Федченко, В. Дмитрук, М. Шестопал, І. Дорошенко, В. Рубан, Л. Суярко, Й. Цьох, М. Нечиталюк, О. Мукомела, І. Крупський.

Проблемам теорії масової комунікації й практики журналістської діяльності присвячені наукові доробки Ю. Лазебника, В. Здоровеги, Д. Прилюка, В. Рубана, І. Прокопенка, Д. Григораша, Й. Цьоха, В. Полковенка, Є. Бондаря, І. Дем’янчука, А. Москаленка, В. Качкана, В. Шкляра, Б. Чернякова, В. Демченка, І. Михайлина, О. Олександрова, В. Лизанчука, В. Іванова, В. Різуна та багатьох інших.

Серед основних робіт з різних проблем слід назвати дослідження історико-журналістського процесу такими вченими, як І. Франко “Симптоми розкладу в галицькій суспільності” (1878), “Українська альманахова література” (1887), “З останніх десятиліть ХІХ ст.” (1901), “Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.” (1910), О. Маковей “П’ятдесятилітній ювілей руської публіцистики” (1898), Б. Грінченко “Тяжким шляхом: Про українську пресу” (1906), В. Щурат “Львівський тижневик з 1749 р.” (1907), “Початки української публіцистики (В соті роковини “Украинского вестника”)” (1916), М. Возняк “З зарання української преси в Галичині” (1912), “З-за редакційних куліс віденського Вісника та Зорі Галицької” (1912).

Теоретичним питанням журналістики присвячені роботи: І. Франко “Альманах чи газета” (1891), “Поза межами можливого” (1900), “Журнал і публіка” (1900), “Принципи і безпринципність” (1903), “Дещо про нашу пресу” (1905), “Новини нашої літератури” (1907), “Передмова (до збірки “В наймах у сусідів”)” (1914), М. Грушевський “До наших читачів в Галичині” (1906), “Наша газета” (1907), “До наших читачів в Росії” (1907), “До наших читачів” (1907, 1908), “На українські теми. Видавнича криза” (1909), цикл статей “Відгуки з життя та письменства” С. Єфремова, написаних протягом 1906–1907 років.

Зародження української періодики в основі таких досліджень: І. Брик “Початки української преси в Галичині і львівська Ставропигія” (1921), М. Ясинський “До питання про початок української преси” (1923), В. Ігнатенко “Історія української преси та її вивчення” (1923), “Українська преса (1816–1923 рр.): Історико-бібліографічний етюд” (1926), І. Кревецький “Перша газета на Україні (Gazette de Leopol із 1776 р.)”, “Початки преси на Україні, 1776–1850” (1927).

Українська преса, яка виходила протягом ста років склала: “Бібліографію української преси (1816-1916)” (1930) В. Ігнатенка.

Питання формування історії української преси лягли в основу таких досліджень: П. Федченко “Матеріали історії української журналістики: Випуск І. Перша половина ХІХ століття” (1959), О. Дей “Українська революційно-демократична журналістика. Проблеми виникнення і становлення” (1959), М. Бернштейн “Журнал “Основа” і літературний процес кінця 50-х – початку 60-х років ХІХ століття” (1959), В. Дмитрук “Нарис з історії української журналістики ХІХ століття” (1969), колективна “Історія української дожовтневої журналістики” (1983) та “Історія партійно-радянської преси в Україні” (1989).

Проблемам публіцистики присвячені такі праці: Ю. Лазебник “Проблеми літературної майстерності в журналістиці” (1963), “Публіцистика в літературі. Літературно-критичне дослідження” (1971), В. Здоровега “Мистецтво публіциста: Літературно-критичний нарис” (1966), “У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології, публіцистичної майстерності” (1969), “Пошуки істини, утвердження переконань. Деякі гносеологічні та психологічні проблеми публіцистики” (1975), “Слово тоже есть дело. Некоторые вопросы теории публицистики” (1979), “Питання психології публіцистичної творчості” (1982).

Загальних питань журналістської творчості торкаються роботи: Д. Прилюк “Теорія і практика журналістської творчості. Методологічні проблеми” (1973), “Теорія і практика журналістської творчості. Проблеми майстерності” (1983), довідник Д. Григораша “Журналістика у термінах і виразах” (1974).

Практичне заняття №2

Тема: Журналістикознавчі засади Івана Франка.

Питання

1. Іван Франко – засновник української науки про журналістику.

2. Праці Франка, присвячені пресі.

3. Проблеми журналістикознавства, яких торкається Франко.

Література

Основна:

1. Основи журналістикознавчих досліджень. Конспект лекцій / Укладач О.Г.Ткаченко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 96с.

Додаткова:

1. Михайлин І. Нарис з історіографії, історії української журналістики: Методологічні уроки Івана Франка // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2002. – С. 30-36

2.Українська преса: Хрестоматія. Кн. І. Публіцистика Івана Франка: «школа політичного думання» (1875 – 1893). – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008 – 610с.

3. Різун В.В., Трачук Т.А. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія. – К.: Київський університет, 2005.

4. Франко Іван. Твори: У 50 т. – К.: Наук. думка, 1976-1986.

Практична робота

1. Запропоновану статтю проаналізувати за таким планом:

Ø постановка мети;

Ø огляд наукової літератури щодо жанрів;

Ø цитування та посилання;

Ø об’єкт і предмет дослідження;

Ø опис наукового дослідження;.

Ø мова і стиль;

Ø обґрунтованість наукових результатів та висновки.

Жанрова палітра газети „Панорама”

У журналістиці під жанром прийнято розуміти „усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури” [Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974. – С.76].

За І.Михайлиним газета (італ. Gazzetta) – це періодичне, що виходить від кількох разів на день до кількох разів на тиждень, друковане видання зі систематичними матеріалами про події і явища суспільно-політичного, економічного і культурного життя [Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. С.107].

Підставою для обрання предметом дослідження сумського суспільно-політичного тижневика „Панорама” стала недослідженість у журналістикознавчому середовищі цього видання, котре має вже дев’ятилітню історію.

Існує кілька видових концепцій розподілу інформації. У нашому дослідженні ми будемо послуговуватися надбанням львівських дослідників вищезазначеної концепції, оскільки вона, на нашу думку, якнайповніше та зусібіч розглядає досліджувану тему.

За предметом зображення газетна інформація розподіляється на такі типи [Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. С.46-47].

1. Офіційна інформація. Сюди належать державні постанови, резолюції партійних з’їздів та конференцій, промови політичних діячів, заяви політичних партій, громадських організацій та окремих осіб. Офіційна інформація надається для опублікування відділами зв’язків з громадкістю, прес-центрами та прес-бюро установ чи організацій, з’їздів чи конференцій. Вона не підлягає редагуванню і мусить бути опублікована дослівно, у тому вигляді, у якому надійшла.

Цей тип газетної інформації як правило широко використовується державними періодичними виданнями. У „Панорамі” такі повідомлення друкуються на правах реклами. Виняток становлять заяви громадських організацій та фізичних осіб. Публікуються на шпальті листування з читачами.

2. Подієва інформація. Це – основний інформативний блок, створюваний редакційним колективом, його репортерами й кореспондентами.

Сюди належать оперативні повідомлення про факти й події внутрішнього й міжнародного життя.

Подієва інформація надходить з двох джерел:

а) від інформаційних агентств;

в) від власних кореспондентів.

Цей тип інформації створює особливо гарний грунт для реалізації творчих можливостей журналіста.

У „Панорамі” основний обсяг інформації надходить від власних кореспондентів, контактних осіб з держструктур та з листів-дзвінків читачів газети. Друга й третя шпальти газети присвячені якраз маленьким подієвим матеріальчикам. Назва рубрики „Панорама тижня” говорить сама за себе. І найбільший інформаційний шматок газета подає читачеві якраз із різноманітних подій міста та області.

3. Ділова інформація. До неї відносяться виступи фахівців з якнайширшого кола питань, що цікавлять аудиторію. Це можуть бути матеріали з медицини, освіти, будівництва, агрономії тощо, як створені самими спеціалістами, так і отримані від них у формі інтерв’ю.

Близько 30% усієї площі основної книжки газети приділені саме діловій інформації у різних її проявах. Це й інтерв’ю на полосу, а то й на дві, на актуальні суспільно-політичні теми, це й поради провідних лікарів області щодо епідеміологічних чинників, що спричинюють захворювання. Також бувають і тематичні матеріали-інтерв’ю з працівниками освіти, житлово-комунального господарства і под.

4. Довідкова інформація та реклама. До цього виду інформації належать театральна й кіноафіша, розклад руху транспорту. Рекламна інформація займає в сучасній журналістиці вагоме місце й виконує не тільки функцію повідомлення, але й фінансового забезпечення видань.

„Панорама” вдало застосовує на практиці можливості цього типу інформаційних повідомлень. Скажімо, остання шпальта газети – афіша того, що відбуватиметься в місті на наступному тижні: кінофільми, виставки, виступи письменників і под. А вже під ці події продається тематична реклама, котра спрацьовує краще і для рекламодавця, і для читача, який обирає куди сходити на наступному тижні.

5. Естетична інформація. Це літературні твори, репродукції живопису й художні фотографії в друкованих ЗМІ.

Видання систематично не розміщує естетичну інформацію у вигляді репродукції живопису, художніх фотографій та літературних творів. Проте у номері від 29 серпня 2007 року на розвороті газети з’явився матеріал „Суми очима фотографів” у котрому були розміщенні художні фотографії Сум відзняті місцевими фотомитцями. Також у кожному номері є призовий сканворд, вікторини для знавців кінематографу, а також сторінка гумору.

6. Публіцистична інформація або просто – публіцистика. Це серцевина, стрижень журналістики, аналітичні матеріали від коментаря до огляду, статті, нарису. Разом з подієвою інформацією публіцистика створюється в редакційному колективі. Але на відміну від подієвой інформації, цей пов’язаний не з відтворенням вже готових фактів та явищ, а зі створенням нових духовних та інтелектуальних цінностей.

На відміну від інформаційних жанрів журналістики, що можуть створюватися нашвидкоруч, публіцистика вимагає системного підходу до вивченої теми. Іншими словами вимагає від журналіста глибокої обізнаності у темі. Тому, за браком часу, газети здебільше складаються з інформаційних повідомлень. Видання, що вивчається натомість представляє читачеві більш різнопланову жанрову картинку, аніж інші місцеві видання. Скажімо, у „Панорамі” ледь не у кожному номері з’являються журналістські розслідування, щи так чи інакше збурюють громадськість. У кожному номері є рубрика оціночних коментарів експертів, а також рубрика „Підвальчик редактора”, у якій головний редактор пише своє бачення суспільно-політичних та науково-культурних процесів міста, області та країни вцілому.

„Панорама” – газета, що подобається чи не подобається тій чи іншій особі, але це видання до думки якого прислухаються. Не дарма ж гаслом газети є: „Панорама” – бентежний голос твого міста!”

Практичне заняття №3

Тема. Методологія наукової діяльності

Питання

1 Поняття про методологію.

2 Описові методи.

3 Методи аналізу документальної інформації.

4 Методи дослідження тексту.

5 Спостереження.

6 Опитування. Інтерв’ю.

Література

1. Різун В.В., Скотникова Т.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник. – К.: Київський університет, 2005. – 104 с.

2. Іванов В.Ф. Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації. – К.: Київський університет, 1996.

3. Лизанчук В.В., Кузнєцова О.Д. Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці: Навчальний посібник. – К., 1991.

Практична робота

1. Запропоновану статтю проаналізувати за таким планом:

Ø постановка мети;

Ø огляд наукової літератури щодо жанрів;

Ø цитування та посилання;

Ø об’єкт і предмет дослідження;

Ø опис наукового дослідження;.

Ø мова і стиль;

Ø обґрунтованість наукових результатів та висновки.

Проблеми соціального захисту на сторінках районних газет

Нестабільна політична ситуація в країні, що склалася останнім часом, не могла не вплинути на економічний розвиток нашої держави. Різке підвищення цін на продукти та комунальні послуги викликало занепокоєння у населення, особливо у тих груп, які потребують соціального захисту. Тому, щоб мати необхідні знання про свої соціальні права і отримати щодо їхнього правильного застосування, преса повинна інформувати населення про все, що стосується соціального захисту. Як виконує це завдання районна періодика ми спробуємо з’ясувати в нашому дослідженні.

Мета нашої роботи – на прикладі районних газет „Глухівщина”, „Вісті Роменщини” та „Наш край” Липоводолинського району схарактеризувати висвітлення проблем соціального захисту, від слідкувати, у якій формі подається відповідна інформація та в якому обсязі.

Щоб говорити про проблеми соціального захисту, визначимо спочатку тлумачення самого поняття.

За соціологічним словником, соціальний захист – сукупність соціальної та юридичної гарантії, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його найважливіших соціально-економічних прав, у тому числі права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості [1; 495]. Юридична енциклопедія подає інше визначення: соціальний захист – це система економічних, правових, організаційних та інших заходів держави по забезпеченню соціальних прав і гарантій громадян [2; 560].

Ці два визначення дають підстави зробити висновок, що соціальний захист – це система заходів, спрямована на забезпечення соціальних гарантій, економічні підтримку певних верств населення. Зазначимо групи людей, які потребують цього захисту. Це особи похилого віку, багатодітні та молоді сім’ї, інваліди, робітники з фіксованим заробітком. Вони повинні бути забезпечені соціальними послугами. Тобто комплексом прав економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які потребують сторонньої допомоги для поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Щоб вищезазначені групи людей могли себе захистити, були ознайомлені зі своїми правами та знали про надані їм державою пільги, районна преса мусить виконувати функцію інформування. Орієнтація на читача при цьому обов’язкова.

Об’єктом нашого дослідження стали районна громадсько-політична газета „Глухівщина”, міськрайонна газета „Вісті Роменщини” та Липоводолинська районна газета „Наш край” за період 1 січня – 24 листопада 2007 року.

Зупинимося на кожній газеті окремо, з’ясуємо, яким чином на сторінках цього періодичного видання подаються проблеми соціального захисту.

Опрацювавши 87 номерів газети „Глухівщина”, ми нарахували 53 матеріали на досліджувану нами тему. Для висвітлення питань соціального захисту відводяться спеціальні рубрики: „Соцзахист”, „Пенсійний фонд інформує”, „соціальна служба радить”, які є постійними. Інформація на нашу тему друкується й під іншими рубриками: „Актуально”, „В райдержадміністрації”, „Запитували? Відповідаємо”, „До уваги”, „День відкритих дверей”, „За вашими листами”, „Реклама та оголошення”, а також „Гаряча лінія”. На сторінках газети ведеться спілкування редакції зі своїми читачами. На це вказують як назви деяких наведених нами рубрик, так і спосіб подачі матеріалів у формі „звернення – відповідь”, „проблема – коментар”. На запитання читача відповідає компетентна особа. Наприклад, у №77 газети „Глухівщина” в матеріалі „Кому надається субсидія” під рубрикою „За вашими листами”, розглядається звернення жителя села Кучерівка Миколи Грінченка. У заголовок матеріалу винесене основне питання зі звернення. Поруч з листом читача подається і пояснення відповідної особи. За таким принципом побудовані й матеріали „Про пенсійне забезпечення”, „Про пільгові ліки й пільговий проїзд”, „Про пенсії за особливі заслуги” під рубрикою „Запитували? Відповідаємо”.

Окремо подається інформація з Пенсійного фонду України – „Пенсійний фонд інформує”. В основному дописувачами до згаданих нами рубрик є представники державних установ: заступник начальника управління праці та соціального захисту населення РДА, завідувач соціально-побутової реабілітації інвалідів районного територіального центру, начальник управління Пенсійного фонду України в районі тощо. (Такий же авторський склад рубрик соціального захисту й у інших досліджуваних нами газетах).

Широко представлена рубрика „Гаряча лінія”, яка порушує проблеми соціального захисту. Зокрема, населення хвилює, як оформити тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів; чи мають право відмовити в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченої сім’ї, якщо один із батьків не працює; переймаються читачі нарахуванням пенсій за особливі заслуги перед Україною, оздоровленням технічними засобами реабілітації тощо.

Проаналізуємо подачу інформації на тему соціального захисту міськрайонною газетою „Вісті Роменщини”. У 96 орпацьваних нами номерах надруковано 137 матеріалів на тему соціального захисту. Представлені рубрики: „Соцзахист”, „Пенсійний фонд інформує”, „Запитували? Відповідаємо”. Вони є постійними й присутні майже в кожному номері. Під іншими рубриками матеріали з питань соціального захисту ми не зустріли.

У 94 опрацьованих номерах Липоводолинської районної газети „Наш край” ми нарахували 57 матеріалів. Соціально значима інформація друкується під рубриками „Соцзахист”, „Пенсійний фонд інформує”, „Запитували? Відповідаємо”, „Роз’яснює спеціаліст”, „Прийом громадян”, „Від Хоролу до Груні”, „Звернення громадян”, „Актуально”, „Наші інтерв’ю”. Починаючи з дев’ятого номера газети на висвітлення питань та проблем соціального захисту відводиться ціла сторінка – „Консультпункт”. Друкується вона не в кожному номері, чітка періодичність її виходу не прослідковується. Сторінка містить кілька рубрик (назви деяких із них ми уже згадували), під якими матеріали подаються за вже названими нами принципом: запитання читача – відповідь компетентної особи. Більшість матеріалів суто інформаційного характеру, автори яких представники державних установ з питань соціального захисту. У публікаціях простежуються все ті ж питання: підвищення пенсій, умови надання субсидій, допомоги тощо.

Порівнюючи досліджувані нами три видання, можемо вказати на їхню схожість у висвітленні та подачі інформації на тему соціального захисту.

Відмітимо однакові рубрики: „Соцзахист”, „Пенсійний фонд інформує”, „Запитували? Відповідаємо”. Щодо публікацій, то можемо виокремити три основні форми їх подачі:

Ø інформація (рубрики „Соцзахист”, „Пенсійний фонд інформує”, „Соціальна служба радить”, „До уваги”, „Актуально”, „В райдержадміністрації”, „Від Хоролу до Груні” тощо);

Ø інтерв’ю з компетентними особами („Наше інтерв’ю”, „Консультує спеціаліст” та інші);

Ø відповіді на листи та дзвінки читачів („Гаряча лінія”, „Запитували? Відповідаємо”, „Звернення громадян”, „Ви нам писали”, „За вашими листами”).

Звернення до редакції читачів з проханням пояснити чи допомогти розібратися в питанні, яке стосується соціального захисту, дають підстави стверджувати, що населення потребує цих знань, його цікавить і хвилює це питання.

Найчастіше, як виявилося, звертаються до проблем нарахування та виплати пенсій, допомоги одиноким матерям, відпочинку ветеранів і чорнобильців, реабілітації інвалідів та ін. іноді матеріали повторюються, як у виданні „Вісті Роменщини”. У номерах 60 і 61 надрукована однакова інформація під рубрикою „Соцзахист”. Матеріал – „До уваги чорнобильців”, у якому йдеться про надання пільг людям цієї групи. Чому матеріал повторюється двічі – сказати важко. Можемо лише припустити, що це зроблено спеціально для кращої проінформованості населення. А, можливо, так сталося через неуважність головного редактора.

За нашими підрахунками, найбільше уваги проблемам соціального захисту приділяє редакційний колектив газети „Вісті Роменщини” – 137 матеріалів за досліджуваний нами період. Далі – „Наш край” – 57, і „Глухівщина” – 53.

Зауважимо, що основна кількість опублікованих матеріалів стосовно проблем соціального захисту носить інформаційний характер. На наш погляд, різноманітність рубрик і тем свідчать про те, що редакційні колективи враховують інтереси тієї групи населення, яка потребує соціального захисту.

Список використаної літератури

1. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Укладач.: В.І.Волович, М.В.Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І.Воловича. – К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. – 736с.

2. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редколегії) та ін. – К.: „Укр. енцикл.”, 1998. – Т.5: П-С. – 2003. –736с.

Практичне заняття №4

Тема. Загальна схема наукового дослідження.

Питання

1 Композиція наукової статті.

2. Актуальність обраної теми.

3 Огляд джерел.

4 Постановка мети.

5 Визначення об’єкта і предмета дослідження.

6 Опис процесу дослідження.

7 Висновки.

Література

1. Лизанчук В.В., Кузнєцова О.Д. Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці: Навчальний посібник. – К., 1991.

2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи із практичної стилістики укр. мови для студентів спец. “Переклад”, “Журналістика” / Укладач А.О. Євграфова. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004.

3. Методичні вказівки з підготовки та захисту студентської наукової роботи з журналістики для студентів спец. “Журналістика” денної форми навчання/Укладачі О.Г. Ткаченко, І.Р. Жиленко – Суми: Вид-во СумДУ, 2006

4. Довідник здобувача наукового ступеня. – К.: Редакція „Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2004. – 64с

Практична робота

2. Запропоновану статтю проаналізувати за таким планом:

Ø постановка мети;

Ø огляд наукової літератури щодо жанрів;

Ø цитування та посилання;

Ø об’єкт і предмет дослідження;

Ø опис наукового дослідження;.

Ø мова і стиль;

Ø обґрунтованість наукових результатів та висновки.

Жанрова палітра газети „Ваш шанс”

В сучасній журналістиці, коли за одиницю часу виходить безліч одиниць інформації, на перший план виходить питання про її жанрологію. Традиційно журналістські жанри поділяють на інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні. Наше дослідження має на меті розглянути дану жанрову класифікацію, виявити особливості кожного жанру та проаналізувати їх на прикладі газети „Ваш Шанс”. Також з’ясувати які жанри переважають в даному виданні. У роботі розглянута та частина матеріалу даного регіонального ЗМІ, що охоплює часовий відрізок останнього 2007 року, що дозволяє у повній мірі аналізувати використання жанрової палітри.

Насамперед з’ясуємо що таке жанр.

У „Великому тлумачному словнику сучасної української мови” подається три визначення жанру: „1. Вид творів галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками... 2. Живопис на побутові теми; картина побутового сюжету... 3. Спосіб що-небудь робити; сукупність прийомів; стиль, манера...” [2, 272]. Д. Григораш визначає жанр, як „усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури” [3, 76]. За М. Василенком жанром завжди є певна точка зору, можливість адекватного сприймання об’єкта, засоби відображення, методологія підходу. Він вважає, що у кожному жанрі сучасної журналістики по-різному віддзеркалюється авторська думка, кожний жанр не тільки інтерпретує подію з певної точки зору, а й самим фактом цієї інтерпретації впливає на подальший розвиток подій [1, 9].

Як бачимо, в журналістикознавство немає однозначного тлумачення жанру. Але ці тлумачення близькі між собою. Це відбувається через те, що жанри постійно видозмінюються „не тільки через збільшення колективного творчого досвіду редакційних колективів. Вони відповідають конкретним запитам соціальної реальності, до того ж з капіталізацією суспільства і зростанням конкуренції видозміна жанрів відбувається ефективно прискореними темпами... Історія жанрів української журналістики досліджена вкрай недостатньо і очікує спеціальних наукових розробок, де на конкретних прикладах простежувалася б еволюція кожного жанру в певних історичних умовах”[1, 10].

Теоретичний висновок був зроблений В. Ученовою так: „усвідомлюючи й творчо освоюючи процес розвитку жанрів, важливо не випускати з уваги, що за основні наочними метаморфозами жанрів відбувається багатомірне сполучення, перетинання й взаємодія методів журналістського пізнання, репортерського пошуку, прийомів дослідження, і саме в цих, захованих у глибині рядка, взаємодіях виявляється багато „секретів” еволюції традиційних жанрових форм” [5].

Для досягнення поставленної мети нами було опрацьовано 30 номерів газети „Ваш Шанс” за 2007 рік. Насамперед дамо загальну характеристику газети. Це суспільно-діловий щотижневик, що виходить російською мовою на території міста Сум.

У рубриці „Новости” друкуються інформаційні повідомлення. Вони гранично короткі. Це оперативний виклад сутності актуальних: факту, події, явища. Прикладом є матеріал під назвою „И вот он вернулся” (ВШ – 2007. – №17. – С.2А.): «Губернатор Сумщины Павел Качур 17 апреля назначил руководителем аппарата ОГА экс-мера Сум Алексея Андронова. Напомним, что это уже не первак попытка Андронова вернуться на Сумщину, после того как он покинул место мэра в 2002 г. (мотивируя это давлением на него со стороны В.Щербаня) и уехал в Киев. В ноябре 2005 г. Он пытался вернуть себе кресло мэра, но неудачно. Тогда депутаты горсовета посчитали его притязания необоснованными . Попытка баллотироваться на выборах-2008 также не увінчалась успіхом”.

Взагалі у газеті багато добірок заміток у постійних рубриках під назвами „С миру – по факту”, „Гоп-стоп”, „АРТновости”. У них друкуються короткі повідомлення в 10-20 рядків, містять в собі короткий виклад передісторії факту, події або явища. Це відповідно новини закордону, кримінальні новини та повідомлення про події культури, мистецтва, шоу-бізнесу. Мають заголовки, наприклад: „Население Болгарии сокращается» (ВШ – 2007. – №14. – С.3А.), «Из японского музея украли 100 килограммов золота» (ВШ – 2007. №12. – С.3А.), «Убийства» (ВШ – 2007. – №18. – С.10А), «Унесли два телевизора и стиральную машину» (ВШ – 2007. – №23. – С.10А), «Ксению Собчак бойкотируют в Калининграде» (ВШ – 2007. №29. – С.22А.), «Сердючка нашла отца» (ВШ – 2007. – №26. – С.22А.).

Інтерв’ю стало досить популярним жанром масової преси в наш час. Не дивлячись на розмаїтість видів інтерв’ю., звичайно воно передається у формі діалогу: питання журналіста й відповіді другої особи, має на меті коротке висвітлення факту, події, явища, розповідь про самого суб’єкта. У 29 номерах газети є інтерв’ю. Ось приклад інтерв’ю з відомою російсько. Актрисою, режисером і драматургом Іриною Міхеічевою, автором п’єси „Гість”, за якою театр ім. Щепкіна поставив однойменний спектакль: „ – Когда вы решили стать актрисой, то, наверное видели сцену в радужных цветах? – Нет, никогда не обольщалась. Знала, что актерство – достаточно тяжелый труд, будни суровые. Но я сама выбрала и не жалею. В профессии актрисы не устраивает одно – зависимость от плохого режиссера…» (ВШ – 2007. –№11. – С.22А.)

На полосі „Здоровье” друкується спеціалізована інформація про факти та явища з галузі медицини та різноманітні поради щодо покращення здоров’я. Основну частину цієї полоси займають кореспонденції. Вони мають, наприклад, такі назви: „Черные секреты белого молока” (ВШ – 2007. – №47. – С.23А.), „Азбука самомассажа” (ВШ – 2007. – №50. – С.23А.), „Воюем с бессоницей” (ВШ. – 2007. – №48. – С.22А.), „Глаз – как алмаз” (ВШ – 2007. – №47 – С.23А.), „ О пользе второго хлеба” (там же), „Босоногая тренировка” (ВШ – 2007. – №48. – С.22А.), „Немощь можно победить!” (ВШ – 2007. – №50. – С.23А.),” Похлопайте себя... по ушам” (там же).

В газеті було виявлено мало звітів. В основному на соціальні теми, про зустрічі з депутатами. Наприклад, в №23 надрукований звіт про з’їзд фракції БЮТ, на якому вона достроково позбавила повноважень 103 своїх народних депутатів: „За принятие соответсвующего решения делегаты съезда проголосували единогласно. Полномочия будут прекращены на основании заявлений о выходе депутатов из фракции. После голосования Тимошенко отметила, что в святи с преращением полномочий народних депутатов нынешний состав Верховной Рады Украины явлется нелегитимным. Межпартийный съезд блока Наша Украина также принял решение о досрочном прекращении депутатских полномочий 66 депутатов фракции блока Наша Украина” (ВШ – 2007. – №23. – С.2А.). Це означає, що цей жанр застарів. Він користувався популярністю в радянські часи, коли проходили комсомольські й профспілкові збори, зустрічі різних делегацій і т.д.

Також друкуються й репортажі на різні теми. Так, наприклад, друкувався подієвий репортаж, де журналістка газети „Ваш Шанс” відвідала зйомки програми „ Жди меня”, що проходили 23 жовтня в центрі міста біля Альтанки. « Пойдя туда, я увидела небольшое скопление народа. Работа кипела вовсю. Люди заполняли анкеты, режиссер и редакторы подробно разъяснили вновь прибывшим, что и где писать, а операторы с разных точек снимали это действо… „Добрий вечір, Москва! Добрий вечір, Україно! Як бачите, ми сьогодні не на Київському вокзалі, а на Театральній площі міста Суми”, – раз пятнадцять сказал на камеру ведучий передачи „Жди меня” и телеканала „Интер” Анатолій Бондаренко... Вообще трудная работа – снимать передачу...” (ВШ – 2007. №44. – С.20А.). В данному репортажі використана й пряма мова, й короткі діалоги. В матеріалі ми бачими емоційність і суб’єктивні відчуття, що є ознаками репортажу. В даній газеті більше переважають подієві репортажі, ніж пізнавальні.

Нерідко друкуються листи, які являють собою пряме звернення автора до конкретного адресата, що мають на меті або залучення уваги до проблеми, або отримання відповіді. Прикладом такого жанру є надрукований лист від не працевлаштованої самотньої матері, якій 52 роки. Вона цікавиться чи заберуть її сина до армії. З допомогою редакції на її питання відповідав начальник відділення комплектування Сумського об’єднаного міськвоєнкомату Ігор Благовіщенський (ВШ – 2007. – №50. – С.14А.).

Часто друкуються невеликі журналістські розслідування. В матеріалах такого жанру розповідається про процес пошуку відповідей на актуальні питання, розбору скандальних подій, кримінальних історій. Журналіст збирає й аналізує факти автономно від відповідних служб й органів або разом з іншими фахівцями. Наприклад, у матеріалі „Синяя” птица: не умер – не жалуйся! Почему никто не проверяет продукты, которые предлагаються сумскому покупателю?» (ВШ – 2007. – №17. – С.13А.) журналіст, відштовхуючись від листа, що прийшов у редакцію, проводить експеримент, у ході якого виявляється, що споживачі продуктів харчування не застраховані від покупки продуктів з вичерпаним строком реалізації.

На сторінках газети наявні й коментарі, які покликані не тільки розібрати по поличках складну фактуру, але й повною мірою привселюдно виразити думки компетентних осіб стосовно подій, факту, явища. У матеріалі «Надо бить во все колокола! – считают депутаты, так как имуществу бывших ПЖРУ грозит захват частными структурами» (ВШ – 2007. – №17. – С.8А.) висвітлюється проблема продажу комунального приміщення. З цього приводу подаються коментарі компетентних в даній проблемі осіб.

В кожному номері газети друкуються фейлетони. Наприклад, у матеріалі під назвою «Боевой кот» (ВШ – 2007. №48. – С.28А.) розповідається про кота, який „закрив” одного з героїв розповіді (Сергія) на кухні. Сергій три години не міг вийти з неї, бо кіт кидався на нього. Коли задзвонили в двері, прийшлося приймати міри – облити кота водою. Загалом це сатиричні описи ситуацій, проблем, фактів з активним використанням алегорій, гіпербол.

Таким чином, у нашому дослідженні ми розглянули жанрові особливості масової преси. Для цього нами були розглянуті жанри, представлені в досліджуваній нами газеті, визначені їх основні складові, названі головні риси. Ми побачили, що серед інформаційних жанрів переважають замітки, вони друкуються в основному в добірках, кореспонденції мають більший, ніж замітки обсяг та відрізняються широтою висвітлення, звіти практично зникли, переважає інтерв’ю у вигляді діалогу й репортаж друкують звичайно подієвий. Аналітичні жанри представлені коментарем, журналістськими розслідуваннями та листами. Художньо-публіцистичні жанри представлені фейлетонами.

Жанрова палітра на сторінках газети „В двух словах”

Ця робота присвячена дослідженню жанрової палітри на сторінках газети „В двух словах”. Чистота жанрів у журналістиці – поняття відносне. Частіше зустрічаються матеріали „змішаних” жанрів. Жанр – це усталений тип твору, що склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу та характеризується чіткими структурними ознаками.

Себто кожен освоєний тобою життєвий матеріал – кожна тема, думка вимагають максимально зручної для себе форми, способу подачі, такого собі одягу в якому вони виглядатимуть якнайліпше, найефективніше, найвиразніше. Таким одягом для твоєї думки і стає жанр – та чи інша усталена форма, в якій цю думку найкраще донести до людей. [5, 31].

Отже, які жанри є у журналістиці? Теоретики не завжди сходяться у їх визначенні, але це говорить лише про те, що журналістика – справа динамічна, і в ній щось постійно змінюється. Наведемо основні жанри, якими користується більшою чи меншою мірою наші ЗМІ.

Інформаційні: замітка, розширена інформація, інтерв’ю, репортаж, звіт, інформаційний огляд, інформаційна кореспонденція, інформаційна замальовка.

Аналітичні жанри: стаття, кореспонденція, аналітичний огляд, аналітичне інтерв’ю, рецензія.

Художньо-публіцистичні жанри: замальовка, нарис (нарис-портрет, проблемний нарис), інтерв’ю-портрет, есе, фейлетон.

Окремо хочу виділити журналістське розслідування. Одні його відносять до інформаційних жанрів, інші – до аналітичних. Це особлива форма організації та подачу матеріалу, за збором та обробкою – безсумнівно аналітична, за формою подачі іноді справді строго інформаційна.

Загалом про кожен із названих жанрів можна писати окрему книгу, і таких чимало написано. Вирішиш всерйоз зайнятися журналістикою, будеш їх читати й вдосконалювати свої знання та вміння.

Для початку ж варто освоїти хоча б інформаційні жанри. Замітка – коротке оперативне повідомлення, що відповідає всім вимогам, зазначеним у розділі „Медійна королева”.

Розширена інформація – замітка, збільшена у обсязі, яка передбачає більш широке й детальне викладання подій. Тут можливі передісторія події, окремі характеристики героїв, коментарі.

Інтерв’ю – викладання фактів від імені того, з ким ведеться розмова.

Репортаж – показ події в її розвитку через безпосереднє сприйняття автора, який є її очевидцем чи учасником, з метою створення ефекту присутності читача /слухача/ глядача на даній події. Передбачає динамічність, яскравість, емоційність – суб’єктивованість подачі.

Звіт – як і репортаж, показ події в її розвитку її очевидцем, але без жодних суб’єктивних емоційних елементів. Передбачає послідовний виклад події з можливим вкрапленням прямої мови. Робиться переважно з офіційних або ж малодинамічних подій. Тим, хто хоче навчитися добре писати репортажі, варто почати з майстерного освоєння звітів.

Інформаційний огляд – опис подій, що відбувалися за певний час у певному регіоні без аналізу цих подій. Найпоширенішим є тематичні огляди (спортивний, культурний, кримінальний...)

Інформаційна кореспонденція – опис головного факту та приклади фактів подібних, цілісна картина яких виявляє певну тенденцію чи проблему, на яку варто звернути увагу. На відміну від аналітичної кореспонденції не аналізує даної тенденції чи проблеми і не робить прогнозу їх розвитку.

Інформаційна замальовка – жанр, який цілком під силу початківцям. Фіксує якийсь локальний і яскравий момент життя – зустріч, ситуацію, явище. На відміну від репортажу – одномоментна, обмежена в часі та просторі. Передбачає деталі, подробиці.

Як тобі вже зрозуміло, інформаційні жанри повідомляють про подію, факт; інформують. Не містять вираженої авторської позиції (винятком є репортаж, де обов’язково присутнє „я” та інформаційна замальовка). Обов’язково мають чітке розмежування факту та коментаря.

Для загального уявлення додамо кілька слів про інші групи жанрів. У аналітичних жанрах важлива знаковість, симптоматичність того, про що пишеш. Виникає ця симптоматичність із потреби вирішення даного питання для життя суспільства. Завданнями аналітичного, проблемного матеріалу є опис та оцінка ситуації, її причини, прогноз розвитку, пошук шляхів усунення проблеми. До речі, шляхи ці слід визначати не самому журналісту, а звернутися за коментарями фахівців.

Художньо-публіцистичні жанри мають у своїй основі вже не конкретний факт, подію, а авторську думку з приводу даних факту чи події. Досліджуються проблеми, тенденції, факт типізується, дається його образне трактування. [5, 32-33].

Професіоналізм передбачає здатність розумово стояти над своїми природними здібностями, бути ніби осторонь себе, збоку і керувати собою і процесом. Тому журналіст завжди має позицію стороннього спостерігача, а не природного учасника комунікативного процесу як соціальний суб’єкт. Усвідомлена і керована творчість – ось суть цього професіоналізму.[4, 14]. Однією з найважливіших складових професіоналізму журналіста є володіння жанрами. Елементарним, найлаконічнішим аналітичним жанром у практиці закордонних, а сьогодні й наших ЗМІ, прийнято вважати коментар.

Коментар найближчий до подієвої інформації. Він супроводжує новини і часто подається з ними в одній зв’язці. Це стосується насамперед інформаційних випусків на радіо й телебаченні. Коментарями у газетах супроводжуються важливі повідомлення. [1, 194].

Кореспонденція – допис. Він може бути різним за формою і найчастіше нагадує листа, статтю. У період, коли вся партійна преса займалася описом виробничих, технологічних процесів, коли масовим був рух позаштатних кореспондентів, комусь здалося доцільним обґрунтувати існування не простого допису, а жанру кореспонденції. Під кореспонденцією прийнято було розуміти таку форму подачі [1, 195].

Стаття – це синтетичний жанр публіцистики, в якому журналіст, використовуючи палітру інформаційних, аналітичних і художньо-публіцистичних методів з явною перевагою аналітичних, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб показати явище, його причини і наслідки для вдосконалення життя. [2, 48].

Інформаційні методи сприяють підготовці й написанню інформаційних жанрів: заміток, звітів, інтерв’ю, репортажів.

Аналітичні методи – підготовці й написанню аналітичних жанрів: кореспонденція, статей, рецензій, публіцистичних оглядів преси, оглядів листів, відкритих листів.

Художньо-публіцистичні методи – підготовці і написанню нарисових, сатиричних і гумористичних жанрів. Ці методи тісно взаємопов’язані й складають ієрархічну структуру. [2, 11].

Газета „В двух словах” – щотижнева обласна суспільно-політична газета. ЇЇ гасло – „коротко, но по сути”. Воно уже навіть без детального розгляду відображає особливості викладу інформації та дозволяє скласти уявлення про жанрову палітру газети. На шпальтах газети переважають матеріали інформаційних жанрів.

Прослідкувавши, в яких рубриках, матеріали яких жанрових форм з’являються, можна зробити висновок про жанрове розмаїття газети. У газеті більш-менш постійні рубрики, а тому планування номера проходить уже за рубриками, визначається оптимальний обсяг матеріалів, їх жанрові особливості. До постійних рубрик належать: „Топ-статті”, „Перша шпальта”, „Місто”, „Область”, „В Україні”, „Ситуації”, „Політикум”, „Соціум”, „Точка зору”, „Life”. Час від часу, в залежності від подій, що трапились за тиждень, матеріали друкуються під рубриками „Резонанс”, „Територія Art”, „Мистецтво”, „Споживач”, „Акції”, „Поради”, „Власними руками”, „Арена”, „Здоров’я”, „Стиль життя”, „Освіта”, „Жіночий клуб”, „Весільний сезон”, „Чоловічий клуб”, „З перших уст”, „Майстри”.

Назви рубрики „Топ-статті” не відповідає, принаймні у досліджених нами випусках. Так, у №35 від 5 вересня матеріал „Сумы forever! Горожане громко отметили главный праздник. Сумы и его обитатели” не є статтею. Це розширена замітка про святкування сум’янами Дня міста та Дня визволення від німецько-фашистських загарбників. Назва розділу газети передбачає, що у ньому буде опубліковано аналітичний матеріал у жанрі статті. Але тут з’являються висвітлюються події першочергового значення для міста і його мешканців, топ-стаття для журналістів цього видання – оперативні повідомлення про актуальні події.

Рубрики „Місто”, „Ситуації” – добірки інформаційних повідомлень міського, обласного, всеукраїнського значення, які добираються за їх соціальною значимістю, важливістю, актуальністю. Крім того, це не лише подієві матеріали, а короткі повідомлення про існуючи у місті проблеми. Так, у №36 знаходимо два матеріали, присвячених проблемам стихійних смітників у місті і табличкам з назвами вулиць та номерами будинків. Ці матеріали, хоч і не відрізняються глибиною аналізу, але допомагають звернути увагу на існуючи проблеми підримати сум’ян, яким не байдуже їх вирішення. У рубриці „Місто” найчастіше зустрічаються матеріали, присвячені саме житлово-комунальним проблемам, проблемам благоустрою міста. Розділ „Область” представляє собою матеріали, підготовлені журналістами як наслідок відряджень до районних центрів області. Ці матеріали можна було б назвати подорожніми нарисами, але це не враження від поїздок. Це проблемні матеріали, які стосуються суспільно-політичного розвитку районів загалом і районних центрів, їх культурного розвитку. Автор спілкується з першими особами в районах, наводить основні показники їх економічного розвитку, розглядає політичну ситуацію (адже роботи готуються під час передвиборчої кампанії). Тому публікації „Миссия выполнима. Один день в «президентском» районе (№35 від 5.09.2007) і „Краснопольские надежды. В районе учитывают реалии и смотрят в будущее” (№36 від 12.09.2007) можна назвати кореспонденціями, бо їм притаманні елементи репортажності або ж статтями.

Аналітичністю відрізняється і рубрика „В Україні”. Для матеріалів під таким загальним заголовком обираються теми, які мають загальнодержавне значення. Наприклад, стаття, присвячена хабарництву („Вам и не снилось… «Нормативы» и «рекорды» украинских взяточников”, №35).

У рубриці „Точка зору” можемо помітити не аналітичні жанри, а більше інформації. Наприклад розширена замітка „Напоминание о будущем. В Сумах презентована выставка экологической фотографии” (№37 від 19.09.2007). У рубриці „Політикум” також можемо помітити, що більшість матеріалів інформаційного характеру. Наприклад розширена інформація „Переможе команда професіоналів! Партія регіонів – за ефективну співпрацю з політичними партнерами” (№36 від 12.09.2007).