Поняття легітимності та принцип поділу влади

Тематика ІНДЗ:

1. Природа тоталітарної влади.
2. Категорії влади та волі у працях Ф. Ніцше та М. Вебера.
3. Розподіл влад як головний стимулюючий принцип проти зловживання влади в теорії Ш. Монтеск’є.
4. Громадська думка й авторитет державної влади.
5. Природа і джерела влади в сучасних політологічних концепціях.
6. М. Вебер про легітимість влади.

Питання для дискусії:

1. Чи може політична влада бути нелегітимною?
2. Чи можливе існування суспільства без влади?
3. У чому необхідність дотримання принципу поділу влади?
4. Які складові легітимності влади?
5. Які з критеріїв класифікації ресурсів влади найбільш обґрунтовані. Відповідь поясніть.

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризуйте співвідношення політичної та державної влади.
2. Поясніть Ваше розуміння механізмів функціонування політичної влади у суспільстві.
3. Дайте характеристику антиподів влади.
4. Чи завжди легітимна влада буває ефективною? Наведіть приклади невідповідності легітимності й ефектиності влади.
5. Прокоментуйте вислів французького філософа А. Камю: «Добра влада – це здорове та обережне управління несправедливістю».
6. Наведіть приклади зі світової історії, коли «дії влади були незаконними, але виявилися легітимними».

Методичні рекомендації:

При підготовці до семінарського заняття студенти повинні опрацювати та законспектувати основний теоретичний матеріал до даної теми, що включає розкриття таких питань: сутність політичної влади, її структура, функції, ресурси, проблеми її легітимності.

Запам’ятайте визначення запропонованих понять, ключовими серед яких є політична влада, державна влада, принципи влади, інституціоналізація влади. Для самостійної роботи пропонується на основі теоретичних знань про владу, проаналізувати політичну владу в Україні, поясніть механізм функціонування політичнї влади у суспільстві.

Орієнтуючись на запитання для дискусії, розробіть систему доказів для відстоювання власної позиції щодо необхідності існування влади, її легітимності-нелегітимності, причин появи криз політичної влади та аналітичної розробки програми їх подолання за різних умов.

Література:

1. Авторханов А. Технология власти. – М.: Слово, 1991. – 638 с.
2. Амелин В.Н. Власть как общественное явление // Социал.-полит. науки. – 1991. – № 2. – С. 15-34.
3. Болл Т. Власть // Полис. – 1993. – № 5. – С. 45-67.
4. Ильин М.В., Мельвиль А. Ю. Власть // Полис. – 1997. – № 6. – С. 34-45.
5. Колесникова М. И., Борзунов В. Ф. Социология власти. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 55с.
6. Красиков Б.И. Теория власти и властных отношений // Социально-политический журнал. – 1994. – № 3-6.
7. Ледяев В.Г. Современные концепции власти: аналитический обзор // Парсонс Т. О понятии «политическая власть» / Антология мировой политической мысли. – Том 2. – М.: Мысль, 1997. – С. 367-402.
8. Рассел Б. Власть: Пер. с англ. – К.: Наукова думка, 1996. – 349 с.
9. Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності: Монографія. – К.: НІСД, 1996. – 124 с.
10. Пушкарева Г.В. Власть как социальный институт // Социально-политический журнал. – 1996. – № 2. – С. 33-45.
11. Халипов В. Ф. Власть. Основы кратологии. – М.: Луч, 1995. – 304 с.
12. Халипов В. Ф. Введение в науку о власти. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1996. – 380с.
13. Халипов В. Ф. Власть: Кратологический словарь. – М.: Республика, 1997. – 431 с.
14. Швидак О.М. Політологія. Практикум. – К.: Вища школа, 2001. – С. 119-124.
15. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 171-197, 377-394.

НЕ 2.2. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО. ПРАВОВА ТА СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА (2 год)

1. Поняття та особливості громадянського суспільства. Історія виникнення та становлення ідеї громадянського суспільства.
2. Головні риси громадянського суспільства.
3. Взаємовідносини громадянського суспільства та держави. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
4. Формування ідеї правової держави. Основні ознаки правової держави.
5. Сутність, принципи й ознаки соціальної держави.

Тематика ІНДЗ:

1. Громадянське суспільство на Заході та в Україні: порівняльний аналіз.
2. Розвиток правової свідомості й утвердження громадянськості.
3. Ідейно-теоретичне обгрунтування громадянського суспільства у спадщині політичних мислителів Нового часу.
4. Особливості політичної соціалізації в сучасній Україні.
5. Форми державного правління і громадянське суспільство.
6. Діалектика взаємозв'язку правової держави та громадянського суспільства.
7. Давньогрецький поліс – перша форма громадянського суспільства.
8. Марксистська інтерпретація громадянського суспільства.
9. Радикальна концепція громадянського суспільства Т. Пейна.
10. Демократія та громадянське суспільство Джона Кіна.
11. Концепція «комунітаризму» Е. Етзіоні.

Питання для дискусії:

1. Чи тотожні поняття світогляд, свідомість, ідеологія, політика? Якщо так, охарактеризуйте особливості їх взаємовпливу та взаємозв’язку.
2. Яку роль відіграє суспільна думка в політичній свідомості різних верств населення?
3. Які історичні умови та соціальні фактори сприяли формуванню громадянського суспільства?
4. Чому перехід від авторитаризму до демократії неможливий без формування розвиненого громадянського суспільства?

Завдання для самостійної роботи:

1. Дослідіть зміст і характер формування політичної свідомості в сучасному українському суспільстві.
2. Проаналізуйте сутність інформаційних війн.
3. Дослідіть політичні традиції та сучасні політичні цінності українського суспільства.
4. Яку роль відіграє приватна власність у структурі громадянського суспільства? Відповідь обґрунтуйте.
5. Спробуйте сформулювати можливі варіанти взаємодії між громадянським суспільством та владою.

Методичні рекомендації:

У першому питанні дайте порівняльний аналіз трактувань поняття «громадянське суспільство» в античності, епоху Нового часу та сучасний період. Зробіть спробу дати власне визначення громадянського суспільства. Визначте основні передумови виникнення громадянського суспільства та умови, за яких його існування можливе. Назвіть основні причини, що роблять громадянське суспільство в демократичних країнах необхідним. Дайте відповідь па запитання, чому громадянське суспільство є одним із найпотужніших важелів у системі «стримувань» та «противаг» прагнення політичної влади до абсолютного панування, якими засобами воно володіє для виконання цієї місії. Аргументуйте, чому держава зацікавлена у взаємодії з громадянським суспільством.

У другому питанні з’ясуйте найважливіші структурні елементи громадянського суспільства. Врахуйте також, що громадянське суспільство – це не тільки певний комплекс інститутів, але й система відносин. Тому громадянське суспільство неможливо уявити собі без національних, релігійних та інших традицій, звичаїв, символів, стереотипів поведінки, морально-етичних норм, цінностей тощо. Воно містить систему соціальних зв’язків, у якій формуються й реалізуються економічні, професійні, релігійні, культурні та інші інтереси людей. Визначте основні ознаки громадянського суспільства (відокремлена від держави структура суспільства, сфера вільної реалізації безпо­середніх та різноманітних інтересів людини, свобода особистості, плюралізм, багатство соціальних ініціатив, саморегулювання й само­врядування та ін.). Розкрийте зміст функцій громадянського суспіль­ства: захисної, контролюючої, реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних, релігійних, екологічних та інших громадських інтересів та потреб, гаранта пріоритетності громадян­ських прав порівняно з державними законами та ін. Назвіть основні проблеми розвитку громадянського суспільства, які є дискусійними.

Література:

1. Александер Джеффрі С. Парадокси громадянського суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – №1. – С. 55-64.
2. Барабаш Б. Інституціалізація молодіжного руху України // Людина і політика. – 2004. – № 3. – С. 98–111.
3. Беренштєйн Л., Панченко П., Рейт О. Розбудова громадянського суспільства в Україні. – К.: Наукова думка, 1999. – 239 с.
4. Білоус B.C. Проблеми становлення і розвитку правової держави й громадянського суспільства //Політологічний вісник: Матеріали Всеукраїнської науково-метод. конф. "Політична думка в Україні: минуле і сучасність". – К.: НМК ВО, 1993. – Ч. 3. – С. 25-34.
5. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії. – Луцьк : Вежа, 2007. – 524 c.
6. Витюк В.В. Становление идеи гражданского общества и ее историческая эволюция. - М.: Ин-т социологии РАН, 1995. – 457 с.
7. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. Дослідження категорії громадянське суспільство. – Львів: Світ, 2000. – 263 с.
8. Громадянське суспільство // Незалежний культурологічний часопис. – 2001.– № 21.
9. Громадянське суспільство як здійснення свободи / Ред. В.ПМельник. – Львів: Світ, 1999. – 231 с.
10. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку. – К.: Інститут досліджень НАН України, 2006. – 411 с.
11. Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії : матеріали методол. семінару, м. Київ, 27 січ. 2004 р. / В. В. Цвєтков (відп. ред.), Є. В. Перегуда (упоряд.), І. О. Кресіна (відп. ред.) ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К. : [Б. в.], 2004. – 84 с.
12. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 34. – С. 504-509.
13. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 48. – С. 254-267.
14. Кириченко С.О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави. – К.: Наукова думка, 1999. – 347 с.
15. Кириченко СО. Громадянське суспільство і правова держава. – К.: Наукова думка, 1999. – 320 с.
16. Кін Дж. Громадське суспільство. Старі образи, нове бачення. – Київ : “ К. І. С. ”; “ АНОД ”, 2000. – 191 с.
17. Клименко О. Неурядові організації і боротьба за соціально відповідальний бізнес // Політичний менеджмент. – 2008. – № 1. – С. 110-121.
18. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – Львів: „Червона калина”, 2002. – 276с.
19. Круглашов A.M. Національна держава versus громадянське суспільство // Матеріали наукового симпозіуму "Транскордонне співробітництво у поліетнічних регіонах Східної, та Південно-Східної Європи". – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – С. 4-12.
20. Новоскольцева Л. О. Громадсько-політичні об’єднання: їх роль у політичному житті суспільства // Буковинський журнал. – 2008. – № 1. – С. 94–99.
21. Патнем Р. Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії. – Київ: Основи, 2001. – 302 с.
22. Пасько Я.І. Громадянське суспільство і національна ідея. Україна на тлі європейських процесів. – Донецьк, 1999. – 231 с.
23. Пащенко В. І. Громадянське суспільство та недержавні організації: базові характеристики та взаємозв’язок. // Сучасна українська політика: Політики та політологи про неї. – К., Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 332 – 340.
24. Перегудов С. П. Новейшие тенденции в изучении отношений гражданского общества и государства // Полис. – 1998. – №1. – С. 23-40.
25. Профспілковий Рух в Україні: стан, проблеми, перспективи (аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень ім.О.Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 8. – С. 38–45.

НЕ 2.3. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ (2 год)

1. Політична культура як частина культури людської цивілізації. Політична культура особи, групи, класу, нації, суспільства. Механізм формування політичної культури.
2. Типи політичної культури.
3. Поняття політичної ідеології.
4. Ідеологія лібералізму та неолібералізму.
5. Політична ідеологія консерватизму та неоконсерватизму.
6. Політична ідеологія соціалізму та соціал-демократії (основні відмінності).

Тематика ІНДЗ:

1. Психологія натовпу та раціональна політична поведінка.
2. Сутність і зміст концепції громадянської культури.
3. Політична культура як фактор модернізації суспільства.
4. Політична культура української молоді.
5. Перспективи неофашизму у посткомуністичних країнах.
6. Шляхи подолання тоталітарних тенденцій у розвитку політичної культури трансформаційного суспільства.
7. Історико-політичні, національні та психологічні особливості української політичної культури.

Питання для дискусії:

1. У Конституції України записано, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Як розуміти це положення в умовах плюралізму ідей? Аргументуйте свою точку зору.
2. Іспанський філософ Х. Ортега-і-Гасет, характеризуючи одну з політичних течій сучасності, писав, що це „... той політичний правовий принцип, відповідно до якого суспільна влада, незважаючи на свою всемогутність, сама себе обмежує і намагається навіть на шкоду своїм інтересам дати в державі, якою вона управляє, місце і тим, хто думає і почуває інакше, ніж вона сама, тобто інакше, ніж більшість”, що вона „... виявляє небувалу великодушність: свої права, права більшості... добровільно поділяє з меншістю”, вона „проголошує своє рішення жити однією сім’єю з ворогами, навіть зі слабкими ворогами. Прямо неймовірно, що людство могло створити такий чудесний апарат, таку парадоксальну, мудру, неприродну систему”. Як називається ця система, цей „чудесний апарат”, що це за ідейно-політична течія сучасності?
3. В основу якої політичної концепції лягли такі положення мислителів Нового часу? (Назвіть їх імена): ідея поділу влади; ідея верховенства закону над державою і її органами; ідея природних, невідчужуваних, природжених прав особистості; ідея необхідності гарантії прав і свобод особи.
4. За визначенням Дойча, консерватизм – це збереження матеріальних і духовних цінностей людства. Він є органічною частиною світової цивілізації, водночас має конкретний та історичний досвід. Визначте особливість в Україні у відношенні до традицій, цінностей, менталітету. Що з названого, на Ваш погляд, варто зберегти, а від чого відмовитися в інтересах поступального розвитку суспільства?

Завдання для самостійної роботи:

1. З’ясуйте причини появи доктрин. Які чинники впливають на формування певної доктрини в межах конкретної країни?
2. Що нового з’явилося в ідеологічній політиці світу з появою неоконсерватизму та неолібералізму?
3. Поясніть трансформації ідеологічних доктрин у разі їх перетворення на партійні або державні

Методичні рекомендації:

Політична культура суспільства є якісним критерієм його розвитку. Формування демократичної політичної культури зумовлює успішне вирішення важливих державотворчих процесів. З’ясовуючи сутність політичної культури проаналізуйте її основні характеристики, представлені численними визначеннями цього поняття. Порівняйте такі поширені трактування змісту політичної культури:

• політична культура – це сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи; суб’єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм певного значення;
• політична культура – це реалізація політичних знань, ціннісних орієнтацій, зразків поведінки соціального суб’єкта (особи, класу, нації, суспільства) в історично визначеній системі політичних відносин і політичної діяльності.

Необхідно розкрити структуру і дати характеристику структурним компонентам політичної культури, зокрема таким, як політичні знання, оціночні судження політичних явищ, політична поведінка і політичні дії тощо. Важливо також проаналізувати критерії та запропоновані вченими типи політичної культури, умови їх формування та сутнісні ознаки.

Важливо проаналізувати найважливіші обставини і чинники впливу на відображення політичних інтересів, цінностей, ціннісних орієнтацій громадян, менталітету і політичної культури українців.

При підготовці до даного семінарського заняття студент на основі різноманітних підходів до поняття „політична доктрина” дайте власне визначення цього терміна.

Оскільки політичні доктрини почали зароджуватись на певному етапі історичного розвитку суспільства, потрібно визачити основні причини та передумови їх виникнення. Окрім того, зверніть увагу на те, що кожна ідейно-політична доктрина з моменту свого виникнення і до сьогодні пройшла певну еволюцію, тому існує періодизація їх розвитку.

Література: