Спеціальні інформаційні операції та комерційна розвідка в діяльності підприємства
Важливим завданням інформаційної роботи суб’єктів підприємництва в сучасних умовах є забезпечення впливу на його інформаційне середовище з метою формування позитивного іміджу суб’єктів на ринку, маскування роботи по розробці нових продуктів та дезінформації конкурентів чи кримінальних елементів у разі реального існування загроз від них. Забезпечення інформаційного впливу здійснюється шляхом проведення спеціальних інформаційних операцій.
Під спеціальними інформаційними операціями, розуміється комплекс спеціальних інформаційних заходів, які проводяться суб’єктами підприємництва протягом конкретно визначеного часу в їх інформаційному середовищі з метою формування (підтримання, відновлення) позитивного іміджу, захисту від негативного інформаційного впливу та дезорієнтації конкурентів та кримінальних елементів, які є суб’єктами загроз.
Тобто, спеціальні інформаційні операції проводяться для забезпечення вигідного положення суб’єктів підприємництва на ринку, особливо при необхідності вирішення важливих для них завдань; формування сприятливої громадської думки про них, їх керівництво і персонал, укріплення (підвищення, відновлення) авторитету суб’єктів і довіри до них з боку партнерів і клієнтів; стратегічної і тактичної дезінформації конкурентів, опонентів та інших суб’єктів, від яких можуть надходити (надходять) загрози.
Видами спеціальних інформаційних операцій є:
– пропаганда – систематичне та активне поширення в інформаційному середовищі інформації про досягнення, переваги, масштаби діяльності суб’єкта підприємництва, вигідність взаємовідносин з ним по різних напрямах його діяльності з метою впливу на суспільну думку і формування позитивного його іміджу. Особливістю пропаганди є те, що вона стосується не продукції суб’єкта підприємництва, а так званого його бренду, комерційного найменування. Тобто пропагується певна ідеологія поведінки на ринку, з чим якраз і пов’язується високий результат. У пропаганді використовуються пропагандистські та агітаційні матеріали: листівки, буклети, відеоматеріали, публікації ЗМІ тощо;
– контрпропаганда – інформаційна реакція суб’єктів підприємництва на комунікативні дії конкурентів чи інших осіб, якими вони прагнуть забезпечити свій вплив на інформаційне середовище ринку всупереч інтересам зазначених суб’єктів.
Безумовно, що контрпропаганда проводиться з метою зниження ефективності заходів пропаганди, які використовуються конкурентами, особливо у випадках коли від таких заходів страждає імідж суб’єктів підприємництва та падає їх конкурентоздатність.
Основними принципами контрпропаганди мають бути активність, оперативність, конкурентність, комплексність, гнучкість, врахування особливостей аудиторії;
– дезінформація — поширення в інформаційному середовищі суб’єктів підприємництва викривлених або неправдивих відомостей з метою введення в оману конкурентів, кримінальних елементів, інших осіб і організацій, що загрожують суб’єктам. Поширена інформація має замаскувати істинні наміри діяльності суб’єктів підприємництва. Захист інтересів суб’єктів підприємництва за допомогою актів дезінформації може здійснюватись по різних напрямах, виходячи з особливостей ситуації, в якій в той чи інший період своєї діяльності знаходиться певний суб’єкт. Зокрема такими напрямками можуть бути:
– введення в оману конкурентів стосовно термінів проведення суб’єктами заходів по підвищенню своєї конкурентоспроможності, надання на ринок нових товарів, послуг, проведення реорганізації і т. і.;
– створення ілюзії підготовки до отримання (вкладання) великих інвестицій в певні сфери економіки чи регіони або інвестування конкретних суб’єктів;
– широке висвітлення «проблем» у суб’єктів підприємництва в окремих сферах їх діяльності, критика низької якості продукції, послуг, робіт;
– «витік» спеціально занижених чи завищених економічних чи інших показників діяльності суб’єктів підприємництва, перебільшення чи заниження негативного впливу політичних, соціальних, економічних або інших умов на перспективи розвитку певних напрямів їх діяльності;
– чутки — усна інформація з невизначеним ступенем достовірності, що стихійно поширюється в інформаційному середовищі суб’єктів підприємництва з метою захисту їх інтересів на ринку. Чутки є неформальним каналом комунікації, по якому можна отримати до 80 % інформації, яка в окремих випадках не суттєво суперечить об’єктивній ситуації. Оскільки чутками інформація передається значно швидше, ніж каналами формального спілкування, суб’єкти підприємництва можуть формувати необхідні їм чутки для запланованого поширення в інформаційне середовище необхідних їм відомостей. Контролюючи зворотню реакцію на чутки суб’єкти можуть коригувати свою діяльність, плани та поведінку на ринку.
Сьогодні багато розмов точиться навколо розвідувальної діяльності в бізнесі. Можна чути про конкурентну, ділову, економічну, комерційну розвідку, бізнес-розвідку, промислове шпигунство тощо. Разом з тим, всі ці назви розкривають одну і ту ж діяльність – отримання необхідної для діяльності суб’єктів підприємництва інформації з джерел, доступ до яких обмежено.
В деяких країнах законодавство щодо захисту інформації є недосконалим (в тому числі і в Україні) і професійні розвідники знаходять шляхи отримання таємної інформації насамперед через прогалини в правових нормах із захисту інформації та прогалини в організації захисту своїх таємниць їх власниками. Основною ж особливістю розвідувальної діяльності є не стільки правомірність її дій щодо проникнення до інформації з обмеженим доступом, а якраз таємний її характер.
Незважаючи на існуючі умови щодо розвідувальної діяльності у бізнесі, певна частина суб’єктів підприємництва все ж таки вдається до відповідних заходів розвідувального характеру. Інформація ж, яку отримують суб’єкти підприємництва в результаті дій їх сил розвідки носить здебільшого комерційний характер і використовується насамперед для забезпечення їх комерційної діяльності. Основним змістом цієї інформації є характеристика ділових стосунків конкурентів, інших суб’єктів, перспективи їх поведінки на ринку, наміри в комерційній діяльності.
Діям сил розвідки суб’єктів підприємництва, які пов’язані із забезпеченням комерційної їх діяльності (що і є предметом підприємництва) більш притаманна назва комерційної розвідки. А оскільки такі дії мають місце у вітчизняному бізнесі, може бути корисним розгляд деяких аспектів розвідувального забезпечення суб’єктів підприємництва. Тут слід звернути увагу на те, що до професійних дій з розвідки вдаються зазвичай суб’єкти великого бізнесу, оскільки їх можливості дають змогу забезпечити таку діяльність як професійно та матеріально, так певним чином і з правової точки зору.
Враховуючи, що отримання інформації з обмеженим доступом відповідно до чинного законодавства може бути здійснено лише з дозволу її власника, силам розвідки необхідно провести відповідну роботу з ним, розпорядником чи принаймні володільцем такої інформації. В арсеналі розвідки достатньо методів формування позитивних для неї відносин з подібними суб’єктами і як показує практика, доволі часто вдається отримати доступ до інформації, яка цікавить суб’єктів підприємництва.
Слід також звернути увагу і на норми чинного законодавства, які визначають умови доступу до інформації, що є конфіденційною чи таємною. Так, згідно ст. 162 Господарського кодексу України особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.
Основними принципами розвідки в діяльності суб’єктів підприємництва можна вважати: здійснення заходів розвідки в межах чинного законодавства; добування інформації силам розвідки без порушення прав, свобод, честі і гідності громадян; використання добутої інформації виключно в комерційних інтересах; виконання заходів розвідки на професійних засадах.
Середовище комерційної розвідки можуть складати посередники, клієнти, конкуренти, контрагенти, кредитори та інвестори, громадські та політичні об’єднання. Ключовим моментом у комерційній розвідці є інформаційно-пошукова робота, яка може розумітись як комплекс соціальних заходів, спрямованих на виявлення місць зосередження необхідної інформації та її джерел, формування умов та забезпечення процесу отримання інформації.
В умовах відсутності правового регулювання здійснення комерційної розвідки основними її способами можуть бути:
– вивчення наявної інформації;
– опитування;
– спостереження;
– огляд;
– отримання довідок;
– використання спеціальних програм пошуку необхідної інформації в глобальному інформаційному середовищі;
– співпраця з фахівцями, експертами, консультантами,;
– фото- відео зйомка;
– вивідування інформації;
– оманливі перемовини з працівниками об’єктів інформації тошо.
Комерційна розвідка в діяльності суб’єктів підприємництва являє собою певну систему збору, обробки, аналізу, зберігання та використання інформації, класифікації ознак загроз та криз, які можуть зачіпати діяльність суб’єктів і негативно впливати на їх розвиток, систематизацію таких ознак і розробка на їх основі прогнозів можливого розвитку ситуацій в яких суб’єкти здійснюють свою діяльність або подій, що відбуваються за їх участю.
Актуальність комерційної розвідки в сьогоднішніх умовах обумовлюється насамперед тим, що при наявності великого обсягу інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень керівники суб’єктів підприємництва користуються даними і оцінками наданими їм їх менеджерами. В той же час, менеджери, будучи працівниками функціональних підрозділів, як правило, проінформовані одностороннє і зазвичай не мислять категоріями загальних інтересів компанії (фірми, підприємства, банку). Звідси кожен з таких менеджерів прагне підкреслити їх точку зору як найбільш об’єктивну і не помічати деталі, які з їх погляду не варті уваги, оскільки не торкаються функцій їх підрозділів. За таких умов керівники суб’єктів підприємництва попадають у інформаційну залежність від своїх менеджерів і не маючи об’єктивних критеріїв оцінки цінності наданої їм інформації, приймають не зовсім ефективні рішення. Таким недоліком не страждає комерційна розвідка, оскільки є нейтральною до всіх підрозділів, напрямків діяльності суб’єктів підприємництва та позицій менеджерів.
Важливе місце у ІАР займає інформування керівництва та працівників суб’єктів підприємництва.
Основними вимогами до процедури інформування є: відповідність потребам осіб, яким надається інформація, конкретність, обґрунтованість, достовірність, своєчасність, зручна форма і зрозумілість інформації.
Інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів підприємництва є важливою умовою сучасного їх функціонування, суттєвим елементом їх безпеки та головною підставою високого статусу на ринку. Водночас інформаційне забезпечення є досить складним, трудомістким видом діяльності, який вимагає до себе постійної уваги.