Правила подання посилань та оформлення списку використаних джерел
Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, – вказівки на джерела інформації (книгу, статтю, документ тощо), є обов’язковими в дипломній роботі. Їх слід подавати в роботі (вступі, основному тексті, загальних висновках, можливо – в додатках) безпосередньо після цитати чи даних, що потребують такого посилання, в квадратних дужках арабськими цифрами порядкових номерів бібліографічних описів цих джерел у списку використаних джерел, а потім (через кому) – номерів сторінок, на яких вміщено саме ту інформацію, на яку роблять посилання, наприклад “... господарська діяльність [54, с. 9]”. Якщо в роботі просто згадується якесь джерело інформації, то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад “... у працях вчених [9; 21-23; 26] ...”.
Описи джерел мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут слід, насамперед, на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-К-1 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.
Нижче наведено конкретні приклади оформлення посилань у тексті дипломної роботи та бібліографічного опису джерел у списку використаних джерел.
Приклад.
Цитата в тексті дипломної роботи:
Термін “створення” – це правове поняття господарського права, яке включає врегульовані правом умови фактичного виникнення та легітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб’єкта, суб’єкта права [58, с. 69-70].
Відповідний бібліографічний опис джерела, з якого взято цитату, в списку використаних джерел (за алфавітом):
58. Щербина В.С. Господарське право: Навчальний посібник. – 3-є вид., перероб. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 с.
Якщо в дипломній роботі декілька цитат з одного джерела, то кожну з них у тексті позначають одним і тим самим порядковим номером бібліографічного опису джерела в списку використаних джерел та відповідними сторінками цього джерела.
Наприклад, першу цитату буде позначено:
... суб’єкта права [58, с. 69-70].
Друга цитата:
... як юридична особа [58, с. 89].
Третя цитата:
... (хоча за законом – це договірні об’єднання) [58, с. 116].
При цьому в списку використаних джерел бібліографічний опис цього джерела наводять один раз, тобто воно в списку використаних джерел має один порядковий номер (за алфавітом).
Посилання на декілька джерел у одному реченні тексту дипломної роботи потрібно позначати порядковими номерами бібліографічних описів усіх цих джерел у списку використаних джерел та відповідними сторінками цих джерел, наприклад:
Конституційний контроль визначають як спеціалізовану діяльність органів державної влади, пов’язану з перевіркою відповідності правових актів конституції країни [18, с. 277; 55, с. 245].
Посилання на нормативні акти в тексті дипломної роботи мають позначатися в квадратних дужках тільки порядковими номерами бібліографічних описів цих актів і їх джерел у списку використаних джерел без вказівки на конкретні сторінки (номери, дати) джерел і лише один раз (при першій згадці). При цьому в списку використаних джерел бібліографічний опис певного нормативного акта та його джерела наводять один раз, хоча в тексті цей акт та його статті неодноразово називаються, тобто цей акт (його джерело) в списку використаних джерел має один порядковий номер (за алфавітом).
Наприклад, у дипломній роботі перше посилання буде позначено: Визначення підприємства містилося в статті 1 Закону України “Про підприємства в Україні” [31].
Друга згадка Закону України “Про підприємства в Україні”: Суб’єктами господарської діяльності також визнавалися підрозділи підприємств (ст. 7 Закону України “Про підприємства в Україні”) та інших господарських організацій.
Третя згадка Закону України “Про підприємства в Україні” та перше посилання на новий нормативний акт: Перелік обов’язкових відомостей, які необхідно включати до установчих документів підприємств (у тому числі господарських товариств), визначалося законодавством (ст. 9 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України “Про господарські товариства” [32]).
Відповідний бібліографічний опис нормативних актів та їх джерел у списку використаних джерел:
31. О предприятиях в Украине: Закон Украины от 27 марта 1991 года № 887-XII (с последующими изменениями и дополнениями) // Законодательство Украины о предпринимательстве (по состоянию на 15 марта 2000 г.) / Сост. Д.В. Задыхайло. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2000. – С. 27-64.
32. О хозяйственных обществах: Закон Украины от 19 сентября 1991 года № 1576-XII (с последующими изменениями и дополнениями) // Законодательство Украины о предпринимательстве (по состоянию на 15 марта 2000 г.) / Сост. Д.В. Задыхайло. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2000. – С. 65-104.
Приклад оформлення списку використаних джерел за алфавітом наведено в додатку Ж.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, додатки зазначають їх номери. Так, при посиланнях слід писати: “... у розділі 1 ...”, “... дивись 1.1. ...”, “... за 1.2.2. ...”, “... відповідно до 1.1.1.2. ...”, “... на рисунку 2.1 ...”, або “... на рис. 2.1 ...”, або “... (рис. 2.1) ...”, або “... як це видно з рисунку 2.1 ...”, або “... як це показано на рис. 2.1 ...”, “... у таблиці 1.1...”, або “... у табл. 1.1 ...”, або “... (див. табл. 1.1) ...”, “... у додатку Д ...”.
4.9 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ
Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи, її окрему частину, розміщуючи після списку використаних джерел у порядку появи на них посилань у тексті роботи. Кожен додаток починають з нової сторінки.
Додаток повинен мати заголовок, що не підкреслюється, розташовується посередині рядка, виконується великими літерами без крапки в кінці. Над заголовком зправа рядка малими літерами з першої великої слід вказати слово “Додаток” і велику літеру, що позначає відповідний додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” тощо. Один додаток позначається як “Додаток А”.
Додатки повинні мати спільну з рештою дипломної роботи наскрізну нумерацію сторінок.
За потреби текст додатка можна ділити на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка відповідно до правил нумерації розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів основного тексту. При цьому перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.2. – підрозділ 3.2. додатка В; Д.4.2.2. – пункт 4.2.2. додатка Д; Ж.1.2.3.2. – підпункт 1.2.3.2. додатка Ж. Потім у тому самому рядку наводять назву, яку разом з номером додатка розташовують посередині рядка.
Джерела, на які є посилання тільки в додатках, потрібно розглядати незалежно від тих, що цитуються у вступі, основному тексті роботи, загальних висновках, і вказувати в кінці кожного додатка в списку джерел. Форма цитування, правила оформлення посилань у тексті додатка та в списку джерел мають бути аналогічними прийнятим у решті дипломної роботи, за винятком того, що перед номером посилання і відповідним номером у списку джерел ставлять позначення додатка, наприклад, “... як зазначено в розділі III Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [А.2], спеціальні правові режими ...”.
Відповідний бібліографічний опис нормативного акта та його джерел у списку джерел у кінці додатку А (за алфавітом):
А.2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
Якщо в роботі як додаток використовують документ, котрий має самостійне значення та оформлений згідно з вимогами до документів цього виду, його копію розташовують у дипломній роботі без змін в оригіналі. Оформлення копії такого документа як додатка можна зробити в один із двох способів.
Перший. Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині великими літерами вказують “ДОДАТОК” і велику літеру, що позначає відповідний додаток. На наступному рядку його назву, в правому верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки.
Другий. На першому аркуші копії документа зверху посередині рядка малими літерами з першої великої власноруч вписують (чи вдруковують) слово “Додаток” і велику літеру, що позначає відповідний додаток, а в правому верхньому куті – слово “Копія”.
Незалежно від обраного способу оформлення копії документа, що має самостійне значення, як додатка сторінки копії нумерують продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок дипломної роботи (не займаючи власної нумерації сторінок копії документа).
5 ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
ПОРЯДОК ЗАХИСТУ
Захист дипломної роботи відбувається публічно на засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) у встановлений деканатом термін.
Захист дипломної роботи проходить за такою процедурою:
– виступ студента (10-15 хвилин), під час якого він викладає мотиви вибору теми, її актуальність, мету роботи, її основний зміст, загальні висновки;
– питання студенту з боку членів ДЕК, інших присутніх на захисті осіб та відповіді на питання;
– виступ наукового керівника або заслуховування його відзиву;
– виступ рецензента або заслуховування його рецензії;
– виступ інших осіб, що побажали висловитися по суті питання;
– заключне слово студента, в якому він висловлює свою думку щодо зауважень, які були подані у відзиві, рецензії, а також стисла відповідь на поставлені запитання присутніх.
Після розгляду дипломних робіт на закритому засіданні члени ДЕК обговорюють результати захисту та більшістю голосів визначають оцінку кожної дипломної роботи. При оцінюванні враховується не тільки відзив наукового керівника і рецензента, а й виступ студента на захисті: наскільки він володіє матеріалом дипломної роботи та вміє відстоювати свої думки і висновки. Отже, студент, який прагне одержати високу оцінку, має ретельно підготуватися до захисту.
Після визначення оцінок до зали захисту запрошують студентів-дипломників та всіх бажаючих, і голова ДЕК оголошує оцінку кожної дипломної роботи.
5.2 ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ
Підготовка до захисту – відповідальна справа, адже успішність виступу на ньому серйозно впливає на остаточну оцінку за виконану дипломну роботу.
Підготовка до захисту складається з кількох етапів, першим з яких є підготовка тексту усного повідомлення. Наявність написаного тексту – це необхідність, продиктована суворим регламентом захисту.
Структурно текст усного повідомлення має містити три логічно взаємопов’язані частини, кожна з яких є самостійним смисловим блоком. У першій – вступній частині – називають тему роботи, коротко висвітлюють сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвячено роботу, визначають об’єкт, предмет, мету, конкретні завдання і методи дослідження, стисло описують структуру роботи. Середня, найбільша за обсягом, частина присвячена результатам дослідження та їх інтерпретації. У заключній частині подають загальні висновки і практичні рекомендації. Запропонована структура є загальною схемою. Вона може бути конкретизована, змінена залежно від особливостей і змісту роботи.
У виступі мають бути чітко позначені початок і кінець повідомлення і прозвучати подяка присутнім за увагу. Загальний обсяг тексту усного повідомлення не має перевищувати 5-6 сторінок, надрукованих через 1,5 міжрядковий інтервал.
До тексту виступу можна підготувати ілюстрації (схеми, графіки тощо) і таблиці на демонстраційних плакатах. Вони мають допомогти успішно викласти мету дослідження, його методику й основні результати. Якщо студент вирішив використати такі матеріали, йому слід обов’язково включити до тексту повідомлення посилання на них. Демонстраційні матеріали, про які в усному повідомленні не сказано й слова, лише погіршать враження від виступу.
Оскільки текст виступу сприйматиметься на слух, його слід критично оцінити й максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки:
а) довгі речення по можливості замінити короткими;
б) у “ключових позиціях” тексту ввести звертання до слухачів, покликані активізувати їх увагу, наприклад, “..., як ви знаєте, …”, “дозвольте звернути вашу увагу на ...”;
в) в окремих місцях доповіді замість розповідних речень ввести запитання й відповіді, наприклад: “Чи правильна така думка?”, “З цього приводу виникає питання: ...”;
г) виразити словами смислові зв’язки між частинами доповіді, наприклад: “Далі перейдемо до розгляду …”, “Наступна проблема …”, “І ще одне: …”;
д) замінити дієприслівники та дієприкметникові звороти окремими реченнями з дієслівними формами.
Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують сприйняття усного повідомлення слухачами.
Коли доповідь готова, слід позначити в тексті паузи й ті місця, які студент переказуватиме своїми словами. Після цього текст доповіді слід кілька разів прочитати вголос. З одного боку, це дасть змогу ще раз критично оцінити його і точно визначити, скільки часу займатиме повідомлення, а з іншого – психологічно підготуватися до виступу. Корисно провести своєрідну репетицію доповіді у присутності друзів або записати своє повідомлення на магнітофон. Не варто відкладати це на останній день. Слід завершити цю роботу за день-два до захисту і зробити перерву, для того щоб повідомлення остаточно залишилось у пам’яті, викристалізувалось.
Успішний виступ залежить не тільки від наявності добре продуманого тексту чи того, як добре студент знає текст, а й від того, як його прочитано, від манери триматися, характеру відповідей на запитання членів ДЕК та присутніх. Під час захисту слід говорити ясно, спокійно, впевнено, граматично правильно, виразно, дотримуючись літературної вимови. Студент, який поспішає, “ковтаючи” закінчення, або говорить тихо й нерозбірливо, справляє погане враження. Не краще враження залишає і той, хто не може відірватися від тексту й через це не бачить слухачів, не відчуває їх реакції.
Відповіді на запитання мають бути короткими і по суті. Перш ніж відповідати, слід уважно вислухати запитання. Якщо воно незрозуміле, потрібно попросити уточнити його.
Кількість і характер запитань на захисті дипломної роботи значною мірою залежать від успішності виступу. Як правило, велика кількість запитань виникає у членів комісії тоді, коли з доповіді не зрозуміло, що повинен був зробити автор або що він зробив. Таким чином, підготувавши добре структуроване, ґрунтовне повідомлення, студент зменшує кількість можливих запитань.
При підготовці до захисту слід ураховувати, що коло запитань, які можуть поставити члени ДЕК, може бути ширшим за тему дипломної роботи, адже на захисті з’ясовується не тільки рівень орієнтації в темі дослідження, а й рівень загальної підготовки з дисципліни. Отже, готуючись до захисту, не тільки корисно, а й необхідно повторити за підручниками і конспектами матеріал усього курсу, насамперед загальні теоретичні питання.
6 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Оцінювання дипломної роботи здійснюється в два етапи.
Спочатку з текстом роботи ознайомлюється науковий керівник та рецензент. Вони дають їй попередню оцінку, яка виставляється за чотирибальною системою, за такими критеріями:
– відповідність змісту обраній темі;
– наявність глибоко продуманої в усіх її складових частинах програми дослідження;
– ґрунтовність, повнота і критичність літератури з проблеми дослідження;
– успішність виконання дослідного завдання, глибина аналізу зібраного фактичного матеріалу;
– літературне й технічне оформлення роботи, його акуратність;
– вчасність подання роботи на кафедру (не пізніше ніж за один місяць до захисту).
Оцінка “відмінно” виставляється в тому разі, якщо зміст відповідає темі дослідження, робота містить добре продуману й правильно оформлену програму дослідження та ґрунтовний, критичний аналіз наукової літератури з відповідної проблеми, теоретичний матеріал органічно поєднано з практичним, судження студента відзначаються оригінальністю, він продемонстрував високий рівень самостійності під час виконання дипломної роботи, яка грамотно написана, охайно оформлена та вчасно подана науковому керівникові.
Оцінка “добре” ставиться за наявності незначних недоліків – недостатньо точних висновків, поодиноких випадків порушення логіки викладу, вимог стилю, перевантаженості цитатами, огріхами в оформленні, невеликих мовних помилок.
Оцінка “задовільно” виставляється за наявності значних недоліків – неправильно розроблено програму дослідження, тему проаналізовано поверхово, відсутній критичний аналіз наукової літератури з відповідної проблеми, теоретичний матеріал не завжди органічно поєднано з практичним, не дотримано певних вимог до оформлення роботи, наявна значна кількість мовних помилок.
Оцінка “незадовільно” ставиться, якщо дипломна робота не задовольняє зазначеним вимогам (наприклад, відсутня практична частина; зміст не відповідає назві роботи; робота виконана на підставі лише одного (чи навіть декількох) підручника або навчального посібника, без використання нормативних актів, не самостійно, є однаковою за змістом з іншою; наявні грубі порушення вимог до оформлення роботи; велика кількість мовних помилок).
Усі дипломні роботи, які були позитивно оцінені науковими керівниками і рецензентом та пройшли попередній захист на відповідній кафедрі, допускаються до захисту, який відбувається, як уже зазначалося, публічно на засіданні Державної екзаменаційної комісії. Комісія виставляє остаточну оцінку за дипломну роботу, яка заноситься до залікової книжки, а пізніше – у додаток до диплома. При цьому, крім зазначених вище критеріїв, ураховується рівень сформованості в студента вміння робити усне наукове повідомлення й давати вичерпні, аргументовані відповіді на запитання за темою роботи.
Додаток А