Характеристика ключових глобальних проблем сучасності

Глобальні проблеми, якщо їх своєчасно не вирішити, можуть перетворитися не тільки в гальма розвитку суспільства, але й у вибухівку, яка спроможна підірвати основи його існування. І. Фролов

Екологічна загроза

Взаємовідносини людини, суспільства і природи споконвіку були непрости­ми. Але особливо вони загострилися

наприкінці XX ст., коли людство опинилося над екологічною прірвою. Необхідність усвідомлення і подолання ситуації, що склалася, ставить екологічну проблему фактично на перше місце в ієрархії глобальних проблем сучасності, визначає їх ди­наміку. "Екологічна небезпека і ядерна загроза, — як зазначив професор Девід Сузукі, — рівною мірою смертоносні для людства. Різниця лише в тому, що загроза ядерної війни — це все ще загроза, а екологічна криза — реальність".

Наведемо лише деякі дані, які відображають трагізм еколо­гічного стану планетарних систем:

1. Різке погіршення повітряного басейну планети. За дани­ми ООН, в атмосферу щорічно викидається 15 млрд т двоок­сиду вуглецю, 150 млн т двооксиду сірки, 50 млн т оксиду азоту, 700 тис. т фреонів, 100 тис. т токсичних хімікатів, 500 т свинцю, 10 тис. т ртуті.

2. Катастрофічне зменшення кисню (на 10 млрд т щорічно — цього вистачило б. для дихання кількох мільярдів людей). 80 % кисню постачає в атмосферу морський фітопланктон, 20 % — тропічні ліси (які нещадно винищуються) та інша рослин­ність. Але його рівновага порушена антропогенними чинни­ками: споживачів кисню безліч, а виробників — жодного. А промисловість, наприклад, СІЛА, Японії, Німеччини взагалі живе за рахунок інших, бо споживає кисню більше, ніж його утворюється на територіях цих країн. Або, скажімо, лише один сучасний пасажирський реактивний літак протягом 8 годин польоту поглинає 50-75 т кисню, викидаючи при цьому в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу.

3. Загроза зміни енергетичного балансу планети. Концен­трація вуглекислого газу в атмосфері за останні півстоліття зросла на 20 %, внаслідок чого він повністю оперізав земну кулю. Виникла реальна загроза зміни клімату із підвищенням температури. Це призведе до танення полярних льодовиків і затоплення значних прибережних масивів.

4. Значно зросла запиленість в містах і одночасно зменши­лась освітленість планети.

5. Природному фотосинтезу перешкоджає нафтова плівка, яка постійно утворюється на поверхні морів та океанів унас­лідок аварій на транспортних судах.

6. У повітрі циркулюють створені людиною отруйні речови­ни, які призводять до мутагенного забруднення. Так, якщо в 1936-1960 pp. у світі було зареєстровано 4 % народжених з цієї причини неповноцінних дітей, у 1972 р. — 6 %, то у 1980 р. — 10,5 %, а у 1990 р. - близько 13 %.

7. Спостерігається зменшення озонового шару Землі як на­слідок потрапляння в верхні шари атмосфери окислів азоту та хлорорганічних сполук, які і розкладають озон. Цьому сприяють польоти висотних літаків, запуск космічних кораблів, особ­ливо на твердому паливі, і застосування так званих фреонів у холодильниках, рефрижераторах, в аерозольних упаковках для лаків, фарб, дезодорантів тощо. Особливу стурбованість викликає озонова дірка в Антарктиді, яка досягла розмірів 10 млн кв. км і рухається у бік Південної півкулі. Помічено зменшення озону і над Арктикою на 6 % (варто пам'ятати, що зменшення озонового шару лише на 1 % призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2 % і зрос­тання захворюваності на рак шкіри і катаракту очей на 5-6 %). Небезпека посилення ультрафіолетового випромінювання і в тому, що воно вражає все живе, викликаючи різні мутації У рос­лин, тварин і людей.

8. Велику загрозу становлять кислотні дощі, які утворюються внаслідок взаємодії атмосферної вологи з продуктами неповно­го згоряння палива на ТЕЦ, промислових підприємствах, в ав­томобільних двигунах. Сірчана і азотна кислоти у вигляді дрібних краплин переносяться на величезні відстані і випадають кислотними дощами. Внаслідок цього гинуть ліси, комахи, тва­рини, руйнуються будівлі, виводяться із сівозмін ґрунти. Так, тільки в Швеції через підвищення кислотності води 18 тис. озер затруєно, у половині з них риба зникла цілком, в інших — на межі вимирання, а в Норвегії в 1750 із 5000 озер риба загинула повністю. У Швейцарії засихає третина лісів. За оцінками екс­пертів, викиди сірчаного ангідриду складають 150 млн т, що становить для Європи 46,6 кг сірки на кожну людину за рік. За­галом збитки від кислотних дощів складають понад 4 % валово­го національного продукту.

9. Значної шкоди завдає отруйний тютюновий дим. Підрахо­вано, що він забруднює повітря в сотні тисяч разів більше, ніж будь-який металургійний чи хімічний комбінат. Той, хто палить сигарети, вдихає повітря, забруднення якого в сотні разів пере­вищує гранично припустимі межі. Вважають, що тютюновий дим шкідливіший у 4 рази, ніж гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля. Це й не дивно, адже цей дим містить близько 200 особливо отруйних речовин. За даними Всесвітньої органі­зації охорони здоров'я (ВООЗ), від хвороб, спричинених палін­ням, помирає щорічно 1,5 млн, а витрати на лікування, пов'язані з цим злом, сягають 100 млрд доларів щорічно. Але, на жаль, цигарки й надалі залишаються майже скрізь єдиним дозволеним для продажу продуктом, використання якого спря­моване на вбивство споживача.

10. Наступ пустель. Нині пустелі займають близько ЗО %

земної суші, а в деяких країнах Африки вони сягають до 50 % території. Через бездумне вирубування лісів та розорювання степів пустелі наступають із швидкістю 6 млн га на рік.

11. Дедалі гострішого характеру набуває проблема "водного го­лоду". Запаси води на Землі значні, але понад 96 % її — це со­лоні води Світового океану. З усіх запасів прісної води 70 % сконцентровані в льодовиках Антарктиди, Гренландії та на гір­ських вершинах, ще ЗО % становлять підземні води. На річки й озера припадає лише 0,02 % всієї гідросфери. Якщо у стародавні часи душове споживання води становило 12-18 л на добу, то сьогодні у розвинутих країнах воно сягнуло до 400 л. Якщо за­гальне споживання води у цьому столітті зросло в 7 разів, то на промислові потреби — в 21 раз і передбачається, що до кінця століття зросте ще в 1,5 разу. Особливо потерпають від водного голоду слаборозвинуті країни. За даними ВООЗ, 80 % інфекцій­них захворювань (малярія, тиф, трахома та ін.), якими вражено понад 1 млрд людей, пов'язані з невирішеністю водних проб­лем. Нині 1,3 млрд жителів фактично не мають доступу до пит­ної води, а 1,7 млрд жителів вживають забруднену воду, що "і призводить часто (близько 1 млн щорічно) до смертельних на­слідків. Подібних аргументів можна навести безліч.

Підраховано, що 80 % хвороб екологічно зумовлені, тяжкі і нерідко невиліковні. Структура захворювань безпосередньо залежить від якісного складу викидів і виду промисловості. Так, кольорова металургія вражає передовсім серцево-судин­ну систему, чорна металургія — органи дихання, накопичення пестицидів у продуктах — органи травлення, обміну речовин, крові, хімічна промисловість спричинює алергійно-астматич­ні захворювання.

Усвідомлюючи катастрофічний стан усіх екосистем — атмос­фери, гідросфери, літосфери й біосфери,— людство робить від­чайдушні спроби змінити ситуацію на краще. Створені національні і міжнаціональні природоохоронні органи, проведе­ні сотні тисяч наукових конференцій, прийняті і ратифіковані міжнародні конвенції з екологічних проблем, виділяються під ці програми значні кошти, але ці потуги поки що замалі. Людству знадобилася вся його історія, щоб усвідомити і виз­нати екологічні пріоритети, але йому ще не вдалося відшукати шляхи екологічно безпечного, збалансованого розвитку. Тому нині не тільки країни, а й цілі регіони оголошені зонами су­цільного екологічного лиха.