Роль та місце україни в сучасному світі

У сучасних умовах для України особливо великого значення на­буває розробка й формування такої зовнішньої політики, яка б спри­яла успішній реалізації внутрішніх економічних та політичних ре­форм, формуванню нової політичної культури суспільства та нової системи цінносте. Як свідчить передовий політичний досвід, ефек­тивна зовнішня політика держави здатна не тільки забезпечити розу­міння світовим співтовариством причин та цілей таких реформ, а й сприяти їхній широкій міжнародній політичній, економічній та мо­ральній підтримці. Якщо такої зовнішньої політики у держави не буде, вона серйозно ризикує у важкий для себе час опинитися у міжна­родній ізоляції. Як зазначав у своєму виступі на сесії Верховної Ради України 2 квітня 1996 року Президент нашої держави Л.Кучма, саме "стабільний передбачуваний зовнішньополітичний курс України як демократичної позаблокової країни, що послідовно виконує взяті зо­бов'язання, в тому числі й у такій чутливій сфері, як ядерне роз­зброєння, знайшов розуміння і підтримку в Європі та світі.

Зростає міжнародний авторитет нашої держави. Більш реальних обрисів набуває її геополітична роль як фактора стабільності не тільки в Східній, Центральній, а й у Південній Європі"¹⁷.

У тій дуже складній економічній і політичній ситуації, в якій сьо­годні опинилася Україна, її зовнішня політика повинна бути спрямо­вана на те, щоб ефективно забезпечувати інтереси не тільки безпеки держави, а й економіки, активно боротися за ринки збуту продукції своєї промисловості та сільського господарства, налагоджувати нові і відновлювати старі взаємовигідні економічні зв'язки. Тільки роз­виваючи та підтримуючи добрі стосунки з усіма своїми сусідами, налагоджуючи взаємовигідне економічне співробітництво з іншими країнами світу, Україна може гарантувати захист своїх національних інтересів¹⁸.

Сучасний курс зовнішньої політики України характеризується чітко визначеними орієнтирами й конкретним механізмом їхньої по­слідовної реалізації. Такий підхід знайшов своє відображення у вис­тупі Президента України Л.Кучми перед Верховною Радою 2 квітня 1996 p.: "Виходячи з діалектичної єдності економічних та політич­них інтересів країни, вже зроблених нею реальних кроків, можна цілком впевнено визначити тенденцію розширення і розвитку її інтег­рації до Європи.

Наша стратегія полягає у наближенні до загальноєвропейських структур двома паралельними курсами — безпосередньо та через членство в центрально-, східно- та південноєвропейських інституці­ях. Інтеграція в Європу — це наш свідомий і стратегічний вибір"¹⁹.

Водночас політичне керівництво держави не вважає інтеграцію України в європейські структури альтернативою її діяльності в рам­ках СНД. Більше того, Україна в своїй зовнішньополітичній діяль­ності намагається бути якомога ширше представленою і в "західно­му", і в "східному" об'єднаннях. Такий підхід є особливо важливим з огляду на реальне геополітичне становище України. Кількасотріч-не перебування України в складі Російської імперії сприяло форму­ванню не тільки тісних економічних зв'язків, а й розвитку спільних рис культури, духовності, традицій, що не в останню чергу зумовле­но історичною близькістю українського, російського та інших на­родів колишнього СРСР. Ця обставина підкреслює особливе значен­ня для України лінії на стратегічне партнерство, рівноправні добро­сусідські відносини з Росією²⁰. Якщо об'єктивно і неупереджено проаналізувати джерела постачання енергоносіїв і ринки збуту про­дукції українських товаровиробників, можна дійти висновку, що аль­тернативи традиційним зв'язкам з Росією та колишніми республіка­ми СРСР поки що ми не маємо. Безумовно, що одномірність наших економічних та торговельних зв'язків не може бути тривалою, але сьогодні це — об'єктивна реальність, і не враховувати її у нашій зовнішній політиці означає завести державу в глухий кут.

У той же час визнання особливого значення для нас взаємовідно­син України з Росією зовсім не означає їхньої абсолютизації. Більше того, лише забезпечивши розвиток співробітництва із Заходом на такому ж рівні, як з Росією, ми зможемо ствердити позиції українсь­кої держави в світі. Проте "рух на Захід" України не може обмежува­тися лише економічним співробітництвом, а має включати в себе і вступ до провідних європейських політичних і економічних органі­зацій, і найтісніші контакти в соціальній, культурній та політичній сферах життя. Це дає змогу зробити висновок, що найбільш прий­нятною для України моделлю зовнішньополітичного розвитку може стати поступове входження нашої держави в нову систему загаль­ноєвропейського економічного і політичного розвитку.

Реалізація такого варіанта зовнішньополітичного розвитку України зовсім не суперечить паралельному існуванню в даний період такого угруповання, як Співдружність Незалежних Держав. Ця організація за роки свого існування зазнала певної еволюції та суттєвих струк­турних змін. У своєму ставленні до СНД Україна виходить насампе­ред з економічної і політичної доцільності існування Співдружності, необхідності розвитку тісних та взаємовигідних торговельно-еконо-мічних, культурних, гуманітарних відносин між державами-учасни-цями. Виходячи саме з цих обставин, Україна приєдналася до Дого­вору про створення Економічного союзу СНД, підписавши угоду про асоційоване членство. Наша держава бере участь у здійсненні й ряду інших важливих економічних угод в рамках СНД. Водночас Україна відповідно до свого законодавства не бере участі в такому міждер­жавному співробітництві, що спрямоване на перетворення Співдруж­ності у наддержавну структуру конфедеративного чи федеративного характеру, не входить до військово-політичних структур СНД.

На превеликий жаль, робота по налагодженню практичного еко­номічного співробітництва країн СНД поки що має невелику ефек­тивність. Так, зокрема, при розробці договірно-правової бази еконо­мічних відносин, форм і механізмів економічної взаємодії головна увага зосереджувалася не на впровадженні цивілізованих принципів економічного співробітництва, що базуються на реальному грунті, а лише на кінцевих політичних аспектах інтеграції. Такий підхід був явним випередженням реальних можливостей інтеграції цих держав.

Саме тому практичний досвід існування СНД переконав, що дво­стороннє співробітництво держав-учасниць у різних галузях розви­вається в ньому ефективніше, ніж багатостороннє, хоч для останнього створено більш ніж достатню міжнародно-правову базу (за час існу­вання СНД підписано 594 багатосторонні документи). Це багато в чому пояснюється об'єктивно існуючими розбіжностями в позиціях держав-учасниць. Щоб досягти високого рівня ефективності багато­стороннього співробітництва в рамках СНД, необхідна реальна зац­ікавленість в цьому всіх сторін, а її відсутність неможливо замінити простим адмініструванням або створенням "наддержавних" струк­тур. Дуже показовий у цьому відношенні приклад: в той час, як сотні документів про так звану "інтеграцію", підписаних у рамках СНД на рівні глав держав і глав урядів, не діють, авіабудівні підприємства України, Росії, Казахстану створили консорціум для випуску літака АН-124. Зараз успішно ведуться переговори про продаж цього літа­ка в інші країни, в т.ч. і розвинуті, які мають власну авіаційну про­мисловість. Цей приклад є яскравим виявом не абстрактної, а реаль­ної інтеграції на базі конкретних економічних інтересів та спільної вигоди всіх зацікавлених сторін.

Необхідно відзначити, що Україна і далі вестиме активну й врівно­важену політику, метою якої буде відновлення взаємовигідних зв'язків з колишніми республіками СРСР. Передовсім це стосується відно­син з Росією. Для подальшого успішного розвитку цих відносин не­обхідно здійснити підписання широкомасштабного політичного до­говору між Україною і Росією, остаточно вирішити проблеми Чор­номорського флоту та питання заборгованості за енергоносії.

Надзвичайно важливим для підтримки внутрішніх економічних реформ в Україні є азіатсько-тихоокеанський, латиноамериканський та африканський напрямки зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Особливо перспективним в цьому відношенні для України може бути налагодження взаємовигідних економічних зв'язків з краї­нами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, який все більше розгля­дається як регіон XXI століття і характеризується сьогодні найдинамічнішими темпами економічного розвитку в світі. Для України багато країн цього регіону можуть бути потенційними інвесторами в її економіку, бо свого часу частка України в загальносоюзному об­сязі економічного співробітництва саме з цими країнами становила по деяких позиціях понад 50 відсотків.

Країни Латинської Америки, Азії та Африки також можуть стати дуже привабливим ринком для української малоконкурентоспромож-ної на Заході продукції. Саме на цьому зовнішньополітичному на­прямку можна здійснити реалізацію багатьох взаємовигідних спільних економічних проектів. У цих країнах є інтерес, наприклад, до харківських тракторів, кременчуцьких вантажних автомобілів, київських екскаваторів, запорізьких "Таврій", антоновських літаків тощо. Необхідно пам'ятати і про те, що країни цих регіонів є джере­лом важливих сировинних та інших матеріалів для підприємств на­шої держави. Необхідно і надалі зміцнювати наші зв'язки з країнами Близького і Середнього Сходу. Надзвичайно важливим чинником для здійснення нашої ефективної зовнішньополітичної діяльності є зо­середження у цьому регіоні значних резервів вільних капіталів та наявність містких ринків збуту для продукції українських підприємств.

Важливою складовою частиною зовнішньополітичної діяльності України є розширення їїучасті у діяльності міжнародних організацій. Наша держава і надалі буде проводити лінію на активне співробіт­ництво з ООН, яка була і продовжує залишатися одним із гарантів суверенітету, територіальної цілісності і непорушності наших кор­донів. Ось чому необхідно й надалі здійснювати й розширяти участь України у миротворчій діяльності ООН.

Водночас необхідно зазначити, що міжнародне становище Украї­ни є досить складним, оскільки складним залишається розвиток су­часних міжнародних відносин, функціонування яких відбувається під впливом різних, часто взаємно протилежних тенденцій. Виявом однієї з цих тенденцій став розпад таких багатонаціональних держав, як СРСР, Югославія, Чехословаччина, який привів до радикальних змін у геополітичному розвитку не тільки Європи і Азії, а й усього світу. Цей процес дезінтеграції, як свідчить розвиток подій, ще далекий від завершення.

Іншою тенденцією всесвітнього розвитку виступає інтеграція, яка домінує в Західній Європі, Північній Америці, певною мірою в Азі-атсько-Тихоокеанському регіоні, де складаються потужні "інтег­раційні поля" (Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН). Сучасне світо­ве співтовариство сьогодні активно формується в умовах могутньо­го глобального економічно-інтеграційного процесу, який охопив майже всі регіони світу.

З самого початку свого існування Україна опинилася у сфері впли­ву названих процесів, різнонапрямлених міжнародних тенденцій. Так, наприклад, саме виникнення Української держави є одним із резуль­татів дезінтеграції тоталітарної системи та одним з найважливіших геополітичних зрушень у повоєнній Європі²¹. І сьогодні Україна як незалежна держава вирішує багато економічних, політичних та соці­альних проблем свого розвитку. Водночас наша держава не може стояти осторонь світових глобальних та регіональних інтеграційних процесів, не намагатися впливати на їхній розвиток з метою забезпе­чення своїх національних інтересів. З цією метою Україна розши­рює свою діяльність в рамках ООН та ОБСЄ, співробітництво з ЄС і НАТО.

Україна, як самостійна держава, маючи великий природний, еко­номічний, культурний та інтелектуальний потенціал, може зробити значний внесок у розвиток світової цивілізації та забезпечення міжна­родної безпеки.

Сазонов