Політичні засоби забезпечення безпеки

Формування концепцій політичного мис­лення, основаних на ідеї переходу до не­насильницького миру, неминуче викликало

радикальну переоцінку поглядів на ролі воєнної сили в суспільному розвитку. Відбулася переоцінка політичних засобів забезпечення без­пеки. Ідея ненасильницького миру, по суті, в конкретній реалізації і допускає використання саме політичних засобів забезпечення без­пеки. Політичні засоби забезпечення міжнародної та національної безпеки - сукупність діяльності держави, що дозволяє без вико­ристання воєнно-насильницьких засобів забезпечити міцний і над­ійний мир, вирішити завдання відвернення війни і створення мир­них умов для розвитку держави.

Структура політичних засобів складна і різноманітна. Існує сис­тема політичних засобів, що охоплює, по-перше, гуманістичність і п-рогресивність характеру панівних у масовій суспільній свідомості цінностей збереження миру і засобів досягнення безпеки. Гуманність, як один з складових елементів системи політичних засобів, допус­кає не тільки формування ідеалу захисту миру, але й формування ком­плексу науково обґрунтованих шляхів відвернення війн.

По-друге, загальнополітична ситуація в світі, характер системи міжнародних відносин, глобальна розстановка і співвідношення полі­тичних сил, визначальні організаційно-економічні, політичні (воєн­но-політичні), науково-технічні, духовно-ідеологічні і гуманітарні відносини. Досягнутий рівень співвідношення сил в інтересах захис­ту миру формує основи певного політико-правового, морально-психо­логічного, організаційного механізму блокування війни. Об'єктивні умови визначають характер і результати будь-якої діяльності, що вклю­чені в систему політичних засобів.

По-третє, власне політичні засоби, що виражаються в зовнішній політиці та дипломатії. Це ті конкретні засоби, методи, способи, що забезпечують розв'язання без використання насильства проблем у в-заємовідносинах держав з приводу забезпечення миру і безпеки. До­пускається формування міжнародно-правових норм, концепцій і кон­кретних програм боротьби за мир і роззброєння; укладення договорів і угод; політичні консультації та особисті контакти лідерів; конкретні практичні заходи по роззброєнню, встановленню контактів і взаєм­ний контроль за ходом процесу роззброєння, сприятливий відкри­тості і встановленню довіри у воєнній сфері.

Особливе місце належить народній дипломатії. В структурі полі­тичних факторів забезпечення безпеки виділяються: по-перше, ха­рактер, спрямування і результативність зовнішньополітичної діяль­ності; по-друге, політична вага, місце і авторитет держави в системі міжнародного співтовариства. Політичні засоби забезпечення міжна­родної та національної безпеки мають певну специфіку: широкі можливості їх ефективного використання для вирішення найсклад­ніших проблем; складність, гнучкість і різноманітність застосуван­ня; діапазон політичних засобів надто широкий - від встановлен­ня політичних контактів до глобальної зміни характеру політичної ситуації по всій системі світового співтовариства; інтегруючий і ст­руктурно-організуючий, по відношенню до інших засобів, характер; підвищення їх ролі в міжнародних відносинах, що виражаються в -тому, що знаходять дедалі більше прихильників серед широких мас громадськості, впливових політичних сил. Структурно-змістовні особливості сучасної концепції безпеки прямо впливають на вияв­лення характеру взаємозв'язку політичних і військових засобів.

В сучасних умовах діалектика політичних і військових засобів має особливості. По-перше, пріоритет ненасильницьких засобів не вик­лючає, а допускає використання в сучасних умовах військових засобів і військового механізму блокування війни; по-друге, успіх викорис­тання політичних і військових засобів залежить від їх комплексного застосування; по-третє, успіх реалізації військових засобів значно залежить від збройних сил. Збройні сили миролюбних держав - мо­гутнє знаряддя відвернення війни. В збереженні мира є їх функція і основна соціальна роль. І поки існує воєнна небезпека, збройні сили, розвиваючись в напрямку оборонної достатності, безпосередньо бра­тимуть участь у підтриманні необхідних умов для розгортання су­часної моделі безпеки. З урахуванням географічного становища Ук­раїни, вирішується і проблема міжнародної і національної безпеки в Європі. В сучасних умовах ще немає єдиної системи європейської безпеки. Водночас в Європі сформувалися і реально можуть служи­ти основою регіональної безпеки три інститути - Європейський Союз, Організація безпеки та співробітництва Європи і НАТО. В су­часних умовах ці структури мають різний потенціал, відрізняються складом учасників і суттєвістю головної мети і напрямків діяльності.

Створення нової системи європейської безпеки - завдання, по­вністю здійсненне. В Європі за безпеку мають відповідати європейці! Багато позитивних тенденцій сучасного цілісного світу свідчать про те, що обороноздатність країни зміцнюється не шляхом нарощуван­ня воєнної могутності, а внаслідок формування системи воєнно-полі-тичних відносин, що виключають можливість застосування засобів збройного насильства. Сучасний світ дедалі більш наполегливіше диктує категоричний імператив, що національна безпека не може бути повною і реальною поза системою міжнародної безпеки.

ЛІТЕРАТУРА

Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера. М., 1990.

Лазарев И. А. К созданию общей теории безопасности // Военная мысль, 1992, №11.

Армия и общество // Общ. ред. Н. А. Чалдымова и А. И. Черкасенко. М., 1990.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

•Що таке національна безпека?

•Структура національної безпеки.

•В чому суть концепції воєнної безпеки?

Піча-старий