Національно-культурне відродження в україні

1805 р. — у Харкові з ініціативи української інтелігенції було відкрито університет.

Він став науково-освітнім центром і провідником укра­їнської культури. При університеті функціонували друкарня і книгарня, діяло літературне об'єднання — гурток харків­ських романтиків.

Харківські романтики:

Амвросій Метлинський, Левко Боровиковський, Олександр Корсун, Михайло Петренко, Орест Левицький.

Вони виступали за збереження народного побуту, давніх традицій духовної культури, мови.

1818 р. — у Петербурзі видано книгу "Грамматика малороссийского наречия..." Олексія Павловського — першої наукової граматики української мови.

Ця книга заклала основи наукового опису української мови, вплинула на відродження національної культури.

1819 р. — князь Микола Цертелєв (грузин), який народив­ся і жив в Україні, видав у Петербурзі першу збірку українських історичних дум.

Це був початок української фольклористики. 1827—1829 рр. — видання українських пісень, підготовле­них Михайлом Максимовичем. 20—30-ті рр. XIX ст. — при Харківському університеті діяв

гурток, який відіграв значну роль у розвитку нової

української літератури.

Душею цього гуртка був філолог Ізмаїл Срезнєвський. 1831 р. — Ізмаїл Срезнєвський видав "Український альма­нах" — збірку народних пісень й оригінальних поезій, написаних харківськими поетами. 1833—1838 рр. — І. Срезнєвський підготував до друку фольклорну збірку "Запорожская старина" (6 випусків).

Вона сприяла пробудженню української національної свідомості. 1834 р. — І. Срезнєвський написав статтю "Взгляд на памятники украинской народной словесности".

Це був перший друкований публічний виступ на захист української мови, за її необмежене використання в літера­турі й науці. 1834 р. — відкрито Київський університет.

Михайло Максимович — його перший ректор, упоряд­кував і видав три збірки українських народних пісень.

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

НАПРИКІНЦІ XVIII — В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

ПРОБУДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЖИТТЯ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ

Національну інтелігенцію на західноукраїнських землях представляло греко-католицьке духовенство, яке стало носієм української національної ідеї.

У 1808 р. — греко-католицьке духовенство домоглося відновлення Галицької митрополії (вона існувала протягом XIV ст. у Галицько-Волинській державі).

До складу митрополії увійшли три єпископства: Львівське, Перемиське, Холмське.

Місто Перемишль стало центром першої хвилі національного відродження.

1816 р. — єпископ греко-католицької церкви у Пере­мишлі Михайло Левицький та його помічник у шкільних справах Іван Могильницький організували "Товариство га­лицьких греко-католицьких священиків..."

Мало на меті поширення релігійної літератури українською мовою.

20-30-ті рр. XIX ст. — у Перемишлі створено новий культурно-освітній гурток на чолі з єпископом Іваном Снігурським, навколо якого згуртувалося невелике коло представників національне свідомої інтелігенції:

Іван Могильницький, Йосип Левицький, Йосип Лозинський, Антін Добрянський, Іван Лаврівський.

Учасники гуртка збирали і пропагували:

• історичні матеріали;

• життя і мову народу;

• усну народну творчість;

• необхідність української мови в системі початкової освіти;

• необхідність розширення мережі початкових шкіл.

Діяльність гуртка

1. З'явилися перші граматики української мови: Івана Могильницького (1822 р.); Йосипа Лозинського (1833 р.); Йосипа Левицького (1834 р.).

2. Було видано перші збірки народної творчості: Пісні польські і руські люду галицького" ^(1833 р.) Вацлава Залеського; "Руське весілля" (1835 р.) Йосипа Лозин­ського.

3. Видавалися і пропагувалися твори авторів з Над­дніпрянської України.

ВИСНОВКИ

1. Діяльність членів гуртка збудила інтерес передових діячів до національної спадщини і мови не тільки в Га­личині, айв інших західноукраїнських землях.

2. То був початок справжнього українського національ­ного відродження під впливом ідей романтизму і слов'янського і відродження.