Аркадій Животко. Історія української преси - Історія @ EX.UA
Аркадій Животко. Історія української преси. Katrinochka, 14:54, 25 сентября 2009 , 15:00, 25 сентября 2009. К.: Наша культура і наука, 1999. ... Купить книгу Михайлин І.Л. | Історія української журналістики XIX століття. Підручник. Цена 45.72. Доставка по всей Украине, низкие цены! Зразок екзаменаційної роботи із історії української журналістики (7-й семестр) ... Методичні рекомендації з історії української журналістики для студентів ... На основі матеріалів періодики, архівних документів та великої кількості різної літератури переглянуто історію української преси, яка в науковій літературі ... Реферати, Журналістика > Історія української журналістики.
1 сообщение - 1 автор - Последнее сообщение: 8 дек 2006
ЖИВОТКО A. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик К.: Наша культура і наука, 1999. ... Історія української журналістики.Період становлення:від журналістики в Укр.до укр. журналістики.Підр. Михайлин. Реферат Журналистика Розвиток української періодики Сході - рр - Хлібороб початку ст українська журналістика була представлена місячником Киевская старина ... Михайло Нечиталюк. ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ (Деякі підсумки на перспективу). Олександр Мукомела. ПРЕСА УКАПІСТІВ ЗА ЧАСІВ ... 25 жов. 2009 ... Животко А. П. Історія української преси. - Київ: Наша культура і наука, 1999. - 368 с. - (Літературні пам'ятки України). Формат: djvu ... 1 жов. 2009 ... «Історія української журналістики останніх 20 років не написана, отже, ... Це, на думку В.Кіпіані, стосується не лише преси самвидаву. ... І.Крип'якевича (12 000) і «Велика Всесвітня Історія» (не закінчена). Всього у видавництві «Українська Преса» вийшло понад 400 книжок, що їх передплатники ...
ЗДОБУТКИ І ПРОРАХУНКИ ДОСЛІДНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ: ПОГЛЯД У XXI ст.
Страница: 1
Сообщений 1 страница 1 из 1
У 90-ті роки XX століття, коли було знято “табу” на заборонені теми, відкрито доступ до колишніх спецфондів, до неопрацьованих масивів періодики, — стало зрозуміло: українська преса — одна з найважливіших складових нашої культури — усе ще залишається найменше вивчена, як в Україні, так і поза її межами. Такий стан зумовлений кількома причинами.
Преса (у традиційному розумінні) як писемне (друковане) джерело виникла в Україні порівняно пізно. Якщо в Європі найдавніші газети зафіксовані в XVII ст., то в Україні перший часопис “Gazette de Leopol” (французькою мовою) вийшов з друку 1 січня 1776 року у Львові (33; 1140). Тут же 1848 року започатковано і видання першої газети українською мовою “Зоря Галицка”, що виходила до 1857 року. Незважаючи на колоніальний стан України, преса неоднаково, з великими труднощами, але швидко розвивалася у різних регіонах, а з кінця XIX ст. — і в інших країнах світу, де компактно поселялися українці.
Величезні обсяги періодичних видань “зупиняли” багатьох науковців, які не могли охопити весь фактичний матеріал і знайти способи його систематизації та опрацювання.
Творчі можливості дослідників української преси обмежувалися певними чинниками: радянських — ідеологічними догмами та застосуванням марксистсько-ленінської методології, зарубіжних — акцентуванням уваги на національно-патріотичних виданнях (і це позитивний факт) та применшенням історичної ролі у розвитку національної культури преси інших напрямів, зокрема соціалістично-радикального (наприклад, видань І. Франка, М. Павлика, М. Драгоманова та ін.). Окрім цього, українська періодика зберігається у багатьох архівах, музеях, бібліотеках та приватних колекціях у різних країнах світу, що утруднює її опрацювання.
Серед науковців не було вироблено спільних підходів і методологічних принципів дослідження (18), у яких би знайшли наукове відображення такі фактори: періодика живе своїм життям, має специфічні інтереси, для її розвитку характерні певні принципи, нею керують відповідні закони, вона залежить від соціально-економічних умов, але й сама впливає на них (24; 6).
Ці проблеми обговорювалися на першій (1993), другій (1994 ) та третій (1995) наукових конференціях, які проводив Науково-дослідний центр періодики ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України.
Дискусії засвідчили, що вивчення історії українських періодичних видань, аналіз періодики епохи тоталітаризму, часів перебудови та сучасного стану, перспектив її розвитку є вкрай необхідним і актуальним завданням. Окрім цього, науковці акцентували увагу на необхідності дослідження періодичних видань української еміграції та іншомовних часописів, які виходили на етнічних українських землях. Пріоритетними напрямами було визначено: 1) розробку загальноприйнятої наукової концепції дослідження української преси, зокрема теоретичних питань журналістикознавства; 2) підготовку фундаментальної праці з історії української журналістики; 3) видання повної бібліографії українських періодичних видань XIX–XX століть та багатотомного енциклопедичного словника “Українська журналістика в іменах”.
Що зроблено в межах першої проблеми? Чи вдалося нам визначити найважливіші методологічні засади наукових досліджень преси, тобто нові підходи, критерії, принципи систематизації, аналізу й наукового роз’яснення журналістських явищ минулого.
У цьому аспекті загальний і вихідний характер має проблема періодизації української преси. Ми всебічно проаналізували розходження у цьому питанні у недалекому минулому між зарубіжними та радянськими істориками журналістики. Зарубіжні дослідники здебільшого дотримувались об’єктивно-хронологічної систематизації матеріалу, а радянські науковці механічно переносили на всеукраїнський грунт ленінську періодизацію визвольного руху в Росії, нехтуючи національними особливостями української преси і журнально-видавничої справи загалом.
Кожен з них, розробляючи ту чи іншу проблему історії преси, пропонував періодизацію на свій розсуд, відкидаючи раціональне зерно у дослідженнях попередників. Навіть у найновіших наукових розвідках зустрічаються твердження, що перша спроба періодизації української преси зроблена тільки у 30-х рр.
Тому ми змушені були проаналізувати становлення українського журналістикознавства, що сягає кінця XIX ст. Перші ознаки наукового підходу до вивчення журналістської справи на західноукраїнських землях простежуються у статті Осипа Маковея “Пятьдесятьлітній ювилей руської публіцистики”. Автор пропонує поділити історію нашої публіцистики на три періоди. Це, по суті, перша спроба періодизації, тому її приблизність та малообгрунтованість очевидні.
Для розуміння історії журналістських процесів вагоме значення мають виступи Івана Франка, що були дискусійними, новаторськими і сміливими (36), (37), (38).