Природа маніпуляції у виборчому процесі
Маніпулятивні технології у політичній рекламі
Термін “маніпуляція” в науковий дискурс був введений психологічною наукою, де проблематика маніпуляцій отримала найбільшої уваги. Її розгляду присвячені праці у сфері психології [7, 9, 12, 20] та політології [14, 17]. Відомими роботами по вивченню масової свідомості є праці Б. Грушина, Г. Дилигенского [34, 10], які перші серед вітчизняних науковців почали безпосередньо займатися проблемами, присвяченими аналізу масової свідомості. Ними розроблена вагома теоретична основа самого поняття масової політичної свідомості. Також чимало аспектів даної проблеми знайшли своє відображення в працях І. Бойченка [5], Н. Козлової, А. Уледова і М. Шахзадеяна. В основному їх цікавили особливості існування політичної свідомості в соціалістичній країні, колишньому СРСР. Крім цього значною є роботи Я. Любивого, Л. Нагорної [21, 23], які присвячені питанню динаміки масової свідомості в період від перебудови до отримання Україною незалежності. Також, значною є робота Кресіної І. О., котра детально аналізує особливості і характерні риси саме національної свідомості українців в рамках сучасних політичних і економічних перетворень в країні. К. Гаджієв та В. Пугачов [6, 28] неодноразово розглядали проблеми взаємовідносин ЗМІ та політики. У вітчизняній науці також існують розробки з даного питання. До них можна віднести роботи Костенко Н., Копиленко О., Бєлова Д., Авраамова Д., Андрєєва Е., Миронова А. і Слісаренко І., а також багатьох інших, в яких аналізуються питання розвитку системи засобів масової інформації в сучасних умовах в Україні.
Питаннями теорії духовного маніпулювання сьогодні займаються такі відомі вчені, як Почепцов Г, Кара-Мурза С [27, 18] та ін. Політологія зафіксувала феномен маніпуляції в термінологічному полі політичних процесів і явищ, зокрема у працях А. Цуладзе. Серед великої кількості західних робіт, присвячених інструментальному виявленню маніпуляцій в політичній сфері, виділяються роботи В.Рікера [47].
Складно дати стисле визначення маніпуляції, в якому було б враховано всі критерії та характеристики подібного соціально-психологічного феномена взаємодії та взаємовпливу членів суспільства. Наприклад, відомий російський дослідник Євген Доценко дає кілька формулювань поняття „маніпуляція”:
o вид психологічного впливу, майстерне виконання якого призводить до прихованого збудження у іншої людини намірів, які не збігаються з її актуально існуючими бажаннями;
o вид психологічного впливу, при якому майстерність маніпулятора використовується для прихованого впровадження в психіку адресату цілей, бажань та намірів або установок, які не збігаються з тими, які є у адресата у даний момент;
o вид психологічного впливу, що використовується для досягнення одностороннього виграшу шляхом прихованого залучення людини до виконання певних дій. [11]
Повніше визначення поняття „маніпуляція” дає російський політолог Георгій Грачов, він розглядає його — як означення загального підходу до соціальної взаємодії та управління, спрямованого на активне використання різноманітних засобів прихованого примусу людей. [9]
Використання такого загального підходу щодо засобів масової комунікації та політичних процесів означає дії, спрямовані на програмування думок, намірів та цілей мас і психічних станів населення. Кінцева мета таких акцій — це контроль над населенням, його керованість.
Поняття „маніпуляція” означає також специфічний вид психологічного впливу. В цьому значенні використовуються також поняття „маніпулятивний вплив”, „психологічні маніпуляції”, „маніпулювання громадською думкою”, „соціально-політичні маніпуляції особистістю” і т.п.
Поняття „маніпуляція” використовується також для означення певних організаційних форм застосування таємного примусу людини і окремих способів чи стійких поєднань прийомів прихованого психологічного впливу на особистість.
Під маніпуляцією дослідники розуміють подачу двох повідомлень одночасно: в той час, коли свідомісь зайнята обробкою першого повідомлення, друге повідомлення долає існуючі фільтри поза конролем свідомості. [12]
С. Кара-Мурза [17] в своїй книзі наводить кілька визначень маніпуляції, запропонованих різними вченими. За Г. Франке, наприклад, це „психічний вплив, який здійснюється таємно, а відповідно й становить загрозу особам, на яких він спрямований”. Як вважає Г. Шіллер, „успіх маніпуляції гарантований, коли маніпульований вірить, що все, що відбувається, природне й необхідне. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, у якій її присутність не буде відчуватися”. Р. Борецкий вважає: „Під пропагандистською маніпуляцією належить розуміти послідовно й цілеспрямовано здійснюване управління масовою свідомістю (а через неї, в результаті — й поведінкою), звернене переважно до ірраціональної сфери сприйняття, яке спирається на навіювання і має на меті запобігання соціальним конфліктам. Чи коротше: навмисне відхилення масової свідомості від реальної дійсності”.
У вузькому розумінні політичне маніпулювання — це теорія і практика передвиборчих технологій і методика проведення виборчих кампаній.
Мета політичного маніпулювання — отримання, реалізація і збереження влади. На нинішньому етапі життя українського суспільства такі цілі досягаються шляхом виборів. Успіх на них неможливий без значної суспільної підтримки (якщо не брати до уваги приклади прямої фальсифікації результатів голосування). Відповідно — цілі маніпуляторів зводяться до формування у виборців думки обов’язково підтримати певну політичну силу. Маніпулятор має вгадати соціальні очікування і запропонувати оптимальний образ кандидата чи програму.
Слід зауважити, що політичну маніпуляцію відрізняє від просто маніпуляції її мета — одержання, реалізація і збереження влади. Тобто вона є певним засобом панування, що здійснюється через духовну сферу та поведінку людей. Сутність політичної маніпуляції проявляється в тому, щоб замаскувати керування та втручання, зламати спротив владі.
Об’єктом політичної маніпуляції може виступати не лише індивідуальна, а й групова (суспільна та масова) свідомість.
Професійне створення політичних маніпуляцій отримує визначення монополії “виробництва політично дієвих та легітимних форм сприйняття” (П. Бурд’є) [49]. Професійна майстерність проявляється в перетворенні ідеї у символічну віру або у лозунги, що створюють як психічні, так і організаційні підвалини суспільного життя. Так, політична маніпуляція отримує визначення боротьби за право говорити та діяти від певної частки непосвячених у таємниці професії. Тобто життєздатність політичної маніпуляції залежить від тих, хто її озвучує, а впливовість проявляється у мобілізаційному впливі та отриманні визнання поза колом професіоналів.