Тема 14. Реалізація норм права. Ключові поняття та терміни: реалізація норм права, дотримання, виконання, використання, застосування норм права

Ключові поняття та терміни: реалізація норм права, дотримання, виконання, використання, застосування норм права, стадії застосування норм права, акт застосування норм права.

В зазначеній темі необхідно звернути увагу на те, що реалізація норм права - це втілення приписів правових норм у правомірній поведінці суб’єктів права.

Формами реалізації норм права є: дотримання, виконання і використання.

Дотримання - це така форма реалізації норм права, яка передбачає утримання суб’єкта від активних дій, які заборонені юридичними нормами.

Виконання - форма реалізації норм права, що полягає в активній поведінці суб’єктів, яку слід здійснювати незалежно від їх власного бажання.

Використання - це така форма реалізації норм права, при якій суб’єкти на свій розсуд і бажання здійснюють надані їм права та можливості, задовольняючи свої законні інтереси.

Характерною рисою даної форми реалізації норм права є добровільність. Це означає, що ніхто не може примусити громадянина використовувати своє право.

Особливою формою реалізації норм права є застосування правових норм.

Застосування правових норм виступає як організуюча владна діяльність держави або інших спеціально уповноважених суб’єктів, яка має процедурно-процесуальний характер, повязана з процесом вирішення конкретних юридичних справ та винесенням індивідуальних актів застосування норм права. Така діяльність потребує наявності професійних знань, навиків, пов’язана з особливими прийомами вирішення життєвих ситуацій. Враховуючи це держава визначає спеціальних суб’єктів, наділяючи їх владними повноваженнями для здійснення такої діяльності. До них відноситься цілий ряд державних органів, а саме: міліція, суд, прокуратура тощо та різноманітні посадові особи (Президент України, прокурори, слідчі, судді тощо).

Особливістю застосування норм права є те, що дана форма реалізації норм права завжди здійснюється в межах конкретних правових відносин, пов’язаних з процесом застосування права. Правове становище учасників в таких правовідносинах різне. Визначаюча роль належить суб’єкту, який наділений владними повноваженнями, він зобов’язаний використовувати їх з метою задоволення не своїх власних інтересів, а інтересів інших учасників правових відносин в напрямку вирішення конкретних життєвих ситуацій.

Діяльність щодо застосування норм права здійснюється в особливих, встановлених законом формах (оперативно-виконавчій та правоохоронній).

Застосування норм права представляє собою комплексну форму реалізації юридичних норм. Правозастосовчий орган, застосовуючи норму права, одночасно виконує вимоги правових норм (обов’язок розглянути справу, прийняти рішення в межах, які встановлені законом), а також дотримується встановлені заборони (неприпустимість перевищення функціональних повноважень).

Застосування норм права - це складний процес, який включає ряд послідовних стадій здійснення правозастосовчої діяльності.

В процесі застосування норм права, виноситься акт застосування норм права.

Необхідність в застосуванні правових норм виникає при наявності наступних обставин:

1) коли встановлено факт правопорушення і необхідно застосовувати відповідну санкцію до особи, яка його скоїла (притягти її до відповідальності);

2) коли відсутнє добровільне виконання зобов’язань (сплати податків, повернення боргу, дотримання умов договору);

3) коли існує перешкода на шляху реалізації суб’єктам свого права (неможливість зайняти квартиру при наявності ордера на неї, якщо вона самовільно зайнята іншою особою);

4) коли виникає спір, який має юридичне значення, з приводу відповідних фактів або відносин, і коли сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення (розподіл майна);

5) коли відповідні юридично значимі дії в силу їх особливої ваги повинні пройти контроль з боку держави з метою перевірки їх правильності, достовірності, законності (угоди щодо купівлі продажу нерухомості; оформлення доручення на користування автомобілем);

6) коли правові відносини можуть виникнути або змінитися лише завдяки рішенню державного органу (зарахування на навчання до учбового закладу, призначення пенсії, перехід не іншу роботу);

7) коли для виникнення відповідних правовідносин потрібне офіційне затвердження наявності або відсутності конкретних фактів (визнання батьківства, визнання померлим тощо).

Застосування норм права як процес, як певна послідовність здійснення дій дає можливість вести мову про наявність відповідних стадій, а саме:

1) встановлення фактичних обставин справи;

2) вибір норм права і юридична кваліфікація справи;

3) перевірка і тлумачення норм права;

4) винесення рішення і доведення його до зацікавлених осіб та організацій;

5) конкретно-виконавча стадія.

В процесі застосування норм права діяльність компетентних органів та посадових осіб завершується виданням акта застосування права.

Акт застосування норм права - це офіційний документ, який видається компетентним органом або посадовою особою в результаті вирішення конкретної юридичної справи на основі відповідної правової норми і забезпечується примусовою силою держави.

Основні ознаки актів застосування норм права:

- акт застосування норм права має державно-владний характер;

- акт застосування норм права має індивідуальний характер. Він стосується чітко визначених осіб та конкретної життєвої ситуації;

- акт застосування норм права повинен бути законним, виноситися на осн6ові відповідної норми права або їх сукупності. При його виданні повинні бути дотримані правила, які регламентують порядок, терміни його видання і форму;

- акт застосування норм права повинен видаватися з дотриманням встановленої форми;

- акт застосування норм права не містить в собі правової норми, а тому не є джерелом та формою права;

- акт застосування норм права виступає в якості юридичного факту, який породжує дані правовідносини.

За формою зовнішнього вираження акти застосування норм права поділяються:

1) письмові та усні;

2) акти-документи і акти-дії.

Акти-дії, в свою чергу, можуть бути поділені на:

- словесні (розпорядження керівника підлеглому здійснити відповідні дії);

- конклюдентні (різного роду сигнали, жести, символи, які чітко вказують на необхідність застосовувати норму права (зупинити автомобіль), якщо вимоги будуть порушені.

За суб’єктами прийняття правозастосовчі акти поділяються: акти судових органів; акти органів прокуратури; акти слідчих органів; акти контрольних органів; акти органів представницької та виконавчої влади; акти органів місцевого самоврядування; акти глави держави; акти уряду; акти міністерств та відомств.

За юридичною природою: правоохоронні; правовиконавчі; правовідновлюючі; правозабезпечуючі.

За юридичними наслідками: правоутворюючі; правоприпиняючі; правозмінюючі (наприклад, наказ ректора про зарахування до вузу, про переведення з однієї форми навчання на іншу в тому ж вузі).

За галузевою ознакою: кримінально-правові; цивільно-правові; адміністративно-правові; фінансові та ін.

За змістом суспільних відносин і норм права, які до них застосовуються:

- регулятивні, які встановлюють конкретні юридичні права і обов’язки в зв’язку з правомірною поведінкою людей (наприклад, наказ ректора учбового закладу про зарахування до вузу);

- охоронні, видаються в зв’язку із споєнням окремими суб’єктами правопорушень (вирок суду, постанова слідчого щодо притягнення в якості звинуваченого).

За змістом і значенням в механізмі реалізації права:

- конкретизуючи (регламентуючі акти), які підтверджують наявність права у конкретної особи, регламентують об’єм цього права, форму і порядок його реалізації. Прикладом можуть бути різні посадові інструкції, розпорядження керівника щодо виконання будь-яких робіт з визначенням виконавців і відповідальних осіб;

- реєстраційні акти - засвідчують законність відповідних станів особи, її дій тощо. Наприклад, внесення в списки виборців, постановка на реєстраційний облік за місцем проживання тощо;

- акти про визнання - визнають такі стани особи, як визнання померлим, недієздатним, визнання батьківства тощо;

- дозволяючі акти - виражають дозвіл компетентного органу на використання конкретним суб`єктом конкретного права з врахуванням обставин часу, місця, умов, порядка реалізації тощо (наприклад, прийняття органами внутрішніх справ рішення щодо дозволу на придбання мисливської зброї).

- забороняючі акти - містять заборону щодо реалізації права, яка має чисто індивідуальний характер, тобто стосується данного права, суб`єкта його реалізації тощо. Наприклад, відмова виборчої комісії в реєстрації особи в якості кандидата в депутати, відмова у видачі закордонного паспорта тощо.

За назвою акти застосування норм права поділяються: укази; постанови; накази; розпорядження; резолюції; вироки; рішення тощо.

Література

1. М.С.Кельман, О.Г.Мурашин.Загальна теорія держави і права.-К., Б.В.2006.-475 с.

2. М.В.Кравчук. Теорія держави і права (опорні конспекти).-К., 2003-286с.

3. М.К.Маликов. Проблемы реализации права. – Иркутск: Изд-во ИГУ, 1988. – 140с.

4. Б.В.Малишев. Застосування норм права (теорія і практика) / Б.В.Малишев, О.В.Москалюк: навч. посібник / за заг.ред. Б.В. Малишева. – К.: Реферат, 2010. – 260с.

5. В.В.Сухонос. Теорія держави і права. - Суми.,2005..-536 с.

6. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.О.В.Зайчука Н.М.Оніщенко.-К.: юрінком Інтер, 2006.-688 с.

7.Теория государства и права: учебник для вузов / Под.ред.проф.В.М.Корельского и проф..В.Д.Перевалова.-2е изм.и доп.-М.:Издательство НОРМА, 2003. - 616 с.