Відмінювання і правопис числівників

Анотування і реферування наукових текстів

Анотування — процес створення коротких повідомлень про друкований твір (книга, стаття, доповідь тощо), які дозволяють робити висновки про доцільність його докладнішого вивчення. При анотуванні враховується зміст твору, його призначення, цінність, направленість.

Основні види анотацій

описові

реферативні

критичні

рекомендаційні

методичні

педагогічні

Реферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У порівнянні з анотуванням реферування є більш досконалим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

На сучасному рівні розвитку інформаційних технологій з'явилася задача автоматичного реферування.

Реферування майже не відрізняється від складання реферату.

Чергування голосних

Найпоширенішим в українській мові є чергування о, є з і.
Воно відбувається:

а) у закритому складі: школа - шкіл,

б) у відкритому складі, якщо в наступному складі є суфікси -ок, -ець: гора — згірок, чоло — причілок,

в) перед подвоєнням приголосних: ночі — ніччю, солі —сіллю

г) у коренях дієслів перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува-: берегти — зберігати, брехати — набріхува­ти,

Але чергування о, є з і в закритому складі не відбувається: а) якщо о, є випадні або вставні: сон — сну, (виняток: шворінь — шворня);

б) у групах -оро-, -єре-, -оло-, -еле-, -ор-, -ер-, -ов-: во­рон, сторож

в) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловод, паровоз,

у книжних словах: пророк, потоп, закон

ґ) в іншомовних словах: атом, вагон

У кількох дієслівних коренях є (ер) перед суфіксами -а-, -ува- чергується з и (ир): беру — збирати

Подібне чергування є з и відбувається також у словах сте­лити — застилати (але: застеляти), клену {кляну) — проклинати.

У деяких випадках є чергується з о. Так, після шиплячих («ше їжджу») та й виступає звук є, якщо далі йде теперішній чи колишній м'який приголосний або шиплячий, і о, якщо далі йде споконвічно твердий нешиплячий приголосний: вечеря — вечора (від вечір), женитися — жонатий, Іноді трапляються відхилення від цього правила. Перед споконвічно твердим нешиплячим може виступати є: жердка, щедрий, щепа, печера, щезнути, черга, червоний. І навпаки: чоріти, чорниці, чорнило, кийочок.

У прикметниках після твердих приголосних вживається суфікс -ов: зимовий, службовий, судовий.

Після м'яких та шиплячих якщо наголос падає на закінчення, також виступає суфікс -ов: польовий, тіньовий;

якщо наголос падає на основу, то вживається суфікс -ев-(-єв-): травневий, кінцевий

Чергування приголосних звуків

У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать: 1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, дорога —дорожній, вік —вічний, око —очі, рука —ручний, юнак —юначе, пастух —пастуше, сухий — сушити; 2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад: Давальний відмінок: знахідка — знахідці, книга —книзі, облога — облозі, опалубка — опалубці, папка — папці, пересадка — пересадці, плаха — пласі, покупка — покупці, сім 'янка — сім 'янці, фабрика — фабриці Місцевий відмінок: берег — на березі, блок —у блоці, відпустка — у відпустці, капелюх — на капелюсі, колега — на колезі, палатка — в палатці, поріг — на порозі, рейка — на рейці, техніка — в техніці Чергування відбувається також при словотворенні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі, літфак — на літфаці.

Числ́івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання скільки? (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті).

Числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються, або узгоджуються з ними.

1. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: один зошит, одна книжка, одно (одне) перо.

2. Числівник два має дві форми роду (два — чоловічий і се­редній, дві — жіночий): два плуги, озера, дві річки.

3. Після числівників два, три, чотири іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два трактори, Якщо при іменниках є прикметники, то вони можуть мати форму називного (три нові касети) або родового відмінка множини. Числівники два, три, чотири не сполучаються з абстрактними іменниками, тобто іменниками, які не підлягають лічбі.

4. Після числівника п 'ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини: п 'ять метрів.

5. При числівниках тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини: тисяча картин, мільйон кар­бованців, нуль одиниць.

7. З неозначено-кількісними (багато, небагато, кілька, кіль­канадцять, кількасот, декілька) та збірними числівниками (двоє, троє, четверо... десятеро... двадцятеро, тридцятеро) іменники вживаються у формі родового відмінка множини.

9. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста — у родовому відмінку множини:півтора року, півтори доби, півто­раста центнерів.

10. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: п 'ятий місяць,

Відмінювання і правопис числівників

1) В усіх відмінках, крім називного допускаються паралельні форми.
2) У назвах десятків в українській мові змінюється лише друга частина
3) В числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування
4) В числівниках п'ятдесят, п'ятсот в українській мові не зберігається м'який знак, що є у слові п'ять.
6) Числівники сорок, дев'яносто, сто, які в усіх непрямих відмінках мають закінчення -а.
7) У числівниках назвах сотень двісті - дев'ятсот відмінюються обидві частини слова:

8) Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.
9) У складених кількісних числівниках змінюються всі складові частини, у порядкових — тільки останнє слово.
10) У дробових числівниках перша частина змінюється як кількісний числівник, а друга — як порядковий: дві п'ятих — двом п'ятим — двома п'ятими.
11)Порядкові числівники змінюються, як прикметники..
13) Порядкові числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, пишуться одним словом: дев’ятисотий.
14) !!! Треба розрізняти складні порядкові числівники та складні прикметники з першою частиною числівником: стотисячний (числівник) – стокілограмовий (прикметник). Такі прикметники пишуться разом.
15) Слова типу двохсотрічний, столітній пишуться разом, і вирази 200-річний, 100-літній – через дефіс.

16) У датах відмінюється числівник, а іменник стоїть у родовому відмінку.
17) Півтораста – не змінюється.
18) Півтора, півтори – змінюються за родами, не змінюються за відмінками.
19) На початку складних слів (прикметників,іменників) числівники один, два, три, чотири мають відповідно форми одно-, дво-, три-, чотири