Початок роботи Законодавчих зборів. Революційні війни

v Діяльність Установчих зборів відбувалася в умовах консолідації різних політичних сил. Основною формою їх організації стали політичні клуби і салони.

v Найбільш впливовим був Якобінський політичний клуб (був розташований у монастирі Св. Якова), його членами були Мірабо, Робесп’єр, Бріссо.

v Після розколу якобінців його конституційно-монархічне крило (Лафайєт, Барнав, брати Ламети) утворює клуб фельянів (у монастирі ордену фельянів). Найбільшим демократизмом вирізнявся політичний клуб кордельєрів, очолюваний Дантоном, Маратом і Демуленом.

v 1 жовтня 1791 р. відкрилися Законодавчізбори

v Після набрання чинності Конституції Установчі збори припинили свою діяльність. Замість них було обрано Зако­нодавчі збори.

Умови, за яких розпочали роботу Законодавчі збори

§ У містах почастішали виступи бідноти, а на селі посилився селянський рух проти:

- запровадження викупу феодальних повинностей;

- зростання цін на продовольство;

- спекуляції хлібом і предметами першої необхідності.

§ В Якобінському клубі стався розкол на прибічників кон­ституції йреспубліканців.

§ Монархи Австрії та Пруссії домовилися розпочати інтер­венцію проти революційної Франції.

§ Інтервенція — насильне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її взаємосто­сунки з третіми державами.

§ Жовтень 1791 р. Початок роботи Законодавчих зборів, об­раних згідно з Конституцією.

§ Було обрано 745 депутатів Законодавчих зборів.

§ Склад депутатів:

-Конституційні монархісти (260)

-Радикальна меншість — якобінці та кордельєри.

-Жирондисти — помірковані республіканці, депута­ти від департаменту Жиронди, які захищали інтереси торговельно-промислової буржуазії і виступали за:

• встановлення республіки;

• подальше обмеження прав королівської влади;

• скасування королівського права вето.

§ Між жирондистами та якобінцями велася боротьба

Початок революційних воєн

Причини воєн

1. Намагання монархічних сил Франції зупинити та приду­шити революцію.

2. Прагнення європейських монархів придушити демокра­тичні перетворення та зупинити поширення революцій­них ідей у Європі,

Війни Франції — революційні, справедливі (до наполеонів­ських війн), оскільки Франція боролася проти монар­хічної контрреволюції за визволення від феодально-абсолютистського гноблення та за свою національну незалежність.

Гасло революційних воєн — "Вітчизна в небезпеці";

Весна 1792 р. Емігранти й австрійський імператор готували­ся до війни проти революційної Франції. Законодавчі збори оголосили війну Австрії.

У Франції розпочали­ся численні війни, які тривали понад 20 років.

До Австрії приєдналася Пруссія. Австрійські та прусські війська наближалися до кордонів Франції.

Липень 1792 р. Законодавчі збори звернулися до народу із закликом: "Вітчизна в небезпеці". Почали збиратися тисячі добровольців.

Озброєні загони марсельців ішли з піснею "Марсельє­за" , яку написав саперний капітан Роже де Лілль. Патріотичні слова гімну кликали народ на захист завою­вань революції.

19 серпня 1792 р. Австро-прусські війська увійшли на територію Франції.

Літо 1792 р. Австро-прусські війська дійшли майже до Вер­дена.

У той час стало відомо про листи Людовика XVI, у яких він просив допомоги в короля Пруссії, а також про повідо­млення його дружини Марії-Антуанетти братові (австрій­ському монархові) про плани французького командування. Це викликало загальне незадоволення в країні.

20 вересня 1792 р. Французькі війська залпами гармат відбили атаку прусської армії поблизу села Вальмі. Фран­цузькі війська мали сильну артилерію, якою команду­вали патріотично налаштовані офіцери. Прусська ар­мія змушена була відступити.

Повалення монархії і встановлення республіки

У країні погіршилася внутрішньополітична ситуація, на­зріла політична криза.

Причини:

1. Посилились виступи селян, які домагалися скасування феодального землеволодіння і повинностей.

2. Дорожнеча і нестача харчів зумовили загальне невдово­лення жителів міст і сіл.

3. Поразки на фронті та зрадництво дворян викликали за­гальне обурення народу.

4. Дії уряду були нерішучими, а королівський двір зраджу­вав інтереси країни.

5. Законодавчі збори діяли непослідовно.

6. Посилив напруженість маніфест, виданий командувачем австро-прусських військ герцогом Брауншвейзьким, де звучали погрози вщент зруйнувати Париж і розправитися з усіма непокірними за порушення недоторканності короля.

7. Народні маси Парижа почали озброюватися рушницями, пістолетами, піками. З провінції до Парижа потяглися озброєні загони.

Велику роботу проводили політичні клуби, що з'явились у Франції ще напередодні революції. Робесп'єр у Якобінському клубі вимагав проголосити республіку, Марат закликав обрати нову Раду Комуни.

10 серпня 1792 р. Близько 20 тис. повстанців оточили королівський палац і штурмом оволоділи ним. Король заховався в Законодавчих зборах.

Законодавчі збори під тиском революційних мас позбавили короля влади.

Людовика XVI разом з сім'єю було ув'язнено

Висновки

Повстанням 10 серпня 1792 р. завершився перший пері­од французької революції (від 14 липня 1789 р. до 10 серпня 1792 р), коли при владі стояла велика грошова буржуазія і частина ліберального дворянства.

Абсолютна монархія – обмежена монархія – монархія повалена

Внаслідок повстання 10 серпня 1792 р. до влади прийшли жирондисти — торгово-промислова буржуазія.

Національний конвент

Після повалення монархії (10 серпня 1792 р.) було при­значено вибори до Національного конвенту (зборів).

Конвент було вибрано на основі загального виборчого права для чоловіків, яким виповнилося 21 рік, а майновий ценз було скасовано.

У складі Конвенту було 783 депутати.

У ньому майже не було дворян і духовенства, зате з'явилося два робітники і три ремісники:

- 136 депутатів були жирондистами;

- 113 депутатів належали до якобінців (монтаньярів) На чолі "Гори" сто­яли Дантон, Робесп'єр, Марат.

- інші не мали власних політичних поглядів і становили "болото".

Близько 500 депутатів були юристами, журналістами, лі­карями, службовцями.

Жирондисти сиділи на нижніх лавах у залі засідань Кон­венту.

22 вересня 1792 р. Конвент проголосив Францію республікою.

Було створено новий уряд — Тимчасову виконавчу раду.

До влади доступилися республіканці — жирондисти.

У Національному конвенті велась боротьба між жирон­дистами та якобінцями, які були в опозиції.

Жирондисти:

- Намагалися обмежити владу революційного Парижа і розширити права департаментів.

- Виступали за повну свободу розвитку торгівлі і промис­ловості.

- Обстоювали принцип недоторканності приватної влас­ності.

У Конвенті обговорювалося питання страти короля. За його негайну страту проголосувало 366 депутатів із 721, 321 депутат висловився за тюремне ув'язнення, 34 депу­тати виступили за смертну кару з відстроченням.

Січень 1793 р. Короля страчено. Страчено було і Марію - Антуанетту.