Цивільному судочинстві, їх особливості

Іншою специфічною ознакою цивільних процесуальних правовідносин є їх владний характер. Про існування у цивільному судочинстві відносин, які можна характеризувати як владні, йшлося ще в дореволюційний період. За радянських часів головним аргументом на користь владного характеру цивільних процесуальних правовідносин було твердження про те, що суд є органом влади, який вирішує всі питання, що виникають при реалізації завдань цивільного судочинства. У вітчизняній теорії цивільного процесуального права зазначається, що права і обов'язки суду у відносинах з іншими суб'єктами характеризуються особливістю, яка полягає в тому, що вони відображають їх владні повноваження як державних органів судової влади, що здійснюють правосуддя.

На думку Г. JI. Осокіної, владний характер цивільних процесуальних правовідносин виявляється у вертикальній структурі правового зв'язку його суб'єктів, оскільки у цивільному процесі правові зв'язки будуються за принципом влади і підкорення. Вони складаються по вертикальній лінії між органом державної влади - судом, який наділено владними повноваженнями, з одного боку, та усіма іншими учасниками цивільного процесу, з іншого боку. Але аналіз норм ЦПК України свідчить про те, що цивільні процесуальні правовідносини не є відносинами підпорядкування. Вони складаються по горизонтальній лінії, де суб'єкти мають взаємні права і обов'язки. Наприклад, ч. З ст. 23 ЦПК України закріплює положення про те, що на підставах, зазначених у статтях 20-22 даного Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Даному праву осіб, які беруть участь у справі, відповідає обов'язок суду розглянути їх і, зокрема, ст. 24 ЦПК України закріплює порядок вирішення заяви про відвід. Отож цивільні процесуальні правовідносини, які виникають між судом і іншими учасниками процесу, не є відносинами субординації. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин перебувають у відносинах координації, оскільки вони взаємодіють між собою і взаємопов'язані правами і відповідними їм обов'язками. Зокрема, особам, які беруть участь в справі, надане право заявляти клопотання, на які суд зобов'язаний відреагувати, але з урахуванням позиції іншої сторони, оскільки інші особи наділені правом висловлювати свої доводи, міркування тощо, які суд також зобов'язаний враховувати.

Говорячи про відносини, які виникають у процесі здійснення правосуддя, ми, безумовно, завжди передбачаємо участь суду як органу, який має право реалізувати судову владу держави. Однак згідно з положеннями чинного цивільного процесуального законодавства суд втратив владні повноваження. Закріплення на законодавчому рівні принципів диспозитивності (ст. 11 ЦПК), змагальності сторін (ст. 10 ЦПК) та ін. призвели до втрати судом своєї активної ролі і передбачають пасивність суду. Він керує ходом цивільного процесу і згідно з положеннями ЦПК України сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє реалізації їх прав у випадках, встановлених ЦПК України (ч. 4 ст. 10). Суб'єкти самостійно розпоряджаються наданими правами і суд не має права визначати поведінку учасників цивільного процесу. Так, ЦПК України закріплює положення про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

14. Проблемні питання поняття і форми цивільних правовідносин

В науці ЦПП існують різні поняття цивільно-процесуальних правовідносин. 2 підходи – це єдине багатосуб’єктне правовідношення, яке постійно розвивається; Мельніков, Чечен

Комаров: це відносини, які виникають на основі норм цпп, є індивідуалізованими суспільними відносинами, які визначають зв'язок між судом і іншими учасниками процесу, характеризуються наявністю прав і обов’язків

Сахнова: система врегульованих ЦПП відносин, які виникають між судом і кожним учасником процесу

Врегульована в нормі ЦП законодавства система багатостадійних динамічних процесуальних зв’язків між суддею (колегіальним складом суду) з іншими індивідуальними суб’єктами цивільного процесу, які виникають в процесі розгляду і вирішення цивільних справ…

Особливості:

Завжди існують як відносини між двома суб’єктами, обов’язковим суб’єктом є суд.

Завжди складаються з приводу реалізації процесуального права або процесуального обов’язку.

Завжди існують тільки у правовій формі.

Системостворюючим фактором є предмет процесу, тобто спірне матеріальне правовідношення.

Вони взаємопов’язані, взаємообумовлені, а їх система характеризує послідовний рух процесу як механізму захисту прав.

Логіка цивільного процесу характеризує, що об’єкт попереднього правовідношення стає юридичним фактом наступного.

Кожний суб’єкт може неодноразово використовувати одне й те саме процесуальне правило.

Виступають формою реалізації норм ЦПП, способом здійснення процесуальних прав і обов’язків.

Характерні ознаки:

Обов’язковим суб’єктом є суд.

Виражаються в спеціально встановленій законом формі.

Мають владний характер. В процесуальній літературі висловлюється точка зору, що статус суду не надає процесуальному правовідношенню ознаку владного відношення. Прихильники цієї теорії пояснюють, що суд не стоїть над сторонами та іншими учасниками процесу, а судове керівництво не охоплюється імперативними діями.

Функції: Будучи складовим елементом даного механізму, вони забезпечують його функціонування; індивідуалізують суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин, конкретизують їх права та обов’язки, локалізують дію механізму регулювання в часі, просторі і за колом осіб.

В юридичній літературі немає єдності щодо форми і змісту

Зейдер, Чечена, Чечет – зміст – юридичні права і обов’язки

Гурвіч, Щеглов – діяльність його учасників, тобто їх поведінка

Мозолін – до змісту входять як поведінка, так і суб’єктивні права і обов’язки.

Цивільно-процесуальні відносини, з точки зору внутрішнього змісту, це процесуальна діяльність суду і інших учасників процесу….

Юридичною формою, що визначає зміст, тобто характер і об’єм процесуальної поведінки.