Концепція правової держави
Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону. Правова держава є системою органів та інститутів, які гарантують та охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства.
Витоки ідеї правової держави є вже у працях античних мислителів. Платон писав, що державність можлива там, де панують закони, "де закон володар над правителями, а вони його раби". На сторожі законів має стояти правосуддя. Платон зауважує, що будь-яка держава перестає бути такою, якщо немає належно організованих судів. Хоча в розумінні Плато-иа судова влада ще не є самостійною гілкою влади.
Ідейно-теоретичні підвалини концепції правової держави закладали Ш. -Л. Монтеск'є (концепція розподілу влади), Ж. -Ж. Руссо (ідея народного суверенітету), /. Кант (концепція держави як об'єднання людей, що підкоряються правовим законам) та ін. Саме з іменем /. Канта пов'язують теорію правової держави. Висування, обгрунтування ним тези про те, що благо і призначення держави - у досконалому праві, у максимальній відповідності устрою та режиму держави принципам права, дали підставу вважати І. Канта одним із головних творців концепції правової держави. І. Кант постійно підкреслював необхідність для держави опиратися на право, узгоджувати з ним свої акції. Держава, яка не забезпечує прав і свобод, не забезпечує охорони позитивних законів, ризикує втратити довіру та повагу своїх громадян. Верховенство народу, проголошене І. Кантом, обумовлює свободу, рівність, незалежність усіх громадян у державі. "Правова держава" І. Канта базувалася на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову. Громадяни мали такі три основні повноваження, як свобода, рівність, незалежність (в економічному плані).
Згідно з ідеєю правової держави громадяни можуть робити все те, що не заборонено законом, держава може робити тільки те, що передбачено законом, правосуддя має бути незалежним і має грунтуватися на презумпції невинуватості. Для правової держави найважливішим є панування права у формі законів у взаєминах між державою та людиною. Причому права людини мають мати пріоритет перед правами будь-якої спільноти (нації, класу), а права нації мають бути пріоритетними над правами держави.
ОСНОВНІ РИСИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
Рис. 2.
Конституційна юрисдикція. Конституція - основний закон, усі інші нормативно-правові акти приймаються на її основі
Верховенство права. Розвинена і діюча система права і законодавства
Реально існуючий, а не лише задекларований, єдиний для всіх, обов'язковий правопорядок в державі, що забезпечує еволюційний розвиток
Парламентаризм
Розвинена виборча система
Життєздатність державного механізму до впливу на суспільство зверху, одержання інформації знизу, забезпечення зв'язків по горизонталі
Наявність гарантій дотримання права і законодавства
Пріоритет прав людини
Розвинена правова культура
Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову
Орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність
Тісний зв'язок національного права з міжнародним
Суттєве зростання питомої ваги законів в загальній масі нормативних актів
Утвердження принципу людського виміру права
Правову державу характеризує багатопартійність, можливість легальної діяльності як правлячим, так і опозиційним об'єднанням громадян. Вимоги нормативно-правових актів правової держави поширюється на діяльність усіх громадських і політичних інституцій, усіх громадян, усі сфери суспільства. Будь-яка суспільно важлива інформація у правовій державі є доступною для громадян, а засоби масової комунікації - максимально незалежними.