Нормативно-правовий акт, його ознаки, види, дія

Нормативно-правовий акт –офіційнийдокумент, прийнятий або виданий в установленому законодавством порядку компетентним органом держави або іншим уповноваженим на це суб’єктом правотворчості, що містить правові норми і розрахований на багаторазове застосування.

Ознаки нормативно-правового акту:

1) офіційний характер. Нормативно-правовий акт видається державою або недержавним суб’єктом, якому таке право надане або делеговане державою;

2) прийняття або видання відповідно до строго встановленої процедури у порядку правотворчої діяльності;

3) наявність нових, зміна або скасування старих правових норм;

4) письмова форма, тобто документ, що має певні реквізити (вид акту; найменування органу, що видав акт; заголовок; дата ухвалення акту; номер акту; підпис посадовця);

5) певна структура акту (преамбула, статті та/або пункти, які об’єднуються в глави, розділи, частини та інші структурні підрозділи);

6) реєстрація акту. Всі нормативно-правові акти заносяться до державного реєстру;

7) публікація акту в офіційному органі друку. Наприклад,в Україні офіційно встановленими органами для публікації законів є журнали «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Голос України». Нормативні акти Кабінету Міністрів України публікуються в газеті «Урядовій кур’єр», журналі «Офіційний вісник України». Акти місцевих адміністрацій і органів місцевого самоврядування публікуються в місцевій пресі; відомчі нормативні акти – у відповідних друкованих джерелах, доступних для зацікавлених органів і осіб. Крім того, зважаючи на розвиток електронних ЗМІ, тексти нормативно-правових актів є доступними на веб-сайтах відповідних органів влади, але електронні версії нормативно-правових актів не є офіційними.

нормативно-правові акти поділяються за юридичною силою. Юридична сила нормативно-правового акта – це ступінь його впливу на суспільні відносини, його значення, яке залежить від розташування в ієрархії актів. Залежно від неї всі нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони та підзаконні акти. У багатьох країнах ієрархія нормативно-правових актів закріплюється законодавчо (Білорусь, Казахстан, Молдова, Російська Федерація).

Нормативно-правовий акт є основною формою сучасного права через загальну тенденцію до підвищення ролі держави в правовому регулюванні. Одночасно це й найбільш досконала форма права. Документально-письмова форма нормативно-правових актів дозволяє чітко і доступно викласти правові приписи і оперативно ознайомити з ними населення.

Закон– нормативний правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий у встановленому порядку органом законодавчої влади або всенародним референдумом з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Закони в сучасній демократичній правовій державі займають перше місце серед всіх джерел права та є основою законності та правопорядку.

Підзаконні акти– це нормативно-правові акти, видані на основі, на виконання, з метою конкретизації та деталізації положень законів.

Підзаконні акти, подібно до законів, є обов’язковими для виконання і мають необхідну юридичну силу. Але їхня дія обмежена законом: вони не повинні виходити за межі законодавчого регулювання, їхні норми носять вторинний у порівнянні із законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

Нормативно-правові акти мають часові, просторові та суб’єктні межі свого функціонування.

Дія нормативно-правового акту в часіобмежена періодом між набранням актом чинності та припиненням його дії. Нормативно-правовий акт починає діяти:

1) з моменту ухвалення або видання;

2) з моменту публікації;

3) з моменту, вказаного в тексті самого нормативно-правового акту;

4) за відсутності вказівок в нормативно-правовому акті про час набуття нормативно-правовим актом чинності діє загальне правило: він набуває чинності після спливу певного терміну після публікації. Наприклад, для закону в Україні такий термін складає 10 днів.

Дія нормативного акту в просторівизначається територією, на яку поширюються владні повноваження органу, що його видав. За дією в просторі розрізняють загальнодержавні (загальні) та локальні нормативно-правові акти. Перші поширюють свою дію на всю без винятків територію держави, а другі – тільки на строго визначений регіон, підприємство, організацію. Наприклад, закон про створення і функціонування вільної економічної зони носить локальний характер, а Кодекс про адміністративні правопорушення – загальний.

Дія акту за колом осібпідкоряється наступним правилам. Нормативно-правові акти загального характеру поширюють свою дію на все населення держави (громадяни, іноземці, апатриди). Спеціальні нормативно-правові акти розраховані на певне коло осіб (діти, пенсіонери, військовослужбовці). Виключні закони роблять вилучення із загальних і спеціальних законів (наприклад, норми щодо кримінальної відповідальності не поширюються на дипломатичних представників).