Значення гендера в управлінні
Складові гендерної поведінки:
а)Стать та мотиваційна сфера
В дослідженнях мотивації досягнення успіху і мотивації уникнення поразки було вияснено, що перша у жінок не впливає на подальші кроки, у той час як у чоловіків – навпаки.
Інші, більш ранні дослідження фокусувались на статевих відмінностях в мотиві “уникнення успіху” чи “боязнь успіху”. М.Хорнер доводила, що “боязнь успіху” впливає на поведінку по досягненню цілей. Наступні дослідження довели, що “боязні успіху” у жінок не більше, ніж у чоловіків, і така реакція викликається “боязню невластивої статево-ролевої поведінки”.
Виходячи з цього, можна констатувати, що чоловіки більш переймаються соціальними порівняннями і орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистому самовдосконаленні. Частково конкурентна природа проявляється в різних цільових орієнтаціях чоловіків та жінок.
в) Стать та очікування
Очікування – ефективний показник поведінки, спрямованої на досягнення цілей. Можна говорити про те, що чоловіки та жінки відрізняються за своїм очікуванням: дослідження показали, що жінки мають зазвичай більш низький рівень очікувань і менш ініціативні у досягненні успіху, ніж чоловіки.
г)Статеві відмінності та впевненість у собі
До них можна віднести наступне:
q Чим більш маскулинним є завдання, тим більше впевненості у собі проявляють чоловіки у порівнянні з жінками:
q В цілому чоловіки більш впевнені в собі при виконанні моторних завдань хоча різниця складає приблизно ½ стандартних девіацій;
q Чоловіки демонструють трохи кращі результати, ніж жінки, не дивлячись на те, що виконуються завдання в умовах конкуренції чи в індивідуальному порядку;
q Розходження показників рівнів впевненості чоловіків і жінок за останні роки збільшилось. Зокрема, існує тенденція до зниження рівня очікувань у жінок, якщо завдання сприймається як маскулинне, і прояву високої амбіційності при високому рівні соціального порівняння. Коли ж завдання нейтральне з гендерної точки зору і рівень соціального порівняння мінімальний, жінки не демонструють зниження впевненості у собі.
е) Чоловіки та жінки як персонал
Визначені природою задачі кожної статі досить відчутні у їх можливостях та особливостях у виробничій та творчій діяльності. Узагальнюючи викладений матеріал у научних публікаціях, тезисно можна сформулювати:
Практично усі рекорди людського роду належать чоловікам і залишаться їхньою привілегією.
Геніальність, як досить суттєве відхилення від середнього чи норми, також є майже повною монополією чоловіків. Спрощено можна сказати: серед здорових жінок не знайти ідіотку чи генія, а ось серед чоловіків кожен двадцятий або п’ятнадцятий є досить обмеженим типом.
У доповіді за 1995 рік, присвяченій становищу жінок, проблемам гендерного розвитку людського потенціалу і приуроченій до IV Всесвітньої конференції зі становища жінок, що відбулася в Пекіні, відзначається, що розвиток людського потенціалу – це процес розширення можливостей усіх людей, а не тільки окремих соціальних груп. Соціальні умови, у яких жінки позбавлені можливості реалізувати себе в економічному і політичному житті, - це хронічна вада розвитку усіх сучасних суспільств. Шлях до рівності жінок і чоловіків є не технократичною метою, а процесом політичного характеру.
Такі дослідники, як Дж. Мак-Кі та А. Шерріффс дійшли висновку, що типово чоловічий образ – це набір рис, пов’язаний із соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю й ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні та комунікативні уміння, теплоту й емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому автори вважають, що надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативного оціночного забарвлення: типово негативними якостями чоловіків визнаються брутальність, авторитаризм, надмірний раціоналізм тощо, а жінок – формалізм, пасивність, зайва емоційність і т.п.
Загальна закономірність полягає в тому, що чоловіки сприймаються як владні, незалежні, агресивні, домінуючі, активні, сміливі, неемоційні, грубі, прогресивні і мудрі. Про жінок, навпаки, говорять як про залежних, лагідних, слабких, боязких, емоційних, чуттєвих, ніжних, мрійливих і марновірних.
Так, встановлено, що кращі посади дістаються чоловікам, а не жінкам, навіть якщо вони мають однакову кваліфікацію. Дискримінація жінок спостерігається тоді, коли встановлюється заробітна платня: за однакову роботу у жінок в США, наприклад, вона менша на 30-40%. У Великій Британії – на 49%, у Німеччині – на 38%, у Франції – на 28%. Дивно, але навіть у такій “жіночій” професійній сфері, як педагогіка, вчителі-жінки одержують в США 89% зарплати вчителів-чоловіків. Деякі дослідження показують, що жінки одержують нижчу стартову зарплату навіть, якщо ведуть наполегливі переговори з роботодавцем, а зі збільшенням стажу одержують менші надбавки до платні. 75% таких випадків залишаються непоясненими.
Рівноправне становище жінки в суспільстві суттєво змінює традиційне уявлення про такі риси, як мужність та жіночність. Жінці-керівнику зараз в більшій мірі властиві моделі поведінки, котрі раніше закріплювалися за чоловіками, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійне рішення і залишати свою думку. Сучасний образ життя потребує поєднання різних стилей керівництва. Старі традиції поступаються новим, і вже в недалекому майбутньому на зміну чоловічому домінуванню прийде рівноправне лідерство[6.27].
У багатьох сучасних дослідженнях зазначається, що в політиці та структурах державної влади жінки повинні складати не менше 13-30% керівників. Інакше державне правління буде здійснюватися за чоловічими стандартами. При цьому відомо, що “чоловічий” стиль вирішення проблем часто зводиться до прямого протиборства і конфлікту, в той час як в основі “жіночого” лежить збереження стабільності і традицій. Такий підхід є особливо актуальним для конфліктогенного пострадянського простору[15.64].
В сучасних гендерних дослідженнях підкреслюється, що держави повинні приймати загальнонаціональні програми розвитку, покликані сприяти досягнню гендерного балансу, знищенню всіх видів асиметрії між статями, що перешкоджають встановленню істинної демократії. В зв’язку з цим ще раз підкреслимо, що сучасні політичні доктрини і практика розвитку державності вже не можуть розвиватись без врахування відносин між жінкою та чоловіком у кожному суспільстві. Таким чином, облік гендерної тематики не тільки розширює поле аналізу моральних проблем політики, але й розставляє нові акценти в проблематиці державної влади.