Особливості економічної стабілізації у Франції 1924-1939рр

з 1924 р. в економічне піднесення, що охопило майже всі галузі промисловості і тривало до кінця 1930 р. Вже в 1924 р. промисловість Франції перевищила довоєнний рівень виробництва. За темпами промислового розвитку у 1924—1930 рр. Франція перевищила Велику Британію, Італію і Німеччину, поступаючись лише США.

В структурі економіки відбулися зміни-значно зросла питома вага важкої промисловості, насамперед металургії і машинобудування. Особливо швидкими темпами розвивалися чорна металургія, машинобудівна, електротехнічна, автомобільна, авіаційна і хімічна промисловості.

За 1924—1930 рр. майже подвоївся видобуток залізної руди, виплавка чавуну і сталі. Прискорений розвиток французької економіки був, значною мірою, спричинений приєднанням Ельзасу і Лотарингії, надходженням німецьких репарацій.

Меншою мірою економічне піднесення 20-х рр. стосувалося легкої промисловості, особливо таких галузей, як текстильна і харчова, у яких в окремі роки спостерігався навіть спад виробництва.

Застій проявлявся у сповільненому розвитку французького с/г, яке лише в 1927 р. змогло досягнути довоєнного рівня виробництва. В ці роки відбувався посилений процес укрупнення фермерського землеволодіння за рахунок розорення середніх і дрібних с/г.

У 20-і рр. фінансове становище країни відзначалося стабільністю. У 1926 р. доходи держави вперше за повоєнні роки перевищили витрати. З 1926 р. по 1930 р. бюджет формувався без дефіциту

Франція перетво­рилася з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну країну. До 1931 р. міське населення вперше досягло 51 % і кількісно перевищило сільських жителів.

У період перебування при владі уряду II. Пенлеве були підписані в жовтні 1925 р. Локарнські угоди, які сприяли посиленню Німеччини на європейському конти­ненті. Рейнський гарантійний пакт про взаємну непорушність кордонів визнавав їх лише між Німеччиною, Францією і Бельгією.

Розв'язавши в 1925 р. дві колоніальні війни в Марокко і Сирії, уряд Лівого блоку ускладнив фінансове становище країни.

У липні 1926 р. сформувалася нова коаліція пар­тій"Національне єднання очолив Р. Пуанкаре. В основу своєї фінансової політики Р. Пуанкаре поклав пропозиції Комітету експертів промисловців, економістів, фінансистів. Уряд провів податкову реформу, суть якої становило підвищення непрямих податків. Запровадження державної монополії на продаж тютюнових виробів також сприяло збільшенню доходів. Уряд створив "Аморти­заційну касу" для погашення внутрішньої позики, кошти до якої надходили, головним чином, від продажу товарів державної монополії.

в 1926 р. вперше запроваджено допомогу безро­бітним. З 1928 р службовцям виплачувалися пенсії за віком, а також допомога хворим, інвалідам, вагітним жінкам.

В 1929 р., через хворобу Р. Пуанкаре, уряд на короткий період очолив А. Бріан, а пізніше- А. Тардьє.

Народний фронт у Франції: внутр. та зовн політика

ВНУТР ПОЛІТ:Напередодні виборів 1936 р. у Франції утворився блок лівих партій, в якому об'єдналися соціалісти, радикали, радикал-соціалісти і комуністи. - "Народний фронт".

У січні 1936 р. була опрацьована передвиборча програма НФ - була своєрід­ним компромісом вимог основних його учасників і складалася з трьох розділів:

1. "Політичні вимоги"-вимоги роззброїти і розпустити радикальні праві організації, скасувати закони, які обмежували свободу друку, розши­рити вільну діяльність профспілок, обстежити соціально-економічне становище фран­цузьких колоній.

2. "Економічні вимоги" - скасування надзви­чайних декретів уряду, спрямованих на "оздоровлення економіки", скорочення робочого тижня без зменшення заробітної платні, створення нац. фонду допомоги безробітним і надання їм робочих місць, програма декларувала зменшення оплати за торгові приміщення, заборону розпродажу майна за борги. Для полегшення становища селян передбачено встановлення гарантованих цін на с\г продукти і створення державного посередницького бюро для продажу зерна.

Для оздоровлення фінансів - запровадження додаткових подат­ків на прибутки монополій і значні майнові цінності, а також посилення контролю за д-стю великих банків та за експортом капіталу.

3. "Захист миру"-визначено головний напрям зовн-­політ. д-сті — міжнародна співпраця Фр. в рамках Ліги націй з метою створення колективної безпеки і системи пактів оборони та здійснення скорочення озброєнь.

НФ отримав перемогу на виборах. Форм. уряду затягнулося аж до червня, -страйки.

Уряд сформований на поч. червня 1936 р. за участю соціалістів і радикалів. Комуністи відмовились, проте заявили про його підтримку у виконанні передвиборчої програми. прем'єр-міністр - Леон Блюм(соціаліст п). Вирішив проблему страйків підписанням Матіньонських угод. -передбачали підвищення заробітної, обов'язковими для всіх підприємців стали колективні договори з робітниками, які регулювали рівень зарплати і умови праці. Підприємці зобов'язувалися поважати права профспілок і не здійснювати жодних санкцій проти страйкарів. Для контролю за виконанням колективних договорів робітники обирали спеціальні комісії. – страйки припинилися.

Основу соц. законодавства НФ - 3 договори. 1)скороч. робочого тижня на підприємствах з 48 до 40 год. без зменш. зарплати та запров. двох вихідних/тиждень за умови 8-годи. робочого дня. 2) двотижневу оплачувану відпустку і зниження оплати проїзду залізницею для відпускників на 40—60 %. 3) організо­вування громадських робіт для безробітних, підвищення пенсій колишнім фронто­викам і заробітної платні гірникам і державним службовцям. Для сільських меш­канців уворилася система допомоги багатодітним сім'ям, а для найманих с\г робітників — оплачувані відпустки.

Законодавство НФ посилило роль держави у регулюванні економіки. Уряд частково націоналізував військ. промисловість, заснував Нац. товариство французьких залізниць із змішаним державним і приват­ним капіталом, в якому 51 % акцій належало державі. Уряд взяв на себе всі витра­ти, пов'язані з модернізащєю залізниць.

Проте з 1937 р. у процесі реалізації програми НФ – труднощі - Проведені урядом соціальні заходи збільшили дефіцит державного бюджету. Підвищення оподаткування великого капіталу призвело до таємного переведення коштів за кордон, приховування власниками розмірів своїх прибутків і до відмови сплачувати податки.

Лютий 1937 р- "перерва" в здійсненні соціальної програми, що загострило суперечності між партіями блоку. – екон криза + зростання безробіття, прискорилися інфляційні процеси. В пошуках виходу з кризи Л.Блюм в червні 1937 р. представив план оздоровлення економіки,- підви­щення непрямих податків на доходи населення і збільшення прямих податків на великі капітали + посилення контролю за валют­ними операціями з іноземними банками. Сенат відкинув урядові пропозиції, і Л.Блюм в липні 1937 р. пішов у відставку.

Новосформований уряд очолив правий радикал Камілл Шотан, включивши в нього соціалістів і радикалів. - політика суворої економії: скорочено витрати на соц. потреби, збільшено непрямі податки, проведено другу девальвацію франка.

В квітні 1938 р. лідер правих радикалів Е. Даладьє сформував уряд без соціалістів, включивши в нього представників Демократичного альянсу — партії ліберального спрямування. - курс на оздоровлення еконо­міки: уряд дозволив підприємцям збільшу­вати тривалість робочого тижня, зобов'язував робітників відпрацювати години, втрачені під час страйків. Було збільшено податки на 8 % і проведено третю девальвацію франка. = відхід від передвиборчої програми, глибоку кризу Народного фронту і початок його розпаду.

ставлення до гром. війни в Іспанії – 1) уряд Л. Блюма- політикау "невтручання" у внутрішні справи Іспанії, 2)комуністи вимагали виступити на підтримку республіканського уряду, організували в країні збір коштів на користь іс­панських республіканців і навіть таємну переправу через кордон добровольців. + вимагали від уряду посилити наступ на праворадикальні спілки і союзи, кваліфікую­чи їх як фашистські організації, а також на різні спортивні і воєнізовані об'єднання.

ЗОВН ПОЛІТ: Урядовий курс на "невтручання" і "умиротворення" агресорів, здійсню ваний разом з ВБ, призвів до ще більшого падіння його авторитету Уряд Шотана не вдався до рішучих дій, коли в березні 1938 р. німецькі війська окупували Австрію, а прем'єр Даладьє, порушуючи раніше підписані договори про взаємодопомогу з СРСР і Чехословаччиною, взяв участь у Мюнхенській угоді, що передбачала передачу Німеччині Судетської області і поклала початок розчлену­ванню Чехословацької держави. Після Мюнхенської конференції соціалісти і кому­ністи посилили критику Даладьє за його зраду союзної Чехословаччини і перейшли в опозицію. Народний фронт розпався остаточно.