Історичне значення обрання першого Президента України.

1) В процесі здійснення "перебудови" все більше виявлялась недосконалість СРСР. формально він проголошувався як союз рівних республік, а фактично - це була унітарна держава, що управлялася з центру в Москві. Цементуючою силою СРСР була КПРС — жорстко централізована організація, що контролювала усі сфери СРСР.

За умов горбачовської "перебудови" КПРС втрачає свій вплив, значна частина комуністів симпатизувала своїм опонентам. Складаються умови, за яких зближувались інтереси різних соціальних груп українського суспільства, і на перший план виступає прагнення до суверенітету республіки.

Початковим етапом правової суверенізації республіки стали вибори до Верховної Ради УРСР у березні 1990 р. Опозиційні консервативним колам сили — Рух, УГС, "Меморіал", Товариство української мови ім. Т. Шевченка — для координації своїх дій на виборах утворили Демократичний блок, якому на виборах вдалося здобути майже третину місць у ВР. Опозиційні сили у ВР очолив академік І. Юхновський.

Переважну більшість депутатських місць у ВР здобули представники КПУ. Головою ВР УРСР обрали В. Івашка (перший секретар ЦК КПУ). І хоча депутатів- комуністів виявилася більшість, вони виявилися нездатними контролювати ситуацію.

15 травня 1990 р. ВР УРСР почала працювати як постійний парламент. З першого дня роботи ВР зазвучали ідеї про незалежність України. Приклад цього подали інші союзні республіки. В 1989-1990 рр. декларації про державний суверенітет прийняли Естонія, Латвія та Литва. 12 червня 1990 р. - Росія.

Саме в цей час в Москві почав роботу XXVIII з'їзд КПРС і 63 народних депутати були обрані делегатами цього з'їзду. ВР УРСР прийняла рішення про відкликання українських делегатів із з'їзду КПРС, але Голова ВР УРСР В. Івашко не повернувся, він заявив , що не бачить у ВР "надійної опори для здійснення програми економічного, соціального і культурного відродження України" і подав у відставку. Таким чином прокомуністична більшість ВР залишилася без керівництва і це дозволило опозиції перейти у наступ.

16 липня 1990 р. ВР поіменним голосуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Державний суверенітет Декларація характеризувала як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах і і території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах". "Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя". Це найголовніше положення Декларації започаткувало злам системи усталених відносин між Україною і центром.

Розділ "Економічна самостійність" проголошував: "Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси... весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб і і громадян". Дане положення відкривало перспективи повернення у власність України всіх його матеріальних багатств. Багатообіцяючою була теза: "Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності".

Декларація передбачала також такі неодмінні складові суверенітету, як "безпосередні зносини з іншими державами" шляхом укладення з ними дипломатичних і консульських відносин, а також право на власні Збройні сили. Проголошувався намір України в майбутньому стати нейтральною, позаблоковою, без'ядерною державою.

Декларації про державний суверенітет України не було надано статусу конституційного акту. У цьому проявлялася нерішучість і половинчастість парламентської більшості , котра не хотіла йти на повний розрив з центром. Це означало, що Декларація залишалася стратегією на майбутнє.

Але до Конституції УРСР були внесені зміни щодо верховенства законів УРСР на її території над союзними,

* відміна 6-і статті про керівну роль партії;

* закріплювалася багатопартійність;

* заборонялася діяльність організацій, що виступали за зміну конституційного ладу, порушення територіальної цілісності, розпалювання національної та релігійної ворожнечі.

3 серпня 1990 р. прийнятий Закон про економічну самостійність України.

Після прийняття Декларації новим Головою ВР став Л. М. Кравчук. Р :

1990 — початку 1991 р. внутрішньополітична обстановка в СРСР –ще більше загострилася. Основні політичні пристрасті точилися навколо питання доцільності підписання нового союзного договору. Багато положень проекту союзного договору суперечили Декларації про державний суверенітет України та інших республік, тому для з'ясування позицій 17 березня 1991 р. було проведено референдум.

На союзний референдум виносилося питання: "Чи вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права свободи будь-якої національності"

Зміст питання референдуму суперечив Декларації, тому в Україні було проведено додатковий референдум із запитанням: "Чи згодні ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських Суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" (за - 80,2%).

Проведення референдуму сприяло істотному послабленню напруженості у ВР. Проте, Горбачов розуміє, що СРСР загрожує розпад і намагається прискорити підписання союзного договору (позначено на 20 серпня 1991 р.).

Але 19 серпня 1991 р. о 6-й годині ранку реакційні кола вирішили здійснити державний переворот (путч). Було створено Державний комітет з надзвичайного стану (рос. ГКЧП), який проголосив про неможливість виконання своїх обов'язків Президента СРСР М.Горбачовим в зв'язку із станом здоров'я і введення в країні надзвичайного стану.

О 9-й годині ранку ультиматум було оголошено Голові ВР України і заявили Л.Кравчуку, що у випадку ігнорування вимог ГКЧП, проведення страйків і акцій непокори буде застосовано військову силу.

Путч виявив позиці і основних політичних сил України:

* ЦК КПУ схвально поставився до спроби державного перевороту і закликав всі партійні організації до підтримки дій ГКЧП;

* представники Руху та інших демократичних організацій звернулися до Президії ВР з закликом засудили дії ГЧКЧП, проте Президія вичікувала і лише частина її проголосила про засудження і закликала народ України до активного, опору.

Після невдалої спроби штурму прибічниками ГКЧП "Білого дому" у Москві в ніч з 20 на 21 серпня 1991 р., стало зрозуміло, що заколот провалився. Позиція керівництва ВР УРСР стала чіткішою і на 24 серпня 1991 р. було призначено позачергове скликання сесії ВР.

24 серпня 1991 р. ВР України прийняла Акт проголошення незалежності України. Українська Радянська Соціалістична Республіка перестала існувати і утворилася незалежна держава - Україна.

У постанові ВР "Про проголошення незалежності України" було вирішено 1 грудня 1991 р. провести всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. Це зробила лише Україна, проте рішення про відміну незалежності міг винести тепер тільки народ України.

Відповідно до даного Акта ВР прийняла:

* постанову "Про військові формування на Україні", якою підпорядковувала собі всі війська, дислоковані на території України, створення Міноборони України та формування власних Збройних сил;

* замість республіканського КДБ створювалася Служба безпеки України;

* передбачалося введення власної валюти;

* усі підприємства, розташовані на території України оголошувалися її власністю.

формуються державні символи незалежної України:

4 вересня 1991 р. над ВР було піднято синьо-жовтий прапор.

28 січня 1992 р. синьо-жовтий прапор визнано Державним прапором України.

16 січня 1992 р. Державним гімном України було затверджено Написану в 1863 р. українським композитором М.Вербицьким пісню "Ще не вмерла України ні слава, і воля...".

19 лютого 1992 р. ВР України затвердила Малий герб України - тризуб.

Декларація про державний суверенітет України проголосила принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Виходячи з цього, система поєднання законодавчої та виконавчої влади радами різних рівнів мала бути замінена іншою.

В липні 1991 р. ВР прийняла пакет законів стосовно запровадження в Україні інституту президентства. Протягом вересня жовтня рубіж у 100 тис. підписів, необхідних для балотування на вищу посаду в державі подолало 7 чоловік.

90,32% виборців 1 грудня 1991 р. на питання референдуму "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" відповіли "так". Таким чином, із простого опитування думки народу, референдум 1 грудня 1991 р. перетворився на державницький волевияв українського народу.

В цей же день проходили вибори Президента України. До виборчих бюлетенів було внесено шість прізвищ: В.Грнньов, Л.Кравчук, Л. Лук'яненко, Л.Табурянський, В. Чорновіл, І. Юхновський.