Поняття миротворчих місій та миротворчого контингенту НАТО. Правовий статус миротворців.
• Вперше поняття «миротворчість» застосовано під час опису Перших надзвичайних сил ООН у 1956 р., які спрямовувалися на Синайський півострів
• Сам термін та перші миротворчі операції були пов’язані з діяльністю Генерального секретаря ООН Дага Хаммаршельда, який обіймав цю посаду два терміни – з 10 квітня 1953 р. до 18 вересня 1961 року (загинув в авіакатастрофі на території Африки під час проведення миротворчої місії).
• «Миротворчість» - операції з підтримання миру та безпеки, які наприкінці ХХ століття здобули певної активізації і є одною з форм співробітництва країн світу і міжнародних організацій в питаннях миру та безпеки
Виходячи з сутності операцій з підтримання миру (миротворчих операцій), можна окреслити їх основні ознаки:
• 1. Згода конфліктуючих держав або держави на проведення операції, а також держав, що надають контингенти щодо участі у неї.
• 2. Міжнародна збройна присутність у будь-якій формі. Операції ООН з підтримання миру - дії з використанням Збройних Сил або військових спостерігачів держав-членів Організації Об’єднаних Націй (ООН), що здійснюються Радою Безпеки ООН щодо підтримання міжнародного миру й безпеки.
• 3. Суворе використання сили лише у відповідності до мети операції або самозахисту. Миротворчі сили, як правило, отримують наказ відкривати вогонь з метою самозахисту і уникати бойових зіткнень.
• 4. Мета - попередження або припинення насильства. Метою миротворчих сил є попередження бойових дій, створення буфетних зон, підтримання припинення вогню або допомога у забезпеченні громадського порядку. Миротворчість не є примусом до миру, мета якого – боротьба з агресією.
• 5. Створення умов для мирного врегулювання конфлікту. Операції з підтримання миру включають в себе й участь в підтримці місцевих законів й порядку або в створенні мирної обстановки щодо проведення виборів, плебісцитів тощо.
• Миротворчі операції можна поділити на чотири види залежно від рівня залучення країн до участі у миротворчих операціях:
1) «класичні миротворчі операції» - передбачені Розділом VII Статуту ООН
2) операції сил швидкого розгортання, які проводяться під керівництвом безпосередньо ООН із залученням багатьох країн, які спроможні за порівняно короткий термін виділити в розпорядження ООН необхідний військовий контингент і потрібні матеріальні ресурси.
3) операції, що проводяться під егідою ООН при головній ролі однієї країни із залученням інших.
4) операції, що проводяться за рішенням ООН відповідними регіональними організаціями. Прикладом можуть бути миротворчі операції в колишній СФРЮ за участю НАТО, операції ЕКОВАС в Африці.
| Військові операції | Миротворчі операції |
| Масштаб: розмах фронту, глибина операції, тривалість оборони, темп наступу. | Масштаб: площа території, контрольованої миротворчим контингентом, обсяг наданої допомоги. |
| Характер: наступальні, оборонні, контрнаступальні. | Характер:гуманітарні операції, операції з підтримання миру, примушення до миру (військова операція згідно з Гл. VII Статуту ООН). |
| Цілі: розгром (оточення) або стримування противника на певній території. | Цілі: недопущення поновлення бойових дій, надання гуманітарної допомоги, роззброєння збройних угруповань, контроль поставок озброєнь, сприяння цивільній місцевій адміністрації, відбудова цивільної інфраструктури тощо. |
| Спосіб досягнення цілей:військове протиборство сторін (послідовне досягнення цілей за обмежений проміжок часу) | Спосіб досягнення цілей:політичний (воєнно-політичний) (залежить від ситуації і в часі не визначений). |
| Сили і засоби: військові підрозділи і техніка видів і родів військ. | Сили і засоби:військові (напіввійськові) підрозділи, техніка видів і родів військ, цивільні спеціалісти, спеціальна техніка відповідно до умов ведення операції. |
• "Керівництво з оперативного планування" (Guidance for Operational Planning) - розкриває основні поняття та структуру прийняття рішення командира на операцію (планування бойових та інших дій) за стандартами НАТО.
• Головний принцип - максимально ефективне використання всіх наявних ресурсів
• Операція - це дії військових формувань щодо виконання стратегічного, оперативного, тактичного, навчального або адміністративного головного завдання (місії); процес ведення бойових дій, включаючи пересування, забезпечення сил, проведення атак, захисту і маневрування для досягнення завдань окремого бою або усієї кампанії.
• Базою для планування будь-якої операції є перелік ситуацій планування (Planning Situations) - ситуацій, на які потрібна відповідь НАТО.
• Подальший аналіз ситуацій планування та можливостей існуючих сил встановлюють короткотермінові та середньотермінові вимоги для оперативного (Оperational planning) та оборонного (Defense planning) планування.
• Ситуації планування розробляються спеціально призначеною на рівні стратегічного командування робочою групою, в яку входять представники від зацікавлених управлінь, військові науковці та аналітики.
• Оборонне плануваннявизначає необхідні сили, їх можливості та структуру (організацію), які необхідні для реагування на найбільш небезпечну ситуацію, що висловлюється як комбінація декількох ситуацій планування, котрі відбуваються одночасно.
• Оперативне плануваннятакож спирається на перелік ситуацій планування, і, перш за все, таких, які можуть відбутись з більшою ймовірністю. Робоча група визначає найбільш ймовірні в цьому сенсі ситуації, за якими планування має бути продовжено далі (заздалегідь).
• Система оперативного планування НАТО створена для полегшення загального процесу започаткування, розробки та затвердження планів з метою своєчасного реагування на особливі випадки (contingency).
Оперативне планування розподіляється на дві категорії:
а) завчасне планування. Базується на розробці планів на основі ймовірного сценарію дій, що очікуються. Результатом завчасного планування є План на особливі випадки (Contingency Operation Plan, СОР ) або Типовий план оборони (Standing Defense Plan, SDP);
б) планування щодо відповіді на кризу (Crisis Response Planning). Планування щодо відповіді на кризу, що виникла, складається з доопрацювання попередніх планів. Результатом такого планування має бути план операції (OPLAN).
Правовий статус миротворців згідно з ЗУ “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”
Статус осіб, які визнаються учасниками міжнародних миротворчих операцій (миротворцями)
Учасниками міжнародних миротворчих операцій (миротворцями) визнаються громадяни України, які відповідно до цього Закону направляються до іншої держави для участі у міжнародній миротворчій операції у складі миротворчого контингенту або миротворчого персоналу.
Правовий статус миротворців під час виконання ними обов’язків у складі миротворчого контингенту або миротворчого персоналу визначається законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та мандатом ООН на проведення міжнародної миротворчої операції.
Особи військового і цивільного персоналу підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, які брали участь у міжнародній миротворчій операції у районі бойових дій чи в країні з складною суспільно-політичною обстановкою, пов’язаною із збройним опором миротворчому контингенту з боку незаконних формувань або атаками терористичних організацій, а також у розмінуванні місцевості від інженерних боєприпасів і вибухових пристроїв на території інших держав, визначаються учасниками бойових дій. Рішення з цього приводу щодо учасників конкретних миротворчих операцій приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Учасникам міжнародних миротворчих операцій вручаються посвідчення миротворця та нагрудні знаки. Зразки посвідчення та нагрудного знака, порядок їх виготовлення і вручення встановлюються Кабінетом Міністрів України.”