Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань

Безпосереднім об'єктом кожного із злочинів цієї групи є нормальна діяльність та авторитет того органу, службової особи, громадського формування, представником якого є потерпілий. Наприклад, вчиненням опору працівникові прокуратури заподіюється шкода як його нормальній діяльності та авторитету, так і нормальній діяльності та авторитету прокуратури (ч. 2 ст. 342), втручанням у діяльність народного депутата України – його нормальній діяльності і авторитету та нормальній діяльності і авторитету Верховної Ради України (ст. 344), знищенням майна батька капітана міліції – нормальній діяльності та авторитету капітана міліції та органу внутрішніх справ (ст. 347). (Ознаки додаткових безпосередніх об’єктів будуть названі при розгляді конкретних злочинів).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути: представник влади (статті 342, 349), працівник правоохоронних органів (статті 342, 343, 345, 347, 348, 349), член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 342, 348), військовослужбовець (статті 342, 348), державний діяч (статті 344, 346), громадський діяч (ст. 346), службова особа та громадянин, який виконує громадський обов'язок (статті 350, 352), народний депутат України (статті 344, 346, 351), депутат місцевої ради (ст. 351). У шістьох статтях (345, 346, 347, 348, 349, 352) йдеться і про близьких родичів відповідних потерпілих, а в ст. 350 – про близьких їм осіб.

До представників влади віднесено працівників державних органів і установ (крім тих, що віднесено до працівників правоохоронних органів), які наділені правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. До них, зокрема, належать народні депутати України, депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови, керівники місцевих державних адміністрацій, інспектори державних інспекцій при виконанні функцій, не пов’язаних із застосуванням правових норм, військові коменданти, начальники гарнізонів.

Працівниками правоохоронних органів є: працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку Збройних Сил України, митних органів, Державної прикордонної служби, державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, органів державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та працівники інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

До членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону належать члени зведених загонів громадських формувань, спеціалізованих загонів (груп) сприяння міліції та Державній прикордонній службі, асоціацій громадських формувань тощо, створених для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі та органам виконавчої влади, а також службовим особам у запобіганні адміністративним правопорушенням і злочинам та у їх припиненні, у захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин, що мають своє положення (статут), зареєстроване в органах місцевого самоврядування.

Військовослужбовці – це особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, військ цивільної оборони тощо), правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу.

Такими, що проходять військову службу, треба визнавати і військовозобов'язаних, які під час навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів користуються всіма правами і обов'язками, що встановлені Законом, та носять військову форму одягу з відзнаками відповідно до військових звань і роду військ (служби).

Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві

1. Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків – карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку – карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Родовий об'єкт злочину – суспільні відносини у сфері державного управління (порядок управління), складовою частиною (структурним елементом) яких є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників влади, правоохоронних органів, громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону й законних військових формувань на території України. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину можуть бути: здоров'я, воля, честь і гідність особи.

Потерпілими від злочину можуть бути:

1) представник влади (ч. 1 ст. 342) – це працівники державних органів і установ, наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також виносити рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості;

2) працівник правоохоронного органу – це працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митних органів, органів охорони державного кордону, органів державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони й інших органів, які здійснюють правозастосовні чи правоохоронні функції (наприклад, співробітники кадрового складу розвідувального органу Міністерства оборони України, працівники Антимонопольного комітету України, уповноважені особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України тощо);

3) член громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону – це громадянин України, що відповідно до закону є членом зареєстрованого в установленому порядку громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону. Таке громадське формування – це об'єднання, загін, дружина чи інша організація людей, створені для підтримання громадського порядку й охорони державного кордону, що мають статут і зареєстровані в установленому порядку в органах місцевого самоврядування;

4) військовослужбовець (ч. 2 ст. 342) – це особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової та надстрокової служби, військової служби за контрактом у ЗС України, прикордонних військ України, СБ України, внутрішніх військ МВС України чи інших військових формувань, які створюються відповідно до законодавства України.

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) діянням – опором представникові влади (ч. 1 ст. 342), опором працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону чи військовослужбовцеві (ч. 2 ст. 342);

2) часом вчинення злочину – під час виконання представником влади, зокрема й працівниками правоохоронного органу, службових обов'язків; членом громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем – покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Опір – це активна фізична протидія здійсненню згаданими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. При цьому дії винного можуть бути спрямовані безпосередньо проти вказаних потерпілих (наприклад, винний перешкоджає слідчому увійти в кімнату для огляду місця події) або предметів, необхідних для виконання ними особами своїх обов'язків (наприклад, винний знищує документ, який прокурор намагався вилучити у нього).

Від вчинення опору треба відрізняти непокору, під якою розуміється відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених ст. 351.

В окремих випадках вчинення опору представнику влади утворює склад іншого злочину. Наприклад, за опір, що є способом впливу (крім поєднаного з насильством) на державного діяча, відповідальність передбачена ст. 344.

Опір службовим особам, що не є представниками влади, поєднаний з насильством або погрозами на їх адресу, за наявності необхідних ознак, тягне за собою відповідальність за ст. 350.

Опір представникові влади, який охороняє громадський порядок, вчинений під час хуліганства, повністю охоплюється складом злочину, передбаченим ч. 3 ст. 296, і додаткової кваліфікації за ст. 342 не потребує.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглядуваного злочину є вчинення його під час виконання представником влади та працівником правоохоронного органу службових обов'язків, а членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовцем – покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Під виконанням службових обов'язків представником влади або працівником правоохоронного органу розуміються дії по охороні громадського порядку, навколишнього природного середовища (наприклад, рибінспектором – рибних запасів, лісничим – дерев), здійсненню різноманітних перевірок (наприклад, санітарного стану, пожежної безпеки, використання електричної енергії, фінансової дисципліни податковим інспектором), запобіганню злочинам та дисциплінарним проступкам з боку засуджених тощо. Їх службові обов'язки, при виконанні яких можливий опір, передбачені відповідними законами та підзаконними актами, що регламентують правозастосовні та правоохоронні функції потерпілих від злочину. До них, зокрема, належать: ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»; ст. 10 Закону України «Про міліцію»; розділ IV Закону України «Про Службу безпеки України»; розділ II Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Для кваліфікації опору за ст. 342 не має значення, виконував представник влади, працівник правоохоронного органу свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі чи в інший, вільний від роботи час (наприклад, під час відпустки). Головне, щоб вони діяли в момент вчинення їм опору в межах наданих їм прав та повноважень.

Під виконанням обов'язків щодо охорони громадського порядку розуміється несення постової чи патрульної служби, підтримання порядку під час демонстрацій, мітингів, проведення зборів, з'їздів, інших масових заходів, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, дій по припиненню або запобіганню порушень громадського порядку, затриманню порушника тощо.

Обов'язки членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону щодо охорони громадського порядку передбачені Законом «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», а також у положеннях (статутах) цих формувань.

Час виконання представниками влади (зокрема й працівником правоохоронного органу) службових обов'язків – це час реалізації такою особою наданих їй прав і виконання обов'язків, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність представника влади чи органу, в якому він працює.

Час виконання членами громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовцями покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку наявний, якщо опір цим особам чинять як при виконанні покладених на них обов'язків, так і при реалізації прав, наданих їм у зв'язку з виконанням службових завдань.

Суб'єктом злочину може бути не лише правопорушник, до якого потерпілий пред'явив законні вимоги, пов'язані з виконанням свого службового обов'язку чи взятого на себе обов'язку з охорони громадського порядку, але й інша особа, яка активно перешкоджала їм виконувати ці обов'язки.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 342, є опір, поєднаний з примушенням потерпілих шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій (ч. 3 ст. 342).

Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343) чи у діяльність державного діяча (ст. 344)