Азово –дніпровські походи

Азовські походи 1695—1696 — походи московських військ і флоту та українських козацьких полків на Азов і пониззя Дніпра під час російсько-турецької війни 1686—1699. Безпосередньою метою походів було здобуття фортеці Азова у гирлі річки Дон. Перший Азовський похід розпочався весною 1695 року. Під Азов виступила московська армія (31 тисяча чоловік, 170 гармат) на чолі з генералами А. Головіним, Ф. Лефортом і П. Гордоном. Одночасно з наступом на Азов українська армія (120 тисяч чоловік) на чолі з гетьманом Іваном Мазепою і невеликий московський загін під командуванням Бориса Шереметєва захопили у липні 1695 року турецько-татарські фортеці Кизикермен, Тавань та інші. Підійшовши до гирла Дону, московські війська 5 липня 1695 року почали облогу Азова. Невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і примусили московську армію в листопаді 1695 року відступити. Наприкінці 1695 року розпочалась підготовка другого Азовського походу. На верфях у Преображенську і Воронежі було збудовано близько 30 військових кораблів. У квітні 1696 року московські війська (75 тисяч чоловік) під командуванням О. Шеіна вирушили на кораблях і суходолом до Азова. Для нової війни з турками запорозькі майстри у Брянську виготовили 42 великі бойові чайки (скампавеї). Разом із запорозькими чайками вони склали значну військову силу, яку кошовий отаман Іван Гусак під керівництвом полковника Якима Чалого „для воїнського промислу над Кримом і для оборони завойованих у турків городків” відправив для підкріплення запорозьких гарнізонів в Кизи-Кермен і Тавані. Туди ж з козаками попливло і 2500 російських солдатів. Наприкінці квітня з України виступив український козацький корпус (15 тисяч чоловік) на чолі з чернігівським полковником Яковом Лизогубом. Друга частина московських військ і українська армія (70 тисяч чоловік) діяли в пониззі Дніпра. В травні 1696 року Азов був оточений з суші і блокований московським флотом під командуванням Ф. Лефорта. Після запеклого штурму фортеці 17-19 (27-29 липня) українськими полками гарнізон фортеці капітулював.Вирішальну роль у облозі та здобутті Азова відіграли українські козаки. Похід козацького флоту на чолі з Яковом Морозом відвернув на себе значні сили турецького флоту і кримського хана. Це значно полегшило штурм Азова.

72. Російсько-українська війна (1708—1709)

Це — війна Івана Мазепи в ході Північної війни.

З початком Північної війни Україна, як сателіт Московського царства, постачала московським військам живу силу, амуніцію, фураж та продовольство. З приходом Карла ХІІ в Україну гетьман Іван Мазепа уклав з королем Українсько-Шведський союз (28 жовтня 1708р.)та виступив проти Петра І.

Довідавшись про перехід гетьмана на бік шведів, Петро І наказав схопити Мазепу та вислав декілька каральних загонів, для недопущення масових виступів проти московських військ в Україні, а війська під командуванням Шереметьєва взяли в облогу Батурин.

У ніч на 2 листопада російські війська генерала Меншикова здобули Батурин, учинивши в ньому показову розправу над прибічниками гетьмана. Артилерії та припасів гостро потребувала шведська армія після нищівної поразки під Лісною. Проте, значно важчими були моральні наслідки від знищення гетьманської резиденції.

Поруч із жорстоким терором по відношенні до мазепинців, Петро І щедро винагороджував тих козаків, які не пішли до Карла ХІІ або вчасно повернулись зі шведського табору. Така політика дозволила локалізувати виступ Мазепи, який не отримав широкої підтримки українського населення. Лише Запорозька Січ на чолі з кошовим Гордієнком долучилась до гетьмана Мазепи.

За таких умов результат вирішальної битви, що розгорілась поміж російськими та шведськими арміями під Полтавою 27 червня 1709 р., було не важко передбачити. Вона відбулася після 3-місячної облоги міста шведами. Російська армія завдяки чисельній перевазі (майже в 1, рази), тактичним нововведенням Петра І, вдалому вибору позиції, мужності воїнів завдала противнику тяжкої поразки. Тільки вбитими шведська армія втратила 8234 чол., в полон було взято фельдмаршала й чотирьох генералів. Втрати росіян були меншими – 1345 вбитими й 3290 пораненими.

Відступаючи, основні сили шведів потрапили в оточення біля Перевалочної на Дніпрі. Лише Карл ХІІ і І.Мазепа з невеликим загоном змогли переправитись і втекти в турецькі володіння – Молдавію. 22 серпня В Бендерах пригнічений поразкою похилий гетьман помер.

Втім, говорити про чисто українсько-російській війні в 1708-1709 років не доводиться. Адже Мазепу підтримало навіть не більшість козаків - лише самі наближені частини плюс Запорізька Січ. У підсумку в ході Полтавської битви билися не тільки росіяни проти шведів - а й українці проти українців.

Москва обмежилася лише руйнуванням Батурина (2 листопада 1708) військами Меншикова - і Січі (11 травня 1709) загоном полковника Яковлєва. Втім, залишки запорізьких воїнів, що заснували на турецьких землях Кам'янську Січ були знищені вже в єдності російських полків - і загонів українського гетьмана Скоропадського.