Використання жаргонної лексики у творах С. Жадана

Уживання жаргонної лексики є особливістю ідіостилю С. Жадана, як, утім, і багатьох митців, які починали активну суспільну та художню діяльність у 80- х – 90-х роках ХХ століття. І. Олійник із цього приводу зауважує: “Для поезіїї вісімдесятників характерний процес переходу поетичної лексики високого звучання у стилістично-нейтральну або зниженого плану. Це засвідчує особливе світобачення, відхід від мови класичної поетичної традиції. Вісімдесятники зближують поетичну мову з побутовою розмовною мовою”. Такий процес зближення спостерігаємо в аналізованому нами матеріалі.

Жаргонова та вульгаризована лексика наповнює практично усі твори С. Жадана.

Сколовши босі ноги об стерню,

старенький Перебендя біля тину

ячить собі, що, скурвившись на пню,

лукаві діти в цю лиху годину

забули встид, просрали Україну,

забили на духовність і борню,

і взагалі творять якусь фігню.

Бідує місто. Кинувши фрезу,

робітники на заводському ґанку

лаштують косяки, бузять бузу,

розводять спирт, заводять варшав΄янку

і, втерши сопліта скупу сльозу,

майовку перетворюють на п΄янку;

І навіть можна не знати природи якихось речей,

але, якщо вже відверто, без сопліві без образ –

попри всю непруху, попри тугу, ачей,

невже ви самі не бачили, невже не мали очей,

що райх ваш – фата морґана, і фюрер ваш – підарас.

Ужиті жаргонні словосполучення скурвившись на пню “змінившися в гірший бік”; забити на духовність і борню “відмовитися, збайдужіти”; якась фігня “дурниця, нісенітниця”; лаштувати косяки “набивати цигарку наркотичною речовиною”; бузити бузу “влаштовувати скандал, бійку”; уся непруха “невезіння, смуга невдач” та вульгаризми просрати Україну; втерши соплі; без соплів; п΄янка мають на меті розбудити, “розколихати” читача, витягти його зі сну байдужості і примусити діяти Авторові так болить непруха в Україні, він наскільки небайдужий до її сьогоднішнього й майбутнього, що хоч за допомогою ненормативної лексики прагне достукатися до наших душ і сердець. Сам поет досить активна людина: він допомагає митцям-початківцям (музикантам, поетам, художникам), є одним із лідерів неформальних молодіжних об΄єднань. До речі, під час “помаранчевої” революції С. Жадан був керівником молоді на майдані Свободи у Харкові.

Неповага до недавньої влади (через зображення президента) виявляється у рядках:

президент винаймає ресторан...

сідає в порожньому залі за шоколадний рояль

ставить на кришку своє мартіні

і бринькає знічев΄я, –

де сполучення бринькати знічев΄я означає “невміло або недбало грати на музичному

інструменті від нічого робити”. Перша складова має негативну сему у денотаті, а друга лексикографічно позначена “розм.”. Разом контекст вимальовує байдужу до всіх (а значить, до свого народу) людину, яка практично заховалася від людей.

У цьому ж вірші рядками

де твоя жмеринка воїне де твоя втрачена гражданка

хулі ти тут обливаєшся бромом і компотом

твій президент мотає другу ходку

автор продовжує характеристику держави через образ президента, уживаючи сполуку кримінального жаргону мотати другу ходку – “вдруге відбувати покарання” (Л. Кучма два терміни виконував обов΄язки Президента України), де така деталь звучить як знущання. Посилюється контекстуальна характеристика і згрубілим жаргонізмом хулі, що виконує роль питальної частки. Звернемо увагу ще й на нейтральні назви компот і бром. Зрозуміло, що перша – загальноприйнятне питво у всіх радянських і пострадянських закладах харчування (створюють комічний ефект: президентській охороні треба б давати заспокійливе від нервового напруження – очевидно, дається взнаки перебування поруч із VIP-персоною.

Наступні рядки:

ну що – говорить президент – грузіни бля–

продовжують малюнок. У виділеному словосполученні помилка у написанні і, відповідно, у вимові назви грузини може свідчити про не досить пристойне знання державної мови керівником держави (так воно й було насправді). Друге слово, точніше, усічена його форма, дає простір для асоціацій: по-перше, яке саме слово у цій формі “ховається”, а по-друге, – наскільки вихована й освічена людина наш колишній президент.

У продовженні:

...ця наволочобкрадає твою країну

вони щось говорять про транш але насправді обкрадають твою країну

вони щось пишуть про піски і курорти

забороняють травуі аборти

тобі залишаються мінні поля

їм залишаються корти –

також спостерігаємо емоційну характеристику державного правління за допомогою зневажливо-лайливого слова наволоч, кримінально-жаргонного трава (“наркотична речовина”) та контекстуального протиставлення мінні поля – корти. Припускаємо в останньому слові імпліцитну семантику, котра, окрім прозорішої семи “розваги”, містить ще й натяк на схиляння перед Росією, оскільки її колишній президент Б. Єльцин захоплювався грою в теніс.

Надмірне використання “низької” лексики (перелік можна продовжити: різдвяний драп “гашиш”; нужда голімі розправляє крила, світ не такий вже й галімий “абсолютний, який виявляється повною мірою”; мудацька система “несхвальна, недосконала”; лажа трива “брехня, вигадка”; родіна залажала надовго “обдурювала”; з пантами прогоцавши літню кампанію “марно, нікчемно втративши” та ін.) свідчить ще й про прагнення виділитися, звернути на себе увагу.

Творцями і носіями жаргону є переважно молодь, тому така мова зближує автора та його читачів, продукує, як зауважує Л. Ставицька, сучасні іронічні стилі спілкування.

Подибуємо у мові творів поета також щонайвульгарніші вислови (так званий мат), що нами категорично не сприймається, хоча, вважаємо, і цьому можна знайти пояснення. Так чи інакше, сьогодні відбувається формування нових принципів і підходів до висловлення думки, зумовлених новим світобаченням, іншим вихованням, молодою генерацією.

Висновки

Сергій Жадан – один із найяскравіших письменників сьогодення. Він є представником нової хвилі в українській літературі, яка переймається проблемами сучасного суспільства. Причому основою його творчості є патріотизм. Адже він був одним із найактивніших під час Помаранчевої революції. Таким чином, Жадан довів, що він патріот, причому вільної України.

Його творчість має чотири основні риси , ідейно-тематичні домінанти, яких Жадан дотримується у своїх творах. Одночасно вони є гранями його таланту, це – автобіографічність, урбанізація, авангардизм та постмодернізм.

Саме тому стиль та літературний напрямок творчості цього представника ававгардизму та постмодерну дуже імпонує сучасній літературі та не залишає байдужими більшість критиків та письменників.

Використання “низької” лексики у поетичній мові упродовж століття набуло певної агресивності. Якщо вульгаризми, уживані, в принципі, завжди (згадаймо “Декамерона” Боккаччо, “Золотого осла” Апулея чи “Луку Мудищева” Баркова), усе-таки “причісувалися” або не передбачалися для широкого загалу, то чи не стане сьогоднішнє насичення мови ненормативною лексикою сходинкою до безкультурності, до вседозволеності. Певно, це теж стає “інформацією для роздумів”.

Запозичені слова є органічною складовою частиною сучасної української літературної мови, що і відтворено в прозі С.Жадана. Запозичення залишається одним із продуктивних шляхів поповнення лексичного складу української мови і потребує докладного вивчення різних аспектів уходження, функціонування і розвитку запозичених слів.

Використана література

1. Брюховецький В. Микола Зеров. – К., 1990.

2. Винокур Т. Закономерности стилистичского использования языковых единиц. – М., 1980.

3. Жадан С. Біг Мак / Сергій Жадан. – К.: Критика, 2006. – 231с.

4. Жадан С. Цитатник. – Харків, 2005.

5. Жулинський М. Метеор на обрії української поезії // Чупринка Г. Поезії. – К., 1991. – С. 5-32.

6. Загребельний П. Весела безпритульність? // Жадан С. Депеш Мод. – Харків, 2004. – С. 224-229.

7. Зеров М. Твори: У 2- томах. – К., 1990.

8. Ковальов В. Виражальні засоби українського художнього мовлення. – Херсон, 1991.

9. Кудряшова М. Поетичний словник українських неокласиків: Автореф. дис. ... канд. філол наук. – Харків, 2000.

10. Олійник І. Мовотворчість поетів-вісімдесятників (текстові структури та поетичні номінації): Автореф. дис. ... канд. філол наук – К., 1993.

11. Павличко Д. Безсмертний майстер // Зеров М. Твори: У 2- томах. – К., 1990. – Т. 1. С. 14-20.

12. Пришва Б. Засоби гумору в творах Остапа Вишні. – К., 1977.

13. Савченко Л. Поняття поетичної лексики в сучасному мовознавстві // Вісник Харків. держ. ун-ту. – 1985. – № 272 – С. 92-96.

14. Савченко Л. Розмовно-просторічна лексика у поетичній мові Миколи Зерова // Вісник Харків. нац. ун-ту.– 2002. – № 538. – С. 203-212.

15. Сімонок В.П. Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Сімонок Валентина Петрівна. – Харків, 2002. – 36с.

16. Словарь блатного жаргона в СССР. – Харьков, 1991.

17. Словник іншомовних слів / Л. Пустовіт, О. Скопненко, Г. Сюта, Т. Цимбалюк.

18. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / [уклад. Л.О.Пустовіт та ін.]. – К. : Довіра, 2000. – 1018с.

19. Словник української мови: В 11-ти томах. – К., 1970-1980. 17. Ставицька Л. Арґо, жарґон, сленґ. – К., 2005.

20. Ставицька Л. “Учив співати вітер...” Мова української радянської поезії 20-х років. – К., 1990.

21. Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. – К., 2003.

22. Сучасна українська мова /За ред О.Пономарева – К., 2005.

23. Сучасний словник іншомовних слів / [уклад. Л.І.Нечволод]. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 768с.