Україна в роки другої світової війни та повоєнної відбудови

План

1. Українське питання напередодні та на початку Другої світової війни.
2. Напад нацистської Німеччини на Радянський Союз. Установлення нацистського окупаційного режиму на території України.
3. Рух опору на окупованій території.
4. Визволення України. Роль радянських авіаторів у перемозі над окупантами. Внесок українського народу у розгром нацистської Німеччини та її сателітів.
5. Особливості повоєнної відбудови, адміністративно-територіальні зміни та суспільно-політичне життя.

Основні поняття:фашизм, нацизм, план «Барбароса», план «Ост», превентивна війна, депортація, оборонні бої, окупація, територіальне розчленування України, радянський рух опору, ОУН-УПА, тотальний геноцид, відбудова.

Література:[4]; [7]; [8]; [10]; [11]; [13]; [19]; [37]; [42]; [49].

Методичні рекомендації

Готуючись до першого питання, потрібно мати на увазі, що українські землі були роз’єднані і перебували у складі чотирьох держав. Тому варто визначити сутність українського питання у вузькому та широкому значенні й ту роль, яку воно відігравало в системі міжнародної геополітики; підтвердити фактами як європейські держави, зокрема, Німеччина та СРСР, розігрували «українську карту» у своїх загарбницьких планах; зупинитися на проголошенні Карпатської України та розкрити причини її загибелі. Слід наголосити на ролі «українського питання» в німецько-радянському зближенні, проаналізувати таємний протокол договору про ненапад між СРСР та Німеччиною щодо статусу західноукраїнських земель. Потрібно розуміти, що пакт Молотова-Ріббентропа і таємний протокол до нього – це акт свавільного поділу Європи на сфери «впливу» шлях до розв’язування війни. Пакт водночас став точкою відліку для «збирання» українських земель в одній державі, хоча СРСР і розглядав його як засіб противаги планам Німеччини щодо створення «Великої України». На конкретних прикладах слід висвітлити процес входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР, а також розкрити наслідки радянізації, що її проводив СРСР на цих територіях.

Відповідь надруге питання доцільно розпочати з характеристики місця України у фашистських планах «Ост» і «Барбароса», висвітлити напад гітлерівської Німеччини на СРСР, зупинитися на причинах швидкого відступу та невдач Червоної Армії на першому етапі війні в боях на території України, розкрити героїчну оборону Києва, Одеси, Севастополя, Харкова та інших міст. Потрібно пам’ятати, що, незважаючи на мужність, патріотизм, героїзм воїнів та всенародний опір окупантам, уся територія України була загарбана завойовниками в липні 1942 р.

Логіка розгляду окупаційного режиму, що встановився на території України, вимагає пояснення причин розчленування українських земель на зони окупації між нацистською Німеччиною та країнами – сателітами. Потрібно охарактеризувати «новий порядок», який вводився гітлерівцями на окупованих територіях, навести приклади пограбування України, нещадної експлуатації її трудових і матеріальних ресурсів та експансивних зазіхань на її територію. У цьому контексті слід навести приклади фашистської політики тотального терору, геноциду та масового винищення мирного населення. Необхідно пам’ятати, що населення України під час окупації скоротилося на 13, 6 млн осіб (за іншими даними на 14, 5 млн осіб)

Під час висвітлення третього питання потрібно звернути увагу на різні форми протесту та збройної боротьби, що розгорнулися на території України. Під час характеристики радянського партизанського руху слід розкрити етапи його становлення, показати роль Українського штабу партизанського руху, створеного у червні 1942 р., в активізації масової боротьби в тилу ворога, назвати визначних представників партизанського руху, навести приклади боротьби радянських партизан із окупантами. Варто також відзначити внесок працівників тилу в перемогу над ворогом.

Іншим важливим чинником руху опору стала збройна боротьба формувань ОУН-УПА (Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія), що розгорнулася на західноукраїнських землях у 1941 – 1944 рр. Варто зупинитися на характеристиці ОУН, розкрити сутність інтегрального націоналізму, покладеного в основу її діяльності, та проаналізувати причини розколу ОУН на течії: ОУН-М та ОУН-Б. Студент має розуміти, що діяльність ОУН була спрямована на відродження української державності. У своїй діяльності вона спиралася на збройні загони УПА. Слід пам’ятати, що потрапивши у вир радянсько-німецького протистояння, стратегічна мета формувань ОУН-УПА була спрямована на дотримання ролі «третьої сили» що захищає інтереси українського народу. Така позиція зумовила боротьбу на три фронти: проти фашистських окупантів, радянської влади та польських формувань Армії Крайової.

При розгляді четвертого питання потрібно приділити увагу висвітленню найважливіших воєнних операцій з визволення України від нацистських загарбників, що стало можливим після перемоги Червоної Армії під Сталінградом та на Курській дузі. Потрібно зупинитися на визволенні Донбасу, Харкова, Києва, проведенні Корсунь-Шевченківської («другий Сталінград»), Рівненсько-Луцької, Нікопольско-Криворізької, Одеської, Львівсько-Сандомирської та Карпато-Ужгородської воєнних операцій, результатом чого стало повне звільнення України від фашистських окупантів (28 жовтня 1944 р.). Потрібно пам’ятати, що значний тягар у перемозі над нацизмом поніс саме український народ. Своєю героїчною боротьбою на фронтах війни, в тилу ворога та завдяки трудовому подвигу він наближав час перемоги.

Особливу увагу слід звернути на роль авіації у розгромі нацистських військ. Потрібно розповісти про координацію зусиль авіаторів, що призвело до підпорядкування (з 23 червня 1941 р.) Аерофлоту Наркомату оборони і дало можливість сформувати шість авіаційних груп особливого призначення (АГОП). На території України діяли Київська Південно-Західна АГОП і авіазагони, що обслуговували Чорноморський флот. Силами АГОП доставлялися вантажі, провадилась евакуація поранених, висадка десанту, забезпечувався зв’язок зі штабами тощо. Українські авіатори також брали активну участь у бойових операціях на території України. Особливу відвагу виявили київські авіатори у 1941 році в районі Луцьк-Броди-Рівне, в обороні Києва. Зокрема, за героїзм, проявлений під час оборони столиці України, понад 100 авіаторів були нагороджені медаллю «За оборону Києва».

Мужністю та героїзмом відзначився особовий склад підрозділів Київського та Дніпропетровського аеропортів. Відзнаку «За оборону Одеси» отримав особовий склад Одеського аеропорту. Це єдиний підрозділ Аерофлоту, який нагороджено бойовою медаллю.

Авіація відігравала також велику роль у налагодженні зв’язку з партизанськими загонами. 3 липня 1942 року по січень 1943 року авіатори здійснили 92 вильоти до партизан. У тил ворога переправлено 38 організованих груп. Уже восени 1942 року аеродроми були організовані в місцях перебування великих партизанських з’єднань С. Ковпака. О. Федорова, О. Сабурова та ін. На конкретних фактах потрібно розкрити роль авіації у визволенні України. Так, на час повного звільнення України льотчики здійснили 1964 вильоти та доставили для партизанських загонів понад 1500 т вантажів. Досвід, набутий льотчиками цивільного повітряного флоту (ЦПФ), дозволив створити окремі полки ЦПФ. На 1943 р. такі полки нараховували 850 літаків, серед яких більше 50% становили літаки ЛІ-2. У боях за визволення України активну роль брали участь пілоти Українського Управління ЦПФ та підрозділи ЦПФ із інших міст СРСР.

Значний вклад у розгром фашистських загарбників внесли студенти та співробітники Київського та Харківського авіаційних інститутів та працівники авіапрому України. У відповіді потрібно висвітлити внесок українських авіаконструкторів у створення нових авіаційних технологій та нової техніки. Завершуючи відповідь на питання, потрібно назвати ветеранів Київського авіаційного інституту, які були відзначені нагородами в роки Другої світової війни.

Підготовка відповіді до п’ятого питання має розпочатися з аналізу збитків, які поніс український народ у ході війни, та особливостей процесу відбудови народного господарства. В Україні залишилися неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Об’єктивні труднощі ускладнилися голодом 1946 – 1947 рр., функціонуванням командно-адміністративної системи, відмовою сталінського керівництва від економічної допомоги згідно з «планом Маршалла», курсом на першочергову відбудову важкої промисловості (перевага віддавалася галузям воєнно-промислового комплексу). Економіка України відбудовувалася не як самостійний комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи, в якій економіка України швидко втрачала роль одноосібного лідера, поступаючися новим індустріальним центрам, що виникли за Уралом. Не слід забувати про залишковий принцип відбудови сільського господарства (не більше 7% загального обсягу асигнувань), про посилення командного тиску на село: кампанія в справі ліквідації порушень колгоспного статуту (1946), репресії (1948), політика укрупнення колгоспів (1950). Однак український народ виявив зразки трудового подвигу, який можна порівняти з подвигом ратним. Незважаючи на масовий трудовий героїзм народу, досягти довоєнного рівня народного господарства вдалося лише в п’ятій п’ятирічці (1951 – 1955 рр.), у той час, як у країнах Заходу ці показники були досягнуті на кінець 40-х – на початок 50-х років. Відбудова народного господарства не поліпшила рівня життя та побуту населення. Під час аналізу процесів відбудови народного господарства доцільно зупинитися на їх соціально-економічних наслідках.

Слід пам’ятати, що відбудова народного господарства проходила в умовах посилення тотального ідеологічного тиску на населення. Варто навести конкретні приклади боротьби сталінізму з українською інтелігенцію, «націоналізмом», «космополітизмом», генетиками та кібернетиками, внаслідок чого були відновлені репресії та поглибилася культурна ізоляція країни.

Внесок українського народу у розгром фашистських загарбників відіграло вирішальне значення виходу України на міжнародну арену. Вона стала співзасновницею ООН, входила на правах постійного члена до її найвищого органу – Ради безпеки ООН, стала членом багатьох міжнародних організацій. Однак Україна не мала повної самостійності у проведенні зовнішньополітичного курсу. Поясніть причини такого становища.

Під час розгляду питання доцільно розкрити міжнародні домовленості, за якими був остаточно визначений державний кордон України (останнім актом стало включення Кримської області до складу УРСР, 1954 р.) та висвітлити наслідки територіальних та демографічних змін. Слід пам’ятати, що розмежування кордонів супроводжувалося масовими насильницькими депортаціями мирного населення. У цьому контексті доцільно визначити етапи вимушеної міграції українського населення в межах УРСР і Польщі та наслідках операції «Вісла» (1947 р.).

У висновку слід підкреслити, що український народ вистояв у страшній війні, пройшов важкі випробування в повоєнний час, виявляючи зразки мужності, героїзму та любові до своєї землі.

Семінарське заняття

УКРАЇНА В УМОВАХ НАРОСТАННЯ КРИЗИ ТОТАЛІТАРНОГО ЛАДУ (1955-1991 рр.)

1. Характер суспільно-політичного життя в Україні (1956-1964 рр.)

2. Соціально-економічний розвиток України (1964-1985 рр.)

3. Україна в період перебудовчих процесів в СРСР (1985-1991 рр.)

4. Основні тенденції розвитку цивільної авіації в Україні (1955-1991 рр.)

Основні поняття:десталінізація, «відлига», «шестидесятники», раднаргоспи, системна криза, дисидентський рух, перебудова.

Література:[4]; [6]; [11]; [13]; [19]; [20]; [22]; [49]; [50].

Методичні рекомендації

Визначаючи перше питання, варто звернути увагу на загальну суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні у середині 50-тих рр. Проаналізуйте чинники, які зумовили необхідність проведення реформ у суспільно-політичній сфері. Розкрийте суть та значення доповіді М. С. Хрущова «Про подолання культу особи та його наслідків» на ХХ з’їзді КПРС. Чому вважається, що ця подія започаткувала період «відлиги»? На підтримку яких політичних сил спирався перший секретар ЦК КПРС, взявши курс на демократизацію суспільства? Вкажіть, які практичні кроки здійснювалися у рамках нової політики. Акцентуйте увагу на активізації реабілітаційного процесу та його значення для суспільно-політичного життя в Україні. З’ясуйте, чому не вдалося втілити в життя всі позитиви, задекларовані партійним керівництвом. Які політичні сили були зацікавлені у гальмуванні реформ? Вкажіть, які чинники прискорили завершення політичної кар’єри М. Хрущова. Розкрийте неоднозначність тлумачення ролі та значення постаті М. Хрущова у суспільно-політичному житті України.

Далі радимо охарактеризувати зміни, що відбулися в економіці СРСР та України у хрущовський період. Покажіть їх зв’язок із суспільно-політичними процесами. Зверніть увагу на обґрунтованість «економічних експериментів» М. Хрущова та їх суперечливий характер. Покажіть, наскільки ефективними виявилися зміни в економічній політиці у цей період. Вкажіть особливості реформування господарського управління промисловістю і сільським господарством в окреслений період. Підводячи підсумок, акцентуйте увагу на причинах та наслідках незавершеності економічних реформ періоду «відлиги».

Висвітлюючи друге питання, потрібно з’ясувати, чому зміна в партійному керівництві спричинила згортання процесів лібералізації і початок періоду неосталінізму. Яким чином ці зміни вплинули на ситуацію в Україні? Проаналізуйте причини посилення політичних репресій, згортання процесу реабілітації, посилення русифікації та зміцнення центральної влади в Україні. Розкрийте причини та особливості зростання тоталітаризму в адміністративно-державному управлінні. Дайте оцінку діяльності вищих партійних керівників в Україні (П. Шелест, В. Щербицький). Покажіть місце дисидентського та правозахисного руху у житті України в умовах посилення політичного тиску. Зокрема, варто звернути увагу на передумови виникнення руху «шестидесятників» його організаторів та найбільш активних учасників (Л. Танюк, А. Горська, І. Драч та ін.). Проаналізуйте основні форми діяльності нового покоління української інтелігенції, що виступала за оновлення тодішнього суспільства.

Охарактеризуйте історичну зумовленість виникнення дисидентського руху в Україні, вкажіть його основні центри та форми діяльності. Розгляньте основні напрямки дисидентського руху (самостійницький, національно-культурницький, правозахисний, релігійний), завдання та способи їх вирішення. Назвіть та проаналізуйте основні форми спротиву дисидентства тоталітарному ладу. Поясніть, яке місце займала Українська Гельсінська група у розвитку дисидентського руху республіки і Союзу. Поясніть, яку роль відіграв дисидентський рух у суспільно-політичному житті республіки; чому він не став масовим?

Потрібно проаналізувати стан народногосподарського комплексу країни за часів керівництва Л. Брежнєва. Зверніть увагу на поступове наростання кризових явищ в економіці, невідповідність масштабів та якісних показників планового виробництва зростаючим потребам суспільства. Розкрийте ресурсно-витратний характер промислового виробництва у даний період. Покажіть, чим зумовлена косигінська реформа, яких сфер вона торкнулася і які мала наслідки для України. Чому позитивні моменти не були повністю використані? Розгляньте основні причини системного уповільнення темпів економічного розвитку. Покажіть, чому даний період називають періодом «застою». Охарактеризуйте особливості соціальної політики уряду у цей період. Розкрийте механізм гальмування розвитку суспільства, його складові елементи.

Зверніть увагу на загострення економічної ситуації в країні, посилення тіньової економіки у народному господарстві СРСР та України до середини 80-х рр.

Розглядаючи третє питання, варто акцентувати увагу на наростанні кризових явищ, зміцненні монополії КПРС, а також поступовому розгортанні національно-демократичних процесів в Україні. Розкрийте причини перебудовчих процесів у СРСР та Україні. Зверніть увагу на загальний стан соціально-економічних та суспільно-політичних процесів у житті країни і покажіть, які явища та тенденції сприяли створенню належних умов для активізації демократичних процесів у політиці та економіці. Яке значення для подальшого розвитку країни мало посилення процесів гласності, плюралізму та демократизації? Проаналізуйте, наскільки ефективними були намагання провести реформи згори, без докорінної зміни підвалин суспільно-політичного устрою. Чому вважають, що розпочаті М. Горбачовим реформи «пішли» непередбачуваним шляхом і виявилися більш глибокими, ніж передбачалося спочатку? Охарактеризуйте суспільно-політичні та соціально-економічні процеси періоду перебудови в Україні. Зверніть увагу на те, яке значення мали перебудовчі процеси для оновлення політичного життя в Україні. Зокрема,покажіть суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. Охарактеризуйте основні напрямки діяльності перших політичних рухів та партій в Україні, процес становлення Народного Руху України та його вплив на демократизацію суспільства. Проаналізуйте закономірності реформування виборчої системи, особливості проведення перших альтернативних виборів до Верховної Ради України і формування парламентської опозиції «Народної Ради» розгляньте основні етапи становлення багатопартійної системи.

Завершуючи вивчення даного питання, висловіть свої міркування щодо формування в Україні нової політичної системи. Під час розгляду даного питання радимо проаналізувати, що стало поштовхом епохального кроку в історії нашої держави – прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Опрацюйте основні положення Декларації та зробіть висновок про їх значення для подальшого розвитку української державності. Який вплив мали серпневі події 1991 року в Москві на політичні процеси в Україні? Покажіть роль вітчизняної інтелігенції та студентства у розвитку демократизації суспільства, відродженні національних традицій. Розкрийте історичну значимість Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. на підтвердження незалежності України. Проаналізуйте результати виборів першого президента пострадянської України Л. Кравчука, їх вплив на становлення президентсько-парламентського устрою.

Під час розгляду четвертого питання особливу увагу зверніть на розвиток цивільної авіації у другій половині 1950-х рр., коли на авіалініях України і СРСР з’явилися нові літаки – ТУ-104, АН-24 тощо.

Працюючи над вивченням цього питання, радимо зосередитися на характеристиці широкого впровадження реактивної техніки, що дало змогу за першу половину 60-х років збільшити перевезення пасажирів, пошти та інших вантажів. Підтвердьте це конкретними прикладами.

Покажіть, що 1960-1980 роки – це період активного застосування авіації в народному господарстві України. На конкретних прикладах покажіть, в яких галузях економіки застосовувалася авіація спеціального призначення.

У 1950-80 роки в Україні активно будувалися та реконструювалися аеропорти, злітно-посадочні смуги тощо.

Зверніть увагу, що на початку 1980-х років і до розпаду СРСР цивільна авіація меншою мірою, ніж інші галузі народного господарства, відчула на собі кризові явища. Аерофлот працював більш-менш стабільно. Відшукайте матеріали, які підтверджують це і зробіть власні висновки.

Семінарське заняття

УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА

План

1. Відновлення української державності: історичні уроки і сучасні проблеми.

2. Економічні, соціальні, культурні трансформації українського суспільства.

3. Україна і світ. Держава Україна в оцінці вітчизняної і світової громадської думки.

4. Основні напрями розвитку української авіації на сучасному етапі.

Основні поняття:суверенітет, демократична держава, конституція, ідеологія, правова держава, приватизація, інфляція, протекціонізм, національний дохід, громадянське суспільство, етнонаціональна політика, національно-культурне відродження, національна свідомість, національна ідея, діаспора, національні меншини, зовнішня політика, геополітика, міжнародні відносини.

Література:[4]; [5]; [6]; [11]; [12]; [13]; [19]; [22]; [49].

Методичні рекомендації

З’ясовуючи перше питання, слід наголосити, що розпочата під керівництвом М. Горбачова перебудова із політики вдосконалення існуючого ладу переростала в революцію зі своєрідним політичним, економічним, соціальним і національним аспектами. Політичний полягав у кризі тоталітарної системи управління, економічний – у поверненні до природних форм господарювання, заснованих на приватній власності та ринкових відносинах соціальний – у різкому падінні рівня життя абсолютної більшості населення, а національний – у тому, що державотворчий процес відбувався у межах радянських реалій тобто, УРСР.

На попередніх заняттях ішлося про історію нашого народу в умовах радянської державності. Тому на цьому занятті слід насамперед наголосити, що з 1991 р. український народ живе у власній державі, ім’я якій Україна. Розкриваючи перше питання, студенти мають з’ясувати, що колись могутня держава – СРСР – розпалася як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин. До перших слід віднести неспроможність соціалізму витримати змагання з капіталізмом, особливо за рівнем життя народу та у гонці озброєнь. Ще однією з причин була невдала спроба Комуністичної партії самореформуватися. Нарешті позначилося і те, що громадяни СРСР щораз більшою мірою втрачали віру в марксистсько-ленінську ідеологію та політику партії.

Дуже важливо підкреслити, що невдоволення охопило широкі верстви – робітників, інтелігенцію, навіть значну частину комуністів. Особливо активними були колишні політв’язні, дисиденти, як у Москві, так і в усіх республіках. Репресивний апарат (КДБ, міліція, суди, прокуратура, внутрішні війська) виявився безсилим зупинити протести, а вдавшись у низці випадків (Литва, Грузія та ін.) до застосування зброї, він остаточно дискредитував КПРС (зійшла з історичної арени).

Перший і найголовніший наслідок розвалу СРСР був у появі на його території 15 самостійних держав – колишніх союзних республік. Студенти мають уяснити, що таке глобальне зрушення, причому реалізоване у мирних формах, висунуло завдання, які ще не стояли перед суспільними силами.

Якщо перебудова розпочалася 1986 р. із гасла «більше соціалізму», то згодом через етап «більше демократії» вона вилилася у «парад суверенітетів». Стрімка суверенізація союзних республік, започаткована народами Прибалтики та Росією, розхитала самі основи Союзу РСР. В Україні визначальними віхами у її державному унезалежненні стали ухвалення Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларації про держаний суверенітет, прийняття 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України та Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р., на якому 91,2% дорослого населення схвалили названі доленосні документи. Так народжувалася нова держава з гордим ім’ям Україна.

Під час розгляду другого питання варто пам’ятати, що старт її незалежності відбувався за суперечливих умов. По-перше, центр всіляко перешкоджав переходу України на рейки суверенізації, добре розуміючи місце і роль нашої республіки в СРСР (майже п’ята частина національного доходу, понад чверть видобутку вугілля, значна частина продукції сільського господарства і т. ін.). По-друге, тоді коли в інших республіках після 1985 р. відбулася серйозна ротація керівних кадрів, компартійно-державна верхівка УРСР залишалася незмінною, уособленням її стабільності був В. Щербицький, який залишився на посту першого секретаря ЦК КП України найдовше за всю радянську історію – майже 18 років (до вересня 1989 р.). Нарешті, по-третє, нижчий, ніж в інших республіках, рівень політичної активності населення. Лише у 1989 р. відбулися Перші установчі збори Народного руху України, який об’єднав під своїми демократичними гаслами громадянських активних, відомих у республіці представників інтелігенції, які вірили у можливість удосконалення соціалізму, та дисидентів, колишніх політв’язнів – відкритих політичних суперників існуючого ладу. На жаль, ні перші, ні другі не змогли скласти серйозну конкуренцію висуванцям партноменклатури, які й очолили політичні, економічні та соціальні перетворення у незалежній Україні.

Вищезазначені обставини спричинилися до того, що економічні реформи проводилися несистемно, зі значними прорахунками. Це, разом з розривом економічних зв’язків у межах колишнього СРСР, привело до різкого падіння суспільного виробництва (у середині 90-х рр. навіть до післявоєнного рівня), зневіри громадян у можливостях і державницькій позиції правлячих кіл, а відтак посилилися ностальгічні настрої, відроджується туга за старими, радянськими часами. Та найгірший наслідок реформ у тому, що в суспільстві різко зросла і продовжує збільшуватися соціальна диференціація, коли різниця між доходами більшості населення і доходами невеличкої групки олігархів (5-7 %) сягає сотень разів.

При цьому вдалося сформувати більшість державних інститутів, ухвалити нову Конституцію (1996), яка в основному відповідає сучасним демократичним стандартам, провести легітимну зміну влади у 1994 р., регулярно проходять вибори до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.

Розрив між інтересами правлячої верхівки і більшості населення, безконтрольність, а в деяких ситуаціях і свавілля влади викликали гострий масовий протест, кульмінацією якого стали осінньо-зимові події у Києві 2004 р., названі «помаранчевою революцією». Однак, як показали подальші події, особливо вибори до вищого законодавчого органу у 2006 та 2007 рр., довіра громадян до української влади продовжує залишатися на низькому рівні. Таким чином, становлення України як суверенної держави відбувається у складних умовах зі значними втратами, і все ж поступово набуваючи незворотного характеру.

Необхідно розуміти, що з двох суспільних процесів – зміни суспільного устрою і зміни форми державного устрою на перше місце вийшли проблеми державного самовизначення. Важливо підкреслити, що в Україні прагнення виокремитися у незалежну державу було масовим і потужним. На особливу увагу заслуговує питання про те, на яких засадах вибудовувалася українська державність. Студенти мають показати, що в державотворенні було взято чимало традиційного, історично усталеного (герб, гімн, територія та ін.), але і такого, що мала попередня форма державності – УРСР (Ради як органи самоврядування, обласний і районний поділ, кадри старої влади).

Розгляд третього питання слід розпочати з пояснення, що наша держава розпочала своє входження у європейське та світове співтовариство за дуже сприятливих умов, проте не змогла сповна скористатися ними. Так, перехід від радянсько-комуністичної моделі влади до демократії відбувся легітимно, мирним шляхом. По-друге, вона постала у колишніх адміністративних кордонах УРСР, які стали державними, не маючи ні до кого територіальних претензій і не визнаючи таких претензій до себе. По-третє, від самого початку на її боці було співчуття світової громадської як до колишньої напівколонії – у складі СРСР.

Але були й великі труднощі налагодження рівноправного взаємовигідного співробітництва з зарубіжними країнами. Так, світове співтовариство було стурбоване розміщенням на території України третього за потужністю ядерного потенціалу, з яким довелося незабаром «розпрощатися». Бракувало кадрів досвідчених дипломатів, відсутність власності за рубежем (уся спадщина СРСР дісталася Російській Федерації), відсутність достатньої інформації про Україну та конкурентна боротьба з новими незалежними державами за місце на міжнародних ринках.

Сьогодні наша держава має широку мережу зарубіжних представництв, є членом авторитетних міжнародних організацій, зовнішня політика і дипломатія стають дедалі вагомішими чинниками у вирішенні складних завдань внутрішнього життя українського суспільства.

Таким чином, як і на попередніх етапах своєї історії, український народ у великих труднощах вибудовує своє майбутнє, але вперше в історії це робить у межах своєї суверенної держави, і від його наполегливості, терпіння, власної гідності, віри у власні сили залежить, щоб ці зусилля давали щораз успішніші результати.

Обговорюючи питання, студенти мають охарактеризувати те, як сприймалися ці історичні події у свідомості наших громадян, світовою громадськістю. Тут принципово важливо наголосити, що певний грунт було створено демократичними силами (група сприяння виконанню вимог Гельсінської наради, культурологічні клуби). Особливо ж активну роль відіграли національно-свідомі сили, колишні політв’язні (Лук’яненко, Чорновіл, брати Горині, Пронюк та ін.) Саме вони стали ініціаторами створення Народного Руху України, політичних партій антикомуністичного спрямування. Вони ж формували у суспільстві винятково позитивні перспективи державного самовизначення України.

Слід виокремити і те, що особливо активно впливала на процес в Україні діаспора, головно – західна. Сотні колишніх воїнів УПА, діячів ОУН відвідали Україну, завезли величезну кількість літератури, у всьому світі розповідали про те, що відбувається на рідній землі.

У світі ж Україна була маловідома. Керівництво провідних держав світу було стурбоване швидким розпадом СРСР і «розповзанням» ядерної зброї, зорієнтованої на Захід. У своїх відповідях студенти мають розкрити, як ішло визнання України суб’єктом міжнародних відносин (дуже швидко) і як ядерні країни змушували нашу державу здати ядерну зброю (в ультимативній формі).

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Україні в цей час, були позначені гострим протистоянням сил: з одного боку – національно-патріотичних державницьких, з іншого – старих, комуністичних, інтернаціоналістських. Якщо перші мітингами, демонстраціями, через засоби масової інформації створювали у суспільстві принципово нову атмосферу – свободи, ейфорії, то другі переймалися захопленням (або закріпленням, збереженням) керівних, командних посад у владі, господарській роботі, фінансах тощо. Незалежну, демократичну, національну державу взялися будувати її противники, що й позначилося на темпах, результатах і долі українського державотворення.

Розглядаючи четверте питання, радимо передусім проаналізувати стан цивільної авіації України на час здобуття незалежності. Зверніть увагу на матеріально-технічну базу цивільної авіації та реорганізацію її структури, вступ до ІСАО.

Проаналізуйте створення системи державного регулювання галузі в нових умовах, вирішення соціально-економічних проблем, організацію роботи структур цивільної авіації в нових умовах. Зверніть увагу на організацію міжнародної діяльності державного об’єднання «Авіалінії України» що поступово адаптувалося до діяльності у ринкових умовах.

Дайте загальну характеристику авіаперевезень пасажирів та вантажу в зазначені роки, використання авіації в економіці України. Проаналізуйте діяльність АНТК ім. Антонова та об’єднання «Мотор-Січ» та створення нової авіатехніки. Розкрийте питання підготовки фахівців цивільної авіації України в навчальних закладах, зокрема на факультетах Національного авіаційного університету та Національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

Окремим моментом під час розгляду цього питання має бути звернення до історії Національного авіаційного університету (НАУ) – alma mater більше як 150 тисяч спеціалістів та магістрів для багатьох галузей економіки нашої держави та для більше, ніж 150 країн світу.

Заснований 1933 року як Київський авіаційний інститут (із 2000 року – НАУ), він сьогодні має у своєму складі 17 навчально-наукових, 10 науково-дослідних інститутів та центрів, 18 факультетів, 7 коледжів, три ліцеї переважно льотного та авіатехнічного спрямування, в яких здобувають освіту понад 50 тисяч студентів, курсантів та слухачів.

Наголосіть на тому, що відповідно до вимог часу підготовку бакалаврів, спеціалістів та магістрів у поєднанні з науковою діяльністю забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький склад: 8 академіків і членів-кореспондентів Національної академії наук України, 208 докторів наук, професорів та 840 кандидатів наук, доцентів. В університеті також навчаються 1100 студентів та слухачів з 51 країни світу. НАУ – єдиний в Україні вищий навчальний заклад, що має сертифікат Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

Методика виконання