Кодифікація права М. Сперанського

В основу реформи державного устрою і правління М.М. Сперанський й пропонував покласти традиційний принцип поділу влади. Тому слід було перш за все відокремити один від одного законодавчу, виконавчу і судову влади, зосередивши їх в різних незалежних органах. У жовтні 1809 року проект реформ лежав на столі в Олександра II. Для того, щоб успішно провести ці зміни слід було реформувати в першу чергу законодавчих актів, спробувати якось їх систематизувати. До початку жовтня 1809 було готове «Вступ до укладенню державних законів». Був створений новий Державна рада. Проекти всіх законів, указів, положень, статутів, нових установ розглядалися радою. У його компетенцію були віднесені всі предмети, що вимагають нового закону, статуту або установи, предмети внутрішнього управління, що вимагають відміни, обмеження або доповнення колишніх положень. Надаючи особливого значення розробці цивільного права, за пропозицією Сперанског про створюється спеціальний комітет з розгляду проекту цивільного положення у складі князя Лопухіна, графа Северина-Потоцького і сенаторів Алексєєва та Корнелова. Передбачалося підняти всі старі норми права, що регулюють в якійсь мірі цивільно-правові відносини в Російській Імперії. Нескінченні протиріччя, прогалини в праві, нерозробленість цілої низки інститутів і мова, недоступний для розуміння не тільки населення, а й юристів, змусили Сперанског про приступити до створення проекту нового цивільного «Уложення». Державна рада в 1810 р. 43 рази розглядав проект цивільного уложення (кодексу). У Державній раді з 21 листопада 1821 по 21 грудня 1822 Знову відновилися дебати за наданими комісією проектам. З 1343 статей, запропонованих Сперанський м і розглянутим на 49 засіданнях Ради, залишилися без зміни 622. Бурхливу дискусію викликали статті, що регулюють договірні, шлюбно-сімейні і спадкові відносини. У січні 1826 року М.М. Сперанський й направив імператору Миколі I кілька записок з пропозиціями продовжити кодифікування роботу. Доводи Сперанського були визнані досить вагомими і послужили створенню другого відділення власної його величності канцелярії.

Першою стадією громіздкою систематизації за задумом Сперанског про повинно було бути «Повне зібрання законів». Юридична техніка для складання «Зводу» грунтувалася на наступною методикою:

а) статті «Зводу», засновані на одному діючому указі, викладати тими ж

словами, які містяться у тексті та без змін;

б) статті, засновані на декількох указах, викладати словами головного указу

з доповненнями і поясненнями з інших указів;

в) під кожною статтею посилатися на укази, в неї ввійшли;

г) скоротити багатоскладові тексти законів тексти законів;

д) з суперечать один одному законів обирати кращий або більш пізній.

У результаті, вже до початку 1830 р. було створено 45 великих томів, що містять близько 42 тисяч статей. «Звід законів» повинен був складатися з восьми розділів:

1) основні державні закони;

2) установи:

а) центральні;

б) місцеві;

в) статут про державну службу;

3) «закони урядових сил»:

а) статут про повинності;

б) статут про податях і мита;

в) статут митний;

г) статути монетний, гірський і про сіль;

д) статути лісової, оброчних статей і рахункові;

4) закони про стани;

5) закони цивільні та межові;

6) статути державного благоустрою:

а) статути духовних справ іноземних сповідань, кредитний, торговий, промисловий;

б) статути шляхів сполучення, поштовий, телеграфний, будівельний, положення про взаємне пожежному страхування, про сільському господарстві, про наймання на сільські роботи, про трактирних закладах, про благоустрій у козацьких селищах, про колонії іноземців на території імперії;

7) статути благочиння:

а) статути про народне продовольстві, про громадського піклування, лікарський;

б) статути про паспорти, про втікачів, цензурний, про попередження і припинення злочинів, про що є під вартою, засланців;

8) закони кримінальні.

Кодифікаційна робота проводилася в такий спосіб:

З державних сенатських, колежского архівів були зібрані реєстри всіх узаконень, на їх основі був складений єдиний реєстр, а вже після цього звернулися до першоджерел. Було прорецензовано 3000 книг, що містять сенатські протоколи, найважливіші постанови звірялися з оригіналами. Проте, збори узаконень не передбачалося використовувати в практичних цілях. Таким чином, в перше «Повне зібрання законів» було вміщено понад 30 тисяч різних указів, нормативних актів, постанов, починаючи з «Соборне уложення» і до вступу на престол Миколи I. Незаперечною перевагою цього зібрання для того часу було насамперед те, що він у багатьох частинах не був абстрактним твором. «Звід» включав в себе безліч почав, вироблених і перевірених життям. Закони, раніше відомі головним чином тільки трохи юристам, стали доступні для багатьох. Великі науково-критичні, історичні та інші роботи, що стосувалися багатющого матеріалу, укладеного в «Повному зібранні законів» і в «Зводі законів», значно сприяли пожвавленню юридичної думки і, безсумнівно, підготували грунт для створення в майбутньому «Уложення». 19 січня

1833 відбулося засідання Державної ради, обговоривши представлені «Звід законів». Було прийнято рішення користуватися текстами існуючих законів до 1 січня 1835 р., а потім повинен був вступити в силу в повному обсязі як загального «Зводу законів Російської імперії».

У цілому, дану спробу кодифікації і російського права можна вважати успішною, багато в чому це заслуга видатного російського реформатора М.М. Сперанського.