Управління ризиками, пов`язаними з процесом митного оформлення

1. Управління країнними ризиками.

При проведенні зовнішньоекономічних операції одним з важливих моментів є врахування особливостей країни де знаходиться партнер. Це обумовлюється багатьма факторами, які об’єднані в груп країнних ризиків, які являються актуальними як для субєктів ЗЕД, так і для банків. Вони можуть бути політичними і макроекономічними.

Політичні ризики. Політичний ризик - це можливість винекнення збитків або скорочення розміру прибутку, являється наслідком державної політики. Таким чином, політичний ризик звязаний з можливими змінами курсу уряду, змінами пріорітетних напрямків його діяльності. Політичні ризики можна розділити на чотири групи:

ризик націоналізації та експропріації;

ризик трансферта, повїязаний з можливими обмеженнями на конвертацію місцевої валюти;

ризик розриву контракту через дії влади країни, в якій знаходиться компанія-контрагент;

ризик воєнних дій та громадських заворушень.

Політичний ризик особливо необхідно враховувати при заключенні контрактів в країнах з нестабільною політичною ситуацією.

Ситуацію в країні оцінують за наступними показникам:

Політична стабільність:

дуже стабільна в довгостроковій перспективі;

стабільна в довгостроковій перспективі;

сильні політичні тертя;

тривалі заворушення та їх подальше погіршення;

велика ймовірність зміни режиму.

Економічна стабільність:

стабільний та швидкий ріст;

помірний та стабільний ріст;

повільний ріст та інфляція;

економічна стагнація з високою інфляцією;

економічний крах.

Валютна стабільність:

вільно конвертована стабільна валюта;

вільно конвертована та порівняно стабільна валюта;

ослаблена валюта;

очікуване знецінення валюти;

гіперінфляція та послідуюча девальвація.

Перевід капіталу та прибутків.

вільний перевід, який не потребує попереднього дозволу;

вільний перевід, який потребує попередній дозвіл;

обмеження в переводі та затримки;

сильний валютний контроль;

активне блокування переводів.

Захист технологій:

сильно захищені патенти і товарні знаки;

сильно, але противоречиве патентне законодавство;

Користуючись спеціально розробленими методиками, фахівці з визначення політичного ризику можуть виявити його ступінь.

Так, наприклад, більшість міжнародних організацій користується власними методиками. Особливо цікавою є система оцінки ступеня політичного ризику, розроблена спеціалістами Всесвітнього банку.

Дана методика досить цікава, але в більшості випадків може бути використана лише тими інвесторами, що мають можливість вкладати фінансові засоби за межами своєї власної країни, і, як правило, це стосується міжнародних фінансових організацій.

Таблиця 13.1.

Оцінка ступеня політичного ризику, розроблена спеціалістами Світового Банку

Рейтинг	Опис ризику
R 1	Ризик малоймовірний у коротко, средньо- і довгостроковому періодах. Ситуація в країні дуже стабільна й існує сприятливе відношення до виплати зовнішнього боргу, що навряд чи зміниться.
R 2	Не передбачається ризику в коротко- і середньостроковому періодах. Довгостроковий ризик важко оцінити, але перспективи не негативні. Існує достатньо часу для прогнозування політичного ризику. Позитивне відношення до виплати зовнішнього боргу навряд чи зміниться.
R 3	Ризик малоймовірний у коротко і середньостроковому планах. Довгострокові перспективи не ясні, але не є негативними. Є достатньо часу для того, щоб виявити політичний ризик. Відношення до виплати зовнішньої заборгованості позитивне, але може змінитися.
R 4	Ризик малоймовірний у коротко і середньостроковому періодах, але на довготерміновий період потенційно негативний. Достатньо часу для пророкування середньострокового ризику. Відношення до виплати зовнішнього боргу може змінитися, але імовірно в позитивному напрямку.
R 5	Ризик малоймовірний у короткостроковому періоді і є достатньо часу для захисту. Тенденція з ризиком у средньо- і довгостроковому періодах неясна, але імовірніше усього, що вона має негативний характер. Відношення до зовнішньої заборгованості несприятливе.
R 6	Ризик малоймовірний у короткостроковому плані, але занадто мало часу для захисту. Середньо і довгострокові перспективи – негативні. Відношення до виплати зовнішнього боргу спірне.
R 7	Ризик імовірний у коротко- і середньостроковому планах. Дослідження на довгострокові перспективи показує, що можливо поліпшення через зміну уряду або зміни відношення до зовнішньої заборгованості.
R 8	Ризик можливий у будь-який час, політична обстановка дуже нестабільна і відношення до виплати зовнішнього боргу вкрай негативне.
R 9	Ризик цілком визначений. Немає ніякої можливості зміни політичного курсу або відношення до зовнішньої заборгованості.

Урахування країнних ризиків при оцінці інвестиційних проектів

У міжнародному виданні «International Risk Management» наведено наступне визначення: «Під країнними ризиками розуміються прямі збитки матеріальних і/або фінансових активів, розміщених у даній країні, або непередбачене зниження прибутків за цими активами обумовлені подіями, які відбулися в даній країні подіями макроекономічного, фінансового або соціально-політичного характеру, розвиток яких не могли контролювати ні приватні підприємства, ні окремі особи».

Як уже відзначалося, країнний ризик побічно враховується при визначенні безризикової ставки, характерної для країни, у яку вкладаються інвестиції. З іншого боку, можна оцінити країнний ризик прямими методами, серед яких найбільшу популярність має метод коригування ставки дисконту.

Врахування країнного ризику має велике значення при вирішенні питань про інвестиції в закордонні держави, особливо з хитливою, перехідною економікою, до яких, зокрема, відносяться країни Східної Європи і Росія.

Оцінка розміру країнного ризику проводиться в декілька етапів:

• визначення найважливіших факторів, що впливають на країнний ризик;

• вибір методу оцінки країнного ризику;

• експертна оцінка внеску різноманітних факторів у підсумковий результат.

На першому етапі оцінки країнного ризику формується перелік факторів, що істотно впливають на його розмір.

У табл. 12.6 приведений перелік найбільше значимих факторів країнного ризику (розбиті на декілька груп) по ступені зростання їхнього внеску, складений на основі опитування керівних робітників ряду значних транснаціональних корпорацій, що здійснюють інвестиції в закордонних країнах.

Таблиця 12.6

Перелік найбільше значимих факторів країнного ризику

Стислий опис чинника ризику	Група факторів	Середній рейтинг
Можливість радикальних змін у складі уряди або в проведеній їм політиці	Політичні	1,2
Політика експропріації (безоплатного вилучення власності з рук власників)	Політичні	1,3
Політика націоналізації (вилучення власності з рук власників із виплатою їм компенсації)	Політичні	1.3
Відношення громадськості до іноземних інвестицій	Політичні	1.3
Місцеве законодавство, що регулює право власності	Політичні	1.3
Конвертованість національної валюти	Фінансові	1.3
Обмежувальні заходи для відношення до прямування товарів і капіталів	Політичні	1,3
Державне втручання в управління підприємством	Політичні	1.4
Регулювання цін	Фінансові	1.4
Реальні темпи економічного росту	Економічні	1,5
Поширеність негативного відношення до приватної власності	Політичні	1:7
Можливості по забезпеченню примусового дотримання договорів	Політичні	1.8
Наявність і вартість місцевої робочої сили	Економічні	1,8
Взаємовідносини з країною, у якій зареєстрована материнська компанія	Політичні	1,9
Якість державного управління в країні , що приймає	Політичні	1.9
Масштаби економіки	Економічні	1.9
Стабільність національної валюти	Фінансові	1.9
Ставки оподатковування	Фінансові
Взаємовідносини із сусідніми державами	Політичні	2.0
Спроможність послідовно проводити непопулярну економічну політику	Політичні	2.0
Рівень інфляції	Фінансові	2,6
Можливості притягнення фінансування в країні здійснення інвестицій	Фінансові	2:0
Місцеві національні умови	Політичні	2.0
Впливовість профспілок і їхнє відношення до іноземних інвестицій	Політичні	2,0
Політика протекціонізму стосовно місцевих компаній	Політичні	2,0
Соціально-культурні фактори	Політичні	2.1
Відношення до колишніх громадян	Політичні	2.1
Зовнішній борг	Фінансові	2,1
Залежність від доступу до джерел енергії	Економічні	2:1

Джерело: Міжнародне інформаційне видання з ризик-менеджменту, 1990-1993 р.

Країнний ризик може враховуватися різноманітними методами, наприклад, шляхом коригування грошових потоків або розрахунку зміни періоду окупності капіталовкладень. Проте найбільшою популярністю користується метод коригування ставки дисконту.

Обрані фактори ризику спочатку оцінюються по 10-бальній шкалі, а потім визначається середньозважена сума всіх факторів, значення якої розташовується в інтервалі від 0 до 10. Нуль відповідає відсутності ризику, 10 балів - максимальному ризику. Значення в середині шкали відповідають помірному країнному ризику.

Далі на основі зробленої оцінки розраховується додаткова премія за країнний ризик, що додається до ставки дисконту. Рекомендації міжнародних експертів при цьому зводяться до наступного.

1. Додати 5% за додатковий ризик для країн із помірним рівнем ризику (4-6 балів) і 10% для країн із високим рівнем ризику (7-10 балів).

2. Збільшити ставки дисконту, розраховані для Західної Європи, на 30% для нових індустріальних країн (в основному африканські і деякі азіатські), і на 20% - для інших країн, що розвиваються.

У табл. 12.7 приведений приклад оцінки розміру країнного ризику для Росії на середину 1998 р.

Таблиця Експертна оцінка країнного ризику для Росії (1998 р.)

Вид ризику	Оцінка ризику, бали
Політичний ризик
Можливість радикальних змін у складі уряди або в політиці, що ним проводиться								+
Політика експропріації (безоплатного вилучення власності)			+
Політика націоналізації (вилучення власності з рук власників із виплатою їм компенсації)				+
Відношення громадськості до іноземних інвестицій			+
Місцеве законодавство, що регулює право власності					+
Державне втручання в управління підприємством			+
Поширеність негативного відношення до приватної власності				+
Взаємовідносини із сусідніми державами				+
Впливовість профспілок і їхнє відношення до іноземних інвестицій		+
Політика протекціонізму стосовно місцевих компаній					+
Бюрократизм							+
Економічний ризик
Реальні темпи економічного росту								+
Платіжний баланс країни									+
Масштаби економіки / ємність ринку		+
Наявність і вартість місцевої робочої сили		+
Залежність від доступу до джерел енергії	+
Фінансовий ризик
Конвертованість національної валюти						+
Стабільність національної валюти						+
Обмежувальні заходи вільному пересуванню товарів і капіталів					+
Регулювання цін		+
Ставки оподатковування								+
Рівень інфляції					+
Наявність зовнішньої заборгованості								+
Місцеві потреби в іноземних інвестиціях		+
Можливості доступу на ринок країн ЄС				+
Кількість спостережень
Сума зважених факторів
Загальна сума
Кількість факторів
Середньо зважена величина	4,64

Середня оцінка ризику для Росії склала 4,64 бала (10 максимально). Відповідно до цієї оцінки, Росія відноситься до країн із помірним ризиком, тому премія за країнний ризик складе 5%.

Можливо подальше уточнення експертної оцінки факторів ризику шляхом присвоєння кожному фактору відносної ваги, що відбиває його велику або меншу значимість у порівнянні з іншими.

.2. Управління процесом вибору та надійності партнера.

При заключенні любої спільної дії для зниження ризику за зовнішньоекономічними контрактами однією з необхідних умов є перевірка можливого партнера. Щоби перевірити ділового партнера, існує два шляхи: оцінити самостійно та скористатися послугами інших організацій. Все залежить від бажання та фінансових можливостей.

Як правило, підприємці найчастіше цікавляться реальним фінансовим положенням контрагента та реальною історією роботи компанії, історією її поведінки на ринку. При чому найчастіше заходить мова як про підприємство-контрагент, так і про конкретних людей, які ним управляють. Зрозуміло, що отримавши перераховану інформацію про можливого партнера, можна зробити конкретні заключення про його надійність. Питання тільки в тому, де подібну інформацію дістати.

Отримати справку про майбутнього партнера можна з декількох джерел. Накопичування та розповсюдження інформації про ринкову кон'юнктуру здійснюють в Україні та інших країнах торгово-промислові палати, банки, що мають ліцензії на проведення валютних операцій, в картотеку яких занесено декілька тисяч іноземних організацій, фірм та банків, страхувальних компаній, спеціалізованих фірм, спілку підприємців, фондових бірж.

Довідку про будь-яку зарубіжну фірму можна отримати в російському відділенні корпорації Dun & Bradstreet. Серед інформаційних послуг запропонованих подібними фірмами - надання бізнес-довідок про фінансовий стан та ділову репутацію потенційного партнера або клієнта, яка включає в себе: відомості про загальний об'єм фінансових засобів з оцінкою фінансової стійкості фірми; перелік банків та інших фінансових установ, які ведуть справи фірми; довідку про точність виконання платежів з вказівкою строку сплати рахунків; порівняння фінансового становища фірми та точність виконання платежів з іншими фірмами тієї ж самої галузі. Багато банків за кордоном публікують безкоштовні звіти по зарубіжних ринках та допомогають в формуванні ставлення своїх клієнтів про потенційного агента або замовника.

Посольства різних держав в Україні і представництва торгівельних палат забезпечують зацікавлених осіб інформацією про експорт та імпорт своїх країн, включаючи перелік товарів та можливих партнерів. Крім того довідник для бізнесмена "Адреса-Європа" містить дані про 150000 виробників в 15 країнах, довідник "Закордонні виробники" пропонує перелік фірм з вказівкою місцезнаходженням, прізвищ власників фірм, телефонів та прізвищ осіб, відповідних за зв'язки з споживачем. З цією метою можна скористатися інформаційними базами "Інтерконсультант" та "F & S INDEX plus TEXT. International", що містить дані про світові компанії, продукти, розрахунки та коментарі. Інфрмаційна база "WA-2 Регистр" допоможе знайти і перевірити партнера в деяких країнах колишнього Союзу.

Як правило, така інформація досить надійна, але де-коли можна обійтися без дорогої консультації та скористатися своїми силами. Американські бізнесмени практикують правило п'яти "сі", за допомогою якого можна оцінити кредитоспроможність партнера. Підприємницькій фірмі про партнера необхідно знати наступне:

1. Характер (character) - особистість зайомщика, його репутацію в діловому світі, відповідальність та готовність виконати взяте зобов'язання.

2. Фінансові можливості (capacity) - спроможність погасити отриману позику за рахунок текучих грошових поступлень або від продажу активів.

3. Майно (capital) - величину та структуру акціонерного капіталу.

4. Забезпечення (collateral) - вид та вартість активів, пропонуємих в якості завдатка при отриманні кредиту.

5. Загальні положення (conditions) - стан економічної кон'юнктури та інші зовнішні фактори.

Існує ще один можливий шлях уникнути помилок при обиранні партнера - створення власної системи збору та аналізу інформації про потенціальних або існуючих контрагентах. В якості взірця в цьому випадку можна використовувати систему Due Diligence - "належної уваги", що практикується західними банками по відношенню до своїх клієнтів. Ця система забезпечує захист від різного виду шахрайства. Один з основних інструментів цієї системи - анкета, що містить питання про назви компанії-контрагента та адреси її офісів за останні два-три роки; про види бізнесу, які вона веде. Анкета може містити питання про партнерів компанії та їхні адреси, питання про фінансовий стан компанії та припущенний обіг або майбутній середній залишок на її рахунку. Найбільш складні питання анкети пов'зані з виникненням капіталу компанії.

Подібна анкета дає попередню інформацію про клієнта, і в тому випадку, коли щось в його відповідях насторожує, необхідно проводити додаткове дослідження, що містить пошук підтверджень (зпростувань) отриманих даних, пошук фактів, які партнер приховав, а також перевірку даних через інших контрагентів. За підсумками анкетування підприємницька фірма готує заключення про доцільність співробітництва з компанією, що перевіряється.

В тому випадку, коли підприємця влаштовує пропонуємий партнер та умови угоди, яка підписується, перед ним стоїть задача - заключити угоду співробітництва таким чином, щоби знизити всі можливі для підприємницької фірми ризики. Далі наведені можливі дії, що приймаються для мінімізації ризиків по господарським конрактам.

3 Управління маркетинговими ризиками.

Однією з великих груп ризиків у зовнішньоекономічній діяльності підприємств є група маркетингових ризиків. Вони пов'язані з можливістю просунення та реалізації товарів на ринках збуту.

Для проведення реалізаційної політики на міжнародних ринках необхідно проводити їх ситуаційний аналіз. Його проведення вимагає оцінки близько 250 різних показників та отримання кінцевого результату. Він повинен вміщувати наступні групи:

1. Розмір потенційного ринку.

2. Динаміка росту торгівлі новим товаром.

3. Ринкова перспектива на ближні 10 років.

4. Сезонність товару.

5. Вартість товару порівняно з місцевими аналогами.

6. Потреба товару по регіонах.

7. Частота закопок товару.

8. Відношення до де-яких специфічних властивостей.

9. Відношення до товару торгівельних посередників.

10. Упаковка (необхідність в ній).

11. Вид активності конкурентів.

12. Необхідний об'єм ринкових досліджень для пристосування до ринку.

13. Торгівельно-політична обстановка.

14. Наявність обмежень на торгівлю.

15. Відношення до потенційних покупців.

16. Ефективність реклами.

17. Інформація про ринок.

Оцінку даних характеристик доцільно проводити за допомогою експертних систем, що дають можливість враховувати невизначеність інформації про даний ринок. Це допоможе перш за все отримати інформацію потенційних можливостей ринку, прийняти рішення про вихід на нього та проаналізувати ризик можливих втрат при його освоєння.

Дуже важливою умовою для експортера при виході на зовнішній ринок є визначення конкурентоспроможності товару. Її можна визначити під час порівняння характеристики власної продукції з характеристиками іншх товарів. Оцінка конкурентоспроможності включає наступні етапи:

1. Аналіз ринку та вибір найбільш конукурентноспроможного товару-взірця в якості бази для порівняння та визначення рівня конкурентноспроможності нашого товару.

2. Визначення набору параметрів та характеристик обох товарів, які будуть порівнюватися.

3. Розрахунок інтегрального показника конкурентноспроможності нашого товару.

Галузевий ризик.

Це ймовірність втрат під час змін в економічному стані галузі та ступінь цих змін як в середині галузі, так і порівняно з іншими галузями. Під час аналізу галузевого ринку необхідно враховувати:

- діяльність фірм даної галузі, а також сумісних галузей за визначений період часу;

- наскільки діяльність фірм даної галузі стабільна порівняно з економікою країни в цілому;

- які результати діяльності різних підприємницьких фірм всередині однієї й тієї ж галузі.

Інноваційний ризик.

Це ймовірність втрат, що виникають під час вкладу підприємницькою фірмою засобів в виробництво нових товарів та послуг, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку.

Оцінка маркетингової групи ризиків є достатньо вагомим завданням, вирішення його проводять за допомогою спеціальних систем обробки інформації. Ступінь можливості появи маркетингових ризиків достатньо велика і вона постійно пристуня, рівень фінансових втрат може складати значні суми. Тому питання аналізу та оцінки маркетингових ризиків займає важливе місце на всіх етапах проведення зовнішньоекономічної діяльності.

4. Управління валютними ризиками.

Проблеми, пов'язані з валютними курсами та їхніми коливаннями, свого часу цікавили тільки досить вузьке коло спеціалістів, які в умовах валютної монополії держави безпосередньо займалися зовнішньоекономічною діяль­ністю. Протягом останніх років ситуація дуже змінилася: відбувся перехід до ринкової економіки і з ним — структурна перебудова, поступова лібераліза­ція і децентралізація валютного ринку України, а інфляційні процеси роз­ширили сферу учасників валютних операцій. Більшість підприємств та уста­нов у тій чи іншій мірі нині задіяні у зовнішньоекономічному обміні, із вра­хуванням того, що "зовнішніми" стали й операції з традиційними партнера­ми в СНД, які використовують національні валюти. Цим підприємствам властива ризиковість, що є основним наслідком коливань валютних курсів у міжнародній торгівлі.

Зазнають ризику як експортери, так й імпортери. Валютний ризик, по­в'язаний з невизначеністю валютних курсів у майбутньому, полягає у тому, що вартість іноземної валюти, яку використовують для розрахунків під­приємства в зовнішньоекономічній діяльності, відрізнятиметься від вартості тієї валюти, на яку вони розраховували. Зміни валютних курсів суттєво впливають на економічну ефективність підприємств та фірм, а прибуток екс­портерів та імпортерів взагалі напрямки залежить від валютного курсу. Це зумовлює, в свою чергу, необхідність урахування валютних ризиків і управ­ління ними.

З метою нейтралізації або мінімізації негативних наслідків валютних ризиків застосовуються такі спеціальні фінансові інструменти хеджування (страхування) валютного ризику: форвардні валютні контракти; валютні опціони; валютні ф'ючерси.

Хеджування передбачає створення зустрічних вимог і зобов'язань в іноземній валюті. Однак для економіки України хеджування не характерне взагалі, що зумовлено, на наш погляд, декількома причинами.

По-перше, на фінансовому ринку України немає достатньої законодав­чої бази для застосування механізмів запобігання валютним ризикам. Від­повідно відсутня і система їхнього обліку. Немає вітчизняних комплексних методик оцінки ризиків і управління ними.

По-друге, в Україні бракує спеціалістів, які компетентні у стратегії валют­них ризиків. Відсутня також практика страхування й управління ризиками.

По-третє, в Україні недостатньо всебічної та достовірної інформації і прогнозів щодо змін валютних курсів.

Слід зазначити, що недолік суцільного хеджування — значні витрати на проведення операцій із страхування валютних ризиків.

Вітчизняні підприємства малознайомі з хеджуванням, ці фінансові ін­струменти привабливіші для тих, хто здійснює спекулятивні операції, ніж для експортерів та імпортерів.

Тому для учасників зовнішньоекономічної діяльності хотілося б запро­понувати найрозповсюдженіший засіб мінімізації ризиків у зовнішній торгівлі—валютні застереження. Валютні застереження — найнадійніший спосіб та найпростіший засіб захисту від валютних втрат при укладанні експортних та імпортних контрактів, що не вимагає ніяких додаткових витрат.

Валютне застереження — це умова, яку спеціально включають до тексту зовнішньоекономічної угоди з метою страхування від ризику знецінення ва­люти платежу. Її суть у тому, що валюта, за якою здійснюється платіж за кон­трактом, пов'язується з стійкішою валютою (або декількома валютами) і сума платежу ставиться в залежність від змін курсу останньої. При цьому валюта платежу може збігатися з валютою ціни — тоді застереження буде прямим, а може і не збігатися — у цьому разі застереження буде опосередкованим.

Пряме валютне застереження. До тексту контракту вноситься наступний запис: "Сума даного контракту становить ... одиниць валюти платежу (назва валюти платежу). Якщо на час розрахунку (момент платежу) курс валюти платежу і валюти ціни (назва валюти) відносно валюти застереження (назва валюти) зміниться на понад ... відсотків порівняно з курсом на дату підпи­сання контракту, то відповідно зміниться і сума платежу"'.

Наприклад, згідно з умовами контракту валютою ціни і валютою розра­хунку є російський рубль. Сума платежу становить 150 тис. російських рублів.

Валютою застереження вибрано долар США. Застереження діє у разі відхилення курсів більш ніж на 2%. Нехай на момент укладення угоди курс валют становив 5 російських рублів за 1 долар США. Відповідно сума плате­жу на той час була еквівалентна ЗО тис. доларам США. На момент розрахун­ку курс становив 5 руб. 50 коп. за 1 долар США, тобто курс рубля знизився. Щоб сума платежу на час розрахунку була еквівалентна ЗО тис. доларів США, експортер повинен отримати 165 тис. російських рублів.

Якщо на момент розрахунку курс рубля зросте наприклад до 4 руб. 50 коп. за 1 долар США, то сума платежу (еквівалент ЗО тис. дол. США) становитиме 135 тис. російських рублів.

У наведеному вище визначенні прямого валютного застереження сума платежу в російських рублях змінюється за будь-якої зміни співвідношення курсів валют. Такі застереження називають двосторонніми і, як довела прак­тика, вони застосовуються вітчизняними підприємствами головним чином при експорті до країн СНД та нерозвинутих країн.

Та підприємствам у їхній зовнішньоекономічній діяльності не дуже вигід­ні двосторонні застереження. Експортеру застереження необхідні у разі зни­ження курсу, а імпортер зацікавлений у захисті при підвищенні курсу менш стійкої валюти. У цьому разі застосовують односторонні застереження, коли сума платежу перераховується тільки при зниженні або тільки при підвищен­ні курсу валюти платежу. Тоді у формулюванні застереження замість слова "зміниться" треба записати відповідно "знизиться" або "підвищиться".

' Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передба­чають розрахунки в іноземній валюті".

Односторонні валютні застереження застосовуються у торгівлі з розви­нутими країнами, тому що фірми цих країн здійснюють платежі в національ­них валютах, що фактично усуває для них валютний ризик. В імпортних уго­дах вітчизняних підприємств також слід застосовувати односторонні валютні застереження, які захищають вітчизняного покупця у разі підвищення курсу валюти платежу.

Опосередковане валютне застереження. Якщо валюта платежу нестійка, то сума платежу вираховується залежно від більш стійкої валюти, до того ж остан­ня застосовується як валюта ціни контракту.

У разі застосування опосередкованого валютного застереження у тексті контракту буде наступний запис: "Валюта розрахунку (назва валюти) визначена із співвідношення валютного курсу на день підписання контракту і становить ... одиниць валюти ціни (назва валюти) контракту. Якщо на день розрахунку валютний курс валюти ціни відносно валюти платежу зміниться на (+/—)... відсотків, то суму платежу буде змінено у відповідному співвідношенні"².

Докладніше типові форми валютних застережень до зовнішньоекономіч­них договорів (контрактів) викладені у Постанові Кабінету Міністрів Ук­раїни і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 "Про ти­пові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті".

Опосередковане валютне застереження також може бути одностороннім або двостороннім.

Слід зазначити, що ні пряме, ні опосередковане валютне застереження повної гарантії від втрат унаслідок коливань курсів валют не дають. Усе за­лежить від вибору "валюти застереження", від того, наскільки правильно спрогнозовані тенденції змін цієї валюти. Однак застереження на базі поточ­них курсів в умовах інтенсивного знецінення валют і практично нічим не обмеженого їхнього "плавання" стали малоефективними.

Для підвищення ефективності валютних застережень почали впроваджу­вати мультивалютні застереження. Дія мультивалютних застережень заснова­на на корекції грошових зобов'язань — суми платежу пропорційно зміні курсу валюти платежу щодо спеціально підібраного набору (кошика) валют, курс яких розраховується як середня величина за визначеною методикою. Цим у значній мірі нівелюються валютні коливання, бо до "кошика" підби­рають валюти, курси яких звичайно "плавають" у протилежних напрямках, взаємно урівноважуючи наслідки свого "плавання".

Методика використання мультивалютних застережень була розроблена ще в середині 70-х років Зовнішекономбанком СРСР спільно з Міністерст­вом зовнішньої торгівлі СРСР. Були виділені дві форми застережень — на базі середньоарифметичного відсотка відхилення курсу кожної валюти з ва-лютного "кошика" від початкового рівня і на підставі зміни розрахункового середньоарифметичного курсу обумовленого набору валют³. Але мультива-лютні застереження у цих формах широко не розповсюдилися через дуже складні розрахунки.

Тому з початку 80-х років зовнішньоторговельні організації колишнього СРСР почали застосовувати валютні застереження на базі СДР та екю, які вже самі є валютними "кошиками". Такі застереження набагато простіші. Формулювання валютного застереження може бути наступним: "Якщо на час розрахунку (момент платежу) вартість СДР (або екю) зміниться на понад ... відсотків у будь-який бік порівняно з базисною, то сума платежу буде ско-ригована на весь обсяг фактичного відхилення одиниці СДР (або екю) від її базисної вартості"⁴.

Коригування суми платежу може здійснюватися за наступною формулою:

Е = Ео + Ео ((а – а_о) : а_о,

де Е — сума платежу на дату розрахунку;

Ео — сума платежу на дату підписання угоди;

а — курс СДР (або екю) на дату розрахунку;

а_о — курс СДР (або екю) на дату підписання угоди.

Наприклад, нехай вітчизняний експортер склав зовнішньоекономічну угоду, якою передбачено розрахунок за "Лоро" рахунком в українській грив­ні. На дату підписання угоди сума платежу (Ео) становила 10 000 гривень. Угодою було передбачено валютне застереження на базі СДР. На дату підпи­сання угоди курс СДР становив 2,6 гривні за одиницю СДР. На дату вико­нання платежу курс гривні знизився і дорівнював 2,7 гривні за одиницю СДР. Тоді згідно з розрахунком 10 000 + 10 000 ((2,7 - 2,6) : 2,6) = 10 385 експортер отримує виручку у сумі 10 385 гривень. У цьому прикладі валютне застереження спрацювало на захист вітчизняного експортера від непередба-чуваних інфляцій національної валюти.

Якщо курс гривні на момент розрахунку підвищився б і дорівнював, наприклад, 2,5 гривні за одиницю СДР, то тоді скоригована сума платежу становила б 9615 грн.: 10 000 + 10 000 ((2,5 - 2,6) : 2,6) = 9615.

Зазначимо, що вирішення самого питання про застосування валютних застережень у зовнішньоекономічній діяльності залишається за підприємст­вами, які повинні вирішувати його залежно від конкретних умов угод. Дода­мо лише кілька рекомендацій. Якщо валюта платежу — досить стійка і пла­тіж буде здійснений у короткий термін з дати укладення угоди, то необхід­ності у валютному застереженні немає. І обов'язково воно необхідне у конт­ракті з умовами відстрочки платежу на тривалий термін, або якщо валюта платежу нестійка навіть у невеликому проміжку між термінами платежу і термінами укладення угоди.

5. Управління ризиками, пов`язаними з процесом митного оформлення.

Одну з основних груп ризиків при проведенні ЗЕО складають ризики, які пов`язані з митним оформленням. До даної групи входять:

Ризики, пов`язані з несвоєчасним проведення сертифікації товару.

Ризик неправильного розрахунку митних зборів, акцизів, ПДВ тощо.

Недотримання вимог з оформлення документів ЗЕО.

Недостатнє інформаційне забезпечення угоди, та пов`язане з цим виконання вимог нормативних актів та вказівок митних інституцій.

Ризик неправильного вибору транспортного засобу, який не відповідає вимогам Митної конвенції МДП.

Ці ризики несуть в собі багато факторів, які негативно впливають на хід проведення операції. Один з найбільш суттєвих - часовий. Збитки в даному випадку визначаються наступними причинами:

· протермінування поступлення коштів на розрахунковий рахунок митниці.

· здійснення процесу сертифікації. Різний товар потребує різного часу проведення сертифікації. Чим триваліший цей процес, тим більші збитки за рахунок простою транспортних засобів та контейнерів, штрафи за протермінування митних та інших платежів. Крім цього існує певний ризик відмови у сертифікації товару. Самим надійним засобом уникнення подібних ризиків є попередня сертифікація продукції та отримання дозволу на її завезення. Якщо передбачається заключення довготривалого контракту на імпорт великого асортименту продукції від одного виробника, то доцільно проведення органами Держстандарту сертифікації на відповідність вимогам всього виробництва імпортера.

· проходження фіто-, та ветеринарного контролю.

· одержання ліцензії, квот та дозволів на проведення експортно-імпортних операцій.

· необхідністю одержання експертних заключень по коду та ціні товару в Торгово-промисловій палаті України, або заключень по товару в лабораторії Митної служби України.

Другий важливий фактор - інформаційний. Знання умов проходження митних процедур, останніх змін, можливих перешкод, дозволяє максимально передбачити та попередити ризики пов`язані з цим.

Ступінь виникнення можливих ризиків, пов`язаних з митним оформленням дуже велика й викликає найбільшу кількість технічних труднощів, пов`язаних з вирішеням проблем в різних державних органах. Враховуючи наявність деяких суб`єктивних моментів (наприклад, кодування товару), фінансові збитки та витрати в цьому випадку можуть складати значну суму. Для уникнення цих ризиків необхідно чітко представляти та знати порядок проходження митних процедур для кожної операції, уважно заповнювати та старанно готувати документи.