Особливості міжнародної правосуб’єктності держави

Є універсальним суб'єктом міжнародного права, що означає повномасштабну участь держави у створенні та підтримці міжнародного правопорядку, у виробленні норм міжнародного права, здатність в повному обсязі мати та реалізовувати права та обов'язки.

Держава повинна поважати правосубєктність інших держав.

Основні права та обов'язки держав: укладати договори, брати участь у дільності міжнародних організацій, підтримувати дипломатичні, консульські та інші зв'язки, виступати стороною в міжнародному суді ООН.

Різна за обсягом міжнародна правосуб'єктність у простих (унітарних) і складних держав (федерації, конфедерації, унії).

Унітарнівиступають єдиним суб’єктом міжнародного права.

Федерація— це форма державного устрою, яка складається з державних утворень, яким притаманна юридичне визначена політична самостійність. В федерації постійно діють загальносоюзні органи влади та управління, вона виступає у якості єдиного суб'єкта міжнародного права. Державні утворення, які входять до складу федерації, юридичне позбавлені права самостійної участі у міжнародних відносинах, але з цього правила бувають виключення (Російська Федерація).

Конфедерація - союз держав, які утворюють певні спільні органи з метою досягнення загальних цілей. Держави, які входять в склад конфедерації повністю зберігають свій державний суверенітет та є самостійними учасниками міжнародних відносин.

Унія — розрізняють особисті і реальні. Особиста унія - об'єднання двох або більше держава під владою єдиного глави держави. Суб'єктом міжнародного права виступає не унія, а кожна держава, яка входить в її склад. Реальна унія - об'єднання держав під владою єдиного голови з утворенням спільних органів влади та управління. Суб'єктом міжнародного права виступає не унія в цілому, а окремі державні утворення, які входять в її склад.

Обмеження міжнародної правосуб'єктності

Васалітет визначається як один з видів міжнародного опікування, і в міжнародних відносинах держава-сюзерен повністю або у найважливіших справах представляє васальну державу.

Сюзеренітету, які по суті є схожими з відносинами васалітету. Історично сюзереном князівства Ліхтенштейн була Австро-Угорщина до кінця Першої світової війни, а Османська імперія була сюзереном Румунії та Сербії до 1878 року, а також князівства Самое до 1919 року.

Протекторат - це форма міждержавних відносин, при яких одна країна визнає над собою верховний суверенітет іншої, перш за все в міжнародних відносинах, зберігаючи автономію у внутрішніх справах та власну династію правителів.

Прикладом, є протекторат Великої Британії над Індією Великих Мого­лів в період між 1803 та 1858 роками, а також Російської імперії над Грузією (1786-1801 pp.).

Кондомініум - спільне управління однією територією декількома дер­жавами. Прикладами сучасних кондомініумів є управління островом Фазан Іспанією та Францією (з 1659 року), невеликою територією Аравійського півострова Оманом та Аджмана (одного з Об'єднаних Арабських Еміратів).

Мандатна територія - територія, на яку Ліга Націй видавала мандат на зовнішнє управління згідно ст. 22 Угоди Ліги Націй 1919 року. На відміну від протекторату, мандат зобов'язував мандатаріїв (державі, якій виданий ман­дат) до дотримання обов'язків Ліги Націй до мешканців територій, а також заборонялися работоргівля, торгівля зброєю та алкоголем. На підмандатній території заборонялося будівництво військових баз та укріплень, створювати армію із корінного населення.

Підопічна територія ООН - правонаступник мандатної території Ліги Націй, після її скасування у 1946 році. Усі підопічні території управлялися через Ради з опіки ООН країнами-опікунами. Також зберігалися усі вимоги щодо цих територій.