Використання займенників у професійному мовленні
Оскільки займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно вводити їх в текст. Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це. Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка полягає в тому, що з тексту не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність. Наприклад: 1) Коли Петренко познайомився з Степаненком, він (?) був уже начальником відділу.Хто був начальником відділу, Петренко чи Степаненко? Тому речення потрібно скласти так. Познайомившись з Петренком, Степаненко вже був начальником відділу. Або: Степаненко вже був начальником відділу, коли познайомивсязПетренком.
Більшість ділових паперів оформляється від імені установи, підприємства, організації. Проте, займенник ми в цій ситуації опускається. Документи, як правило, починаються дієсловами у першій особі множини: просимо…, надсилаємо…, повідомляємо…Особовий займенник ми використовується в документах для пом’якшення категоричності вимоги чи наказу. Паралельно вживається форма третьої особи: Дирекція просить…, завод повідомляє…, фірма надсилає…, дирекція повідомляє…, ректорат зобов’язує...
Для підкреслення поваги, ввічливості в усному й писемному професійному мовленні вживається займенник Ви(у заявах, запрошеннях, офіційних листах, приватних листах, адресованих старшій за віком особі):Прошу Вашого дозволу на поїздку…, Одержав Вашого листа.При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у множині:Ви сказали, Ви повідомили.
Займенник Ви (Вам) (наприклад: Надсилаємо Вам для ознайомлення…) теж можна уникати, що створить загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю: Надсилаємо для ознайомлення ....
Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенників Ви, Вас, Вам, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так, звороти типу пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками Вам, Вас, Вами. Наприклад: Пропоную Вам з’явитись; Прошу Вас уточнити. Введення у текст особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.
Якщо більшість документів оформляється офіційно від третьої особи і не містить займенника, то в особових документах чи при адресуванні певній особі вживається особовий займенник я (в автобіографіях, дорученнях, розписках).
Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному (крім тих випадків, коли є відтінок автобіографічності) стилях замінюється авторським миз метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, а також, коли є потреба пом’якшити категоричність висловленого ( ... у процесі дослідження ми дійшли таких висновків).
Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, ними переказано – вони переказали, вами доведено – ви довели.
Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Наприклад, у такому контексті: Доповідачі говорили і про недоліки, і про досягнення. Це слід врахувати в подальшій роботі (з протоколу).Незрозуміло, що слід врахувати: позитивне, чи негативне? Директор звільнив Петренка з займаної посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Яке ж рішення не схвалюють у колективі, про призначення Остапенка чи про звільнення Петренка?
Присвійний займенник свій не вживається у діловому документі, оскільки він, як правило, дублює вже наявне у тексті слово. Наприклад:Петренко В.П. не справився зі своїми обов’язками диспетчера.
Вживання присвійного займенника свій може, деколи, спричинити двозначність у тексті, наприклад: Представник митниці наказав депутатові віддати свій паспорт.У даному реченні займенник свій може стосуватися як іменника представник, так і іменника депутат. Тому, щоб внести ясність, речення слід змінити:Представник митниці наказав, щоб депутат віддав свій паспорт.
Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням. Займенник усякий вживається з відтінком узагальнення (У нашому класі є всякі учні); будь-який має значення такого, якому не віддається перевага у виборі, який завгодно на вибір (Мене влаштує будь-який квиток). Кожний (кожен) – означає виділення будь-якого предмета з кола однорідних. Наприклад: Кожний документ в кінці року здається в архів.
У деяких випадках займенники усякий (всякий), кожний, будь-який можуть заміняти один одного без будь-яких смислових змін, наприклад: Кожна (або всяка) людина прагне бути щасливою; Президент зможе відповісти на будь-яке (всяке) запитання (заміна можлива).
Паралельні форми означального займенника кожний і кожен використовуються в усіх стилях мови, але в офіційно-діловому мовленні надається перевага формі кожний.
Займенник усякий (всякий) вживається переважно у розмовному мовленні, та художньому стилі. Наприклад: У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).
Займенник будь-який вживається у публіцистичному і науковому стилях. Наприклад: Сучасний Київ можна порівняти з будь-якою європейською столицею.
Займенник будь-який дуже часто під впливом російської мови замінюється прикметником любий. Наприклад: Завтра ми надамо вам любу (треба будь-яку) інформацію з питань, що належать до нашої компетенції.
Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні перевагу слід надавати займеннику їхній, а не їх(від – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію – реалізовано їхню продукцію.
На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: студент, який навчається…; юрист, який захищає…; контракт, що був підписаний…
Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі студенти). Не можна забувати, що основне значення слова окремий– це «незалежний». Наприклад: Не виконали план окремі підприємства міста. Як зрозуміти цю фразу: деякі, певні чи самостійні, незалежні?
Російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на: На нашу думку, на Ваш розсуд, як на мене.
Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.
Не вживаються у документах і архаїчні форми вказівних займенників: тая, тую, тії, цяя, ції, теє, такая, такеє, отакий та інші, що надають мові експресивного забарвлення: І там степи, і тут степи, та тут не такії (Т.Шевченко).
У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.
Числівник як частина мови
Числівник (имя числительное) – це повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі і відповідають на питання скільки? котрий? котра? котре?
За значенням, структурно-граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяються на кількісні й порядкові (перший, двадцять другий). Кількісні числівники, в свою чергу, поділяються на чотири групи: власне кількісні (два, двадцять, п’ятдесят); неозначено-кількісні (багато, кілька, кільканадцять); збірні (троє, обидва, десятеро); дробові (п’ять шостих, нуль цілих і сім десятих).
За будовою і особливостями творення числівники поділяються на три групи: прості, складні, складені.
Простими називаються однослівні числівники з непохідною основою, яка дорівнює кореню: сорок, сто, чотири, трильйон.
Складними називаються числівники, що утворилися з коренів двох числівників, об’єднаних в одне слово: одинадцять, двісті, дев’ятсот, півтора, півтораста.
Складеними називаються ті, що складаються з двох і більше простих або складних числівників: двадцять п’ять, сорок шість, сімсот сімдесят вісім, одна друга, три сьомих.
Числівники слід відрізняти від кількісних іменників: один – одиниця; два – двійка, пара; п’ять – п’ятірка; одна третя – третина; одна десята – десятина; сто – сотня.
Числівники, як правило, не змінюються за родами та числами. Родові ознаки мають тільки числівники нуль, один (ч. р.), одна (ж. р.), одне, одно (с. р.), мільйон, трильйон (ч .р.), тисяча (ж. р.).
За числами числівники також не змінюються, крім числівника один (одні – множина).
Відмінювання числівників
За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками є вживання ненормативних форм числівників, а також часткове відмінювання складних і складених форм. Власне кількісні, дробові числівники та деякі неозначено-кількісні числівники виступають у формах шести відмінків. Виділяються такі типи відмінювання:
1. Числівник один, одна, одно (одне). У непрямих відмінках їхні закінчення збігаються з закінченнями прикметників твердої групи (крім Р. та О. відмінків жіночого роду):
| Н. | один, одно (одне) | одна | одні |
| Р. | одного | однієї (одної) | одних |
| Д. | одному | одній | одним |
| З. | Н. або Р. | Н. або Р | Н. або Р. |
| О. | одним | однією (одною) | одними |
| М. | на одному (однім) | на одній | на одних |
2. Числівники два, три, чотири у непрямих відмінках мають однакові закінчення (крім З. й О.): три, трьох, трьом, три, трьома, на трьох.
3. Числівники від п’яти до двадцяти, тридцять, а також від п’ятдесяти до вісімдесяти та кільканадцять, стонадцять, кількадесят становлять один тип відмінювання. У складних числівниках змінюється друга частина:
| Н. | п’ять | одинадцять |
| Р. | п’яти , п’ятьох | одинадцяти, одинадцятьох |
| Д. | п’яти, п’ятьом | одинадцяти, одинадцятьом |
| З. | Н. або Р. | одинадцять, одинадцятьох |
| О. | п’ятьма, п’ятьома | одинадцятьма, одинадцятьома |
| М. | (на) п’яти, п’ятьох | (на) одинадцяти, одинадцятьох |
У числівниках від п’ятдесяти до вісімдесяти, на відміну від російської мови, змінюються лише друга частина:
| Н. сімдесят Р. сімдесяти, сімдесятьох Д. сімдесяти, сімдесятьом З. Н. або Р. О. сімдесятьма, сімдесятьома М. (на) сімдесяти, сімдесятьох |
4. Числівники сорок, дев’яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення –а: сорок, сорока, сорока, сорок, сорока, сорока.
5. Складні назви сотень від двісті до дев’ятсот змінюються в обох частинах за таким зразком:
| Н. | двісті | чотириста | шістсот |
| Р. | двохсот | чотирьохсот | шестисот |
| Д. | двомстам | чотирьомстам | шестистам |
| З. | двісті | чотириста | шістсот |
| О. | двомастами | чотирмастами | шістьмастами (шістьомастами) |
| М. | на двохстах | чотирьохстах | шестистах |
У кінці першого компонента числівників п’ятсот – дев’ятсот м’який знак не ставиться.
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники в однині: тисяча - за системою відмінювання іменників першої відміни мішаної групи; мільйон, мільярд – як іменники другої відміни твердої групи; нуль – як іменники другої відміни м’якої групи.
7. Дробові числівники відмінюються в обох частинах: чисельник змінюється як кількісний числівник, а знаменник – як порядковий (одна друга, одної (однієї) другої, одній другій, одну другу, одною (однією) другою, на одній другій). Керований іменник при цьому не змінюється: дві третіх гектара, двох третіх гектара, двом третім гектара.
8. Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.
9. З усіх збірних числівників повну систему відмінкових форм має слово обоє (обидва, обидві), що змінюється, як числівник два (обоє, обох, обом, обох і обоє, обома, на обох).
10. За цим же типом відмінюються неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, багато, небагато.
11. При відмінюванні всі збірні числівники мають форми відповідних кількісних числівників: четверо, чотирьох, чотирьом..., шестеро, шістьох, шістьом... і т. д.
12. У складених кількісних числівниках відмінюється кожне слово: сто п’ятдесят вісім, ста п’ятдесяти (п’ятдесятьох) восьми (вісьмох), ста п’ятдесяти (п’ятдесятьом) восьми (вісьмом)...
13. У складених порядкових числівниках відмінюється остання частина: сто п’ятдесят восьмий, сто п’ятдесят восьмого, сто п’ятдесят восьмому...
14. Числівник третій відмінюється як прикметник м’якої групи, усі інші порядкові числівники відмінюються, як прикметники твердої групи.