Патентування та квотування деяких видів підприємницької діяльності

Патентуваннягосподарської діяльності здійснюється на підставі ст. 14 Господарського кодексу України та Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23 березня 1996 року.

Під патентуванням розуміється видача суб’єктам підприємництва торгових патентів за визначену плату.

Патентуванню в Україні підлягають чотири види підприємницької діяльності, а саме:

1) торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток;

2) діяльність з надання побутових послуг;

3) діяльністьз обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);

4) діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню в інших нормативно-правових актах, за винятком закону про патентування, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування не допускається.

На відміну від ліцензування, для заняття видом діяльності, який підлягає патентуванню, суб’єктові господарювання достатньо виконати одну умову:

- придбати торговий патент.

Торговий патент − це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в законі видами підприємницької діяльності.

Торговий патент не засвідчує право суб'єкта господарювання на інтелектуальну власність.

Торговий патент видається за плату суб'єктам господарювання державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів.

Суб'єктам господарювання, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), торгові патенти видаються за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам господарювання, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, − за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Підставою для придбання торгового патента є заявка, оформлена відповідно до Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патента не дозволяється.

Заявка на придбання торгового патента повинна, зокрема, містити такі реквізити:

− найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

− витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності;

– у випадках, якщо патент придбається для структурного (відокремленого) підрозділу, довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;

− вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

− найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Строк дії торгового патента на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців. Строк дії короткострокового торгового патента на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.

Строк дії торгового патента на здійснення діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців.

Строк дії торгового патента на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями становить 36 календарних місяців.

Строк дії торгового патента на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

Вартість торгових патентів на здійснення торговельної діяльності та надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування з урахуванням місця здійснення відповідної діяльності та виду товарів, або пслуг.

Вартість торгових патентів на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей та у сфері грального бізнесу встановлюється законом про патентування у фіксованому розмірі.

Квотування господарської діяльностіздійснюється на підставі ст. 14Господарського кодексу України та інших актів законодавства, зокрема, Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року.

Під квотуванням розуміється встановлення граничних обсягів (квот) виробництва чи обігу певних товарів і послуг.

Порядок квотування виробництва та/або обігу, а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

На даний момент квотування, як спеціальна умова здійснення господарювання, застосовується у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” в Україні може запроваджуватися режим квотування експорту та імпорту.Квотування експорту та імпорту запроваджуються Україною самостійно в особі її державних органів у таких випадках:

− у разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України;

− у разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;

− у разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах народного споживання першої потреби;

− при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;

− при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

− у разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, встановлених цим Законом (запроваджується як санкція режим ліцензування);

− відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування).

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот:

- глобальні;

- групові;

- індивідуальні;

- спеціальні.

Глобальною вважається квота, яка встановлюється щодо товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується, або з яких він (вони) імпортується.

Груповою є квота, що встановлюється щодо товару (товарів) із визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується, або з яких він (вони) імпортується.

Індивідуальна квота – це квота, що встановлюється щодо товару (товарів) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись, або з якої він (вони) може імпортуватись.

Під спеціальною розуміється квота, що встановлюється щодо певного товару (товарів), який є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, його дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку, і який визначається в натуральних та/або вартісних величинах виміру.

Щодо кожного виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.

Рішення про встановлення режиму квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим квотування, і строків дії цього режиму щодо кожного товару.

Інформація про перелік товарів та/або країн, що підпадають під режим квотування, із зазначенням виду квоти щодо кожного товару (або за кожною групою товарів) повинна бути доведена до відома суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності не менш як за 60 днів до дати запровадження режиму квотування шляхом опублікування її в офіційних загальнодоступних засобах інформації України, а також негайно доводитись до відома органів державного митного контролю України.