Ознаки існування маси. фази існування маси

Виділимо такі загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються в науковій літературі та випливають із досвіду:

1) аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного, організованого (на відміну від соціальних груп) утворення у порівнянні з організованістю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це створює враження, що маса є статична, нерухлива і вичікує зовнішнього впливу для підтримки існування з боку вожаків, ЗМК тощо;

2) стохастичність, ймовірнісність, а значить, відкритість, розмитість меж, невизначеність щодо складу та якісних характеристик;

3) ситуативність, тимчасовість;

4) гетерогенність, неоднорідність;

5) нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під упливом зовнішніх чинників;

6) бездіяльність, із позицій теорії діяльності, де соціальні суб’єкти розглядаються як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою активність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є малоусвідомлюваною, або й несвідомою, активністю соціального суб’єкта;

7) приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається, якщо нею не керують чи змінюються умови існування.

На останній ознаці хотілося б зупинитися окремо. Як і будь-який соціальний суб’єкт і як будь-яка жива істота, що має психіку, маса повинна мати уроджений рефлекс мети.
Отже, для підтримання життєдіяльності мас необхідна постійна цільова ін’єкція, яку роблять учасники масовокомунікаційної діяльності. Тобто маса завжди є керований кимось соціальний суб’єкт. Ознаки свідомого й цілеспрямованого в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку учасників масовокомунікаційного процесу. Таким чином, якщо по відношенню до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне.
Маса не є спільнотою, яка раптом з’являється й раптом зникає. Вона має свій онтогенез, тобто природу народження і смерті. З цієї точки зору виділимо три фази існування маси:
1) фаза зародження, пов’язана з виникненням масового настрою серед людей;

2) фаза гуртування масових індивідів, заражених масовим настроєм, і формування суспільної думки, масової свідомості;

3) активна фаза, фаза масової поведінки, що регулюється масовою свідомістю.
Смерть, розпад, зникнення маси можливі на другій фазі, якщо гуртування в результаті не може завершитися успішно й маса руйнується сама собою або під упливом зовнішніх чинників. Звернення від третьої до другої фази відбувається постійно, маса завжди має загрозу розпаду, якщо її вчасно не підтримувати або вона сама вже не має внутрішньої енергії та внутрішнього потенціалу для самоіснування.

45. Натовп і публіка. Массова аудиторія.
З погляду теорії масової комунікації та функціонування ЗМК найбільший інтерес для нас становлять ті маси, які прийнято називати публікою (зібраною і незібраною). Відмінність публіки, скажімо, від натовпу очевидна. За визначенням Ю. Шерковина, натовп — це насамперед “контактна, зовні не організована спільнота, яка відзначається високим ступенем конформізму індивідів, що її складають і які діють надзвичайно емоційно та одностайно.
Виділяють чотири основні типи натовпу:

1) випадковий натовп (як приклад, натовп на вулиці, де трапилася пригода);

2) експресивний натовп (сукупність людей, що виражають радість або горе, гнів або протест);

3) конвенційний натовп (нагадує зібрану публіку на спортивних змаганнях, політичних мітингах; керується у своїй поведінці певними правилами, нормами);

4) діючий натовп (агресивний, панічний, здирницький, повстанський).
Від натовпу публіка відрізняється, якщо так можна сказати, більшою інтелігентністю, відносною раціональністю, толерантністю, певним спокоєм, зовнішньою пасивністю. Але ці ознаки легко втрачаються під упливом емоційного збудження, афекту. Скажімо, зібрана публіка на мітингу, зборах швидко трансформується в натовп.

Незібрану публіку, яка формується мас-медіа, є її постійним споживачем, називають ще масовою аудиторією або просто аудиторією. Але на відміну від класичного розуміння аудиторії як сукупності конкретних індивідів, що сприймають разом один і той же предмет, інформацію (аудиторія фільму в кінотеатрі, вистави в театрі, лекції), масова аудиторія — це прояв незібраної публіки як сукупності “масових людей”, схильних до масифікації і піддатливих сугестії збоку ЗМК та здатних перетворитися в активну масу (натовп, зібрану публіку).
Незважаючи навіть на процес глобалізації системи масової комунікації, яка покликана гомогенізувати (зробити однорідною) масову аудиторію у світовому масштабі через Інтернет, процеси фрагментації та сегментації продовжуються і забезпечуються саме ринково-споживацьким підходом до масової аудиторії. Цьому сприяє комерціалізація системи масової комунікації; ринок, шукаючи свої ніші, нізащо не поступиться цими принципами. Все це викликає певне занепокоєння, оскільки, на думку багатьох учених, можливі суспільні системні зміни: “зменшення спільного для всього суспільства досвіду, що може призводити до болючої втрати громадського духу і до соціальної поляризації” (Там само).