Конкуренція у кримінальному праві України: поняття, види та правила вирішення

Про існування в теорії кримінального права проблеми визначення поняття "конкуренції" говорять давно. Найбільші проблеми виникають при розмежуванні термінів "конкуренція" та "колізія".

Термін "конкуренція" має такі значення: 1) збігатися, зводитися; 2) швидко наближатися; 3) одночасно відбуватися; 4) суперечити.

Вирішення конкуренції - це розв'язання питання про те, яка з кримінально-правових норм, що конкурують, має бути застосована в конкретному випадку. Конкурують між собою кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за умисне вбивство, за зловживання службовими повноваженнями, за посягання на життя особи з мотиву помсти за її службову діяльність, за посягання на статеву свободу жінки, за посягання на відносини власності та деякі інші.

конкуренціякримінально-правихнорм- це зумовлена наявністю в кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипова ситуація в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві (або більше) функціонально пов'язані чинні кримінально-правові норми.

Отож від конкуренції кримінально-правових норм треба відрізняти їх колізію,що є результатом неузгодженості між деякими нормами закону, дублювання норм.

Отже конкуренція кримінально - правових норм не є їх колізією ( видом колізії ), а колізія кримінально - правових норм не є видом їх конкуренції .

В конкуренціїкримінально-правовихнормза змістом можна виокремити такі види:

1) конкуренція загальної та спеціальної норм;

2) конкуренція цілого й частини;

3) конкуренція кваліфікуючих або пом'якшуючих ознак складу злочину (чи конкуренція спеціальних норм).

1. Кримінальна відповідальність за бандитизм (ст. 257 КК), його відмінність від розбою (ст. 187 КК)

Об'єктом злочину є громадська безпека.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Банда - це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних ознак, характеризується ще й такими специфічними рисами, як:

а) озброєністю, б) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози гром безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя).

З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Суб'єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, або 3) організованою групою; 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень: 6) спрямований на заволодння майном у великих чи 7) особливо великих розмірах.

1. Кримінальна відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК)

Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині розповсюдження інформації про статеве життя.

Предметом аналізованого злочину е твори, предмети або інші зображення порнографічного характеру, які у назві ст. 301 скорочено визначені як порнографічні предмети.

Порнографічними предметами є предмети, які: а) становлять матеріальний предмет - річ (книги, фільми, фотопродукція, картини, скульптурні зображення тощо); б) у грубо натуралістичній, вульгарній формі зображають статеве життя людей - статеві органи, сексуальні відносини. в) призначені для збудження статевої пристрасті інших осіб, провокування їх статевої агресії; г) не мають Іншого призначення - мистецького, наукового, просвітницького тощо д) іншими особами сприймаються саме як порнографічні і збуджують статеву пристрасть

Об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, кваліфікований та особливо кваліфікований види злочину, передбаченого ст. 301, у цілому збігаються з відповідними ознаками посягання. предметом якого е твори, що пропагують культ насильства і жорстокості.

Кінота відеопродукція, комп'ютерні програми порнографічного характеру е різновидом предмета аналізованого злочину, за наявності Якого дії з ними оцінюються як кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 301). Це кіноплівки, відеоплівки, комп'ютерні дискети та цифрові носії інформації, на яких містяться фільми чи їхні окремі фрагменти відповідного змісту і призначення, або ж порнографічні відеоігри.

1. Кримінальна відповідальність за випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека експлуатації транспортних засобів, а його додатковим обов'язковим об'єктом - здоров'я та життя особи.

Об'єктивна сторона злочину складається з таких обов'язкових ознак, як діяння, наслідки та причинний зв'язок між ними.

Діяння при вчиненні аналізованого злочину може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і виражатися у формі: 1) випуску в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів;2) допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права па керування транспортним засобом; 3) іншого грубого порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.

Кримінальна відповідальність настає у разі, якщо наслідком описаних вище порушень стало спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Причинний зв'язок у цьому посяганні має місце тоді, коли діяння закономірно, з необхідністю викликає вказаний вище наслідок

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є особи, що обіймають посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною виною. Завідомість знання про технічну несправність транспортних засобів означає, що особа точно, достовірно знає про наявність несправності, за якої експлуатація транспортного засобу заборонена.

30. Кримінальна відповідальність за зайняття гральним бізнесом (ст. 203-2 КК)

Гральний бізнес - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.
Азартна гра - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості. До азартних ігор не відносяться: організація та проведення лотерей; організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш; гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу); гра на гральних автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), де як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо); розіграші на безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого товару, послуги, торгової марки, знаків для товарів і послуг, найменування або напрямів діяльності суб'єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій формі; розіграші у вигляді конкурсів (ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу її учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу; розіграші на безоплатній основі для розважальних, благодійних або пізнавальних цілей; В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. До суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування фінансових санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції та/або органів державної податкової служби.

1. Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення (ст. 382 КК)

Об'єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.

Предметом злочину є судовий акт органів правосуддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який набрав законної сили.

З об'єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися: 1) невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; 2) перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; 3) невиконанням службовою особою рішення Європейського суду з прав людини.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Європейський суд з прав людини, відповідальність за невиконання рішень якого передбачена ч. З ст. 382. - це міжнародний суд, створений Державами-учасницями Конвенції про захист прав і основних свобод людини з метою забезпечення виконання ними своїх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї.

Суб'єктомзлочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину закон визначає: 1) вчинення його службовою особою, яка посідає відповідальне чи особливо відповідальне становище або 2) особою, раніше судимою за цей злочин, і 3) заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб .

32. Кримінальна відповідальність за недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК)

Основним безпосереднім об'єктом злочину с громадська безпека в частині дотримання встановлених правил зберігання зброї або бойових припасів.

Предметом злочину є 1) вогнепальна зброя 2) бойові припаси. В даному складі злочину предметом с будь-яка вогнепальна зброя, включаючи і гладкоствольну мисливську та боєприпаси до такої зброї. Не є предметом цього злочину вибухові речовини і вибухові пристрої

3 об'єктивної сторони злочин характеризується недбалим зберіганням вказаних предметів злочину Воно має місце тоді коли не виконані передбачені нормативним актами умови зберігання зброї або бойових припасів, насамперед ті, які спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб Обов'язковою ознакою злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді 1) загибелі людей, 2) інших тяжких наслідків

Загибель людей означає смерть хоча б однієї особи До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження

Суб'єкт злочину загальний

Суб'єктивна сторона характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості Знаючи небезпечні властивості зброї та бойових припасів і правила поводження з ними, винний завжди передбачає можливість заподіяння ними шкоди, що виключає злочинну недбалість.

1. Кримінальна відповідальність за незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 232-1 КК)

Інсайдерською інформацією є будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів емітента.

Безпосереднім об’єктом цього злочини є відносини, яеі складаються в сфері використання інсайдерської інформації.

Предметом – незаконне використання інсайдерської інформації.

З об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному використанні інсайдерської інформації, яке спричинило передбачені статтею суспільно небезпечні наслідки.

Незаконним використанням інсайдерської інформації слід вважати вчинення будь-яких дій стосовно такої інформації або з врахуванням її змісту, якщо такі дії заборонені законом.

Дії будуть злочинними лише за умови заподіяння ними істотної шкоди державі, емітенту, інвесторам у цінні папери або будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди.

Суб’єкт злочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка володіє інсайдерською інформацією, незалежно від того, яким чином вона одержала цю інформацію.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом винного стосовно злочинного діяння та прямим чи непрямим умислом стосовно наслідків злочину.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його повторно або спричинення ним тяжких наслідків.

1. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК), його відмінність від злочинів проти власності та від примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ст. 280 КК)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів (всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини,трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби). Ці транспортні засоби виступають предметом цього злочину. Його додатковим обов'язковим або факультативним об'єктом - залежно від конкретного способу вчинення цього злочину - можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Закінченим злочин вважається з моменту, коли винний отримав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому.

Суб'єктом злочину є особа, яка не має права на користуванні транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заво лодіння.Кримінальній відповідальності за злочин підлягають осудні особи, які досягли 16-річного, а за злочини, передбачені ч. 2 та 3 - 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета.

Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом є вчинення цього діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище або 5) завдання значної матеріальної шкоди потерпілому.

Злочини проти власності – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що, порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Родовим і безпосереднім об’єктомцихзлочинів є врегульовані законом суспільні від­носини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктамизлочинів, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування, можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи. При знищенні або пошкодженні майна додаткові факультативні безпосередні об’єкти – громадський порядок, громадська безпека, довкілля тощо.

Предмет, до якого належать: чуже майно (наприклад, речі, грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру – електрична та теплова енергія.

З об’єктивної сторони злочини проти власності характеризуються, зазвичай, активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі. Бездіяльністю вирізняється такий злочин, як порушення обов’язків щодо охорони майна.

Суб’єктомзлочинів може бути фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а деяких злочинів – осудна особа, котра досягла 16-річного віку,а також суб’єкт спеціальний. Це особа, якій майно було ввірено чи перебувало в її віданні, службова особа…

Суб’єктивна сторона злочинів проти власності, переважно, характеризується умисною формою вини. Вчинення крадіжки, грабежу, вимагання супроводжується реалізацією прямого умислу та корисливого мотиву, а розбою – ще й метою заволодіння чужим майном.

До кваліфікованихта особливо кваліфікованих видівбільшості злочинів проти власності закон відносить вчинення таких діянь:1) повторно;2) за попередньою змовою групою осіб;3) організованою групою;4) із заподіянням значної шкоди потерпілому;5) у великих розмірах;6) в особливо великих розмірах.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок виконання працівниками транспорту своїх службових обов'язків, нормальна робота транспорту, безпека його руху та експлуатації; його додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність особи, а додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

Потерпілими від злочину закон називає дві категорії осіб;1) працівників транспорту; 2) близьких їм осіб.

Об'єктивна сторона злочину включає як обов'язкові її ознаки дію (примушування до невиконання службових обов'язків) та спосіб її вчинення. Способом вчинення злочину може бути погроза:1) вбивством; 2) заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 3) знищенням майна.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб, а особливо кваліфікуючими: 1} вчинення його організованою групою;2) поєднання його з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 3) спричинення ним загибелі людей; 4) спричинення ним інших тяжких наслідків.

Відмінність:Незаконне заволодіння транспортним засобом відмежовується від злочинів проти власності, що вчиняються з корисливих мотивів, насамперед, родовим об'єктом посягання, предметом злочину, специфікою об'єктивної та суб'єктивної сторін, зокрема особливостями мотивації злочину.