Міжнародні стандарти прав людини

Захист прав людини є одним із головних завдань світової спільноти. Тому в галузі прав людини існує безліч декла­рацій, конвенцій, хартій, у різний час створених і визнаних світовою спільнотою.

Міжнародно-правові стандарти в галузі прав люди­ни — це встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави з прожива-

ючими на її території індивідами (громадянами, іноземця­ми, апатридами).

Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини різноманітні. За дією у просторі розрізняють універсальні (діють у всьому світі) і регіональні (діють у певному регіо­ні земної кулі) стандарти.

До універсальних відносять, наприклад, Міжнарод­ний пакт про громадянські і політичні права і Міжнарод­ний йакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 p.). До регіональних — Європейську Конвенцію про захист прав людини і основних свобод (1950 p.), Американ­ську Конвенцію прав людини (1969 p.), Африканську Хар­тію прав людини і народів (1981 p.). Як правило, регіональ­ні стандарти є детальнішими за своїм змістом і, що особли­во важливо, регламентують порядок захисту прав людини у разі їх порушення державою. Наприклад, важливим га­рантом дотримання прав і свобод людини в європейських країнах служить Європейський Суд з прав людини, що роз­глядає позови індивідів, які постраждали від владного свавілля, до держави.

Залежно від дії за колом осіб розрізняють загальні (сто­суються прав усіх людей) і спеціальні (стосуються прав окремих категорій населення) стандарти. Спеціальні між­народно-правові стандарти регулюють статус осіб, які об'­єктивно є найбільш уразливими, незахищеними: дітей, жінок, біженців, національних меншин.

Міжнародні стандарти прав і свобод людини мають такі функції:

1) визначення переліку прав і свобод людини, які в обо­
в'язковому порядку повинні бути визнані державами —
учасницями тієї або іншої конвенції;

2) формулювання змісту прав і свобод, які повинні
одержати втілення в конституціях і законах держав-учас-
ниць конвенції. Наприклад, Міжнародний Пакт про еко­
номічні, соціальні та культурні права 1966 р. розкриває
поняття достатнього життєвого рівня. Це поняття включає
достатнє харчування, одяг і житло для людини та її сім'ї;

3) встановлення зобов'язань держав із забезпечення
реалізації проголошуваних прав і свобод. Наприклад, при­
єднавшись до Європейської Конвенції із захисту прав лю­
дини і основних свобод, Україна була зобов'язана скасува­
ти смертну кару як вид кримінального покарання;

4) фіксація обмежень і заборон, пов'язаних з реаліза­цією прав і свобод людини. Наприклад, Міжнародний Пакт про громадянські, і політичні права 1966 р. забороняє пропаганду війни, насильства, національної, расової, релі­гійної ворожнечі.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини до певної міри обмежують державний суверенітет, маючи на увазі, що людина, її прдва і свободи є вищою, в порівнянні з дер­жавою, цінністю.