Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій

Вперше питання про правосуб'єктність міжнародної організації постало у зв'язку із діяльністю Ліги Націй. І хоча між Лігою Націй та Швейцарією було укладено міжнародну угоду як між двома рівноправними суб'єктами остаточне вирішення проблеми пов'язано із наданням у 1949 році консуль­тативного висновку Міжнародним Судом ООН «Про відшкодування збитку, завданого на службі ООН», який було прийнято у зв'язку із вбивством служ­бовця ООН у Палестині. У цьому висновку було підтверджено міжнародну правосуб'єктність міжнародних організацій.

Міжнародні організації утворюються основними суб'єктами міжнарод­ного права на основі угоди між ними, тому відносяться до групи похідних суб'єктів міжнародного права. Ці угоди є засновницькими актами міжна­родних організацій. У цих актах визначаються цілі і завдання організацій, її організаційно-структурний порядок і регулюються відносини організації державами-членами.

На відміну від держав, міжнародні організації є специфічними суб'єктами міжнародного права. Так, вони не мають суверенітету і своєї території. Всту­пати у міжнародно-правові відносини міжнародна організація може лише у межах своєї компетенції, визначеної в її засновницькому документі - уставі.

Компетенція (правоздатність) організацій має свою природу, відмінну від правоздатності держави. Останні черпають свою правоздатність із сувере­нітету. Що стосується компетенції організацій, то вона своїми витоками має волевиявлення держав, які уклали договір. У зв'язку з цим вона постійно несе договірний спеціальний і похідний характер.

Міжнародні організації бувають двох видів: міжурядові та неурядові.

Міжнародні міжурядові організації повинні мати певні ознаки для того, щоб бути суб'єктами міжнародного права: а) здатність укладати міжнародні договори; б) мати привілеї та імунітети; в) здатність заявляти міжнародно-правові претензії тощо. Ці ознаки випливають із установчих документів ор­ганізацій.

Міжнародні неурядові організації утворюються юридичними та фізич­ними особами. Вони не наділені правом укладати міжнародні угоди. При­кладом міжнародної неурядової організації може бути Міжнародний комітет Червоного хреста.

Міжнародна неурядова організація повинна відповідати декільком кри­теріям.

По-перше, вона повинна мати некомерційний характер.

По-друге, організація не повинна використовувати чи пропагувати на­сильницькі методи.

По-третє, організація не повинна приймати участь у політиці з метою до­сягнення влади.

Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичних осіб

Існують деякі утворення (насамперед індивіди та транснаціональні ком­панії), які володіють обмеженим колом прав і обов'язків у міжнародному прав, що здійснюються ними лише у міжнародній правозастосовній діяль­ності. Тобто вони є фактично бенефіціаріями (користувачами) міжнародно­го права.

Правовою формою діяльності індивідів і ТНК на міжнародній арені є правозастосування позитивного характеру, наприклад захист порушеного права, чи негативного несення відповідальності за споєння міжнародного злочину.

Хоча на сьогодні питання наділення фізичної особи міжнародною правосуб'єктністю практично вирішено на її користь, але існує ще багато про­тивників цієї концепції. їх аргументація зводиться до двох тез:

1) комплекс прав фізичних осіб опосередковується волею держав;

2) право звернення до Європейського суду з прав людини мають лише громадяни держав-членів Ради Європи (аналогічно до інших міжнародних судів).

Аргументація прихильників полягає у наступному в

1) індивід має права і обов'язки, визначені міжнародним правом;

2) індивід може брати участь у міжнародних відносинах;

3) індивід здатен нести відповідальність за нормами міжнародного права у міжнародних кримінальних судах.

4) Жан тусклас(прихильник) зауважив, що міжнародне право виникло ще до держави, а тому суб'єктом є насамперед фізична держава.