Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.

Минуле століття увійшло в історію людства не тільки своїми науково-технічними відкриттями, а й як століття, що вписало в цю історію низку чорних сторінок, серед яких і одне з найбі-льш потворних і трагічних суспільно-соціальних явищ – теро-ризм.

Тероризм (від лат. іеггог - страх, залякування) - це форма полі-тичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорс-ткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, за-ляку­вання урядів та населення для досягнення певних цілей.

Наприкінці XX століття проблема тероризму набула особли-вого значення. Тероризм став багатоликим за своїм характе-ром. Він здійснюється не тільки екстремістськими організація-ми і злочинцями – одинаками, а й у ряді тоталітарних держав – їхніми спецслужбами. Найзагрозливіший міжнародний теро-ризм, стрімке зростання якого завдало страждань, призвело до загибелі багатьох тисяч людей.

Практично всі збройні конфлікти, які виникали за останні роки в Африці, Азії, на Ближньому Сході, на території СНД, супроводжувались хвилею диверсійно-терористичної діяльнос-ті, внаслідок якої передовсім страждало мирне населення.

Соціальна нерівність у суспільстві, національно-конфесійні суперечності і відсутність ефективного правового регулювання громадської і релігійної діяльності сприяли утворенню значної кількості екстремістських націоналістичних організацій і фана-тичних релігійних сект, які мають воєнізовані формування і визнають тероризм як основний спосіб боротьби із своїми суп-ротивниками.

До найвідоміших міжнародних терористичних організацій слід віднести «Ірландську республіканську армію», «Червоні бригади», «Аум Сінріке», «Хамас», а також «Світовий фронт джихаду», створений Бен Ладеном.

Світовий досвід свідчить, що організатори терористичних акцій мають на меті:

1. Сіяти страх серед населення.

2. Викликати протести проти політики урядів.

3. Завдавати економічних збитків державі або приватним фірмам.

4. Проводити потаємні терористичні акти проти своїх супротивників або правоохоронних органів.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

1. Напади на державні або промислові об'єкти, які призво-дять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом за-лякуван­ня та демонстрації сили.

2. Захоплення державних установ або посольств, супроводжу-ється захопленням заручників, що викликає серйозний громадсь-кий ре­зонанс.

3. Захоплення літаків, транспортних засобів: політич­на моти-вація – звільнення з тюрми товаришів по партії, кримінальна моти-вація - вимога викупу.

4. Насильницькі дії проти особистості жертви, для залякуван-ня або в пропагандистських цілях.

5. Викрадення, з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма само-фі­нансування.

6. Політичні вбивства - один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби.

7. Вибухи або масові вбивства, розраховані на психологіч-ний ефект, страх та невпевненість людей.

8. Розповсюдження сибірської виразки, зараження населе-них пун­ктів віспою та бубонною чумою.

До 80-х років XX ст. ареною активного терору залишалась Європа. В європейських аеропортах регулярно захоплювали літаки. Від рук терористів гинули політичні діячі: в Іспанії баскські терористи вбили прем'єр-міністра Корреро Бланко, в Італії - екс-прем'єра Альдо Моро. В 70 - 80 роки у всьому світі часто гриміли вибухи в громадських місцях - вокзалах, аеро-портах, магазинах, житлових будівлях.

Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існу­вало. Організацій, які боролися за незалежність, фактично не було. Але це не заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави.

Особлива ситуація склалась у Росії у зв'язку з Чечнею - події в Будьоновську, Москві, Волгодонську, Буйнакську, Беслані. Чечня стала одним з центрів світового мусуль­манського теро-ризму.

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені, перетворюючись на небезпечну силу, на­самперед для багатоконфесійних держав планети. Екс-перти попере­джають, що в наступному десятиріччі рух ісламіс-тів, який надихають крайні радикали в мусульманському суспі-льстві, може набути глобаль­них розмірів і накрити хвилею тер-актів більшу частину планети.

Протягом декількох останніх років ісламські фундамента-лісти вже продемонстрували рішучість боротися будь-якими, в тому чи­слі кривавими методами проти своїх супротивників в різних регі­онах земної кулі. На Близькому Сході - це представ-ники палес­тинських угруповань «Хамас», націоналістичні та ісламські рухи - бойовики правого крила ФАТХа «Танзім». В Афгані­стані - це представники організації Усами бін Ладена «Аль-Каїда».

Чотири вибухи, які пролунали 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, Вашингтоні та біля Піттсбурга вразили світ. Терористам з організації Усами бін Ладена «Аль-Каїда» вдалося захопити декілька цивіль­них літаків, за штурвалами яких терористи-смертники таранили вежі Всесвітнього торгового центру та бу-дівлю Пентагону. Внаслідок вибуху та пожежі завалилися Пів-нічна та Південна вежі торгового центру У цьому теракту заги-нуло близько 3 тисяч чоловік.

Сьогодні тероризм є фактором не тільки внутрішньодер-жавного значення, а більшою мірою міжнародного. Тероризм, як досить масове антисоціальне явище, не був характерним для України за часів Радянського Союзу, що обумовлювалось майже неможливістю проникнення на територію суб’єктів між-народного тероризму та посиленим контролем за проявами злочинності в межах країни.

Підвищення імовірності реалізації терористичних актів в Україні на початку 21 століття пов’язане зі:

1. Зростанням кількості проявів тероризму у світі взагалі.

2. Утвердженням України, як незалежної держави, що сприяло перетворенню її у відкрите суспільство із збільшенням можливостей для проникнення на територію країни суб’єктів міжнародного тероризму.

3. Розташуванням на перетині шляхів між заходом і сходом, в результаті чого Україна може вимушено стати ареною зітк-нення релігійних, економічних, національних інтересів сусідніх із нею країн.

4. Посиленням внутрішньої соціальної нестабільності в країні.

5. Втрата економічної безпеки, безробіття, зниження зага-льного рівня життя населення призвели до зростання злочин-них проявів, збільшення кількості зброї у незаконному обігу, боротьби злочинних формувань за сфери впливу та анонімних терористичних загроз.

6. Збільшенням фінансування сучасної терористичної діяль-ності, посиленням її технічного та матеріального оснащення.

Найбільш поширеною в Україні мотивацією скоєння терак-тів виступає:

А) Кримінальна діяльність, особливо її транснаціональні форми і пов’язана із нею легальна торгівля зброєю, радіоактив-ними матеріалами.

Б) Намагання перешкодити громадській, політичній або економічній діяльності.

В) Створення ускладнень або напруження у міждержавних відносинах.

Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Технологічний тероризм – злочини, що вчиняються з теро-ристичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріо-логічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комуніка-ційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руй-нування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосе-редковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небез-пеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.

Найбільша імовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об’єктах, на яких є можливість швидко та порівняно просто ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними наслідками (як людськими жертвами, так і матеріальними збитками, екологічними наслід-ками). В Україні до таких об’єктів відносяться:

- атомні електростанції;

- транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції);

- магістральні трубопроводи;

- військові склади і арсенали, де зберігається хімічна зброя;

- промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, зберігають, продають біологічні препарати, ви-сокотоксичні і отруйні речовини.

Оскільки на території України функціонує велика кількість радіаційно небезпечних об’єктів, то проблема ядерного теро-ризму є дуже актуальною.

Причини виникнення тероризму. як явища, мають соціаль-ний характер і пов’язані з існуванням занадто великих відмін-ностей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистості у різних країнах світу.

За причинами виникнення тероризм поділяється на види:

1. Соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті ко-рінну або часткову зміну економічного або політичного устрою власної країни.

2. Національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації етносепаратистського плану, які мають на меті боротьбу проти економічного та політичного диктату національних держав і монополій.

3. Релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли ре-лігійна самосвідомість стає визначальною в політичному про-тистоянні. Релігійний тероризм поділяється на фундаменталіст-ський (ісламський) та сектантський.

4. Світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками у суспільстві (на-приклад, з будівництвом ядерних об’єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобаліза-ції).

5. Кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змінах у законодавстві.