Формування неокласичної теорії

Протягом останніх тридцяти років XIX століття класичну політекономію змінила маржинальна теорія, яка спричинила в науці революцію. Перший етап маржинальної революції охоплює 70-80-і роки XIX століття, коли виникли ідеї австрійської школи маржиналізму. Цей етап прийнято називати суб'єктивним напрямок політекономії, тому що головна ідея - теорія граничної корисності Ґрунтувалася на дослідженні суб'єктивних оцінок товарів (благ) абстрактним споживачем.

Другий етап "маржинальної революції" припадає на 90-і роки XIX століття. На цьому етапі маржиналісти так званої "другої хвилі" відмовляються від психологізму й суб'єктивізму. За словами відомого вченого Шумпетера, метою чистої економіки завжди залишалося пояснення економічного життя на основі об'єктивних фактів (умов). Саме тому цих учених стали розцінювати як наслідувачів класичної політекономії й називати неокласиками.

Загальна характеристика неокласичної теорії

1. Неокласики обґрунтували необхідність вивчення обох сфер економіки: виробництва й споживання, не виділяючи жодну з них і не протиставляючи одну одній. Вони об'єднали обидві сфери в об'єкт цілісного системного аналізу, з'єднавши при цьому теорію вартості класиків і теорію корисності суб'єктивістів.

2. Представники неокласичної теорії застосовують у дослідженнях поряд з методом математичного моделювання функціональний метод.

3. Неокласики так само, як і класики, пріоритетним принципом вважали економічний лібералізм і дотримувалися чистої економічної теорії без суб'єктивізму, психологізму й інших неекономічних факторів.

4. Однак неокласики звузили предмет вивчення політекономії, виключивши з нього проблематику соціального й макроекономічного спрямування.

5. Найбільший внесок у формування неокласичної політекономії зробили А. Маршалл, Дж. Кларк, В. Парето.

Формування неокласичної теорії (А. Маршалл, Дж. Кларк, В. Парето)

А. Маршалл - англійський учений, основоположник мікроекономіки, лідер Кембриджської школи маржиналізму. Закінчив Кембриджський університет, де вивчав математику. Тут же з 1863 по 1908 pp. викладав політекономію. З 1902 р. по-новому викладав політекономію, називався курс "Economics". Головна робота Маршалла - шестикнижжя "Принципи економічної науки" (1890 p.), яка постійно перероблялася автором, у восьми, опублікованих за його життя, виданнях. У цій роботі Маршалл велику увагу приділив проблемі оптимального обсягу виробництва, за якого прибуток досягає максимуму.

Теорія ціни

Теорія ціни становить симбіоз (злиття різнорідного) витрат виробництва, граничної корисності, попиту та пропозиції. Маршалл увів поняття "ціна попиту" і "ціна пропозиції".

"Ціна попиту" - визначається корисністю, при цьому саму корисність він розглядає як максимальну ціну, яку покупець готовий сплатити за товар. Маршалл пов'язує категорію граничної корисності тільки з функцією попиту, а попит залежить від зміни цін. При зниженні цін попит зростає, а при збільшенні - попит спадає. Розглядаючи проблему попиту, він уводить поняття "еластичність попиту". Попит на товар є еластичним, якщо він змінюється більшою мірою, ніж ціна цього товару. І навпаки, попит буде нееластичним, якщо він змінюється меншою мірою, ніж ціна цього товару.

В аналізі "ціна пропозиції" Маршалл вважає, що "ціна пропозиції" визначається витратами. Але, на відміну від класиків, витрати у Маршалла визначаються не витратами (як об'єктивна вартість виробництва), а суб'єктивними жертвами (турботами) робітника й капіталіста. Жертвою з боку капіталіста (підприємця) або роботодавця є очікування, ризик або задоволення, відстрочені від особистого споживання капіталу. "Ціна пропозиції" повинна забезпечити компенсацію всіх негативних відчуттів: заробітна плата - компенсація за утому, позиковий відсоток - компенсація за очікування, підприємницький дохід - плата за ризик. За такого підходу, хоча крива цін пропозиції зростає й визначається збільшенням витрат, останні становлять суб'єктивні переживання виробників (рис. 7.1.).

Рис.7.1. Ринковий "хрест" Маршалла

Проаналізувавши "ціну попиту" і "ціну пропозиції", Маршалл підходить до визначення ціни рівноваги, що становить точку перетину кривих попиту й пропозиції.

Отже, у рамках свого аналізу Маршалл знімає питання про те, що є остаточною підставою цін - корисність або витрати. Обидва фактори однаковою мірою важливі й суперечка з приводу цього аналогічна, за словами Маршалла, суперечці про те, яке лезо ножиць - верхнє або нижнє - розріже шматок паперу.

Але якщо вводити в аналіз ціни рівноваги фактор часу, а Маршалл був першим, хто це зробив, то вплив попиту та пропозиції на ціну рівноваги буде неоднаковим.

У короткостроковому періоді на ціни вирішальний вплив здійснює зміна попиту, тому що виробництву для пристосування до збільшеного попиту потрібен час. Дефіцит товару, що виникає на певний час, дозволяє виробникам підвищити ціну й одержувати додатковий дохід (Маршалл називає його квазірентою). У довгостроковому періоді на ціни здійснює великий вплив зміна пропозиції (відбувається збільшення продукції), попит насичується й ціни знижуються.

Становлення маржиналізму пов'язане також із розробками математичної школи, яка представлена такими вченими, як А. Вальрас і В. Парето. Математичний метод використовується для дослідження економічних явищ із позиції маржиналізму.

Леон Маті Еспрі Вальрас (1834-1910) є одним із найбільш впливових західних економістів, представником "чистої економічної теорії", праці якого заклали основи багатьох напрямів сучасної економічної теорії.

Вальрас народився у Франції. У 50-і роки під впливом батька - відомого економіста - він починає вивчати економічну теорію. Причиною відбиття зацікавлень політичною економією, за допомогою засобів математики стала базове математична освіта Вальраса.

В 1870 р. він прийняв пропозицію зі Швейцарії для роботи на кафедрі політичної економії Лозаннського університету. Через кілька років (у 1874 р.) була опублікована основна праця Л. Вальраса "Елементи чистої політичної економії", яка дозволяє віднести його до числа маржиналістів першої хвилі. Він уперше спробував застосувати математичну модель для виявлення проблем існування рівноваги економічної системи й надання цій системі стабільності. Але на відміну від моделей ринкової рівноваги О. Курно, У. Джевонсона, А. Маршалла й інших, модель Вальраса характеризує не частка, а загальна економічна рівновага симетричних ринків. Тому Вальраса вважають по праву основоположником сучасного макроекономічного моделювання. Крім того, він є основоположником лозаннської школи маржиналізму.