Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр

Дипломатичні відносини між Україною та новоутвореною Чеською Республікою були встановлені у січні 1993 року, однак історія українсько-чеських взаємин сягає у глибину сторіч. Відомо, наприклад, що київський князь Володимир Великий одружився з чешкою, а Кунгута Ростиславна стала дружиною чеського короля Отокара ІІ з династії Пршемисловців. Поразка чехів у битві на Білій Горі (1620) призвела до значної еміграції з чеських земель на територію сучасної України. Одним з перших чехів, який залишив визначальний слід в історії України, став гетьман і автор першої української конституції Пилип Орлик.Період національного відродження слов’янських народів (кінець XVIII – друга половина ХІХ ст.) був ознаменований небувалим посиленням взаємного інтересу до народних звичаїв, фольклору, літератури. На Слов’янському з’їзді в Празі в 1848 році т.зв. "українське питання" було вперше винесено на розгляд міжнародного форуму. В 1876 році у Празі побачило світ перше нецензуроване видання „Кобзаря" У період між двома світовими війнами десятки тисяч наших співвітчизників, які змушені були залишити Україну після приходу до влади більшовиків, отримали в Чехословаччині максимально широкі можливості для реалізації своїх національних потреб. Тут друкувалися українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади (зокрема, Український вільний університет), музеї, товариства тощо. У видатного чеського художника М.Швабінського у Празі вчився В.Касіян, тут жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич.Нинішній етап відносин між незалежними Україною і Чеською Республікою характеризується динамічним розвитком співробітництва в політичній, економічній та культурній сферах, активним формуванням договірно-правової бази (понад 70 міждержавних, міжурядових, міжвідомчих договорів, угод та протоколів), розвитком неформальних міжлюдських контактів. Яскравим прикладом такого співробітництва є хоча б той факт, що в 1995 році Україна стала членом Ради Європи під час головування у цій організації та за активної підтримки Чеської Республіки.Особливої динаміки українсько-чеські контакти набули після того, як в 1995 та в 1997 роках відбувся обмін державними візитами Президентів України Л.Д.Кучми та Чехії В.Гавела.У 2005 році Україну відвідав наступний Глава чеської держави – В.Клаус, а у 2009 році відбувся офіційний візит до Чехії В.Ющенка.Як зазначається у схваленій Парламентом ЧР Концепції зовнішньої політики, Чеська Республіка розглядає Україну як важливу європейську країну, від якої залежить стабільність в Центральній та Східній Європі, високо оцінює політику України на євроатлантичному напрямі, докладатиме зусиль для розширення взаємовигідного українсько-чеського економічного співробітництва.Чеська Республіка підтримує євроінтеграційний курс України, твердо дотримуючись позиції, що Європейський Союз має бути відкритим для всіх європейських держав за тієї умови, що організація їхнього політичного та економічного життя відповідає визначеним критеріям, прагне відігравати провідну роль у виробленні та практичній реалізації "східного вектору" Спільної зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу, в першу чергу, - стосовно України. Враховуючи близькість підходів двох країн з більшості актуальних питань світової політики, в т.ч. щодо оцінки ситуації в зонах конфліктів, перспективною є взаємодія при проведенні миротворчих операцій. У цьому контексті слід відзначити, що позиції України і Чехії щодо врегулювання іракської кризи були дуже близькими: обидві країни направили в регіон свої військові підрозділи до складу багатонаціональних стабілізаційних сил. Великовантажний український літак АН-124 ("Руслан") транспортував персонал та медичне обладнання чеських польових госпіталів до Кувейту та Афганістану. Однією з перших українська сторона надіслала до Чехії ліки проти можливого поширення інфекційних хвороб під час ліквідації наслідків небувалої повені у серпні 2002 року. Маючи достатньо великий досвід участі у діяльності ООН (протягом останніх років представники України і Чехії головували на сесіях ГА ООН), обидві країни є важливими партнерами з точки зору зміцнення їх позицій у цій глобальній організації, активно співпрацюють в питаннях взаємної підтримки на виборах до структур ООН. Зокрема, нещодавно Чехія підтримала кандидатури України на виборах до складу Комісії ООН з наркотичних засобів, до Виконавчої Ради ЮНЕСКО, а також до Економічної та Соціальної Ради ООН. Обидві країни мають спільну позицію щодо того, що безумовним пріоритетом у діяльності ОБСЄ має бути вжиття активних та рішучих кроків у напрямі остаточного врегулювання т.зв. "заморожених" конфліктів на територіях країн СНД. Під час свого головування протягом липня 2003 року - липня 2004 року у Вишеградській четвірці (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) ЧР активно підтримала ідею істотного розширення співробітництва цього неформального міжнародного об’єднання з Україною в нових умовах членства країн четвірки в ЄС - насамперед, щодо передачі євроінтеграційного досвіду, а також у сфері юстиції та внутрішніх справ. Постійно розвиваються українсько-чеські торговельно-економічні зв’язки. Основними українськими експортерами до ЧР є Полтавський та Криворізький гірничозбагачувальні комбінати, металургійні підприємства ім. Ілліча (Маріуполь), „Азовсталь”, „Запоріжсталь”, „Алчевський”, фірма „Інтерпайп”, хімічні підприємства ВАТ „Стирол” та ВАТ „Рівнеазот”, „КриворіжНДІБудмаш”, „УкрграфітПВП”, АТ „Дніпрошина”. На ринку авіаперевезень успішно працює компанія „Аеросвіт”. Важливою складовою українсько-чеського співробітництва є реалізація спільних проектів в сфері інвестування, промислової кооперації, сільського господарства. Серед таких проектів - участь чеської сторони у модернізації діючих та спорудженні нових українських АЕС, модернізації об’єктів теплоенергетики, транспортному машинобудуванні, співробітництво у вирощуванні, переробці ріпаку та подальшому виробництві з нього в Україні біопалива, виробництво в Україні за допомогою сучасних технологій шин для колісної техніки.

60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.

Укр. і Словцька Респ-нові незал європ-і держ,які виникли внаслідок вікових національно-визвольних змагань,перемоги громадянського демокр-го руху над тоталітаризмом на зламі 80-90 рXX ст, кардинальної зміни міжн-х відн і припинення двополюсного протистояння в Євр і світі. Принципово схожим є генетичне походження сучасної суверенної державності Укр та СР: вони обидві усамостійнилися мирним шляхом в процесі розпаду колишніх соціаліс-х федерацій - радянської і чехословацької. Укр-єдина із пострадянських держав, яка безпосередньо межує Із Словаччиною. Впродовж останніх 10 років в основному співпадали головні українські і словацькі завдання національно-державного будівництва, боротьби за міжнародне визнання наших країн та реалізації політики безпеки і співробітництва..Можна виділити два основні етапи еволюції відн між Укр. та Словач на зламі другого і третього тисячоліть. Де перший - з початку 90-х р до 2000 р., включно, та другий - сучасний. На першому етапі, доцільно визначити наступні періоди:1)підготовчий період - 1990-1993 рр., коли ще рухаючись до державної незалежності - Укр (1991 р.) і Словач (1993 р.) встановлювали попередні, неінституйовані зв'язки;2) період становлення і розвитку партнерських відн - 1993-1998 рр.,як період цілеспрямованого формування системи двосторонньої взаємодії, основу якої заклав Договір про добросусідство, дружні відносини і співр-во між Укр. та Словац Респ від 29 чер 1993 р.; 3) період якісних змін-1999-2000 рр.,коли з певних причин ускладнилися взаємини між нашими країнами, але розгорнувся і пошук оптимальних варіантів співр-ва в нових умовах.Укр сторона прагне через зміцнення співпраці зі Словач та іншими держ Центр-Сх Євр уникнути загрозі можливої ізоляції на європейському напрямку та, по можливості, впродовж найближчого десятиліття здобути статус асоційованого членства в ЄС. Для ефективного функціонування партнерської співпраці України і СР у таких принципово нових геополітичних умовах необхідно об'єктивно. До беззаперечних досягнень співпраці між Укр та СР за минулі роки відноситься те, що сформувалася стійка система міждержав взаємозв'язків на всіх рівнях - починаючи від регулярних візитів, переговорів і консультацій представників вищих органів законодавчої і виконавчої влади двох країн і закінчуючи постійними контактами деяких регіональних І місцевих органів державної влади і самоврядування Укр і Словач. Зустрічним жестом доброї волі стало визнання Укр суверенної Словачч з першого ж дня її існування - І січня 1993р. Знаменно і те, що Укр визнала незалеж СР першою з-поміж держав світу. Крім того, обидва президенти продовжували зустрічатися на щорічних саммітах глав держав центральноєвр-х країн та інших міжнародних заходах. Але затяжна пауза в офіційних візитах на найвищому рівні певним чином гальмувала принципове розв'язання накопичених проблем у стосунках між Укр і СР, не дозволяла детально погодити концептуальні питання стратегії розвитку співробітництва між нашими країнами. Тому особливе значення мав візит президента України Л-Д.Кучми до Словач 12-14 чер 2001. Фактично це був перший офіційний візит укр президента в СР та друга офіційна зустріч глав двох держав, починаючи з 1993 р. Результати переговорів на найвищому рівні і досягнуті домовленості під час червневого 2001 р. візиту президента України до СР обидві сторони розцінили як якісний прорив в українсько-словацьких стосунках5.Загалом, період 1995-1997 рр. варто вважати часом найбільш інтенсивної міжурядової взаємодії щодо пожвавлення всіх видів укр-словац спів роб-ва, насамперед в економічній сфері. Але в подальшому реалізація двосторонніх домовленостей на рівні глав урядів та міністерств і відомств України і СР із розширення двостороннього співробітництва суттєво ускладнилася через гальмуючу дію низки об'єктивних і суб'єктивних чинників. Світова фінансова криза, колапс в Росії 1998 р., що негативно відбилися і на укр та словац економіці, призвели до різкого скорочення обсягів взаємної торгівлі. Фактично тільки в 2001-2002 рр. Україна і СР починають наближатися до її кількісних показників до-кризового рівня.Тому друга половина 90-х років XX століття в стосунках між Укр. і СР була переважно періодом інтенсивного розвитку зовнішньопол-х відносин. Але і в цій сфері не обійшлося без проблем. У 1999 р. розгорнулося дипломатичне суперництво між нашими державами за місце непостійного члена у Раді Безпеки 00Н, яке в кінці кінців виборола Укр. 28 червня 2000 р. Словаччина ввела візовий режим для в'їзду на її територію громадян Укр-Такі коливання можна з-поміж іншого вважати і наслідком недостатнього рівні координації зовнішньополітичних кроків між Укр та СР і непослідовності реалізації політики стратегічного партнерства з боку обох держав. Разом з тим, українсько-словацьке співробітництво здійснюється у багатьох життєво важливих сферах - координація зовнішньополітичних кроків на міжнародній арені, насамперед, погодження дій щодо формування нової системи безпеки і співробітництва на європейському континенті в рамках ОБСЄ, демократизації суспільства за європейськими стандартами у співпраці з Радою Європи, розвиток регіонального і субрегіонального співробітництва в рамках Центральноєвр-ї ініціативи і Балто-Чорноморської співдружності та інших міжнародних організацій і об'єднань;розширення зовнішньоекономічних зв'язків - стабілізація і нарощення обсягів взаємної торгівлі, вдосконалення її товарної структури, виробниче кооперування, сприяння притоку інвестицій та їх взаємний захист, співпраця в трансєвропейському і евроазійському транзиті товарів, підготовка І реалізація погоджених проектів транзиту енергоносіїв та альтернативних джерел енергопостачання наших держав тощо; спільний захист довкілля - насамперед, господарювання на прикордонних ріках, формування системи попередження, запобігання і ліквідації наслідків природних і техногенних катастроф, створення міжнародних національних парків і біосферних заповідників; гуманітарне І культурне співробітництво.З-поміж принципово важливих двосторонніх документів останнього часу, які відкривають нові напрямки в українсько-словацьких стосунках, варто виділити Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Словацької Республіки "Про транскордонне співробітництво" (грудень 2000 р.). За оцінками українських спеціалістів-міжнародників, це - єдина серед угод, укладених Україною із сусідніми державами, яка відповідає загальноєвропейським стандартам і побудована на положеннях базового документа Ради Європи - Європейської Рамкової Конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (м. Мадрид, 1980 р.) та двох додаткових протоколів до неї (1995 р. і 1998 р.) Таким чином, українсько-словацькі стосунки на сучасному етапі продовжують збагачуватися новими напрямками, видами і формами співробітництва. З-поміж факторів, які знижували ефективність українсько-словацької взаємодії впродовж минулого десятиріччя, можна вказати на суперечливі наслідки не завжди зважених рішень і кроків державно-політичних еліт, різноманітних кіл і груп впливу, безпосередніх суб'єктів двосторонніх стосунків. Тому зовсім не випадково в українсько-словацьких відносинах не вдалося хоча б тимчасово запобігти введенню Словаччиною - першою серед держав Централь-но-СхідноЇ Європи у 2000 р. візового режиму в'їзду на ЇЇ територію для громадян України. Україна і Словаччина -сусіди першого порядку, які безпосередньо межують і мають спільний державний кордон.

61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.

Серед важливих партнерів України стратегічне місце посідає Угорська Республіка, яка однією з перших (3 грудня 1991 р.) визнала суверенність Української держави. 23 грудня 1991 р. країни встановили дипломатичні відносини, невдовзі відкрили посольства. 26 грудня 1991 р. укладено базовий Договір про основи добро-сусідства та співробітництво між Україною та Угорщиною, який набув чинності 16 червня 1992 р. Цей важливий документ став першим міждержавним договором, який суверенна Україна уклала з іншою іноземною державою. У травні 1991 р. було підписано дев'ять двосторонніх документів, які стали підґрунтям договірної бази українсько-угорського співробітництва. У лютому 1993 р. відбувся офіційний візит Президента України Л. Кравчука до Угорщини, під час якого підписано новий пакет угод, що визначили пріоритетні напрями подальшого розвитку співробітництва. Активно і на всіх рівнях розвиваються міждержавні контакти. У 1995 р. в Україні з офіційним візитом перебував прем'єр-міністр Угорщини, делегація Державних зборів Угорщини. Сторони уклали низку угод, серед яких іДоговір про режим українсько-угорського державного кордону та взаємодопомогу з прикордонних питань. У рамках урочистого засідання з нагоди святкування 50-річчя ООН 24 жовтня 1995 р. у Нью-Йорку відбулася зустріч Президентів України та Угорщини, 11 січня 1996 р. лідери обох країн обговорили питання двостороннього співробітництва в Парижі. Регулярні зустрічі парламентарів відбуваються в Дебрецені, Будапешті, Києві та Ужгороді.Пріоритетними у двосторонніх зв'язках за пропозицією угорської сторони визначено кілька напрямів: забезпечення прав національних меншин, торгово-економічне співробітництво, а також прикордонна співпраця. Такий підхід випливає з основних засад угорської зовнішньополітичної концепції, що спирається на "три кити": територіальну незалежність, дружбу з сусідами, захист прав угорців у всьому світі. Ці засади втілюються на практиці: створено міжурядові українсько-угорські комісії з питань забезпечення прав національних меншин, здійснюється торгово-економічне співробітництво, впроваджується прикордонне співробітництво.Комісія з питань забезпечення прав національних меншин у своїй діяльності ґрунтується на засадах, закладених у Декларації про принципи співробітництва між УРСР та Угорською Республікою із забезпечення прав національних меншин, що підписана 31 травня 1991 р. У Береговому Закарпатської області відкрито угорський професійний театр (1993). Створено розгалужену мережу національних угорських шкіл та бібліотек у місцях компактного проживання угорської меншини, запроваджено спрощений порядок перетину кордону з Угорщиною, відкрито нові пункти пропуску. Для задоволення потреб української національної меншини в Будапешті відкрито недільну школу та бібліотеку української книги, уряд Угорщини фінансує діяльність культурного товариства українців.Країни поступово долають проблемні питання, що постають у двосторонніх відносинах. Досить складною виявилась проблема, пов'язана зі встановленням пам'ятника угорцям, що 1100 років тому (у 897 р.) віднайшли свою історичну батьківщину. За переказами, саме в ті далекі часи угорські племена дійшли до Верецького перевалу в Карпатах. У цьому місці керівництво сучасної Угорщини запропонувало встановити пам'ятний знак. Громадськість Закарпатської області не підтримала згадану ініціативу, бо саме в тих місцях з угорськими фашистами воювали воїни Карпатської Січі Закарпатської України — держави, утвореної в тилу німецько-фашистських загарбників під час Другої світової війни. Питання було залагоджено дипломатичними каналами: посольство Угорської Республіки в Україні макет пам'ятного знака встановило поблизу Аскольдової могили на схилах Дніпра.В результаті поступового виконання вимог Європейського Союзу Угорщина вжила конкретних заходів щодо обмеження випадків нелегальної міграції в країну. Певних змін зазнали домовленості з угорською стороною з питань перетину українсько-угорського кордону. 17 липня 2003 р. затверджено Постанову Кабінету Міністрів України "Про припинення Угоди між Урядом України і Урядом Угорської Республіки про спрощений порядок перетину державного кордону громадянами, які проживають в прикордонних областях". Припинення дії згаданої Угоди було ініційоване Угорською Республікою з урахуванням її зобов'язань перед Європейським Союзом щодо адаптації міграційно-візової політики до стандартів ЄС. 22 липня 2003 р. українська сторона передала до МЗС Угорщини ноту про свою згоду на припинення дії Угоди з ЗІ липня 2003 р. Відповідно до зазначеного з 1 серпня режим взаємних поїздок громадян України та Угорщини став регулюватися Угодою між Урядом СРСР і Урядом УНР про умови взаємних безвізових поїздок громадян від 24 листопада 1978 р. (діє в порядку правозаступництва), яка передбачає на умовах, визначених у цій Угоді, безвізовий порядок в'їзду громадян України до Угорщини тільки на підставі загальногромадянського закордонного паспорта та інших документів, дійсних для поїздок за кордон і зазначених у ст. 2 Угоди. Такий порядок був чинним до 1 листопада 2003 p., але заздалегідь сторони домовилися про спрощений порядок перетину кордону: в Україну угорці в'їжджатимуть без віз, а українські громадяни — за безкоштовними візами.Реалізація спрощеного перетину кордону наштовхнулась на непередбачену перепону: Угорщина, спираючись на внутрішній закон про статус закордонних угорців, що надає їм певні пільги, з 3 січня 2002 р. почала впроваджувати спеціальну систему видачі посвідчень усім бажаючим "закордонним угорцям", не врахувавши, що серед осіб угорського походження — 170 тис. громадян України, які проживають на Закарпатті. Незадоволення угорською політикою висловила і Словаччина, де також проживає чимало угорців.Питання розвитку двосторонньої співпраці вирішує міжурядова комісія з торгово-економічного та науково-технічного співробітництва, створена 1992 р. Зокрема, це реконструкція автомобільного мосту через р. Тиса на українсько-угорському кордоні (угода підписана 16 січня 1996 p.), надання статусу міжнародних пунктів пропуску "Лужанка — Берегшурань" і "Вилок — Тисабеч", створення вільних економічних зон у формі двох акціонерних товариств (уЧопі і Загоні) за участі обох сторін, взаємодія правоохоронних органів України та Угорщини в боротьбі з організованою злочинністю, нелегальною міграцією та контрабандою. На рівні міністерств закордонних справ у травні 1995 р. створено консультаційний комітет з питань зовнішніх зв'язків.Проблемі формування загальноєвропейської архітектури безпеки, зокрема розширенню НАТО, сторони приділяли неослабну увагу. Україна зайняла виважену позицію у цьому питанні: процес мав бути еволюційним, прозорим, враховувати інтереси нейтральних позаблокових країн і не призводити до виникнення в Європі нових розділових ліній. Особливо Україну турбували питання розміщення ядерної зброї на територіях країн ЦСЄ — потенційних членів НАТО. Угорщина, зі свого боку, досить стримано сприймала українську ініціативу щодо нерозміщення ядерної зброї, що вносило деякі неузгодження в позиції сторін. Враховуючи досвід військового співробітництва з Польщею, Україна пропонувала угорській стороні створити спільний українсько-угорський підрозділ, який діяв би в рамках програми НАТО "Партнерство заради миру" і брав участь у миротворчих операціях ООН. За підтримки НАТО був створений багатонаціональний інженерний батальйон "Тиса" із залученням України, Угорщини, Румунії та Словаччини.У період становлення незалежних держав активно розвивалося торговельно-економічне співробітництво. За товарооборотом Угорщина посідала друге місце серед країн Центральної та Східної Європи (після Польщі). Динаміка торгівлі постійно зростала: якщо у 1992 р. цей показник становив 259 мли доларів США, то у 2005 р. він перевищив 1,3 млрд. доларів. Україна імпортує лікарські засоби, виноградні натуральні вина, води, зокрема мінеральні та газовані; мідний дріт, кондитерські вироби, свійську птицю тощо. Експортує алюміній необроблений, електроенергію, вуглеводи ациклічні, руди та концентрати залізні, похідні вуглеводів, нафту і нафтопродукти. За даними угорської сторони, цифри економічної співпраці перевищували українські показники у півтора рази: товарооборот 1995 р. становив 664,4 млн. доларів. Проблему статистичних розбіжностей опрацьовувала робоча група експертів з питань установлення режиму вільної торгівлі, створена в рамках діяльності міжурядової українсько-угорської комісії з питань торгово-економічного та науково-технічного співробітництва.За попередні роки стан інвестиційного співробітництва не поліпшився. На території України діяло понад 140 спільних українсько-угорських підприємств у таких галузях, як внутрішня торгівля, машинобудування і металообробка, медична промисловість, громадське харчування, лісова, деревообробна, целюлозно-паперова промисловість та ін. Українські інвестори вкладали кошти в основному в хімічну промисловість та внутрішню торгівлю. Договірно-правова база двосторонніх зовнішньоекономічних відносин спиралася на міжурядові угоди про вільну торгівлю, свободу транзиту, співробітництво в галузі енергетики, транскордонне співробітництво тощо. Розвивається співробітництво в галузі транспортного машинобудування: виробництво мостів і передніх осей транспортування, виробництво двигунів Д-10, міських автобусів "Ікарус", використання шасі та агрегатів заводу "Раба".Співпрацювали інститути в галузі металургії та металознавства, промислові підприємства, наприклад Калуський комбінат і Тисайське підприємство, Боршодський хімкомбінат і нафтогазова компанія "МОЛ". Створене на базі останніх спільне підприємство виробляє понад 400 тис. тонн бензину з відходів олефінового виробництва. Передбачається спільне будівництво мережі автозаправних станцій в Україні. Наша країна традиційно постачає на угорські металургійні підприємства "Дунафер" та "Мішкольц" залізорудну сировину. Планується постачання слябів Маріупольського металургійного комбінату "Азовсталь" для подальшої переробки в Угорщині. Дунайварошський металургійний комбінат виявляє інтерес до приватизації гірничорудних підприємств України, а також до завершення будівництва Криворізького гірничозбагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР). Обидві сторони зацікавлені у співпраці в галузі фармацевтичної промисловості та з виробництва медичної техніки. Це стосується препаратів для лікування серцево-судинних захворювань, протимікробних, хіміко-терапевтичних засобів, нейропрепаратів. Україна та Угорщина уклали угоду про співробітництво в енергетиці: йдеться про спорудження підстанцій постійного струму, виробництво енергетичного обладнання, а також про спільні зусилля для підвищення безпеки Рівненської АЕС та АЕС "Пакш".

Країни ефективно розвивають міжрегіональне співробітництво. Вінницька, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська, Черкаська області співробітничають з відповідними угорськими регіонами. Так, серед регіонів, яким Угорщина постачає свою продукцію, Закарпаття посідає перше місце. Угорщина імпортує електричні машини, нафтопродукти, пластмаси, продукцію харчової промисловості. Значну роботу проведено прикордонниками двох країн з розбудови міжнародних переходів, зокрема переходу "Тиса", реконструйовано дорогу Київ — Чоп, розпочато спорудження авто порту для вантажних автомобілів.Нагальною проблемою для спільного вирішення є створення відповідної інфраструктури для боротьби з катастрофічними повенями, які дедалі частіше трапляються в українському Закарпатті та в Угорщині. Нині країни разом протистоять стихії: угорська сторона фінансує створення автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи "Тиса" для запобігання наслідкам повеней, а Україна надає технічну допомогу.У 90-ті роки було налагоджено двосторонні зв'язки у військовій галузі, зокрема в рамках програми "Партнерство заради миру". Відомства оборони 27 жовтня 1998 р. уклали Угоду про заходи зміцнення довіри і безпеки та про розвиток двосторонніх військових зв'язків (ратифікована Верховною Радою України 10 січня 2002 р.) та відповідний Протокол про двостороннє співробітництво в галузі підготовки військових кадрів — авіаційних інженерів, спеціалістів з протиповітряної оборони об'єктів "Круг", "Куб", "Оса", а також фахівців тилу. За відповідними домовленостями Угорська сторона також придбала польовий магістральний трубопровід ПМТ-150 МО України довжиною 200 км. Проте з подальшим пристосуванням угорської армії до вимог НАТО співпраця в цій галузі послабилася.З червня 2005 р. (після набуття членства в ЄС Польщі, Угорщини та Чехії) сторони із залученням Словенії узгоджують в рамках євроінтеграції питання лібералізації візового режиму взаємних поїздок громадян, активізації торгово-економічної співпраці, питання прикордонного співробітництва, а також актуальні питання міжнародного життя.

62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.

Взаєминам наших народів вже понад десять століть. Однак лише в останні тринадцять років відносини між Укр і Пол набули змісту і характеру добросусідства, рівноправності і справжньої дружби. Іст суч укр-польських відн поч 2 гр 1991,коли Респ Польща першою у світі офіційно визнала державну незалежн Укр.4 січ1992. було встановлено дипл відн.У розв відн незалеж Укр з Пол можна виділити 4 періоди:- 1–1992-93–встановлення контактів,“відкриття”Укр для польської пол.-ї еліти, підписання перших двосторонніх документів, обопільне вивчення можливостей партнерів; -2–1993-99–розв міжвідомчих зв’язків та договірно-правової бази, виведення двосторонніх відносин на рівень стратегічного партнерства; 3–1999–2003–наповнення реальним змістом укр-польського стратегічного партнерства, що стає важливою складовою базових цінностей євр спільноти. Пол, водночас із вирішенням завдань вступу в ЄС та НАТО, сприяє зближенню Укр з ними, стає “провідником” у здійсненні євроатлантичних та євр-их інтеграційних прагнень нашої держави; 4 - почався із вступом Пол до ЄС 1 тр 2004 р., коли одним з головних пріоритетів зовн пол Пол став розвиток Східного виміру ЄС, насамперед - прагнення наповнити реальним змістом формулу стратегічного партнерства з Укр. Сьогодні у відносинах з РП напрацьовуються модель відносин України з розширеним ЄС, і у цьому контексті значення укр-польського співр-а набиратиме ще більшої ваги для всього континенту, адже Укр, як надійний та ефективний партнер разом з Пол формують стрижень стабільності і безпеки в регіоні ЦСЄ.Іншою суттєвою ознакою сучасної трансформації укр-пол відносин є набуття ними глобального виміру в результаті залучення обох держав до дій анти-терористичної коаліції. Прикладами успішного військово-політичного співробітництва є також ефективна діяльність Укр-польського миротворчого батальйону, спільна участь сторін у миротворчих операціях ООН та регулярних міжнародних навчаннях.Суч укр-польське співроб-во хар-ється динамічним поступальним розвитком, що зумовлюється збігом національних інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їх глибинними історичними та культурними зв’язками.Укр-польським взаєминам притаманна висока інтенсивність двостороннього діалогу на найвищому, а також на регіональному та місцевому рівнях, зростання гуманітарних контактів та транскордонного руху. У цьому контексті вирішальну роль відіграла підписана 30 лип 2003 двостороння Угода про умови поїздок громадян, безпрецедентна формула якої “безкоштовні візи для громадян Укр–безвізовий режим для громадян РП” стала запорукою того, що на кордоні між нашими країнами не виникло нової завіси. Плідному розвитку двостороннього діалогу між Укр та РП сприяє також розгалужена мережа постійних консультаційних механізмів двостороннього співробітництва.Надійним фундаментом двосторонніх зв’язків є торговельно-економічний обмін. Вже декілька років поспіль обсяги торговельно-економічного співробітництва мають стійку тенденцію до зростання. В економічній сфері існують великі резерви для подальшого розвитку співробітництва. Сьогодні Польща посідає лише 11 місце серед кран-інвесторів Укр..У свою чергу, Україна посідає лише 24 місце серед країн, що експортують свої товари в РП, і 10 – серед країн імпортерів польських товарів. Відповідно, РП є на сьомому місці країн-імпортерів українських товарів і на четвертому місці серед країн-експортерів в Україну. Така ситуація зовсім не відповідає потенціалу наших країн.

63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.