Збройне повстання декабристів

Повстання намічалося на 1826 p., коли до Києва мав приїхати цар Олександр І, щоб оглянути війська, дислоковані в Україні.

У листопаді 1825 р. раптово помер Олександр І.

14 грудня 1825 р. скориставшись зі смерті царя і періоду “міжцарювання”, Північне товариство без будь-якого погодження своїх дій з Південним товариством підняло повстання в Петербурзі. Воно не було як слід підготовлене; солдати полків, виведені на Сенатську площу, навіть не знали мети повстання; населення не підтримало акцію. Повстання було придушено.

Повстання Чернігівського полку (29 грудня 1825 р. — 3 січня 1826 р.)

Поразка Петербурзького повстання змусила керівників Південного товариства прискорити виступ, до якого вони також не були готові.

Висланих до Києва, Житомира та інших міст представників Південного товариства було заарештовано. Ще 13 грудня заарештували П. Пестеля.

Повстання Чернігівського полку очолив С. Муравйов-Апостол.

Помилкою повсталих було те, що вони не вирушили відразу до Києва, а очікували три дні, шукаючи спільників, і не знайшли їх.

У Василькові зібралася основна частина революційних військ. Солдатам було зачитано складений декабристами революційний “катехізис”, де пояснено потребу повалення самодержавства і встановлення республіканського ладу, за якого всі люди будуть рівними.

Чернігівський полк (18 офіцерів і майже 1000 солдатів)2 січня 1826 р. вирушив з Василькова в напрямку м. Біла Церква. Повсталих розгромили регулярні частини біля селищ Устимівка та Ковалівка Васильківського повіту.

Понад 50 офіцерів і солдатів було вбито й поранено; решту повстанців, у тому числі тяжкопораненого С. Муравйова-Апостола, заарештовано.

Цар Микола І жорстоко розправився з усіма учасниками повстання у Петербурзі та в Україні

До слідства було притягнуто 570 осіб, серед них:7 — князі,17 — генерали,68 — полковники,315 — старші офіцери.

П’ятьох було повішено:С. Муравйова-Апостола,М. Бестужева-Рюміна,П. Пестеля,К. Рилєєва,М. Каховського.

Солдатів покарано шпіцрутенами і переведено до інших полків.

Багатьох покарано засланням до Сибіру, або в діючу армію на Кавказ, де точилася війна з горцями.

Причини поразки повстання декабристів

1. Широкі народні маси було ізольовано від руху, пропаганда серед мас не велася.

2. Мета повстання залишалася незрозумілою для широких народних мас, вузькою залишалася соціальна база повстання.

3. Характерні вузькість, ізольованість, замкненість декабристів.

4. Повстання не було як слід підготовлено, не вироблено чіткої програми дій повсталих.

5. Непідготовленість російського суспільства до політичних перетворень, нехтування традиційним обожненням царської влади.

Історичне значення повстання декабристів

1. Повстання декабристів було першим організованим виступом озброєної опозиції проти самодержавного деспотизму в Росії.

2. Це перша спроба повалити самодержавство дворянами, які були його опорою. Вони пожертвували своїми благами для прогресу суспільства.

3. Досягнення мети повстанням, запропонованим декабристами, стало прикладом для наслідування наступним поколінням революціонерів.

4. Мужність і героїзм, відданість визвольній справі, самопожертва учасників декабристів стали високим моральним взірцем боротьби проти царизму для наступних поколінь.

5. Ідеї декабристського руху, особливо ті, що стосувалися прав народу на вільне життя, справляли свій вплив на формування та розвиток українського визвольного руху.

Висновки

1. Повстання декабристів — це перша спроба передових людей Росії змінити існуючий політичний лад, запровадити конституційну форму правління і створити умови для прогресивних соціальних реформ.

2. Змова декабристів, які прагнули реформувати країну на західноєвропейський зразок, засвідчила глибокі протиріччя, що існували в панівному класі.