Українська мова серед інших мов світу
У світі налічується понад 5,5 тис. мов. Українська мова належить до східної підгрупи слов’янської гілки індоєвропейської мовної сім’ї (родини). Ця мовна сім’я – одна з найбільших у світі й поділяться на ряд груп, до яких входять споріднені живі й мертві мови. Серед усіх груп індоєвропейської мовної родини третя за чисельністю слов’янська. Словянськими мовами розмовляє понад 300 млн осіб. Окремі дослідники вважають українську мову однією з найдавніших мов Європи. Ця мова належить до давньописемних. Українська мова є однією з найкрасивіших мов світу. За милозвучністю її найчастіше ставлять нарівні з італійською.
Білет 5
Історія становлення та розвитку української мови.
Є різні взаємовиключні концепції історичного розвитку української мови. Основними сучасними гіпотезами є дві:
концепція вченого-мовознавця, славіста, доктора філософії академіка Юрія Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов'янської мови. Після розпаду праслов'янської мови у «східних слов'ян» сформувалося п'ять діалектів, два з них — києво-поліський та галицько-подільський — утворили українську мову.
Історію української мови Шевельов поділив на шість періодів:протоукраїнський — VII-ХІ ст.,давньоукраїнський — ХІ-XIV ст.,ранньосередньоукраїнський — XV—XVI ст.,середньоукраїнський — середина XVI — перші роки XVIII ст.,пізньосередньоукраїнський — XVIII ст.,сучасний — від останніх років XVIII ст. до сьогодні.
o концепція російського мовознавця Олексія Шахматова (з українських учених близькі погляди на походження української мови мав Агатангел Кримський) — українська мова походить зі «спільноруської прамови», з якої походять й інші «руські мови» (північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська). Попри це українська мова суттєво відрізняється від інших «руських мов» різноманітними фонетичними явищами та лексикою.
Новаторською гіпотезою походження української мови є концепція Олександра Царука — після поглиблення диференціації праслов'янського ареалу слов'янство розподілилося на дві великі групи: словенську й антську. До антської підгрупи належить антська прамова, а також українська, білоруська, польська, чеська, словацька, хорватська, верхньолужицька. До словенської підгрупи — словенська прамова, старослов'янська, російська, болгарська, македонська, сербська, нижньолужицька, кашубський і словінський діалекти польської мови, словенська. Дві «східнослов'янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов'янськими мовами, які яскраво відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп.
Білет 6.
Мова і держава.
Перед кожною сучасною державою у той чи інший час поставало мовне питання, тобто питання вибору державної мови. У переважній більшості нею ставала мова корінного населення. Ця мова, формуючись протягом тривалого часу, удосконалювалась, збагачувалась, пристосовувалась до менталітету народу, стаючи його дорогоцінним надбанням.Надаючи українській мові статусу державної, уряд України керувався тими самими засадами, що й інші цивілізовані країни, тобто вирішальним стало те, що це мова корінного населення, яке історично (тисячоліття) проживає на території України, дало їй назву і становить більшість її населення. Крім того, в основу цього історичного рішення були покладені дані перепису населення 1989 року, за яким 40 399 897 громадян України (80 %) вказали, що вони вільно володіють українською мовою, і лише близько 20 % зазначили, що не володіють ні усною, ні писемною формами української мови, але розуміють її. За час існування незалежності України українська мова суттєво розширила свою функціональну площину, її державний статус закріплено Основним Законом України.Українська мова — одна з найрозвиненіших і найбагатших мов світу і може задовольнити потреби суспільства в різних галузях суспільного життя у спілкуванні, в розвитку науки, освіти, культури. Вона виступає важливим чинником повнокровного розвитку духовних творчих сил народу України, гарантування його суверенної державності, майбутності.
Білет 7