Психофізіологічні фактори небезпек
У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості хара-ктеру, волю, розумові здібності тощо.
Психофізіологічними називаються небезпечні фактори, зумовлені особ-ливостями фізіології та психології людини.
Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізич-ного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психо-фізіологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен з цих факторів за-лежно від тривалості дії можна віднести до постійних чи тимчасових.
Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії є:
1) недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);
2) порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприйма-ються органами відчуття;
3) дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів);
4) підвищена емоційність;
4) відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досяг-ненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пі-знавального моменту, тобто нецікава робота, тощо);
Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:
1) недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання припуститися помилки);
2) необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);
3) втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);
4) емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом).
На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяль-ності викликає втому — зниження продуктивності діяльності через витрату ен-ергетичних ресурсів організму людини. Цей стан виникає через певне ставлен-ня людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо та-ких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантажен-ня, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості. В перші дві години продуктивність праці зростає, досягаючи максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, неці-кава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.
При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організ-мі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня. Посилюєть-ся роздратованість, реакції стають неадекватними. За наявності хронічної перевтоми: погіршується продуктивність праці; знижується опір організму до ін-фекції; зростає лабільність показників серцево-судинної системи; підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість; часто зменшується маса тіла; збільшується кількість помилок, брак у роботі. Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступно-го робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, під-вищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може призвести до загос-трення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.